|
|
Скачати 1.51 Mb.
|
|
Природний експеримент, ідея якого належить великому психологу-дослідникові О. Лазурському1, покликаний усунути окремі недоліки лабораторного експерименту. Його суть у тому, що діяльність і поведінка людини чи групи людей вивчаються в природних, звичних умовах життєдіяльності (на робочому місці досліджуваного, в соціальних групах, членом котрих він є, і т. д.), а зміні піддаються деякіфактори у відповідності із задумом експериментатора. Наприклад, проведення суттєвих експериментів має на меті перевірити і оцінити психофізичні якості потерпілого, свідків та інших осіб. У ході його слідчий може активно втручатися в ситуацію і створювати такі умови, в яких виявляється психолого-правовий факт. У спеціальній літературі вказується на можливість використання в наукових цілях так званого формуючого експерименту (О. Р. Ратінов), спрямованого на вивчення психічних явищ у процесі навчання і професійної підготовки за допомогою постановки й вирішення комплексу завдань, щоб установити і сформувати професійно важливі якості особи. У деяких теоретичних дослідженнях зазначається доцільність проведення емоційного експерименту, мета якого — спостереження за реакцією особи, спеціально викликаною пред’явленням чи оголошенням певного подразника. Такий експеримент використовують для того, щоб з’ясувати відношення особи до розслідуваної події або встановлюваного факту. Вважаємо, що проведення таких експериментів суперечить етичним вимогам судово-слідчої діяльності, і внаслідок цього вони не можуть бути рекомендовані для одержання інформації. 8. Тестування як метод юридичної психології Тестування – це метод випробувань, в ході якого використовують стандартизовані запитання та завдання, що мають певну шкалу значень. Різновиди тестів: 1. Однофакторні – діагностують один показник (наприклад, схильність особи до повідомлення необ’єктивних свідчень – тест Айзенка). 2. Багатофакторні – діагностують декілька психічних параметрів (MMPI – Минисотский минифакторный листочный опросник - 550 запитань 10 шкал розшифрування). Різновидом експериментального методу, що застосовується в більш вузькому діапазоні, є метод тестів. Психологічна проба, яку називають тестом, використовується для вирішення різних питань: перевірки рівня інтелектуального розвитку, обдарованості (у певних межах), професійної придатності (або придатності до служби в армії чи спецпідрозділах СБУ або МВС), реакції на різноманітні подразники тощо. Тестування досить широко використовується при визначенні психічних станів людини, її реакцій, і з огляду на це створюються певні передумови для прогнозування можливої поведінки особи в різних ситуаціях, у тому числі екстремальних. Так, при перевірці типів темпераменту і можливих реакцій на подразник у космонавтів використовуються набори тестів, які дозволяють досліджуваній особі поставити себе у певну ситуацію і виявити свою реакцію на певні обставини чи дії. Використання таких тестів (наприклад малюнків, ситуаційний характер яких проявляється як подразник) дає змогу певною мірою визначити психологічну структуру особи (властивості темпераменту) і прогнозувати психологічну сумісність особи, а також параметри її поведінки в ситуаціях, які вимагають прийняття миттєвих рішень. Метод тестування може в деяких випадках застосовуватися й у дослідженнях судово-слідчої діяльності, зокрема для вироблення оптимальних рекомендацій з вирішення різноманітних розумових завдань. Такі дослідження не лише виявляють рівень професійної підготовки як основи для її подальшої оптимізації, а й створюють передумови для зміни характеру і методики навчання осіб, діяльність яких пов’язана насамперед з вирішенням таких розумових завдань. 9. Спостереження як метод юридичної психології Спостереження – це спеціально організоване навмисне цілеспрямоване сприйняття зовнішніх характеристик об’єкта (прикмети, міміка, жести, своєрідність поведінки та інше). Спостереження може відбуватися у відкритій та прихованій формі. При цьому треба враховувати поінформованість особи, за якою спостерігають, а також умови, в яких вона перебуває (звичні – адаптовані; незвичні – неадаптовані). Предметом психологічного спостереження виступають лише зовнішні компоненти поведінки чи діяльності: • моторні (рухові) елементи практичних і гностичних дій: рухи, переміщення і нерухомі стани людей; швидкість і напрямок руху; дистанція між людьми; спільні дії групи і т. п.; • мовні акти, їхній зміст, спрямованість, частота, тривалість, інтенсивність, експресивність, особливості лексичної, граматичної і фонетичної будови; • міміка, жести, поза, пантоміміка, експресія звуків; • зовнішні прояви деяких вегетативно-судинних реакцій: збліднення чи почервоніння шкіри, зміна режиму дихання, потовиділення тощо. Зазначений метод має як наукову, так і практичну сферу застосування. Наприклад, під час допиту та обшуку спостерігають за реакціями допитуваного/обшукуваного; при слідчому експерименті – на характер виконання дослідних дій; при перевірці показань на місці – на просторову орієнтацію особи. В юридичній психології розрізняють також неопосередковане і опосередковане спостереження. У першому випадку спостереження здійснює особа, котра робить відповідні висновки за результатами спостереження. Так робить спостереження, наприклад, слідчий, инспектор ДАІ, співробітник відділу боротьби з економічними злочинами, інспектор митної служби та ін. Опосередковане спостереження суттєво відрізняється від неопосередкованого тим, що юрист отримує відомості про результати спостереження, зробленого іншими особами — психіатром, психологом і т. д. Характерна особливість опосередкованого спостереження полягає в тому, що його результати завжди оформляються документально (наприклад, у висновку психіатричної експертизи чи у висновку психолога). Важливо підкреслити, що зафіксовані в документах результати опосередкованого спостереження можуть бути використані як доказовий матеріал, тоді як результати неопосередкованого не можуть бути зафіксовані процесуально. Для реєстрації результатів спостереження можуть бути використані щоденники чи карточки спостереження, а також технічні засоби (магнітофон, фото- і кінознімання). Слід при цьому враховувати, що в умовах попереднього розслідування технічні засоби можуть застосовуватися лише в рамках процесуального закону. 10. Метод незалежних характеристик За своєю сутністю до біографічного методу близький метод незалежних характеристик мета якого — збирання даних про особу з різних, незалежних один від одного джерел. Незалежні характеристики дають багатосторонній матеріал, який в результаті його аналізу дає змогу скласти найповніше уявлення про особистість з огляду на оцінки, представлені особами, з якими досліджувана особа перебувала в тих чи інших стосунках. Метод незалежних характеристик за амплітудою одержуваного матеріалу є значно ширшим, ніж біографічний метод, і дає можливість більш об’єктивно оцінити психологічні якості особистості. Водночас слід зазначити, що одержувані в такий спосіб матеріали мають ретельно аналізуватися і порівнюватися, щоб виключити елемент суб’єктивності, що є присутнім у них, а також мають бути підпорядковані єдиній схемі, яка передбачає постановку певних запитань. Це дозволить одержати характеристики, які найбільше відповідають цілям і напряму досліджень, і проаналізувати психологічну структуру конкретної особистості. В судово-психологічних дослідженнях метод незалежних характеристик є засобом одержання даних про особу, яка вступає в коло судочинства, і в ізольованому вигляді застосовується вкрай рідко. Найчастіше він поєднується з біографічним методом і пов’язаним із ним методом анкетування. 11. Біографічний метод Біографічний метод – метод збирання та узагальнення незалежних характеристик. Полягає в збиранні й аналізі відомостей біографічного характеру, що дають уявлення про психічні особливості особистості. Такі відомості можуть міститися в різних документах — листах, щоденниках, архівних матеріалах, документах, отриманих від навчальних і лікувальних закладів, підприємств, де проходила трудова діяльність особи. Всебічне вивчення таких матеріалів дає можливість припустити, як формувалася дана особистість, які життєві обставини (родина, школа, коло друзів) вплинули на формування її інтересів та настанов. При цьому слід враховувати динаміку формування особистості, зміни її психологічної структури, пов’язані з віком, соціальним станом та ін. Використання окремих аспектів біографічного методу в судово-слідчій практиці є важливим засобом одержання інформації про особу, яка може бути використана з тактичною метою. 12. Метод анкетування та інтерв’ювання Анкетування – письмове опитування значної кількості респондентів. Передбачає одержання прямих відповідей на запитання анкети. Проводиться у відкритій та анонімній формі. Передбачає опитування значної кількості осіб за чітко встановленою формою, що містить запитання, які цікавлять слідчого. Анкетний метод дає змогу виявити характеристики масових явищ, їхні тенденції, обмеженість або поширеність, кількість у загальній структурі явищ. Він ґрунтується на анонімності заповнення анкети, що дозволяє одержати найбільш об’єктивні дані про досліджувані процеси, особливо якщо вони стосуються деяких психологічних властивостей індивіда. Анкетний метод застосовується в основному при дослідженні судово-слідчої і пенітенціарної діяльності для з’ясування параметрів цієї роботи, зокрема, вміння вирішувати професійні завдання, умов діяльності та шляхів її оптимізації, типових негативних явищ, форм організації, вимог, що ставляться до особи, тенденцій і причин їхнього виникнення тощо. Інтерв’ювання – усне опитування певної кількості респондентів. На відміну від бесіди є більш запрограмованим і стосується окремої теми. Сутність полягає в одержанні суджень особи щодо певних явищ, обставин, дій, подій. Внаслідок його застосування можна одержати відомості, що мають суміжний соціально-психологічний і судово-психологічний характер. Можливість одержати інтерв’ю невизначеної кількості осіб надає дослідженню характеру соціологічних узагальнень, судово-психологічна спрямованість яких визначається тематикою правоохоронної діяльності. Інтерв’ю, проведене за чітко сформульованою програмою, сприяє одержанню різних відомостей і від осіб, які виконують найрізноманітніші функції в судочинстві. Так, інтерв’ю суддів дає досліднику інформацію про шляхи формування їхнього внутрішнього переконання, критерії оцінки доказів, форми встановлення психологічного контакту з підсудними, виховну роль судового процесу, недоліки і переваги судової процедури, важливість і результати планування судового слідства та ін. Інтерв’ювання слідчих дає матеріал про їхню професійну підготовку, вміння вирішувати розумові завдання, переборювати психологічні бар’єри при розслідуванні злочинів, що мають ознаки типових ситуацій, оптимальні методи планування й організації слідчої діяльності, а також про умови, що спричиняють формування професійної деформації. Узагальнення результатів інтерв’ю дає досить репрезентативний матеріал для теоретичних висновків і рекомендацій із найбільш ефективного здійснення різноманітних напрямів і форм правозастосовчої діяльності. 13. Поняття та структура діяльності Діяльність – це активність людини, що спрямована на досягнення свідомо поставленої мети. Діяльність людини характеризується цілеспрямованістю, плановістю і систематичністю. У своїй діяльності людина керується свідомо поставленими цілями. Діяльністю керує усвідомлена мета як регулятор активності. Структура діяльності:
Кожний із названих елементів виконує свої функції. Так, внутрішній елемент визначає спрямованість та вибірковість діяльності, при цьому особа спирається на потреби, настанови, минулий досвід, емоційний стан. Зовнішній елемент проявляється у простих та складних діях. Дія – це відносно закінчена частина діяльності, що вирішує певне проміжне завдання. У простих діях виділяють:
Складні дії включають в себе декілька простих, які виконують роль окремих операцій. Крім того, невід’ємними супутниками складних дій є воля і розум. 14. Навички: поняття і закономірності формування Навички – це частково автоматизовані дії, що сформовані шляхом неодноразового повторення, характеризуються високим ступенем володіння і зменшеним рівнем свідомої регуляції та контролю. Види навичок:
Фізіологічну основу навичок складає динамічний стереотип – стала відпрацьована система дій. Етапи формування навичок
Закономірності формування навичок:
Умови формування навичок На процес формування навичок впливають об’єктивні і суб’єктивні чинники. До об’єктивних відносяться такі:
До суб’єктивних чинників відносяться такі:
Звички – це навички, які стали потребою. В основі звичок також лежить динамічний стереотип і вони виконуються напіватоматично. Разом з тим, якщо навички – це можливість успішного виконання дії, то звички – це спонукання здійснювати саме цю дію. Види звичок:
Людина може сформувати у себе суто індивідуальну звичку, яка буде відрізняти її за певною поведінкою від інших осіб. Складні дії, на відміну від простих, завжди пов’язані з подоланням зовнішніх і внутрішніх перешкод. В даному разі йдеться про необхідність застосування вольових зусиль. 15. Див. питання № 14 16. Вольові процеси. Етапи формування складного вольового акту. (!Одне з додаткових запитань на екзамені!) – в підручнику викладено в дещо іншому варіанті? Вольові дії відрізняються від автоматичних рухів, які виконуються без участі свідомості. Коли рухи виконуються несвідомо, вони не можуть бути віднесені до вольових. Вольові дії відрізняються від безумовних рефлексів і не є уродженими. Вони виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини.У психології розрізняють вольові дії — дії, в яких людина свідомо прагне до досягнення цілей. Вольова дія реалізується в простих і складних формах. Для складного вольового акту характерне те, що дії передує врахування наслідків, усвідомлення мотивів, прийняття рішення тощо. Складний вольовий акт проходить декілька етапів: 1) спонукання до здійснення вольового акту (в більшості випадків це пов’язано з ви- никненням необхідності задоволення потреби, які супроводжують емоційні стани: відчуття спраги, голоду та ін.); 2) уявлення мети дії; 3) уявлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети (в разі відсутності чи неясності цих уявлень вольовий акт виявиться нездійсненним або недосконалим); 4) намір здійснити певну дію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов’язане з «боротьбою» мотивів, тобто протиборством особистих позицій людини (розрізняють об’єктивні і суб’єктивні труднощі); 7) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації невизначеності дій, які за певних умов можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне коректування (виконання прийнятого рішення). |
|
Поняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання... Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових... |
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
|
Як і кожна наука, історіографія повинна визначити свій об'єкт пізнання... Об'єктом пізнання вважається та річ або явище реальної дійсності, на яке спрямовані пізнавальні зусилля дослідника. Предметом пізнання... |
Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст і предмет вивчення Гігієна є наукою, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини та громадське здоров’я для розроблення... |
|
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують... |
Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти Фізіологія вищої нервової діяльності це наука про нейрофізіологічні механізми психіки і поведінки, що базується на принципах рефлекторного... |
|
МОДУЛЬ ВСТУП. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІВОДИ. ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК Блок... Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища і процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих... |
Діяльнісний підхід основа «перезавантаження» технологічної освіти в школі Сьогодні ситуація кардинально змінилася: «споживач» має право обрати і обирає навчальний заклад, «продукція» якого (у вигляді знань)... |
|
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства |