|
|
Скачати 1.51 Mb.
|
|
До чинників, що зумовлюють специфіку пізнавальної діяльності слідчого, судді можна віднести такі: 1. Об’єкт пізнання – злочин, як подія минулого, що носить ретроспективну спрямованість, а тому є неможливим до безпосереднього сприйняття суб’єктами, які його вивчають. 2. Форма пізнання – пізнання обставин події злочину здійснюється у специфічній формі, а саме у формі доказування. У зв’язку з цим існує вислів «пізнати – значить доказати». 3. Обсяг і спрямованість пізнання – визначається ст. 64 КПК України (предмет доказування) і розглядається як об’єктивний показник обмеження судово-слідчого пізнання. З точки зору суб’єктивної оцінки процес пізнання не має і кожною особою визначається самостійно на підстав свого внутрішнього переконання. 4. Джерела пізнання, які поділяються на такі різновиди:
5. Шляхи пізнання – судово-слідче пізнання здійснюється двома шляхами:
Сфера реалізації зазначених шляхів різна і превалює раціональний логічний. 6. Результати пізнання – пізнавальна діяльність завершується отриманням відповідних знань щодо об’єкта дослідження. При цьому ці знання повинні бути істинними, достовірними і такими, що перевіряються. (з підручника) Пізнавальна діяльність слідчого має такі особливості: 1) ретроспективний характер діяльності (здійснюється після вчинення злочинної події); 2) пізнання провадиться у формі доказування (за допомогою кримінально-процесуальних засобів); 3) така діяльність здійснюється спеціальними суб’єктами (дізнавач, слідчий, прокурор, суддя); 4) пізнання має на меті одержання інформації, що має значення для встановлення істини у справі; 5) засоби здійснення діяльності визначені у кримінально-процесуальному законі. Пізнавальна діяльність відбувається в процесі взаємодії між такими особами й об’єктами: 1) слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочинне діяння (чи іншою особою); 2) слідчим (суддею) і речами (носіями матеріальних відображень про злочин і його учасників) Може бути виділено два види взаємодії: 1). безпосередня взаємодія, у результаті якої здійснюється вплив на особу яка вчинила злочин або інших осіб (свідків, потерпілих); 2). опосередкована взаємодія, при якій слідчий (суддя) через матеріальні об’єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем. 45. Конструктивна діяльність слідчого. Конструктивність – це поточний та завершальний аналіз зібраної інформації та формування на базі цього аналізу відповідних версій, що пояснюють подію минулого. Конструктивність включає в себе такі елементи:
46. Комунікативна діяльність слідчого Комунікативність – це здатність до спілкування з широким колом суб’єктів. Комунікативність у сфері процесуальної діяльності характеризується такими рисами, як багатобічність і виключність. Багатобічність полягає в тому, що спілкування слідчого, судді відбувається на самих різних рівнях, з різними віковими категоріями осіб, які мають різне процесуальне становище. Виключність полягає в тому, що вона є одним з важливих засобів отримання максимально об’єктивної інформації. У зв’язку з цим можна запропонувати наступну логічну послідовність: комунікативність – встановлення психологічного контакту – отримання об’єктивної інформації. Комунікативна діяльність слідчого (судді) відрізняється особливостями: багатосторонністю спілкування (комунікація здійснюється з різними людьми за професією, віком, рівнем інтелекту, процесуальним положенням та ін.); втіленням у процесуальну форму (у межах слідчих чи судових дій); визначеністю предмета спілкування (наприклад, предмет допиту свідка чи обвинуваченого); допустимістю і правомірністю засобів впливу в ході спілкування. У ході комунікативної діяльності встановленню психологічного контакту можуть заважати так звані бар’єри спілкування (змістовні і психологічні). Інтерес і практичне значення має виділення видів бар’єрів спілкування (І. М. Юсупов): бар’єр темпераменту (непоінформованість про тип темпераменту може зруйнувати діалог, що почався); бар’єр характеру (з’являється між особами як наслідок акцентуації, з одного боку, і як наслідок низької емпатії тих, хто спілкується, — з іншого); бар’єр негативних емоцій (емоції можуть впливати на сприйняття партнера по спілкуванню) 47. Організаторська діяльність слідчого Організаторські здібності слідчого, прокурора, судді виявляються в декількох напрямах їхньої діяльності: а) самоорганізації, що виражається в дисциплінованості, правильному розподілі часу, чіткому виконанні різних обов’язків; б) організації діяльності інших осіб, які здійснюють однорідні або різні функції; в) організації і координації діяльності установ, що виконують правоохоронні обов’язки стосовно ситуації, що виникла. Важливу роль в організаторській діяльності відіграє знання психології колективу, яке дає змогу правильно спрямувати організаційні зусилля, використовуючи для цього психологічні особливості його учасників. Психологічна сумісність, особливості темпераменту і характеру дають можливість використовувати їх з організаційною метою. Організаторська сторона діяльності передбачає насамперед ініціативу як здатність об’єднувати осіб для реалізації висунутої ідеї, вирішення завдання. Ініціатива також є необхідною передумовою для визначення окремих завдань і виявлення оптимальних шляхів досягнення мети. Таким чином, ініціатива містить у собі не лише ідею, а й прогнозований план можливого втілення. Це потребує значних психічних зусиль, пов’язаних з організаторськими здібностями і їх професійним розвитком. Особливості організаторської діяльності, обумовлені виконуваними функціями (дізнавача, слідчого, судді, прокурора), мають свої професійні характеристики і діапазон застосування. Однак усім їм притаманні ініціатива і підпорядкування діяльності поставленому завданню і плану його виконання, що значною мірою впливає на ефективність виконуваних дій та їхню практичну спрямованість. 48. Психологія обвинуваченого. Захисна домінанта. Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення її як обвинуваченого. Обвинувачений є особою, якій ставиться у вину вчинення злочину. Таке процесуальне положення визначає деякі психологічні особливості обвинуваченого. Існують такі типові форми поведінки (позиції) обвинуваченого: 1) каяття у вчиненні злочину (явка з повинною, дії щодо відшкодування збитків та ін.); 2) протидія розслідуванню (приховування слідів злочину, схиляння тих чи інших осіб до давання неправдивих показань, одержання інформації про хід розслідування, повідомлення неправдивої інформації тощо); 3) продовження злочинної діяльності, вчинення нових злочинів. У ході вчинення злочину потреби людини задовольняються протиправним шляхом, тому особі, яка вчинила злочин, відомо, що її дії порушують соціальні норми. У цьому разі виникає конфлікт між нею і суспільством. Така особа фактично перебуває в ролі переслідуваного, якого супроводжують певні емоційні стани (страх і боязнь викриття й застосування заходів кримінального покарання, фрустрації, безвихідності та ін.). Серед чинників, що визначають мотивацію поведінки особливого значення набуває «захисна домінанта». Домінанта (за Ухтонським) – це пануючий в даний момент осередок збудження в мозку людини, який здатний гальмувати роботу інших нервових центрів. Домінанта виникає у людей у зв’язку з подіями, обставинами у їх житті за наслідки яких вони переживають. На підставі домінанти злочинець може неодноразово повертатися до події злочину, обдумувати можливі несприятливі наслідки. Під впливом домінанти злочинець намагається здійснити дії, які на його думку сприятимуть його безпеці, нададуть можливість уникнути викриття та покарання. В той же час , відбувається все навпаки, саме ці дії привертають увагу правоохоронних органів, надають підстави зробити припущення про його причетність до вчинюваного злочину. Такі дії отримали назву «побічно доказова поведінка» (уликовое поведение), до яких можна віднести:
49. Психологія потерпілого. Види віктимності. Потерпілий — особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Тому його психологічні стани можуть визначатися «обвинувальним» ухилом, перебільшенням збитку і вини обвинуваченого. Почуття потерпілого можуть бути пов’язані з депресією, соромом, образою тощо. У переважній більшості випадків потерпілі відчувають тривогу, страх перед можливою помстою злочинця. Залежно від ролі потерпілого (жертви) у ході реалізації злочинного наміру розрізняють кілька видів типової поведінки з боку жертви злочину: позитивна, нейтральна, провокуюча. Позитивна поведінка — це поведінка, спрямована на запобігання конфліктній ситуації, на припинення злочину і затримання злочинця (соціально позитивна поведінка). Нейтральною називається поведінка, що не сприяє вчиненню злочину, але і не перешкоджає останній (байдужа поведінка). Провокуюча поведінка — така поведінка з боку жертви злочину, що створює реальну можливість, сприяє реалізації злочинного наміру (характером, тривалістю й інтенсивністю). Провокуюча поведінка стає причиною вчинення злочинного акту або сприятливо впливає на формування злочинного наміру. Провокуючу поведінку іноді називають негативною. Вчення про жертву злочину має назву віктимологія. Віктимність визначається як підвищена здатність людини через ряд духовних і фізичних властивостей, а також соціальну роль чи статус, ставати за певних обставин жертвою злочину. Важливе значення має вирізнення видів віктимності: 1) віктимогенна деформація — сукупність соціально-психологічних особливостей особистості, пов’язаних із особливостями її соціалізації; 2) професійна віктимність (зумовлена виконанням деяких соціальних функцій; наприклад, інкасатор, таксист, міліціонер та ін.); 3) вікова віктимність (як біологічна властивість); 4) віктимність «патологія» (як наслідок патологічного стану особистості — тяжкий соматичний розлад, фізична недуга чи психічне захворювання). 50. Сприйняття як перша стадія формування показань. Формування показань відбувається у три послідовні взаємозв’язані етапи:
Сприйняття – це процес отримання та перероблення людиною різноманітної інформації, що надходить до її мозку через органи чуття (аналізатори). Результатом сприйняття є формування певного образу. Основу сприйняття складають відчуття людини. Відчуття людини – це найбільш проста форма відображувальної функції організму людини, сутність якої полягає в тому, що аналізатори відображують у свідомості особи лише окремі, зовнішні властивості предметів або явищ. При цьому відчуття здійснюються тільки в момент безпосереднього впливу подразників на аналізатори. Аналізатори людини здатні реагувати на подразники тільки певного рівня і у певних межах. Тому у психології виділяють:
Сприйняття як сукупність відчуттів мають такі ознаки:
51. Суб’єктивні та об’єктивні чинники, які впливають на повноту і правильність сприйняття. На повноту і об’єктивність сприйнятої інформації впливають суб’єктивні та об’єктивні чинники. До суб’єктивних чинників можна віднести:
Обставини події злочину свідками-очевидцями сприймаються за рахунок мимовільної уваги.
До об’єктивних чинників можна віднести:
52. Запам’ятовування як стадія формування показань. Друга стадія формування показань пов’язана із запам’ятовуванням інформації. Основу запам’ятовування складає пам’ять людини, тобто здатність мозку фіксувати, зберігати та відновлювати сліди минулого досвіду. Характерними рисами пам’яті є:
|
|
Поняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання... Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових... |
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
|
Як і кожна наука, історіографія повинна визначити свій об'єкт пізнання... Об'єктом пізнання вважається та річ або явище реальної дійсності, на яке спрямовані пізнавальні зусилля дослідника. Предметом пізнання... |
Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст і предмет вивчення Гігієна є наукою, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини та громадське здоров’я для розроблення... |
|
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують... |
Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти Фізіологія вищої нервової діяльності це наука про нейрофізіологічні механізми психіки і поведінки, що базується на принципах рефлекторного... |
|
МОДУЛЬ ВСТУП. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІВОДИ. ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК Блок... Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища і процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих... |
Діяльнісний підхід основа «перезавантаження» технологічної освіти в школі Сьогодні ситуація кардинально змінилася: «споживач» має право обрати і обирає навчальний заклад, «продукція» якого (у вигляді знань)... |
|
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства |