|
|
Скачати 1.31 Mb.
|
|
1.2. Шляхи попередження суїцидальної поведінки Суїцидальну активність підлітків умовно можна поділити на три фази. Перша фаза – це фаза роздумів, народження свідомої ідеї щодо здійснення самогубства. З часом ці роздуми виходять із-під контролю і стають імпульсивними, тобто з'являються спонтанно, поза волею людини [8]. У першій фазі підліток стає замкненим; не цікавиться справами родини; роздає друзям дорогі йому речі; його більше не приваблюють заняття, які захоплювали раніше; раптово змінює свої міжособистісні стосунки; стає агресивним, схильним до бійки; відокремлюється від однолітків та ізолює себе. Змінюється зовнішній вигляд: підліток, який завжди ретельно підбирав одяг, стежив за своєю зовнішністю, втрачає інтерес до цього, і навіть стає неохайним; змінюється маса тіла, форма поведінки, яка нагадує «втечу»; стає неуважним [19]. Якщо до переліченого додаються додаткові стресові зовнішні фактори, настає друга фаза – фаза амбівалентності. Людина може висловлювати конкретні погрози або ділитися своїми намірами з кимось із найближчого оточення, але цей «крик про допомогу» не завжди чують і не завжди розуміють [3, с. 22]. Діти надзвичайно амбівалентні. Якщо саме протягом цієї фази надати їм своєчасну адекватну допомогу, фатального перебігу подій можна запобігти. Але, на жаль, таку допомогу отримує далеко не кожен потенційний суїцидент. Настає час третьої фази суїциду – фази спроби. Відомо, що смерть можна вважати самогубством, якщо вона має принаймі 2 ознаки: по-перше, скоїна своїми руками, по-друге – наміри передують спробі. У більшості випадків людина намагається якось повідомити про свої наміри тих, хто її оточує [5, с. 49]. Описаний розвиток подій є найбільш характерним саме для молодих людей. Проте це лише тенденція, певна типологія. А індивідуальні особливості у кожного індивідуальні. Більшість суїцидальних підлітків обмірковують і здійснюють суїцид в термін від 1 до 2 тижнів. Але підлітковий період – це період імпульсивних дій. Тому тривалість усіх 3 фаз може бути дуже короткою, навіть дорівнювати 1 годині [11]. Сучасна суїцидологія пропонує такі три види втручання в суїцидальну активність: первинну профілактику (превенцію) – попереджувальні, профілактичні заходи; вторинну профілактику (інтервенцію) – безпосереднє втручання в суїцидальну активність; третинну профілактику (поственцію) – реабілітація людини, що скоїла спробу самогубства [14]. Для попередження суїцидів необхідно проводити первинну профілактику, основним завданням якої є поширення у школі інформації типових ознак суїцидальної поведінки дітей та підлітків. Особливу увагу слід звернути на одинаків, учнів, що мають ознаки депресії, що зловживають алкоголем, наркотиками, мають девіантну поведінку, є надкритичними, персифікціоністи, мають різні очікування, хвороби, є покинутими оточенням [20]. Вторинна профілактика проводиться з дітьми, що виявляють бажання покінчити з життям. Завдання вторинної профілактики:
На даному етапі важливо встановити турботливе відношення з суїцидентом.
Підтримувати дитину – значить, вірити в неї. Підтримка базується на вірі природна здатність особистості долати життєві труднощі з допомогою тих, кого вона вважає значущими для себе. Щоб підтримати дитину, дорослим, можливо, доведеться:
Третинна профілактика проводиться, якщо була спроба скоєння суїциду. Особливу увагу потрібно звернути на роботу з друзями, близькими, батьками. Завдання третинної профілактики:
Суїцидент може перебувати в 4 постсуїцидальних станах: 1. Критичний. Напруга спадає, мотив зникає. Приходить розуміння, що дані дії не вирішать проблему. Ризик повторення мінімальний. 2. Маніпулятивний. Результат досягнуто. Позитивне відношення до власних дій. 3. Аналітичний. Конфлікт не втрачає актуальності. «Раскаивание». Дитина шукає інші способи вирішення ситуації. 4. Суїцидально-фіксований. Конфлікт гострий. Суїцидальна тенденція залишилась. Позитивне відношення до суїциду [7]. На даному етапі важливо працювати з найближчим оточенням суїцидента: дати можливість поговорити про загинувших, поговорити про причини скоєння, уникнення ідеалізації та романтизації даної ситуації [22, с. 32]. Профілактичний етап необхідний для зниження ризику суїцидальної поведінки в учнів навчального закладу, де стався випадок суїциду. Саме на цьому етапі відбувається остаточна трансформація отриманої травми в життєвий досвід за рахунок колективного опрацювання через символізацію. Це може реалізуватися у вигляді спільного заходу груп чи загальнонавчального заходу. Якщо в закладі, наприклад, сталися два або більше випадків суїциду, профілактичний етап повинен мати характер довгострокового проекту роботи з навчальним закладом [18]. Отже, у першому розділі нашої наукової роботи, ми висвітлили поняття суїциду, суїцидальної поведінки, суїцидальних намірів. Нами було виділені фактори та мотиви суїцидального ризику молоді (особистісно-сімейні конфлікти, стан здоров'я, матеріально-побутові труднощі тощо), особливості суїцидальної поведінки, ознаки та сигнали суїцидальних намірів. Велику увагу приділили проблемі попередження суїцидальної поведінки, виокремивши три рівні профілактики: 1. Для попередження суїцидів необхідно проводити первинну профілактику, основним завданням якої є поширення у школі інформації про типові ознаки суїцидальної поведінки дітей та підлітків. 2. Вторинна профілактика проводиться з дітьми, що виявляють бажання покінчити з життям. Завдання вторинної профілактики: подолання труднощів, що виникають у суїцидента до його здійснення та соціально-педагогічна підтримка. 3. Третинна профілактика проводиться, якщо була спроба скоєння суїциду. Особливу увагу потрібно звернути на роботу з друзями, близькими, батьками. Завдання третинної профілактики: постсуїцидальна реабілітація суїцидента; допомога знайомим суїцидента в подоланні страждань та для попередження повторювання та імітації суїциду. РОЗДІЛ 2 ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ 2.1. Розробка та проведення дослідження схильності молоді до суїцидальної поведінки Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати молодь на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем. Згідно з гіпотезою нашого дослідження, головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне впевнення дитини в тому, що її життя є найбільшою цінністю, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її. Дослідження схильності молоді до суїцидальної поведінки проводилось в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 м. Конотоп. У дослідженні брали участь учні 9 класу (19 учнів). Для виконання поставлених завдань ми використали такі методики: 1) Діагностика схильності до суїцидальної поведінки (Методика визначення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська) (додаток Б – 1), тест на виявлення суїцидального ризику СР – 45(додаток Б - 2). 2) Бесіда, з метою з’ясування життєвої позиції дітей, планування власного майбутнього, відношення до проблем суїциду (додаток В). 3) Профілактична акція «Я обираю життя!» (додаток Г). 4) Повторне анкетування учнів з метою дослідження ефективності та результативності проведеної профілактичної роботи (Методика визначення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська). Зіставлення результатів дослідження дало змогу об’єктивно визначити схильність молоді до суїцидальної поведінки та ефективність проведеної профілактичної роботи. На етапі констатуючого експерименту, з метою з'ясування схильності учнів до суїцидальної поведінки, ми провели бесіду з класом та скористалися методикою визначення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горської) (додаток Б - 1) та тестом СР-45 (додаток Б - 2). Досліджувалися 19 учнів, в тому числі 10 хлопців та 9 дівчат. Нами була використана групова форма проведення: протягом 30 хвилин учні відповідали на питання опитувальника, бланки з якими було роздано для зручності кожному. Навпроти тверджень слід було поставити оцінку за таким принципом: якщо твердження підходить – то 2, якщо не зовсім підходить – 1, якщо зовсім не підходить – 0. Залежно від змісту твердження опитувальника номери питань класифікуються в чотири групи, або шкали: І - Шкала тривожності, ІІ - Шкала фрустрації, ІІІ - Шкала агресії, ІV - Шкала ригідності. Результати відповідей за кожною зі шкал узагальнено у таблиці 1. (додаток Б). За даними таблиці, ми підрахували кількість учнів на кожному з рівнів (Таблиця 1.2). Таблиця 1.2 Рівні схильності до суїцидальної поведінки Рівні схильності учнів до суїцидальної поведінки
Порівняльний аналіз даних опитувальника свідчить, що 99 % учнів відповіли позитивно на 21-ше питання (Шкала тривожності), яке свідчить про те, що дітей лякають труднощі, з якими вони зіткнуться у майбутньому житті. Типовою для більшої частини досліджуваних є відповідь 30 (Шкала фрустрації): «Я відчуваю розгубленість, коли у мене виникають труднощі», що свідчить про те, що рівень фрустрації у 14 учнів відповідає середньому та високому, отже у дітей прослідковуються досить сильні розчарування, які виникають через реальні або уявні перешкоди, що заважають досягненню мети. Таким чином, можна зробити висновки: 47% досліджуваних потребують підвищеної уваги з приводу завищених показників тривожності, фрустрації, агресії та ригідності. 47% вважають суїцид небажаним у суспільстві явищем. А 1 дівчинка має високий рівень схильності до суїцидальної поведінки та потребує корекційної роботи. Для підвищення вірогідності діагностичних даних ми провели ще тест на виявлення суїцидального ризику СР – 45. Учням було роздано бланк з твердженнями, в якому пропонувалося відповісти на 45 запитань. Якщо учень згодний із твердженням, слід поставити у графі «Так» «+», якщо «Ні», то «-». Кількісний аналіз отриманих результатів наведено у таблиці 1. 3 (додаток Б). Отже, за даними 2-х методик, ми бачимо, що в класі є діти, які мають середній та вище середнього рівні схильності до суїцидальної поведінки. Ці діти вже можуть становити потенційну «групу ризику», адже при конфліктний або психотравмуючих ситуаціях ці показники можуть значно підвищитися. Після анкетування ми провели невеличку бесіду з класом з метою з'ясування їх життєвої позиції та ставлення до проблеми суїциду (додаток В). Аналізуючи відповіді на поставлені питання, ми можемо зробити висновки, що більшість молоді часто або постійно замислюється над змістом життя (це й не дивно, адже це одне з новоутворень даного віку) і вважає, що проблема суїциду їх не стосується. 18,5% опитуваних вважають суїцид небажаним, але допустимим явищем у суспільстві і 80% - небажаним. Серед мотивів, що можуть призвести до самогубства, більш названі нерозділене кохання, конфлікти з батьками, невиліковна хвороба та незадоволеність своїм життям. Всі ці мотиви можна пояснити через проблеми, що найбільш турбують юнаків. Найбільший вплив при попередженні суїциду, на думку досліджуваних, мають родина (33,7%), друзі та допомога психолога (по 27,5%). Найменші оцінки отримали школа та держава (відповідно 1 і 1,5%), що пояснюється певною недовірою до цих установ з боку молоді. 70% опитуваних вважають, що вчителі рідко або зовсім не торкаються проблеми суїциду. Отже, провівши дослідження схильності учнів до суїцидальної поведінки, ми можемо зробити висновок, що великий відсоток молоді, мають середній та вище середнього рівні ризику суїциду. А це, в свою чергу, свідчить про необхідність проведення профілактичної роботи з метою зниження даного ризику, адже при конфліктний або психотравмуючих ситуаціях він може значно підвищитися. Також, відповідно до тверджень дітей, вчителі не турбуються емоційним станом учнів та не переймаються їхніми проблемами та негараздами, часто загострюючи конфліктні ситуації. Тому ми вважаємо необхідним провести профілактичну роботу. 2.2. Проведення профілактичної роботи щодо запобігання суїцидальної поведінки Наступним кроком у профілактиці суїциду, нами було проведено у школі акцію «Я обираю життя!» (додаток Г), яка мала на меті поліпшити емоційний стан учасників, щодо профілактики суїцидальної поведінки, замислитися не тільки про сенс життя, але і про те, як наповнити своє життя і життя оточуючих радістю та іншими позитивними емоціями, таким чином формуючи психологічний імунітет. До проведення акції ми залучили учнів 9 класу в якості волонтерів, щоб вони ще більше прониклися темою цінності людського життя. У рамках акції ми організували такі заходи: 1) Тематичне оформлення фойє школи. 2) Акція «Ми голосуємо за життя!»: у фойє на центральній стіні висить плакат з девізом: «Ми голосуємо за життя!». Кожен, хто приходить до навчального закладу, запрошується до столів з фарбою. Волонтер бере його за руку, за допомогою широкої кисті покривають долоню тим кольором, який людина вибирає, і пропонують залишити свій відбиток на шпалерах, таким чином проголосувавши «За життя!». 3) Виставка малюнків та фотографій учнів «Я обираю життя!».Під кожною фотографією та малюнком прикріплений чистий аркуш, щоб учні, які оглядають виставку могли написати свої думки та коментарі. 4) Акція «Дерево життя». Це намальоване на ватмані велике дерево без листочків. Біля дерева чергують волонтери. У них є стікери у вигляді листочків і фломастери. Вони пропонують усім, написати на стікері, чому він вибирає життя, чим саме подобається життя і приклеїти його як листочок на «Дерево життя». 5) Проведення тренінгів з учнями «Найбільша цінність на Землі – життя!» (додаток Д). 6) Проведення виховного заходу спільно з класним керівником на тему «Життя – дар Божий. Бережіть його!» (додаток Е). До проведення акції ми залучили учнів, які допомогли нам прикрасити фойє школи та провести масові заходи. Від можливості творчо попрацювати актив класу був у захваті і з великим азартом заохочував дітей ставити різнокольорові долоньки на плакаті «За життя». Найбільшу активність, звісно, проявили молодші школярі. Мжливо, їх дії були не зовсім усвідомленими, але активність і гарний настрій мотивував інших прийняти участь. Дуже сподобалася старшокласникам виставка малюнків та фоторобіт учнів. Особливо цікавими були малюнки олівцем учениці 10 класу Анастасії Ш. Дівчинка має неабиякий талант і її картини передають всю «палітру» почуттів: кохання, дружба, материнство… Також деякі роботи стосувалися проблем суспільства, а особливо молоді: марнування свого життя на веселощі, алкоголь, наркотики… Класні керівники допомогли провести акцію «Дерево життя». Провівши роботу зі своїми учнями, багато класів дружньо прийшли «прикрашати» деревце своїми думками стосовно цінності життя. Та головним етапом нашого експерименту було проведення циклу тренінгових занять під загальною назвою «Найбільша цінність на Землі – життя!». Програма тренінгу передбачає формування у молоді стійкої життєвої позиції, усвідомлення життя – як найвищої цінності. Головні аспекти, на які ми звертали увагу - це постановка життєвих цілей; усвідомлення власних мрій та бажань; вчити молодь не втрачати сенс життя у кризових ситуаціях; ознайомити з основними техніками поведінки в екстремальних ситуаціях; скласти загальне уявлення про свої повсякденні проблеми й сформулювати найважливіші з них у вигляді цілей, щоб не нагромаджувати негативні емоції, а вчасно вирішувати повсякденні труднощі; посилити відчуття спрямованості життя; відкрити в собі позитивні й негативні сторони; пояснити мету свого існування на землі; дати молодим людям уявлення про безперервне зростання цілей, рух життя; учити об’єктивно прогнозувати власне майбутнє. На першому занятті ми намагалися створити позитивний мікроклімат у групі, невимушену ситуацію взаємодії. Більше вправ провели ознайомлюючого характеру, щоб зрозуміти, чим «живе» клас, які має бажання, прагнення, переконання, чи мають діти цілі життя і які вони є. Дехто взагалі не міг написати жодної цілі свого життя, ніколи про це не задумувався. Це є тим «небезпечним дзвіночком», що може призвести до фатальних наслідків. Адже не маючи мети у житті, у кризовій ситуації людина може втратити сенс життя і вирішити, що її нічого не тримає на цьому світі, з легкістю розпрощавшись з існуванням. Тому наступні заняття ми намагалися будувати так, щоб допомогти дітям розібратися у власних перспективах, ознайомити з можливостями кожного, побудувати власні близькі та далекі цілі, щоб дитина зуміла усвідомити свій неповторний життєвий шлях і цілеспрямовано досягати поставлених завдань. Так, уже на 3 занятті, учні більш свідомо відносилися до виконання завдань вправ, розуміли, що необхідно зробити та кожен мав власні цілі та прагнення. Хоча і не у всіх вони були повністю осмисленими та усвідомленими. Вправа «Перетворення проблем у мету» пройшла досить ефективно та допомогла багатьом учням визначити свої турботи, проблеми та слабкі сторони, а на основі усвідомлення цього, спланувати шляхи подолання дискомфорту та з'ясувати найбільш комфортні для себе умови існування. Дуже сподобалася дітям вправа «Карта життя». Кожен мав можливість побудувати власну карту свого майбутнього. Більшість учнів творчо підійшли до поставленого задання. Зобразили різнокольорові карти, куду нанесли пункти місцевості – як глобальні цілі, та менші і більш проміжні цілі на шляху до них. Дехто намалював вулиці та дороги, якими вони будуть іти, зобразив можливі перешкоди та людей, які допоможуть їх здолати (батьки, друзі, кохані). У деяких учнів карта нагадувала квітучий сад, у декого - пустелі, моря, ліси. На наступному занятті ми говорили про перешкоди, які можуть виникнути на шляху до свого майбутнього. Акцентували увагу учнів на методах та прийомах подолання труднощів, стресових, конфліктних та кризових ситуацій. Останнє заняття було присвячене створенню позитивного мікроклімату, налаштовуванні учнів на оптимізм. Дітям пропонувалося пригадати всі позитивні моменти своєї біографії, момети відчуття щастя. Ми намагалися навіть в неприємностях відшукувати щось хороше – як поштовх до певних дій, змін, руху вперед. Всі активно приймали участь в обговоренні вправ. Аналізуючи результативність проведених тренінгових занять, хочемо відмітити, що ми побачили видимий прогрес у серйозному відношенні дітей до життя. Більшість учнів, що були малоактивними на початку занять, повністю змінили свою поведінку: стали ініціативними, допитливими, життєрадісними. Всі замислюються над тим, хто вони, та для чого живуть на цьому світі. Тому дуже важливо показати дітям, що життя – то найбільша цінність, до якої треба ставитися дуже обережно, виважено та плекати як найдорожчий скарб. |
||||||||||
|
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КОРЕКЦІЇ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ... |
5. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ Організація та проведення первинної профілактики адитивної поведінки серед дітей у навчальних закладах |
|
ВІДДІЛ ОСВІТИ СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НАКАЗ Міністерства освіти і науки України від 13. 09. 2010 №1/9-623 «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної... |
НАУКОВА РОБОТА ТРЕНІНГ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ З НЕПОВНОЛІТНІМИ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗМІСТ РОЗДІЛ Особливості соціально-педагогічної роботи в пенітенціарній системі |
|
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |
Чернівецька обласна державна адміністрація Департамент освіти і науки, молоді та спорту України від 21. 02. 2013 №176 «Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого... |
|
ВСТУП Діяльність уповноважених з прав дітей як ефективна форма соціально-педагогічної роботи в сучасній школі |
Розділ Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації Це запеклі злочинці, наркомани або "люди дна", чия поведінка не вкладається в те, що більшість визначає як нормальні прийнятні стандарти.... |
|
Профілактика девіантної поведінки підлітків у процесі самовиховання... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з особовим... Головна причина самогубств – дезадаптація особистості, що настає внаслідок збігу обставин, а також у результаті суб'єктивної оцінки... |