5. Методичні рекомендації щодо удосконалення психологічного супроводу діяльності педагогічних колективів. 38

Психологічні аспекти запобігання конфліктам в закладах освіти

• 
  внутрішньоособистісні (інтраперсональні), які виникають на рівні однієї особистості (наприклад, на рівні безпосередньо директора школи або конкретного вчителя);
  
• 
  міжособистісні (інтерперсональні), які виникають між двома особистостями (наприклад, між двома вчителями, між директором та його заступником);
  
• 
  внутрішньогрупові – конфлікти, які виникають всередині гру­пи, зокрема між конкретною особою й групою (наприклад, між новим директором школи й «старим» педагогічним колективом);
  
• 
  міжгрупові (інтергрупові), які виникають між соціальними гру­пами, причому як усередині певної організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, конфлікт між двома неформальними групами вчителів в одній школі або конфлікт між гімназією та «звичайною» школою в мікрорайоні).
  

• 
  конфлікт ролей – зіткнення різних соціальних ролей, які вико­нуються однією людиною або кількома людьми (групами);
  
• 
  конфлікт бажань – зіткнення кількох бажань у свідомості од­нієї людини або зіткнення свідомостей кількох людей (груп) із при­воду того самого бажання;
  
• 
  конфлікт норм поведінки – зіткнення цінностей, норм пове­дінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).
  

• 
  психологічного дискомфорту особистості;
  
• 
  її емоційної нестабільності, знервованості, невпевненості в собі;
  
• 
  відсутності позитивної життєвої програми, перспективної лінії життя й навіть до «ламання» особистості в цілому (в останньому ви­падку йдеться про крайні вияви конфлікту).
  

• 
  порушують систему комунікацій та взаємин між людьми;
  
• 
  заважають досягненню цілей організації;
  
• 
  послаблюють групову єдність;
  
• 
  ставлять під загрозу інтереси конкретних учасників конфлік­ту;
  
• 
  підривають їхній авторитет і позбавляють підтримки оточення;
  
• 
  призводять до нерезультативного витрачання енергії й ресур­сів;
  
• 
  спричиняють появу нових конфліктів;
  
• 
  сприяють виникненню ворожості, насилля й жорстокості;
  
• 
  акцентують увагу на необхідності досягнення «перемоги» в кон­флікті, а не на розв’язанні проблеми;
  
• 
  знижують ефективність виконання завдань і планів;
  
• 
  підвищують плинність кадрів;
  
• 
  викликають почуття незадоволення й негативний емоційній стан в учасників конфлікту тощо.
  

• 
  ставлять під загрозу стабільність певного соціального об'єд­нання (чи то окремо взята освітянська структура, чи суспільство в цілому);
  
• 
  змінюють пріоритети певних соціальних груп;
  
• 
  заважають упровадженню нововведень і реформ;
  
• 
  сприяють виникненню кризових ситуацій;
  
• 
  можуть призводити навіть до жертв і кровопролиття (соціально-політичні та військові конфлікти) тощо.
  

• 
  сприяє самоаналізу особистості;
  
• 
  забезпечує самоосмислення своїх потреб, інтересів та виокрем­лення найбільш пріоритетних із них;
  
• 
  усвідомлення своїх стосунків із людьми;
  
• 
  самовдосконалення особистості (на основі почуття невдоволен­ня собою) та ін.
  

• 
  часто виконують функції так званого запобіжного клапана, що дозволяє звільнитися від негативних емоцій і діяти конструк­тивно;
  
• 
  сприяють осмисленню різних скарг і претензій;
  
• 
  виявляють різні погляди на проблему;
  
• 
  дають змогу ефективніше приймати групові рішення;
  
• 
  сприяють впровадженню певних норм поведінки;
  
• 
  об’єднують людей, які мають спільні погляди й інтереси;
  
• 
  дають змогу людям висловити свої думки, сприяючи їхній самореалізації та самоствердженню.
  

• 
  здійсненню соціально-політичних та економічних реформ;
  
• 
  установленню нових підходів до розв'язання певних соціальних проблем;
  
• 
  змушують шукати нові способи взаємодії між людьми та вико­нання спільної діяльності в організації та ін,