|
|
Скачати 1.51 Mb.
|
|
а) толерантністю (від лат. tolerantia — терпіння) — стійкістю до впливів несприятливих факторів, зниженою чутливістю до їх впливів; б) зниженим рівнем тривожності; в) емоційною стійкістю й ін. Діяльність слідчого характеризується значною емоційною насиченістю. Йдеться про те, що робота слідчого пов’язана з впливом негативних факторів (сприйняттям об’єктів, що викликають негативні емоції, наприклад, сприйняття трупа чи частин розчленованого трупа, присутність у процесі судово-медичного розтину трупа тощо), наявністю перевантажень у ході діяльності, пов’язаною з великим обсягом роботи (невідповідність кількості кримінальних справ у провадженні і термінів виконання дій)30 , протидією зацікавлених осіб. У процесі пізнавальної діяльності слідчий повинен уміти з усього накопичення речей і слідів зібрати саме ті, що стосуються кримінальної справи. У цьому аспекті важливого значення набуває вміння слідчого будувати і варіювати розумові моделі, моделювати події минулого. Слідчому необхідне творче мислення, уява, наявність слідчої інтуїції. Слідчий — це та особа, яку має характеризувати не лише самоорганізація, а й уміння організовувати інших людей, координувати їхню діяльність. Так, організація огляду місця події передбачає запрошення спеціалістів, понятих, у деяких випадках — потерпілого чи обвинуваченого. Слідчий повинен вміти організувати діяльність різних осіб, бути керівником слідчої дії, керувати всіма учасниками процесу огляду. Слідчий може працювати в слідчо-оперативній групі чи слідчій бригаді. При цьому необхідно враховувати психологічну сумісність учасників групи чи бригади, наявність організуючого начала, розподіл функціональних обов’язків. Одержання інформації в ході слідчих дій передбачає вміння слідчого справляти психологічний вплив, обирати його необхідний рівень, спрямованість, способи. Слідчий повинен розумітися на психології інших людей, уміти діагностувати їхні психологічні особливості. Слідчий має «перевтілюватися», не показувати явного, різко негативного ставлення до особи підозрюваного чи обвинуваченого (у цьому робота слідчого близька до роботи актора). Важливою комунікативною якістю слідчого також є вміння спілкуватися з людьми. 35. Поняття професіограми. Професіограма слідчого. У психології розрізняють професіографію — технологію вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психологічних здібностей і можливостей індивіда. Професіографія сприяє оптимізації і підвищенню ефективності тієї чи іншої професійної роботи. У судово-психологічних дослідженнях останнім часом аналізується в основному структура професіограм, що стосуються діяльності слідчого. Професіограми ж інших представників правоохоронних органів поки що не одержали належного висвітлення. Професіограма слідчого включає докладний опис усіх сторін його діяльності, необхідних якостей і навичок. Перше дослідження професіограми слідчого належить В. Л. Васильєву і є свого роду професійним портретом слідчого, побудованим на даних психологічних і соціологічних методів вивчення його діяльності. Професіограма слідчого (за В. Л. Васильєвим) — це багаторівнева ієрархічна структура, що відображає всі основні сторони професійної діяльності слідчого, а також особистісні якості і навички, що реалізуються в цій діяльності. Професіограма слідчого складається з декількох блоків, які послідовно охоплюють певні сторони його діяльності. До них, зокрема, належать: а) пошукова діяльність (спостережливість, допитливість, стійкість і концентрація уваги, висока орієнтація); б) комунікативна діяльність (товариськість, емоційна стійкість, чуйність, уміння слухати людину, вміння говорити з нею); в) посвідчувальна діяльність (акуратність, пунктуальність, чітка письмова мова); г) організаційна діяльність (самоорганізованість, воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість, організаторські здібності в роботі з людьми); ґ) реконструктивна діяльність (пам’ять, уява, мислення, загальний і спеціальний інтелект, інтуїція); д) соціальна діяльність — загальні якості: патріотизм, гуманність, чесність, принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини і торжества справедливості, професійна гордість, професійна етика. Професіограми орієнтують навчальні заклади на певний рівень підготовки юридичних кадрів, сприяють діагностиці професіоналізації юристів, які працюють у різних правоохоронних органах. Світогляд виявляється у правосвідомості, що є основою правоохоронної діяльності. 36. Професійна деформація і шляхи її подолання. (з лекції) Професійна деформація – це такі риси, що з’являються у особи під впливом особливостей професійної діяльності, які негативно позначаються як на якості виконання цієї діяльності, так і на психіці особи, що її виконує. До елементів професійної деформації можна віднести:
Професійну деформацію слід переборювати шляхом систематичного удосконалення своєї діяльності, підвищенням теоретичного рівня, взаємним обміном позитивним досвідом. Самоконтроль, самокритичність, прагнення до творчого вирішення професійних завдань — важливі передумови усунення професійної деформації. Важливим засобом подолання професійної деформації є розумова «гігієна» праці (дотримання певних правил розумової діяльності). 37. Психологія планування слідчої діяльності. У механізмі судово-слідчого мислення вагомого значення набуває планування, тобто розумова діяльність, яка спрямована на обрання найбільш оптимальних, раціональних шляхів та засобів здійснення доказування. Планування реалізується у декілька етапів:
38. Види розумових завдань які вирішуються в процесі розслідування В основі організації будь-якого виду діяльності лежить вирішення розумових завдань, які визначають загальні та окремі напрями такої організації. Розумове завдання є підґрунтям майбутньої загальної моделі організації будь-якого процесу або окремого випадку. Якщо згідно з викладеним звернутися до розумових завдань, що вирішуються в процесі судочинства, то можна виділити серед них два найбільш значні типи. Перший включає завдання, що умовно можна назвати ідеальними розумовими, другий становлять так звані реальні розумові завдання. Ідеальні розумові завдання — це насамперед слідчі версії. Як правило, вони пов’язані з уявними побудовами, що спрямовані на пошук пояснень злочинної події або іншого факту і не містять у собі діючого організаційного елементу. Проте вони тісно пов’язані з іншим типом завдань, що мають організаційний і в цьому сенсі реальний. Реальних розумові завдання — завдання щодо організації судово-слідчої діяльності. Класифікуються: 1) завдання щодо визначення джерел інформації; 2) завдання щодо організації процесуальних і оперативно-розшукових дій; 3) завдання з координації діяльності; 4) завдання з економії процесуальних засобів і визначення строків діяльності; 5) завдання щодо організації профілактичних заходів. Зазначені типи розумових завдань взаємообумовлені. Наприклад, ідеальні розумові завдання є підґрунтям для виникнення і здійснення організаційних розумових завдань, пов’язаних з перевіркою висунутих версій, організацією процесуальних і оперативно-розшукових дій. 39. Психологічна характеристика процесуальної діяльності. Різноманітність завдань, що вирішуються. Розслідування, судовий розгляд за своєю сутністю є пізнавальним процесом, який пов’язаний з вирішенням різноманітних розумових завдань та організацією їх виконання. Розв’язання розумових завдань може здійснюватися двома шляхами: алгоритмічним та творчим. Найбільш типовими можна назвати такі завдання:
Завдання, які пов’язані з прийняттям найбільш важливих процесуальних рішень. Деякі завдання, розв’язувані в процесі судочинства, є найбільш значущими за своїм характером і обумовлені існуванням окремих етапів судочинства. Це насамперед завдання, пов’язані з порушенням кримінальної справи, притягненням особи як обвинуваченого, винесенням вироку чи рішення, внесенням подань та ін. 40. Психологічна характеристика процесуальної діяльності. Детальна правова регламентація. Правова регламентація – це детальне правове регулювання діяльності, зведене в норму закону і обов’язкове для виконання. Правова регламентація є найяскравішою психологічною особливістю роботи слідчого, судді, прокурора, відрізняє її від інших галузей людської практики, де виконання діяльності відбувається на підставі загальних планів або інструкцій, що створює умови для більш широких можливостей реалізації власних уявлень щодо ефективності організації праці. Таким чином, процесуальна діяльність має найвищий рівень нормативного регулювання і здійснюється на підставі норм кримінально-процесуального кодексу, цивільно-процесуального кодексу, кодексу адміністративного судочинства. Правова регламентація обмежує волю судово-слідчих працівників, підпорядковуючи їхню діяльність чітко встановленому нормами закону порядку. Це, однак, не означає, що вони не вільні у своїх волевиявленнях, а також у виборі засобів реалізації своєї діяльності, її найбільш раціональній і ефективній організації. Така свобода існує, вона реальна і виражається в широкому застосуванні тактичних прийомів, їхніх комплексів, комбінацій. Водночас свобода в обранні засобів і методів розслідування, судового розгляду та їхньої організації здійснюється у межах вимог закону, підпорядкована його принципам і не може поширюватися далі оперування вже сформульованими в законі вимогами і порядком діяльності. Нормативне регулювання передбачає:
Правова регламентація підкоряє діяльність слідчого відповідному порядку, дисциплінує їх, формує звичку оцінювати свої дії і дії інших осіб з позиції закону. Разом з тим, правова регламентація зменшує творчі можливості, сприяє прояву схематизму мислення і дій. 41. Психологічна характеристика процесуальної діяльності. Наявність владних повноважень. Наявність владних повноважень – це володіння владою і можливість розпоряджатися нею. Владні повноваження суб’єктів процесуальної діяльності поширюються на необмежене коло фізичних та юридичних осіб і є обов’язковими для виконання. Психічний стан осіб, що мають владні повноваження характеризується високим ступенем відповідальності, оскільки слідчий, суддя з одного боку зобов’язані швидко на підставі чинного законодавства приймати владні рішення, а з іншого – нести юридичну відповідальність за прийняті рішення. Психологічне відношення особи до своїх владних повноважень може бути як позитивним, так і негативним. Позитивне відношення передбачає розумне використання своїх владних повноважень, винесення обґрунтованого рішення щодо кожного випадку. Негативне відношення може проявлятися у двох наступних тенденціях: а) перевищення владних повноважень або зловживання ними. Однією з причин такого стану є перекручене уявлення особи щодо співвідношення між обсягом владних повноважень і ступенем відповідальності; б) боязнь владних повноважень, яка продиктована сумнівами стосовно доцільності застосування їх, і почуттям страху з приводу можливої відповідальності. 42. Психологічна характеристика процесуальної діяльності. Дефіцит часу. Дефіцит часу – наявність або відсутність часу психологічно впливає на людину, роблячи її працю більш або менш напруженою. В цьому аспекті робота слідчого, судді, враховуючи її інтелектуальний характер є майже єдиною галуззю, яка суворо обмежується часовими рамками. Дефіцит часу зумовлений об’єктивними і суб’єктивними чинниками. До об’єктивних чинників належать:
До суб’єктивних чинників належить:
43. Психологічна характеристика процесуальної діяльності. Протидія зацікавлених осіб. Протидія зацікавлених осіб здійснюється у активній і пасивні формах. Активна протидія проявляється у таких діях:
Пасивна протидія проявляється у незаявленні і відмові давати показання. 44. Пізнавальна діяльність слідчого ( з лекції) Досудове і судове слідство за своєю сутністю є пізнавальним процесом, реалізація якого підкоряється загальним закономірностям психіки людини, і в той же час має свої особливості. |
|
Поняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання... Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових... |
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,... Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу... |
|
Як і кожна наука, історіографія повинна визначити свій об'єкт пізнання... Об'єктом пізнання вважається та річ або явище реальної дійсності, на яке спрямовані пізнавальні зусилля дослідника. Предметом пізнання... |
Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст і предмет вивчення Гігієна є наукою, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини та громадське здоров’я для розроблення... |
|
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують... |
Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти Фізіологія вищої нервової діяльності це наука про нейрофізіологічні механізми психіки і поведінки, що базується на принципах рефлекторного... |
|
МОДУЛЬ ВСТУП. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІВОДИ. ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК Блок... Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища і процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих... |
Діяльнісний підхід основа «перезавантаження» технологічної освіти в школі Сьогодні ситуація кардинально змінилася: «споживач» має право обрати і обирає навчальний заклад, «продукція» якого (у вигляді знань)... |
|
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин |
1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела... Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства |