                 ЗРОБИ ПРАВИ-ЛЬНИЙ ВИБІР!!!!
ЗМІСТ
ВСТУП…………….….…………….…………………………………………3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ….…6
Теоретичний аналіз сутності й особливостей соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей….………………….…..………………………….6
Комплексна програма соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей…………………………………………………………………………………12
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ….…….……….……….……..…15
2.1 Діагностика стану соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей…………………….……………………………….……………….………….15
2.2 Впровадження розробленої комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей……………………………………….17
2.3 Аналіз результатів соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей……………………………………………………………………...………….19
ВИСНОВКИ…………………………………….……….………………….21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………..………………….22
ДОДАТКИ………………….………..………………………………………27
ВСТУП
Актуальність дослідження. Останнім часом спостерігається загальне зростання рівня злочинності неповнолітніх правопорушників. Як засвідчили результати соціологічного дослідження проведеного в 2013 році зростання злочинності серед неповнолітніх спостерігалося в третині областей України. Із загальної кількості вчинених підлітками злочинів більше 68% — тяжкі та особливо тяжкі. У 8 областях України зросла кількість умисних вбивств. У структурі злочинів спостерігалися досить небезпечні процеси корисливого і групового характеру. Збільшилася питома вага тяжких злочинних посягань, що донедавна були не характерні для злочинності неповнолітніх [48].
Аналіз наукової літератури дає можливість стверджувати, що проблема делінквентної поведінки є міждисциплінарною, знаходиться у центрі уваги кримінологів, психологів, соціальних педагогів, медиків, що робить необхідним використання комплексного підходу до її вивчення та розв’язання. Узагальнення наукової та методичної літератури з проблеми пошуку шляхів корекції протиправної поведінки підлітків та засобів повернення неповнолітніх правопорушників до законослухняного життя показав, що досліджено такі її аспекти: вивчення причин та наслідків появи делінквентних відхилень у поведінці підлітків (Ю. Клейберг, І. Кон, В. Мухіна, Е. Натанзон, Р. Ханіпов, П. Хейвен, А. Фернхем); дослідження засобів, методів, шляхів запобігіння та виправлення різних видів девіацій (Т. Авельцева, З. Бондаренко, І. Звєрєвоа, Г. Лаут, Г. Макартичева, В. Кащенко, В. Курбатов). Однак, недостатньо розробленим залишається питання практичного забезпечення соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки неповнолітніх правопорушників у спеціалізованих закладах, тому темою дослідження обрано: «Соціально-педагогічна діяльність з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей».
Мета дослідження – розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити комплексну програму соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
Відповідно до мети дослідження визначено його завдання:
1. Здійснити аналіз наукової та методичної літератури з метою виокремлення сутності та особливостей соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
2. Розробити комплексну програму соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
3. Експериментально перевірити розроблену комплексну програму соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
Гіпотеза нашого дослідження полягає в припущенні, що рівень делінквентної поведінки серед неповнолітніх у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей знизиться, якщо у виховний процес буде впроваджено комплексну програму, яка дозволить виявити причини появи делінквентних відхилень; дасть змогу підліткам усвідомити негативний вплив їхніх вчинків та необхідність виправлення власної поведінки, навчитися самоконтролю та самоаналізу, набути досвід організації власного дозвілля за допомогою спільної корисної творчої діяльності, а також підвищити методичний потенціал вихователів центру стосовно організації корекційної діяльності з підлітками.
Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна діяльність з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
Предмет дослідження – комплексна програма соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.
Методи дослідження – теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукової літератури зкорекції делінквентної поведінки підлітків; емпіричні - науковий експеримент, методики вимірювання рівня делінквентності підлітків; анкетування, диспути; тренінгові вправи, бесіди; методи математичної статистики для обробки та узагальнення результатів дослідження.
Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та методичних матеріалів для її реалізації, яка в подальшому може використовуватися, працівниками у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, які працюють з підлітками, з метою корекції делінквентної поведінки, а також студентами - майбутніми соціальними педагогами, що досліджують проблему делінквентних відхилень у неповнолітніх.
Структура й обсяг роботи – дослідження складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (55 найменувань), таблиць 3 (на 6 сторінках), рисунків 2 (на 2 сторінках), додатків (11). Загальний обсяг роботи – 80 сторінок, (26 сторінка – основний текст 21).
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ
Теоретичний аналіз сутності й особливостей соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей
Зміни, що відбуваються сьогодні в суспільстві, стали причиною ряду проблем, однією з яких є проблема делінквентної поведінки підлітків, що розглядається як дезадаптація особистості в соціумі, яка, у разі відсутності корекційної діяльності, закріплюється як соціально негативна особистісна характеристика.
Делінквентна поведінка (у перекладі з латини delinquenta – гріх, хибний вчинок, провина) є видом соціально неприйнятної поведінки, котра включає такі типи відхилень від норми: асоціальність та антисоціальність; delinquens – правопорушник, злочинець, бунтівник [51, с. 95]. Асоціальність характеризується виключеністю неповнолітнього делінквента з соціальної взаємодії, оскільки поведінка індивіда порушує соціальні норми та є соціально неприйнятною. Як стверджує А. Ребер, антисоціальність проявляється у відсутності чутливості індивіда до суспільних звичаїв [34, с. 56]. Такий тип відхилення є більш небезпечним, оскільки потенційно може завдавати більше шкоди для групи чи соціуму взагалі.
Аналіз досліджень А. Фернхема та П. Хейвена дозволяє стверджувати, що, «делінквентами вважаються ті особи, поведінка яких відповідає індикаторам делінквентності» [50, с. 104]. Серед найбільш важливих індикаторів делінквентності автори виділяють [50, с. 106]: брехню (навмисна, пов’язана з отриманням матеріальної користі; ухилення від виконання своїх обов’язків; шахрайські витівки); дії, які не відповідають статусу неповнолітньої особи (купівля алкоголю; відвідування місць, вхід в які не рекомендований неповнолітнім; тривалі втечі з дому, попри заборону батьків; шкільні пропуски); бійки (наприклад, з використанням зброї чи з проявом жорстокості); крадіжки (переважно предметів, котрі не мають значної матеріальної цінності); адикції (вживання психоактивних речовин, гемблінг тощо); нанесення шкоди іншим людям (зокрема матеріальної шкоди – навмисне псування чужого майна);порушення адміністративного правопорядку (псування шкільного майна, керування авто-, мототранспортом у нетверезому стані). Отже, індикатори делінквентності ˗ це ознаки, які дозволяють визначити правопорушників у дитячому середовищі, тому ми можемо іх використовувати під час корекційної діяльності з неповнолітніми правопорушниками.
Згідно з дослідженням С. Харченко та Н. Краснова «делінквентна поведінка – це протиправна поведінка, котра передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність» [52, с. 35].
Як зазначає В. Мухіна, «делінквентна поведінка підлітка є специфічним етапом соціальної дезадаптації, яка по мірі дорослішання закріплюється як поведінкова норма і продовжується у дорослому житті у формі кримінальної активності» [24, с. 23]. На думку В. Мухіної - делінквентна поведінка виникає тоді, коли індивід не може пристосуватися до нормативних очікувань та вимог групи. Тому він намагається поводитися так, щоб збільшити почуття самоповаги і зменшити негативне ставлення до себе. В результаті чого, саме такі підлітки стають брехливими, адиктивними, агресивними [24, с. 25]. Потреба у самовизнанні штовхає на пошуки референтної групи, котра, як правило, є асоціальною; делінквентна поведінка є формою самоствердження, намаганням збільшити свій соціальний статус серед однолітків. У процесі входження у девіантну субкультуру в підлітка формується негативна ідентичність. Пошук свого соціального місця через обмеженість особистісного досвіду, дефіцит когнітивних ресурсів, особистісну незрілість, нестійкість «Я»-концепції набуває рис дезорієнтації. Підліток не витримує протиріч дорослішання, не виконує вікових завдань розвитку: не набуває самостійності, не випрацьовує свою власну моральну позицію, а навпаки приймає норми та моделі поведінки своєї референтної групи асоціального спрямування. У ході дорослішання відбувається орієнтація не на соціально прийнятні моделі, а на копіювання зовнішніх ознак дорослості: паління, вживання психоактивних речовин, розваги, одяг, що не є маркером підліткового віку. Цей шлях зовнішньої дорослості призводить до сформованості критичного рівня та соціальної компетентності, інфантильності та дезадаптації [15, с. 167].
Ю. Клейберг, виділяє такі особливості делінквентної поведінки підлітків, як: безвідповідальність, ригідність, двоєдушність, невіра у власні сили, залежність – навіть, якщо все це приховано демонстративною самоповагою [18, с. 46]. Найважливішими причинами делінквентності, на думку автора, є низький рівень контролю та низький рівень самоповаги неповнолітнього делінквента до самого себе. Отже, особливості делінквентної поведінки підлітків, можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими, але завжди не відповідають соціальним нормам та стандартам. Вони відображують негативні позиції підлітка в соціумі, основними причинами яких є ствердження спотвореної «Я» - унікальності.
Як зазначено у словнику-довіднику А. Ребера, «підліток ˗ юнак або дівчина, в перехідному від дитинства до юності» [34, с. 97]. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 12-14 до 15-17 років). У 12-16 років у підлітків посилюються вторинні статеві ознаки. Зазвичай цей вік називають перехідним [6, с. 131]. Підліток - це ще не дорослий, але вже не дитина, це певний перехідний стан особистості, вікові межі якого від 11 до 18 років, або доки сам себе їм усвідомлює, і, таким чином, цей стан може тривати все життя [40, с. 273].
Соціально-педагогічна діяльність є різновидом спеціально організованої та регламентованої професійної діяльності діяльності фахівців, яка спрямована на досягнення суспільно важливого результату. Так А. Капська зазначає, що «соціально-педагогічна діяльність полягає у наданні допомоги людині, сім'ї, групі осіб, котрі потрапляють у складну ситуацію, шляхом матеріально-фінансової, морально-правової, психолого-педагогічної підтримки. Вона є засобом реалізації соціальної політики» [11].
Аналіз досліджень І. Звєрєвої дозволяє стверджувати, що поняття «соціально - педагогічна діяльність» характеризує педагогічну діяльність за умови дефіцитів, які впливають на спосіб життя дитини, дорослого, їхню поведінку. В узагальненому вигляді соціальні дефіцити можна поділити на дві групи: дефіцити умов життя (відсутність сім'ї, батьків, які з різних причин не можуть виконувати свої функції) і дефіцити взаємодії дитини, особистості та суспільства (групи, соціальні інституції) [10,с. 79].
Т. Алексєєнко вважає, що соціально-педагогічну діяльність можна визначити «як допомогу в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції дитини у суспільство, допомогу в її розвитку, вихованні, освіті, професійному самовизначенні» [40, с. 315].
М. Галагузова наголошує що, соціально - педагогічна діяльність є «адресною допомогою особистості, спрямованою на конкретну дитину та вирішення її індивідуальних проблем шляхом вивчення особистості дитини та навколишнього середовища, пошук засобів, які допоможуть дитині вирішити її проблему» [45, с. 83].
В. Шакурова вважає, що «соціально - педагогічна діяльність спрямована на вирішення завдань соціального виховання (турбота суспільства про молодше покоління; умови, які створюються суспільством, державними та приватними структурами для фізичного, психічного, соціального розвитку людини) та соціально - педагогічного захисту» [55,с. 42].
Отже, узагальнення вищенаведених визначень дозволяє зробити висновок, що сутність соціально-педагогічної діяльності полягає у наданні цілеспрямованої та послідовної допомоги, яка сприяє соціальному розвитку, вихованню (перевихованню, виправленню), оволодінню вміннями й навичками в самообслуговуванні, навчанні й професійній підготовці особі, що зазнала труднощів соціалізаці, повернення її до соціально-активного життя у суспільстві.
Аналіз наукової літератури показав, що термін «корекція» відносять до: категорій соціальної педагогіки (М. Галагузова, О. Безпалько, Р. Вайнола, А.Капська); спеціальної педагогіки (С. Гончаренко, І. Підласий); корекційної педагогіки (А. Кочетов), психології (О. Степанов та ін.), соціальної роботи (В. Курбатов). У змісті поняття «корекція» різні науковці теж виділяють різні аспекти: виправлення, часткове виправлення відхилень у поведінці [45]; виправлення, усунення, подолання недоліків чи порушень, вад психічного або фізичного розвитку в дітей [4]; виправлення (часткове або повне) вад психічного або фізичного розвитку в дітей, порушення тієї чи іншої психічної функції в дорослих [6]; активна робота практичного психолога чи інших спеціалістів, спрямована на подолання чи послаблення вад психічного або фізичного розвитку в дітей, порушення тої чи іншої психічної функції в дорослих [28]; здійснення психолого-медико-педагогічних заходів із метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку та поведінці, схильності до залежності та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи [33]; система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на забезпечення процесу і досягнення успішного результату в соціальному розвитку особистості[42].
Аналіз нормативно-правової бази щодо здійснення корекційної соціально-педагогічної діяльності з підлітками з делінквентною поведінкою показав, що у системі соціальної допомоги дитині, яка опинилася у складній життєвій ситуації існує заклад – це центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - центр), який є закладом соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги [29, с. 230].
Основними завданнями центру є: здійснення соціального захисту дітей, прийнятих до центру; надання дітям комплексу соціальних послуг; проведення соціально-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини; сприяння поверненню дитини до біологічної сім’ї; забезпечення відвідування дітьми загальноосвітніх або інших навчальних закладів чи індивідуальному навчанню з урахуванням потреб та можливостей дитини; сприяння формуванню у дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки; надання психологічної та інших видів допомоги батькам (або особам, які їх замінюють) дітей, які перебувають в центрі, спрямованої на повернення дитини до сім’ї; розроблення рекомендацій з питань соціально-психологічної адаптації дитини для педагогічних та соціальних працівників і батьків.
Отже, соціально-педагогічна діяльність з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей – це вид професійної діяльності, спрямований на створення умов у середовищі центру для духовного розвитку підлітків, гуманізації їх відносин у колективі, надання психологічної, моральної, фізичної, медичної та інших видів допомоги з метою гармонізації їхнього життя та виправлення відхилень у їх поведінці, що забезпечують різні субєкти (вихователі, психолог, методист з виховної роботи, юрист центру). Сутність соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей полягає у перевихованні, спрямованому на подолання негативних рис особистості, а саме делінквентних відхилень, що сформувалися під впливом негативних умов соціуму. Особливості соціально-педагогічної діяльності з корекції делінквентної поведінки підлітків у центрі соціальної реабілітації дітей полягають у комплексному підході до вирішення зазначеної проблеми, а також у використанні специфічних форм та методів роботи.
|