ЮП – це наука про закономірності психіки людини, які проявляються у сфері суспільних відносин, що регулюються правом. Об’єктом


Скачати 1.51 Mb.
Назва ЮП – це наука про закономірності психіки людини, які проявляються у сфері суспільних відносин, що регулюються правом. Об’єктом
Сторінка 4/14
Дата 14.03.2013
Розмір 1.51 Mb.
Тип Закон
bibl.com.ua > Психологія > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Ознаки внутрішнього переконання:

  1. Внутрішнє переконання підкреслює особливу компетентність особи, що здійснює досудове та судове слідство, а саме те, що здійснення оцінки всіх зібраних по кримінальній справі доказів відбувається на підставі внутрішнього переконання, тобто це право і обов’язок слідчого, судді.

  2. Внутрішнє переконання – це само переконання, тобто це потреба у формуванні власного погляду на фактичні обставини справи, на необхідність особистої оцінки доказів;

  3. Слідчий, суддя вільні щодо оцінки доказів, оскільки вони не зв’язані із заздалегідь встановленими правилами відносно сили і значущості тих чи інших зібраних ними доказів.Саме в цьому проявляється свобода внутрішнього переконання. Але свободу не можна розглядати як свавілля. Вона завжди повинна співвідноситись із обґрунтованістю, тобто з тими поглядами, знаннями, що сформовані в конкретній сфері людської практики.

  4. Внутрішнє переконання – це суб’єктивна впевненість особи у правильності своїх висновків.

Внутрішнє переконання має відповідати певним вимогам: а) ґрунтуватися на доказах, зібраних у встановленому законом порядку; б) докази повинні бути перевіреними; в) кожен доказ повинен бути розглянутий окремо й у сукупності з іншими доказами; г) виходити з усебічного, повного й об’єктивного розгляду матеріалів справи.

На процес формування внутрішнього переконання впливають різні чинники, до яких можна віднести конформізм.

28. Конформізм, його значення на формування внутрішнього переконання

На процес формування внутрішнього переконання впливають різні чинники, до яких можна віднести конформність.

За своєю суттю — конформність - це прагнення пристосувати свою поведінку до вимог решти членів колективу чи групи людей. Від інших механізмів правової соціалізації конформність відрізняється тим, що виникає конфлікт між тим, що думає людина, і тим, як поводить себе насправді, між тим, що вона говорить, і тим, як діє реально. Інакше кажучи, конформність фіксується там, де є конфлікт між власною думкою індивіда і думкою групи (колективу), до якої він належить, якщо подолання цього конфлікту здійснюється шляхом згоди з думкою групи (колективу).

Конформність (від лат. conformis — подібний, відповідний) — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей таким чином, щоб вона відповідала думкам оточуючих.

(з лекції) Конформність (пристосовництво) – це бажання особи пристосувати свою поведінку, погляди, судження таким чином, щоб вони задовольняли оточуючих.

Прийнято виділяти такі різновиди конформності:

  1. Пасивна конформність – сприйняття поглядів, суджень, висновків інших осіб без відповідного їх критичного аналізу;

  2. Активна конформність (нонконформність) – передбачає критичне сприйняття чужої думки, поглядів, суджень.

29. Інтуїція і логічні процеси в слідчому та судовому мисленні.

Процес пізнання істини при розслідуванні злочинів і в ході судочинства обумовлюється логічністю мислення. Правильне осмислення фактів, що спостерігаються, встановлення їх причинних відношень, побудова обґрунтованих версій, оцінювання отриманої інформації — необхідні етапи у встановленні істини. Очевидність необхідності застосування законів логіки ілюструється тими негативними наслідками, що спостерігаються у результаті припущених при розслідуванні й у судовому розгляді логічних помилок. Ще відомі факти, коли злочини залишаються нерозкритими не тому, що відсутні докази їхнього вчинення, а тому, що ці докази неправильно осмислені, неправильно оцінені, покладені в основу помилкових версій розслідування.

Об’єктивна істина в судочинстві може бути досягнута тільки в результаті раціонального пізнання. Однак поряд із правильним трактуванням ролі і значення логічного мислення в процесі пізнання істини висловлюються думки, згідно з якими інтуїція також може розглядатися як елемент, що сприяє досягненню істини.

Об’єктивна істина у судочинстві встановлюється в результаті застосування раціонального, логічного пізнання.

Разом з тим, у ситуаціях невизначеності, відсутності належної інформації, неможливості здійснення логічних побудов особливого значення набуває інтуїтивне мислення.

Під інтуїцією слід розуміти швидке миттєве вирішення розумового завдання без розгорнутого логічного його обґрунтування в момент прийняття рішення.

Відмінність логічного та інтуїтивного процесів полягає у наступному:

  1. Логічний процес проходить повільно або відносно повільно, за чітко вираженими етапами, з глибоким усвідомленням того, що відбувається.

  2. Інтуїтивний процес навпаки характеризується швидкістю, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальним рівнем усвідомлення.

  3. На підставі інтуїції розум досягає нових результатів не усвідомлюючи до певного часу логіки протікання цього процесу.

  4. Разом з тим, інтуїтивна здогадка завжди базується на попередньому досвіді, попередній розумовій діяльності.

Щодо судочинства, то йдеться про професійну інтуїцію, яка має такі ознаки:

  1. Знання, що отримані на підставі інтуїції, не мають ніякого доказового значення.

  2. Будь-які інтуїтивні припущення в ході досудового розслідування повинні бути перетворені у логічно обґрунтовані достовірні знання;

  3. Інтуїція є елементом евристичного, а не доказового процесу;

  4. Умовиводи, що сформульовані на підставі інтуїції, носять ймовірний характер.

Об’єктивна істина здобувається в наслідок логічного, раціонального мислення, але в окремих випадках інтуїція є необхідним елементом пізнання.

30. Доказування як пізнавальний процес

Розслідування, як і судовий розгляд, по суті є пізнавальним процесом. Пізнання, здійснюване слідчим або суддею, втілюється у форму доказування. Процес накопичення певних фактів, що доказують або спростовують подію злочину або обставини, пов’язані з цивільно-правовими спорами, є процесом оперування доказами, процесом доказування.

Розумова діяльність слідчого або судді підкоряється загальним закономірностям психічних процесів і в цьому аспекті має багато спільного з розумовими процесами, здійснюваними в інших галузях знань і суспільного життя. Водночас розумова пізнавальна діяльність цих осіб має специфіку, обумовлену предметом пізнання — протиправними діями і цивільно-правовими спорами.

У процесі пізнання, здійснюваному при розслідуванні злочинів, а також при розгляді кримінальних і цивільних справ широко застосовуються категорії діалектики. Будучи ступенями пізнання, категорії аналізу і синтезу, причини і наслідку, сутності і явища, загального й окремого, тотожності і відмінності дають змогу встановити об’єктивну істину.

Розглядаючи різноманітну інформацію, слідчий або суддя аналізує її, встановлює причинні зв’язки із досліджуваними фактами, синтезує й оцінює отримані результати, визначаючи їхнє доказове значення. Будуючи версії, виявляючи їхнє підтвердження чи спростування, слідчий або суддя використовує методи пізнання, що сприяють встановленню об’єктивної істини.

(З лекції) До чинників, що зумовлюють специфіку пізнавальної діяльності слідчого, судді можна віднести такі:

  1. Об’єкт пізнання – злочин, як подія минулого, що носить ретроспективну спрямованість, а тому є неможливим до безпосереднього сприйняття суб’єктами, які його вивчають.

  2. Форма пізнання – пізнання обставин події злочину здійснюється у специфічній формі, а саме у формі доказування. У зв’язку з цим існує вислів «пізнати – значить доказати».

  3. Обсяг і спрямованість пізнання – визначається ст. 64 КПК України (предмет доказування) і розглядається як об’єктивний показник обмеження судово-слідчого пізнання. З точки зору суб’єктивної оцінки процес пізнання не має і кожною особою визначається самостійно на підстав свого внутрішнього переконання.

  4. Джерела пізнання, які поділяються на такі різновиди:

  • процесуальні, тобто ті, з яких отримано і зафіксовано на підставі норм КПК інформацію, яка розглядається як доказова;

  • непроцесуальні, тобто ті, з яких отримано інформацію, яка не має доказового значення, не відображена в процесуальних документах, а є допоміжною і виконує забезпечувальну функцію.

  1. Шляхи пізнання – судово-слідче пізнання здійснюється двома шляхами:

  • чуттєвим (безпосереднім);

  • раціональним, логічним (опосередкованим).

Сфера реалізації зазначених шляхів різна і превалює раціональний логічний.

  1. Результати пізнання – пізнавальна діяльність завершується отриманням відповідних знань щодо об’єкта дослідження. При цьому ці знання повинні бути істинними, достовірними і такими, що перевіряються.

Відмінність істинних знань від достовірних полягає у ступені їх обґрунтованості.

31. Доказування як посвідчудчувальний процес

Слідча (судова) діяльність вимагає свого закріплення, посвідчення. У ході пізнання істини необхідно відобразити у процесуальних документах весь процес діяльності та її результати (наприклад, у протоколах слідчих дій).
Посвідчувальна діяльність не обмежується письмовою фіксацією (протоколюванням), а передбачає використання й інших, додаткових способів фіксації (застосування відеозйомки, фотозйомки, звукозапису тощо). Порушення в здійсненні посвідчувальної діяльності можуть призвести до втрати доказу. Сама посвідчувальна діяльність здійснюється в межах процедури, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством.
Посвідчувальна діяльність пов’язана з іншими видами слідчої (судової) діяльності: пізнавальною, конструктивною, комунікативною. Причому її роль дуже велика, оскільки виконання тих чи інших видів утрачає своє доказове значення поза посвідченням.
Посвідчувальний процес доказування передбачає, що його результати мають бути документовані й відображати об’єктивність отриманих даних і правильність прийнятих рішень. Результати доказування, що містяться в процесуальних документах, адресуються широкому колу учасників, використовуються на різних стадіях кримінального процесу, оцінюються і перевіряються.
Засвідчені факти можуть бути використані й у тактичних цілях, з метою переконання тих чи інших осіб у їхньому існуванні. У процесі проведення слідчих дій засвідчені факти можуть використовуватися як психологічний вплив на учасників слідчої дії з метою одержання необхідної інформації (наприклад, оголошення показань свідків чи потерпілих, пред’явлення доказів та ін.). Необхідно зазначити, що діяльність у кримінальному судочинстві має відповідати принципу верифікування (можливості перевірити), що виникає лише при посвідчувальній діяльності.

32. Моделювання. Версія як ідеально-мисленнєва модель.

У зв’язку з тим, що суб’єкти процесуальної діяльності обмежені у безпосередньому сприйнятті обставин події злочину, то в механізмі їх мислення особливого значення набуває моделювання.

Саме завдяки моделюванню відбувається відтворення обстановки і обставин події, отримується різнобічна інформація, що надає можливість уявити те, що відбувалося під час вчинення злочину.

Результатом моделювання є побудова моделі, тобто розумово або реально утвореної структури, що відтворює будь-який об’єкт або дію.

Функцію відображення дійсності модель виконує завдяки своїй схожості з оригіналом.

Види моделей:

  1. За спрямованістю моделі бувають:

  • Ретроспективні (відтворюють минуле - версії);

  • Перспективні (прогностичні, відтворюють майбутнє).

  1. За формою відображення дійсності:

  • Матеріальні, фізичні моделі (відбитки, зліпки, фотознімки), що зберігають розмір, рельєф, будову оригіналу;

  • Ідеальні, уявні (версії).

  1. За обсягом інформації, яка відображається у моделях, виділяють:

  • Прості;

  • Складні.

Прості матеріальні моделі ще називають статичними, а складні ідеальні – динамічними.

«Уявивши собі характер досліджуваного завдання, слідчий або суддя мобілізує запаси знань, що дає йому змогу висловити ряд припущень — версій стосовно обставин діяння. Надалі у вирішенні поставленого завдання важлива роль належить моделюванню як способу відтворення тих або інших обставин, що сприяють пізнанню. Моделювання передбачає створення уявної чи практичної структури, яка відтворює певні дії або обставини, властивості чи стани тих або інших об’єктів.

Моделювання в діяльності слідчого або судді сприяє пізнанню конкретного, має широкі можливості для вивчення властивостей і сторін окремих об’єктів, у багатьох випадках дає змогу встановити конкретні обставини, вирішити питання щодо існування тієї чи іншої події, факту. Так, слід, залишений на місці події автотранспортом, дає можливість створити його модель щодо виду, марки, індивідуальних особливостей протектора. Сукупність слідів на місці події дає змогу створити уявну модель події, її динаміки, кількості осіб, які брали участь у ній. Проведення слідчого або судового експерименту дає можливість у процесі його моделювання встановити ймовірність здійснення певних дій, появу тих або інших результатів. Іншими словами, діяльність, пов’язана з моделюванням у його будь-яких формах, сприяє пізнанню окремих обставин і фактів і зрештою — встановленню об’єктивної істини

Взаємозв’язок моделей можна простежити на такому прикладі з практики. На залізничних коліях було виявлено труп чоловіка з численними пораненнями голови. У ході судово-медичного розтину в мозковій речовині жертви був виявлений металевий уламок, що нагадував гостру частину ножа. На основі чого слідчий висловив припущення про те, що жертву було поранено ножем і при обшуку у підозрюваного може бути знайдений ніж з відповідним дефектом. Побудувавши уявну модель ножа (перша частина — виявлений уламок), слідчий висунув версію про можливе виявлення другої частини ножа у підозрюваного. Останній, не припускаючи, що слідчий має таку інформацію, при обшуку показав усі наявні в нього ножі, серед яких був ніж з дефектом, що нагадував розшукуваний. При провадженні трасологічної експертизи було встановлено, що уламок, вилучений при судово-медичному розтині, і частина ножа, виявлена у підозрюваного, становлять одне ціле»

33. Роль моделей в кримінально-процесуальному пізнанні. Див. питання № 31.

34. Психологічні особливості особи слідчого

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;

Слідчий є тією особою, яка повинна мати необхідні знання (мати кваліфікацію юриста) і професійний досвід. Це зумовлено складністю і багатогранністю виконуваної діяльності.

Процесуальне положення слідчого, його соціально-рольова функція передбачають необхідність відповідності його особистості певним психологічним якостям (організаторські здібності, самоорганізація, гнучкість мислення, самостійність, спостережливість, відповідальність, акуратність, пунктуальність, тактовність, емоційна стійкість та ін.). У психології робилися спроби створити професіограму слідчого. Слід зазначити, що екстремальність умов роботи слідчого визначила високий ступінь значущості його інтелектуальних, вольових і комунікативних якостей.

Слідчий відчуває вплив негативних емоцій, тому його особистість має характеризуватися:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Поняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання...
Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових...
Дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юнацького віку,...
Психологія – наука, яка вивчає загальні закономірності розвитку людини, її психічні процеси, стани та властивості. ( вчення про душу...
Як і кожна наука, історіографія повинна визначити свій об'єкт пізнання...
Об'єктом пізнання вважається та річ або явище реальної дійсності, на яке спрямовані пізнавальні зусилля дослідника. Предметом пізнання...
Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст і предмет вивчення
Гігієна є наукою, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини та громадське здоров’я для розроблення...
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП
У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують...
Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти
Фізіологія вищої нервової діяльності це наука про нейрофізіологічні механізми психіки і поведінки, що базується на принципах рефлекторного...
МОДУЛЬ ВСТУП. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІВОДИ. ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК Блок...
Гідрологія – наука про природні води, їх властивості та явища і процеси, що в них відбуваються, а також закономірності розвитку цих...
Діяльнісний підхід основа «перезавантаження» технологічної освіти в школі
Сьогодні ситуація кардинально змінилася: «споживач» має право обрати і обирає навчальний заклад, «продукція» якого (у вигляді знань)...
№ ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Поняття, види та ознаки особистих немайнових та майнових відносин
1 Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела...
Сторія вивчає події,явища,які допускають науковіобгрунтовані уявлення про головні тенденції розвитку людини,суспільства
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка