Притча «Сон»
Снилося мені, ніби йшла я з Господом берегом моря. У небі, немов на екрані, побачила моє минуле життя — день за днем...
На піску двома рядами відбивалися сліди — мої і Божі. Але у найважчі дні мого життя один слід десь загубився. Вражена, я запитала у Господа:
Боже, коли я вирішила йти за тобою, Ти пообіцяв, що завжди будеш поруч, що ніколи не покинеш мене. То ж чому в скруті я залишилася сама?...
Продовж. додатку Е
Я люблю тебе, доню, — відповів Господь, — я завжди з тобою. Я з тобою і радів, і плакав. А в час випробувань, коли ти була зовсім безсила, я ніс тебе на своїх руках...
Ведучий. Щоб цінувати життя — треба знати й розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано абсолютно точно визначити майбутнє. Та все ж
кожному до снаги намітити шлях творення себе, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча б пом’якшити.
Ведуча. Пам’ятайте: якої б думки не були ви про себе, у Божих очах ви маєте найбільшу цінність.
Ведучий. Умійте дивитись на людей, бо це — цілий світ Божий. Послухаймо, як такого дару навчали своїх дітей люди.
Василь Стус «Лист до сина»
«...Коли в тебе буде чисте, безгрішне серце, тоді тобі легко житиметься у світі — де б ти не був і які б лиха не зазнав. Бо будеш, як світлий вогник, чистий промінь, до якого все тягнеться з найчистішими поривами. Бо будеш сам прекрасною людиною. Не гріши, сину. Це перше правило. І, може, єдине. Ні перед ким — ні перед людьми, ні перед деревом, ні перед птахою. Байдуже, ким ти будеш, тобто з якої чесної праці ти їстимеш свій хліб щоденний. Бо маючи ясну безгрішну душу, будеш таким, яким тебе, людину, задумала природа».
Ведуча. Життя — це місія. Ми маємо жити, щоб бути корисними для інших. Щире «доброго ранку», люб’язне «доброї ночі», слова співчуттяі розради, підтримка чи порада, ковток холодної води — усе це допомога. Тому Він дав людині розум, щоб вона зважила все й усвідомила: тільки духовно сильні можуть вижити в цьому світі.
Ведучий. Життя — це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свій потенціал, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані віковими особливостями: молодість, зрілість, залишити спадщину, посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.
Ведуча. Вдумаймося у слова Леонардо да Вінчі: «Пам’ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунка не вартий».
Продовж. додатку Е
Ведучий. Про дар і цінність життя писали багато видатних людей. До вашої уваги — поезія.
Читець 1 Хто ти?
Ти яви себе людиною,
Хоч на мить себе яви,
Не безликою, а єдиною,
Сонцесяйність прояви.
Є багато людей на світі,
Швидше просто їх так зовуть,
Та чи в кожній душі є квіти,
Що пустоцвіту не оминуть?
Чи назвем ми того людиною,
Що не знає: хто брат, хто сусід?
Чи назвемо істоту єдиною,
Що запльовує матері слід?
Що про злагоду й добро не відає,
І не знає ціни життя,
Що забула дідів і прадідів
І справжнє щастя на блискіт міня.
(Іванна Зайшла.)
Читець 2
Себе любити — річ проста,
Любити друга також можна,
А спробуй недруга любити,
І разом з ним у згоді жити,
Й творити добрії діла!
Не є це зовсім річ проста,
А все ж таки є справедлива,
До того й навіть і можлива,
Продовж. додатку Е
І корисна є для життя.
Коли ти будеш це уміти,
Ти будеш завжди добре жити.
(Мар’ян Ковальський.)
Читець З
Немає більшої біди,
Якщо не знаєш, що в житті
Для тебе найважніше має бути.
Замість блукати довгий час,
Сягни до Біблії ще раз,
Й молись, щоб ти прозрів
Під час читання.
У ній знайдеш для себе все,
Без огляду, який ти є,
Відкриються тобі також усі закони,
Проте ти не забудь уже:
Без Бога ти лиш порох є,
То Він тобі життя дає.
Лишися з Ним.
(Мар'ян Ковальський.)
Читець 4
На світі можна жить без еталонів,
По-різному дивитися на світ:
Широкими очима, з-під долоні,
Крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.
Від цього світ не зменшиться нітрохи, ~
А все залежить від людських зіниць —
В широких відіб’ється вся епоха,
У звужених — збіговисько дрібниць.
Продовж. додатку Е
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, — пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.
(Ліна Костенко.)
Читець 5
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде Завтра на цій землі.
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Продовж. додатку Е
Кохати спішити треба —
Гляди ж, не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
(Василь Симоненко.)
Ведучий.Людино! Організуй, упорядкуй світ думок, своє буття. Нехай постукає твоя душа до воріт краси, до святинь віри — прислухайся до Божого заклику: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я заспокою вас...».
Ведуча
Дар життя — то над усе.
І в кожному із нас Дзвенить його мелодія обнови.
І чар душі не стишився, не згас,
Де все одвіку зіткане з любові.
(Виходять учасники заходу, по черзі зачитують духовний заповіт матері Терези.)
ЗАПОВІДІ МАТЕРІ ТЕРЕЗИ
Люди бувають нерозумними, нелогічними й егоїстичними — і все ж люби їх!
Коли ти робиш добро, то люди звинуватять тебе у прихованій особистій користі й самолюбстві — і все ж виявляй доброту!
Якщо ти досяг успіху, то може з’явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів — і все ж прагни успіху!
Якщо ти чесний і відвертий, то люди обманюватимуть тебе — і все ж будь чесним і відвертим! Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить — і все ж будуй! Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї — і все ж допомагай!
Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі заздритимуть — і все ж будь щасливим!
|