|
|
Скачати 1.51 Mb.
|
|
60. Недовільне запам'ятовування, його роль в обранні тактичних прийомів допиту. Запам’ятовування може мати довільний і мимовільний характери залежно від наявності чи відсутності мети запам’ятовування. У практиці розслідування злочинів слідчому рідко трапляються показання, засновані на умисному запам’ятовуванні фактів із метою викладу їх згодом на допиті. Найбільш частими є показання, що не є результатом умисного запам’ятовування того, що спостерігається. Цією обставиною і пояснюються уривчастість, неповнота відомостей, що повідомляються, забування одних деталей і яскраве відтворення інших тощо. Для продуктивності мимовільного запам’ятовування важливим є те місце, що посідає в діяльності даний матеріал. Краще запам’ятовується матеріал, який викликає активну розумову роботу і зацікавленість, що має певну значущість. З часом відбуваються процеси забування (поступове зменшення можливості в пригадуванні матеріалу). Тут важливе значення має подальша діяльність індивіда. Існують загальні правила, згідно з якими у зв’язку з процесом забування допит необхідно проводити якнайшвидше після події. Проте слід пам’ятати і про явище ремінісценції — поліпшення відтворення запам’ятовуваного матеріалу через деякий проміжок часу після його заучування. 61. Методи актуалізації забутого при допиті свідків
62. Рефлексивне мислення і керування при допиті. Одним із психологічних методів впливу на особистість правопорушника є метод рефлексії, про використання якого в практиці розкриття правопорушень вказує М. Костицький. Поняття рефлексія (від лат. reflexio — обернення назад) — процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. У соціальній психології рефлексія виступає у формі усвідомлення дійовою особою того, як вона сприймається і оцінюється іншими людьми. Метод рефлексії в юридичній психології обґрунтований саме на з’ясуванні, як правопорушник знає і розуміє юридичного працівника, його особистісні особливості, емоційні реакції і пов’язані з пізнанням уявлення. В установленні психологічного контакту в конфліктній ситуації велике значення має рефлексивне управління, мета якого охоплює найближчий (власне встановлення контакту) і перспективний (одержання інформації від допитуваного) плани. Планування допиту потребує використання можливостей рефлексивного мислення (імітації можливого перебігу міркувань іншої особи). За допомогою рефлексивного мислення слідчий прогнозує варіанти відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йому запитання, і визначає відповідну тактику. Рефлексивне управління являє собою конкретне запровадження слідчим напрямів прогнозу. Не можна забувати, що рефлексують також інші учасники. У зв'язку з цим допит віч-на-віч може характеризуватись як рефлексивна взаємодія, відображення одного судження в іншому, взаємне відображення задумів, рішень, планів. Поведінкою допитуваного можна керувати за допомогою маскування дій, яке проводиться з метою надання цій особі лише певної інформації, а також створенням удаваної загрози. Допитуваний сприймаючи дії слідого і приймаючи уявну загрозу як реальну, змінює свою поведінку в потрібному для слідчого напрямку. Психологічний вплив на особистість допитуваного за допомогою методу рефлексії здійснюється і шляхом створення в нього за допомогою сукупності дій удаваного уявлення про наявні у слідчого засоби і можливості, а відповідно, і про подальші його дії. Така обізнаність допитуваного викликає посилення психічного напруження, страху, що спонукає його до певних дій. Створюючи таку уявну загрозу в обманному напрямку, слідчий добивається певної переваги в своїй позиції над допитуваним (не можна забувати й про те, що зустрічаються допитувані з немалими інтелектуальними здібностями і досвідом протиправних дій, які також здійснюють рефлексію, тобто розрахунок своїх дій, виходячи з можливих дій працівника правоохоронних органів). 63. Асоціативні зв'язки. їх види і значення. Завдання слідчого полягає в тому, щоб отримати інформацію, яка знаходиться на латентному рівні. Це здійснюється за рахунок застосування прийомів, що базуються на дії асоціативних зв’язків. Запам’ятовування передбачає встановлення відповідних нервових зв’язків чи асоціацій. Асоціації мають рефлекторну природу. Асоціація — це звичайний послідовний ряд рефлексів, у якому кінець кожного попереднього зливається з початком наступного в часі. Асоціація є безупинним рядом доторкувань кінця попереднього рефлексу з початком наступного (І. Сєченов). Асоціація (з’єднання) – це такий зв’язок між психічними явищами, коли відновлення одного з них тягне за собою відновлення іншого, закономірно зв’язаного з попереднім. Види асоціацій:
Певну роль у процесі запам’ятовування відіграють й інші види асоціативних зв’язків, а саме: однозначні та багатозначні. Однозначна асоціація при запам’ятовуванні пов’язує певну обставину з яким-небудь одним фактом чи дією, багатозначна — передбачає зв’язок з декількома фактами. 64. Психологія формування неправдивих показань і прийоми їх використання. У психології виділяють дві форми неправди:
Найбільш поширеним способом формування складної неправди є витіснення, заміна правди. У даному випадку особа розмірковує наступним чином: спочатку вона виділяє правду, яку можна повідомити слідчому і правду, яку необхідно приховати від нього; далі підготовлює вигадку, якою необхідно замінити приховану правду. Відповідаючи на запитання слідчого особа вирішує для себе що можна повідомити, що треба приховати і чим замінити приховану правду. У зв’язку з цим неправдива інформація не залишає глибоких слідів у пам’яті людини,а тому можливе її викриття. Прийоми викриття неправди
Обмовка – це об’єктивно правильна інформація у приховуванні якої зацікавлений допитуваний. Кожна обмовка несе в собі побічне зізнання щодо окремих обставин злочину. Крім того, в кожній обмовці проявляється так звана «винна обізнаність» особи, тобто повідомлення таких фактів, які можуть бути відомі тільки безпосередньому учаснику події злочину (сам вчинив або був присутнім)
65. Поняття психологічного впливу і психічного насильства. 66. Допустимість і правомірність психологічного впливу. Прийоми що базуються на застосуванні закономірності психіки людини, повинні бути правомірними і припустимими, тобто дозволеними. Зазначені критерії є головними у розмежуванні психічного насильства і психологічного впливу. Психічне насильство – це завжди примус, вимагання діяти у конкретний спосіб, яке може супроводжуватися погрозами, введенням в оману. На відміну від насильства психологічний вплив не диктує конкретної дії, не вимагає того чи іншого її характеру, а втручаючись у внутрішні психічні процеси опосередковано підводить людину до обрання конкретної лінії поведінки. Форма здійснення психологічного впливу може бути відкритою, закритою (неочевидною) і комбінованою. Відкрита форма має на увазі звернення безпосередньо до рівня свідомості. Закрита – пов’язана з використанням засобів, що впливають на сферу підсвідомості (непрямий допит та ін.). Комбінована форма - об’єднує у собі обидві попередні - вимагає високої психологічної підготовки, ретельного методичного опрацювання або залучення фахівця з психологічної служби. Психологічний вплив передбачає:
Якщо інформація, що виходить від слідчого (словесна, мімічна, рухома), знаходить зв’язок з переживаннями, думками допитуваного відносно тієї правди, що він приховує, то в його свідомості формується певне уявлення стосовно доказів, які є у розпорядженні слідчого. Своє відношення до цих уявлень допитуваний проявляє у певній формі поведінки або реакціях (реагент). Селіванов пропонував виставляти реагент (предмет) на видне місце при допиті, нічого про це не повідомляючи допитуваному, і дивлячись на його реакцію. Важливим при застосуванні психологічного впливу, як зазначає Романов В.В., є дотримання принципів законності, науковості та доцільності, які звичайно пов’язуються з допустимістю та правомірністю використання психологічного впливу в кримінальному процесі 67. Психологія допиту підозрюваного Прагнучи ухилитися від відповідальності та приховати свою участь у злочині, винний намагається приховати від оточуючих пов’язані з цим переживання. Така тенденція значною мірою дезорганізує його психічні процеси. Одна з характерних особливостей допиту підозрюваного — обмеженість інформації і дефіцит часу на його підготовку. Відсутність достатніх викривальних доказів зобов’язує слідчого у процесі допиту підозрюваного використовувати багатоваріативну тактику. Водночас допит підозрюваного зразу після його затримання чи арешту має і позитивний бік, адже підозрювана особа не встигає детально продумати, всебічно обґрунтувати неправдиву версію; як правило, її показання містять явні суперечності. Основне завдання слідчого при допиті підозрюваного полягає в тому, щоб отримати відомості, які дають змогу перевірити його причетність до злочину, що розслідується. Тому необхідно виділяти такі обставини, які можуть бути відомі лише особі, яка скоїла злочин. І якщо підозрюваний мовчить про факти, які вже виявлені слідством, то це повинно насторожити слідчого. Під час допиту підозрюваному ставляться насамперед ті запитання, відповіді на які вже відомі слідчому. Мета постановки таких запитань — виявити позиції підозрюваного щодо правосуддя. Позитивні результати дає метод непрямих запитань. Він полягає в тому, що запитання, суттєві для розслідування, маскуються серед зовні “безпечних” запитань, які нібито не стосуються події, яка цікавить слідчого. Непрямі запитання доречні і як засіб маскування мети слідчого, бо підвищений інтерес допитуваного до окремих епізодів злочину може свідчити про те, що у слідчого відсутня необхідна сукупність доводів. Для підозрюваного на попередньому слідстві характерні психологічні стани тривоги, невизначеності, неможливості правильного передбачення ситуації, що склалася. Часто він не знає, якими доводами володіє слідчий, які запобіжні заходи будуть вибрані, які слідчі дії будуть проведені і т. п. Такий психологічний стан підозрюваного повинен враховуватися слідчим при розробці й застосуванні різних тактичних і психологічних прийомів Тактичні і психологічні прийоми допиту підозрюваного
Складним є питання про пред’явлення підозрюваному доказів. Річ у тім, що поспішне і невміле пред’явлення доказів зменшує їхню викривальну спрямованість, дає можливість підозрюваному висунути неправдиві пояснення. Тому слідчий повинен передбачити всі нюанси, які можуть знизити викривальну силу доказів, по можливості попередньо нейтралізувати контраргументи допитуваної особи. Докази слід пред’являти з урахуванням їхнього взаємозв’язку, при цьому психологічний вплив на підозрюваного в міру пред’явлення доказів повинен зростати. Важливу роль в цьому плані відіграє захисна домінанта. Його прагнення приховати причетність до злочину, необхідність маскуватися, виглядати спокійним і впевненим посилює гальмуючі процеси у клітинах головного мозку. Після цього починає переважати процес збудження, який проявляється в активності людини, прагненні виговоритися і т. д. Виявлення таких станів у ході допиту сприяє отриманню правдивих показань і розкриттю злочину. Велику роль у процесі допиту відіграє правильна адекватна інтерпретація невербальних сигналів (міміка, жести, поза та ін.), які розкривають емоційно-вольовий стан підозрюваного. Зовнішні ознаки прояву страху, неспокою, задоволення, брехні тощо не мають доказового значення. Але ці сигнали можуть дати слідчому орієнтовну інформацію. Сильним психологічним станом, який формує мотиви поведінки підозрюваного, є страх позбавитися волі, звичного способу життя, “перспективи” опинитися серед злочинців. Такий стан особливо притаманний особам, які вперше скоїли злочин і притягнені до кримінальної відповідальності. Такий психологічний стан формує позицію підозрюваного, яку слідчому необхідно подолати. Дії і вчинки підозрюваного повинні привертати увагу слідчого, бо дають підставу для припущення про причетність підозрюваного до скоєного злочину (такі дії мають назву “докази поведінки”). Можна виділити найпоширеніші докази поведінки злочинця: • створення обманного алібі; • немотивований і несподіваний від’їзд; • спроба спрямувати слідство на обманний шлях; • вияв підвищеної зацікавленості до процесу розслідування злочину; • розповсюдження вигаданих чуток про особистість злочинця і мотиви його дій; • спроби переговорити, підкупити потерпілих, свідків; • демонстративність поведінки, яка покликана переконати оточуючих у повній непричетності до злочину, заперечення навіть точно встановлених фактів (“не бачив”, “не чув” і т. п.); • зміна звичних стереотипів після скоєння злочину; • обізнаність щодо таких деталей, про які міг знати лише винний; • повернення, часом неодноразове, на місце події тощо. Психологічно найскладнішою ситуацією допиту підозрюваного є його відмова давати показання. Мотиви закритості при допиті різні: • страх перед покаранням; • побоювання помсти співучасників; • сором за скоєне, докори сумління; • бажання приховати інтимні подробиці; • антипатія до слідчого; • самоствердження тощо. Які б не були мотиви відмови давати показання, завдання слідчого — пояснити підозрюваному, що такою поведінкою він позбавляється можливості самозахисту, і як наслідок — можливості з’ясувати пом’якшуючі його відповідальність обставини. Слідчий може зробити припущення, що підозрюваний обмовляє себе, якщо він часто і наполегливо переконує його в “чесності” зізнання, дає завчені показання, нездатний повідомити факти, що повинні бути відомі тому, хто скоїв злочин. З метою викриття самообмови використовуються: • детальний повторний допит; • перевірка показань на місці події; • очна ставка; • слідчий експеримент тощо. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Поняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання... Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових... |
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
|
Як і кожна наука, історіографія повинна визначити свій об'єкт пізнання... Об'єктом пізнання вважається та річ або явище реальної дійсності, на яке спрямовані пізнавальні зусилля дослідника. Предметом пізнання... |
Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст і предмет вивчення Гігієна є наукою, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини та громадське здоров’я для розроблення... |
|
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують... |
Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти Фізіологія вищої нервової діяльності це наука про нейрофізіологічні механізми психіки і поведінки, що базується на принципах рефлекторного... |
|
МОДУЛЬ ВСТУП. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІВОДИ. ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК Блок... Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища і процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих... |
Діяльнісний підхід основа «перезавантаження» технологічної освіти в школі Сьогодні ситуація кардинально змінилася: «споживач» має право обрати і обирає навчальний заклад, «продукція» якого (у вигляді знань)... |
|
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства |