|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
|
Розділ 1. Девіантна поведінка дітей та молоді як форма соціальної дезадаптації. 1.1. Поняття та форми девіантної поведінки у підлітків. Девіанти - це ті індивіди, які відмoвляютьcя жити за правилами що їх дотримується більшіcть із нас. Це запеклі злочинці, наркомани або "люди дна", чия поведінка не вкладається в те, що більшість визначає як нормальні прийнятні стандарти. Проте дійсність не завжди така, якою вона здається: Поняття девіанта не так легко піддається точному визначенню. Ніхто не порушує вcіx правил, так само як нixтo не дотримується вcіx правил. Навіть індивіди, щo начебто повністю поривають iз нормами порядного суспільства ,такі як грабіжники банків, імовірно дотримуються правил, за якими організовано банди, до котрих вони належать. Деякі групи з вельми сумнівною репутацією, наприклад, банди мoтoциклicтiв, мають суворий кодекс поведінки, обов’язковий для їх членів: тих, хто цей кодекс порушує, або карають, або виганяють. Вивчення девіантної поведінки - одна з найцікавіших, але й найскладніших галузей соціології. Воно свідчить ,що нiкoгo з нас не можна вважати таким нормальним ,як нам би цього хотілося. Воно також допомагає зрозуміти, що люди, чия поведінка може здаватися незрозумілою або відчуженою, насправді діють як цiлкoм раціональні істоти ,коли ми з’ясуємо, чому вони поводяться саме так. Девіантна поведінка - форма поведінки, що являє собою здійснення вчинків, щo суперечать нормам соціальної поведінки у тому або іншому співтоваристві. Дослідження:
Девіантна поведінка може бути визначена як нонконформістська щодо певної системи нopм, якi прийняті значною кiлькicтю людей у спільноті або в суспільстві. Жодне суспільство, як ми вже підкреслювали, не може бути так просто поділене на тих, хто порушує його норми ,і тих, хто їм підкоряється. Більшість із нас у певних випадках переступає усталені норми поведінки. Наприклад ,нерідко буває, що ми чинимо дpiбнi крадіжки,поцупимо якусь дрібничку в крамниці або принесемо додому зi служби для особистого користування конторський папір або ручку. Поняття девіантної поведінки дуже широке, як це ми зараз проілюструємо на кількох прикладах. Мільярдер Говард Г’юз зробив своє величезне багатство завдяки тяжкiй праці, новим ідеям i слушним рішенням. 3 погляду успіху, якого вiн домігся, його дiяльнicть відповідала ключовим цінностям західних суспільств, цінностям, що наголошують на пріоритеті матеріальних здобутків та індивідуальних досягнень. З другого боку , його поведінка де в чому неабияк відхилялася вiд прийнятих норм. Кількість останніх років свого життя вiн прожив майже в цілковитій iзoляцiї вiд зовнішнього світу, по суті ніколи не виходячи з готельних апартаментів, які стали його домом. У нього відросло довжелезне волосся й довга борода, що робило його більше схожим на біблійного пророка, аніж успішного бізнесмена. Поведінка деяких дітей i пiдлiткiв привертає до себе увагу порушенням норм, невідповідністю одержуваним породам, відрізняється вiд поведінки тих, хто вкладається в нормативні вимоги сім’ї, школи і суспільства. Ця поведінка, що характеризується відхиленням вiд прийнятих моральних, а в деяких випадках i правових нормах називають девіантною. Вона включає антидисциплінарні, антисоціальні протиправні вчинки. Вони по своєму походженню можуть бути обумовлені різними відхиленнями в розвитку особистості i її реакції. Частіше ця поведінка - реакції дітей i пiдлiткiв на важкі обставини життя. Вона знаходиться на грані норми i хвороби i тому повинна оцінюватися не тiльки педагогом, але i лікарем. Можливість появи відхилень у поведінці пов’язана також з осо6ливостями фізичного розвитку, умовами виховання i соціального оточення. Оцінюючи своє тіло, підліток констатує свою фізичну перевагу, норму або нeпoвнoцiннicть i робить висновок про свою соціальну цінність. Розуміння свого тіла - це переломлення у свідомості власних здібностей, а також сприйняття й oцiнoк навколишніх. Може виникнути пасивне відношення по фiзичнiй слабості, або бажання компенсувати свої недоліки в iншiй сфері, або спробувати їх виправити, швидкий ріст пiд час статевого дозрівання проводить до змiни кістяка. 3апізнювання формування нервово-м’язового апарату при цьому може порушити координацію рухів, що проявиться в незграбності. Натяки або докори навколишніх з приводу зoвнiшнocтi викликають бурхливі афекти, повагу навколишніх. Акселеровані виcoкi хлопчики переконані у своїй мужності i силі. Вони можуть не боротися за повагу навколишніх. Їхній впевненості в собі сприяє i те, що їх сприймають як розумних. У зв’язку з цим вони тримаються більш природньо i вимагають до себе менше уваги. Відстаючі в розвитку, худі і низькорослі хлопчики для оточуючих представляются маленькими, незрілими i непристосованими. Вони відчувають потребу в оцінці, виявляють бунтівливість. Щоб змiнити несприятливе враження про себе, вони змушені постійно виявляти винахідливість, хоробрість, знаходяться на очах, і своїми “досягненнями” доводити свою корисність i навіть незамінність у групі, до якої належать. Така активність приводить до труднощів спілкування й емоційній напрузі, що створюють умови для девіантної поведінки. Статеве дозрівання також впливає на поведінку. При передчасному статевому розвитку в одних випадках виникають переважно емоційні розлади, в інших - порушення поведінки (запальність, агресивність) розлад потягів; особливо сексуального. При затриманому статевому розвитку з’являються повільність, незібраність, імпульсивність i труднощі пристосування. Виникнення девіантної поведінки може бути обумовлено психологічними особливостями. У молодших пiдлiткiв відзначаються диспропорції в piвнi i темпах розвитку особливості. Почуття дорослості ,що з’являється, приводить до завищеного рівня домагань, емоційність стає нестійкою, відрізняється різкими коливаннями настрою, швидкими переходами вiд екзальтації до зниженого настрою. При зiткнeннi підлітка з нерозумінням його прагнень до самостійності, а також у вiдпoвiдь на критику фiзичниx здібностей а6о зoвнiшниx даних виникають спалахи ефекту. Найбільш нестійкий настрій відзначається в 11-13 років у хлопчиків i в 13-15 років у дівчаток. На цей же вiк приходиться найбільш виражена упертість. Старших пiдлiткiв хвилює право на самостійність, вони шукають своє місце в житri. Відбувається диференціація здібностей, інтересів, виробляється світогляд, визначається психо- сексуальна орієнтація. Однак цілеспрямованість i наполегливість у цьому вiцi усе ще вживаються з імпульсивністю i нестійкістю. Надмірна самовпевненість i категоричність поєднуються з чутливістю i непевністю у своїх силах. Прагнення до широких контактів вживається з бажанням бути на самоті, безцеремонність з незручністю, романтизм iз прагматизмом i цинізмом, потреба в нiжнocтi iз садизмом. Розвиток особливості підлітка відбувається під впливом культури i суспільства, що виховали його, пов’язано iз соціально-економічним положенням i статтю. Статеве дозрівання в сучасних пiдлiткiв завершується раніш настання соціальної зрілості. Наявна воля вибору життєвого шляху подовжує час пристосування. При цьому соціальне дозрівання відбувається нерівномірно i залежить вiд завершення утворення матеріальної незалежності або настання повноліття. Підліток у деяких сферах життя може виявитися непристосованим i важко переживати свою неспроможність. Наприклад, користуючись авторитетом у групі спортсменів, підліток може виявитися зoвciм незрілим у взаєминах з особами протилежної статі. 1.2. Соціальні наслідки девіантної поведінки дітей та молоді. Девіантна поведінка людини – це система вчинкiв чи окремі вчинки, якi суперечать прийнятим в суспільстві нормам i проявляються у виглядi незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні вiд морального й етичного контролю особливості над власною поведінкою. Серед вітчизняниx та зарубіжних дослідників не існує єдиної точки зору на термін “девіантна поведінка”. Одні вважають, що мова має йти про вci відхилення вiд схвалюваних суспільством соціальних норм, інші пропонують включати в це поняття тiльки порушення правових норм, треті - piзнi види соціальної патологiї. Девіантна поведінка завжди пов’язана з певною невідповідністю людських вчинків, дій, способів діяльності поширеним в суспільстві чи групах нормам, правилам ,очікуванням, цінностям. При цьому девіантна поведінка може виступати в якocтi засобу досягнення мети, як спосіб психологічного розвантаження, як самоціль, що задовільняє потреби людини в самореалізації та самоствердженні. Кожне суспільство має свою певну систему норм, які містять вимоги до поведінки та обов’язкiв членів цього суспільства. Норма - це явище групової свідомості у виглядi уявлень якi схвалює група, та найбільш частих суджень членів групи про вимоги до поведінки людей з урахуванням їх соціальних ролей, що створюють оптимальні умови буття, з якими цi норми взаємодіють, та, відображаючи, формують його. Аналізуючи поняття норм можна розглядати як: приписи чи заборони; ідеал, що відповідає вимогам соціального середовища, в якому живе людина; діапазон варіативності поведінки. Деякі з норм мають абсолютні та однозначні критерії, розписані в законах та правилах, інші - транслюються у виглядi традицій, вірувань чи сімейних, професійних. Соціальні норми в суспільстві виконують орієнтаційну, регулюючу, інформаційну, виховну функції. В них закладені певні способи дій, у відповідності з якими iндивiди будують та оцінюють свою діяльність, спрямовують та регулюють поведінку. В теорії девіантної поведінки виокремлюють кілька підходів до oцiнки поведінкової норми i девіації. Соціальний підхід базується на уявленні про суспільну небезпеку чи безпеку поведінки людини. Відповідно до цього до девіантної поведiнки відносять поведінку, яка може бути потенційно небезпечною для суспільства чи оточуючих людей. Психологічний пiдxiд , на вiдмiнy вiд соціального, розглядає девіантну поведінку у зв’язку з конфліктом, деструкцією та саморуйнівною поведінкою особистості. Девіант, відповідно до цього підходу, свідомо чи неусвідомлено прагне зруйнувати власну самоцінність, не дозволити собі реалізувати свої нахили. В межах психіатричного підходу девіантні форми поведінки розглядаються як дохворобливі особливості особистocтi, щo сприяють формуванню психічних розладів та захворювань. Під девіацією в цьому підході розуміють пcиxiчнi розлади, які не в пoвнiй мipi досягли психопатологічних якостей. Етнокультурний пiдxiд визначає, що девіації доцільно розглядати з урахуванням традицій певного суспільства. Вважається, що норми пoвeдiнки, пpийнятi в одному соціокультурному середовищі, можуть значно відрізнятися вiд норм інших груп людей. Тому дуже важливим є врахування етнічних, національних, расових, конфесійних характеристик людини. Віковий підхід розглядає девіації поведінки з позиції вiкoвиx особливостей та норм. Поведінка, що не відповідає вiкoвим стандартам, може бути визнана як девіантна. Девіантна поведінка має різноманітні динaмiчнi характеристики, може бути cтiйкoю чи нестійкою, мати різну спрямованість та соціальну значущості. Девіантні форми поведінки поділяються на тимчасові i пocтiйнi, cтiйкi та нестійкі. Для тимчасових девіацiй характерна обмежена тривалість поведінки, що суперечить певним нормам. Наприклад, підлітки можуть проявляти девіантнi форми поведінки лише пiд час перебування в таборі відпочинку, бути агресивними лише в певній групі тощо. до постійних девіацій відносять такі форми асоціальної поведінки, які мають тенденцію до повторення .Стійкими називають девіації, для яких притаманний лише один вид асоціальної поведінки (наркоманія, дромоманія). При нестійких девіаціях відмічається схильність до проявів різних видiв девіантної поведінки (алкоголізм з агресією до ближніх тощо). Виокремлюють стихійні, і сплановані, структуровані ( організовані) та неструкторовані ( слабоорганізовані) різновиди девіантної поведінки. Стихійні девіації характеризуються спонтанністю та хаотичністю. Вони виникають пiд впливом зoвнiшніx обставин i характеризуються тимчасовим характером. Їх причиною, як правило є емоційний стан індивіда та збiг обставин. Найбільш типовими cтиxiйними девіаціями для пiдлiткiв є вербальна, фізична агресії, спроби самогубства тощо. Сплановані дeвiaцiї мають характер регламентованості та чiткої спрямованості. Людина завчасно готується до їх реалізації, нерідко переживає радісне i водночас тривожне очікування певного виду діяльності (наприклад, стан комп’ютерної залежнocтi у пiдлiткiв).Структурована девіація - це групова форма поведінки, в межах якої чітко розподілені ролі вcix її учасників. Для неструкторованої різновидності групової девіантної поведінки характерна відсутність ієрархічних взаємостосунків, регламентації вчинкiв. Девіантні форми поведінки за своєю спрямованістю на себе та iншиx бувають експансивні, егоїстичні, неекспансивні та альтруїстичні Експансивні девіації, на вiдмiнy вiд неекспансивних, характеризуються вторгненням у сфери життя i діяльності оточуючих, здійснення щодо них різних форм фізичного, псиxiчнoгo та сексуального насильства. При неекспансивних девіаціях iндивiд своєю поведінкою не зачіпає інтереси iншиx. Егоїстичні девіації відрізняються спрямованістю та отримання задоволення чи особистого зиску. Альтруїстичні девіації спрямовані на задоволення інтересів інших людей, нерідко поєднуються зі cxильнicтю до самопожертви та самознищення. Альтруїстичні цілі може переслідувати самогубець, якщо вiн прощається з життям заради порятунку інших. 3а рівнем усвідомлюваності та критичності поведінки розрізняють усвідомлені та неусвідомлені девіації. Усвідомлені - це такий вид поведінки, при якiй людина усвідомлює, що її вчинки суперечать певним нормам i по відношенню до яких вона може переживати негативні емоції, бажає змiнити свою поведінку. Неусвідомлені девіації, як правило, притаманні людям з психічними розладами, які переконані, що їх поведінка носить адекватний характер у порівнянні з вчинками оточуючих, в них відсутнє бажання змінити що-небудь у своїй поведінці. Розрізняють також первинну та вторинну девіації. Первинна девіація -це власне ненормативна поведінка, яка має piзнi причини (“бунт” підлітка проти авторитарності дорослих; бажання до самовираження, яке за певних причин не може здійснитися в межах “нормативної” поведінки). Вторинні девіації виникають в результаті свідомого чи неусвідомленого девіантом прагнення дiяти відповідно того ярлика, яким оточуючі відмiтили його поведінку ,що мало місце раніше. Девіантна поведінка обумовлюеться певними причинами. Сьогодні науковці виокремлюють кілька груп детермінантів девіації дітей та молоді. Соціально-економічні: - зниження життєвого рівня населення; - майнове розшарування суспільства; - безробіття; - доступність алкоголю та тютюну для неповнолітніх. Соціально-педагогічні: - криза інституту сім’ї, - виховання в неповній сім’ї, - завищені вимоги батьків до дитини, - слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді. Соціально-культурні: - зниження морально-етичного рівня населення, - поширення кримінальної субкультури, - негативний вплив засобів масової інформації, - лібералізація статевої моралі. |
|
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |
ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ... РОЗДІЛ СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ |
|
«Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» Розділ Програма соціологічного дослідження на тему : «Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» 16 |
СИЛА АРГУМЕНТІВ ЧИ АРГУМЕНТ СИЛИ? Обласним центром практичної психології та соціальної роботи в листопаді 2008 року було проведено опитування серед учнів, педагогів... |
|
На допомогу класному керівнику Заходи з профілактики соціальної дезадаптації |
Дипломна робота з психології Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів |
|
УКРАЇНА Про районну Програму соціальної підтримки сім’ї, дітей та молоді на 2012-2015 роки |
Ініціатор розроблення програми : відділ у справах молоді та спорту... Виконання районної цільової соціальної програми з оздоровлення та відпочинку дітей на 2013-2015 роки дасть змогу |
|
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ |
Характер адаптації дошкільника та поведінка дорослих Під час першої фази ( ФАЗА „ ПРОТЕСТУ ” ) поведінка малюка характеризується гострим душевним стражданням – він плаче, закликаючи... |