|
|
Скачати 2.38 Mb.
|
Психолого-педагогічні умови формування управлінської компетентності керівників освітніх закладівФедірчик Тетяна Дмитрівна, канд. пед. наук, доцент, заступник декана факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Анотація. у статті автор, на основі аналізу поглядів учених, здійснює аналіз дефініцій поняття «управлінська компетентність», розкриває сучасні підходи до її формування у керівників освітніх закладів. Ключові слова: компетентність, керівник освітнього закладу, професійна компетентність, управлінська компетентність. Актуальність теми. В сучасному суспільстві відбуваються соціально-економічні зміни, що пов’язані з процесами глобалізації та переходом до інформаційного суспільства, орієнтацією на європейські та світові стандарти життєдіяльності людини. Безумовно такі процеси не могли не торкнутися й системи освіти. Вони впливають не лише на загальні перспективи розвитку галузі освіти, а й висувають принципово нові вимоги не лише до реалізаторів ідей оновлення освіти, а й до її організаторів – зокрема, керівників освітніх закладів. Адже, саме від управлінської складової, від професійної компетентності керівника, досить часто, залежить конкурентоспроможність закладу на ринку освітніх послуг і забезпечення якості освіти. Управління в системі освіти потребує на даний час модернізації, а це, в свою чергу, вимагає від керівників високого рівня сформованості та розвитку його управлінської компетентності. Ті зміни, які відбулися в українському суспільстві привели до влади, зокрема в освіті, нових людей. Саме на них освітяни покладають великі надії та очікування, реалізація яких прямо пропорційно залежить від їх управлінської компетентності. Отже, на часі, актуальним є питання вивчення проблеми формування управлінської компетентності керівників освітніх закладів як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Стан дослідження проблеми. Проблема управління в системі освіти вивчалася вченими різних періодів розвитку освітньої науки та практики. Так, питання управління в системі загальної середньої освіти висвітлювати вчені: Є. Березняк, Ю. Васильєв, Г. Горськоа, Г. Єльникова, М. Захаров, Ю. Конаржевський, М. Кондаков, В. Сухомлинський, П. Худомінський та ін. Проблема розвитку управлінської компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу досліджена у працях таких вчених як: В. Бегей, В. Бондар, Л. Даниленко, Н. Коломінський, Ю. Конаржевський, В. Маслов, Р. Шакуров. Більшість дослідників сходяться в тому, що ефективність розвитку школи пов’язують, насамперед, з професійним розвитком її керівника., маючи на увазі, в першу чергу, саме його управлінську компетентність. Вчені вважають, що «компетентність об’єднує в собі упорядковану сукупність методологічних, загальнотеоретичних, спеціально-теоретичних (професійно-фахових) знань та адекватних для їх реалізації технологічних умінь, об’єктивно необхідних для якісної діяльності особистості, яка обіймає конкретну посаду, або працює у професійно-фаховій сфері (науково-викладацькі, наукові, методичні працівники, вчителі, вихователі та інші)» [8]. Саме визначені, теоретично-обґрунтовані і систематизовані компетенції дають можливість формувати, розвивати компетентність керівника, а також оцінити ступінь його готовності до виконання відповідних обов’язків згідно займаної посади, що підкреслює актуальність вивчення даної проблеми. Мета статті – аналіз сучасних психолого-педагогічних дефініцій поняття «управлінська компетентність керівника освітнього закладу» та узагальнення психолого-педагогічних умов її формування та розвитку. Виклад основних положень статті. Аналіз досліджуваної проблеми засвідчує, що питання професійних галузевих компетенцій, компетентністно орієнтованої освіти в останні роки можна спостерігати в центрі уваги на різних рівнях суспільства: міжнародному, європейському, державному, регіональному тощо. Так, вони розглядалися такими міжнародними організаціями як: ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організаціями європейського співробітництва та розвитку, Міжнародним департаментом стандартів та ін. Експертами ЮНЕСКО окреслено коло компетенцій загального порядку, що рекомендовано ними розглядати як бажаний результат освіти. Так, Жак Делор, міністр освіти Франції, виступаючи з доповіддю міжнародної комісії з освіти ХХI століття, – «Освіта: прихований скарб», визначає так звані «чотири стовпи», на яких ґрунтується освіта: навчитися пізнавати, навчитися робити, навчитися жити разом, навчитися жити. При цьому управлінець міжнародного рівня вказує, що компетентність передбачає «навчитися робити», звертаючи увагу на те, що «навчитися робити, з тим щоб набути не тільки професійну кваліфікацію, а й значно ширше – компетентність, яка надає можливість долати різноманітні чисельні ситуації та працювати в групі» [1, с. 37]. Міжнародний департамент стандартів для навчання, досягнення та освіти (IBSTPI) визначається поняття «компетентність» як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності [ 9]. Представниками педагогічної науки поняття «професійна компетентність» тлумачиться з точки зору різних наукових підходів: особистісно-діяльнісного (Л. Анциферова, Є. Борисова, В. Бодров, М. Молоканов, Р. Шакуров та ін.); системно-структурного, культурологічного (Т. Буякас, Д. Оборіна, А. Пятінін, В. Шадріков та ін.), акмеологічного (К. Абульханова, А. Бодальов, А. Деркач, Н. Кузьміна, Л. Лаптев та ін.) тощо. Сучасні українські вчені звертають увагу на багатоаспектність поняття «професійна компетентність» і згідно «Енциклопедії освіти», складеної АПН України тлумачать як «інтегративна характеристика ділових і особистісних якостей фахівця, який відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця» [2]. Аналіз поняття «професійна компетентність» в психолого-педагогічній літературі засвідчує, що її визначають як результат розвитку особистості, а за твердженнями О. Овчарук, є динамічною категорією та результатом цілеспрямованого впливу післядипломної педагогічної освіти, самоосвіти й розвитку педагогічного професіоналізму на рівні саморозвитку і визначається рівнем власної професійної освіти, досвідом та індивідуальними здібностями людини, її прагненням до неперервної самоосвіти й самовдосконалення, творчим ставленням до справи [3]. Зазначимо, що професійна компетентність, на нашу думку, завжди пов’язана з наявною інтегрованою сукупністю системи професійних знань, умінь та професійно значущих якостей, яка дозволяє на високих рівнях ефективності здійснювати свою діяльність згідно посадових обов’язків та може бути сформована у процесі професійної фахової освіти, післядипломної освіти та власного професійно-особистісного саморозвитку. Вважаємо, що професійна компетентність виконує низку функцій, а саме: мотиваційну, когнітивну, гностичну, технологічну, рефлексивну, комунікативну. За дослідженнями вчених В. Бондара, Л. Даниленко, Л. Карамушки, Н. Коломінського, Ю. Конаржевського, В. Маслова, М. Поташника, Р. Шакурова та ін., управлінська компетентність керівника освітнього закладу визначається як складне індивідуально-професійне утворення, яке інтегрує в собі професійні теоретичні знання, практичні уміння, навички, професійно-особистісні цінності і якості та забезпечує кваліфіковане здійснення управлінської діяльності та свідомий вибір моделей поведінки [4]. Сучасні вчені Л. Даниленко, Л. Карамушка вважають, що основу управлінської компетентності керівника навчального закладу складає сукупність необхідних для ефективної професійної діяльності систематичних науково-філософських, суспільно-політичних, психолого-педагогічних, предметних та соціально-функціональних знань і умінь, відповідних особистісних якостей. Виходячи з цього дослідниці виокремлюють такі компоненти структури управлінської компетентності керівника освітнього закладу: знання, необхідні для педагогічної спеціальності або посади; уміння і навички, необхідні для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків; професійні, ділові та особистісно значущі якості, що сприяють всебічній реалізації власних сил, здібностей і можливостей у процесі виконання функціонально-посадових обов’язків; загальна культура, необхідна для формування гуманістичного світогляду, визначення духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотивація професійної діяльності [6]. В. Маслов, управлінську компетентність керівника загальноосвітнього навчального закладу розглядає як систему теоретико-методологічних, нормативних положень, наукових знань, організаційно-методичних і технологічних умінь, необхідних особистості для виконання посадово-функціональних обов’язків, а також відповідні моральні й психологічні якості. З цих позицій дослідник кожну функцію управлінської діяльності [4] . керівника ЗНЗ визначає певним обсягом знань та класифікує таким чином: Т. Сорочан, в структуру професійної компетентності управлінця закладу освіти відносить наступні компоненти: мотиваційно-цільовий, операційно-технологічний й рефлексивно-оцінювальний компоненти, стверджуючи, що кожен з цих компонентів є також системою, до якої входять інші елементи [7]. Виконання посадових обов’язків керівника освітнього закладу завжди пов’язане з міркуванням над узгодженням управлінцем між «хочу» - «треба» - «можу». Одного бажання бути керівником мало, оскільки реалізація професійних завдань особистісно мотивована не дає високих результатів праці без усвідомлення вимог та власних професійно-особистісних ресурсів, що мають бути наявні в управлінця. На жаль, сучасна практика засвідчує, що керівники навчальних закладів, працівники органів управління освітою, здебільшого, не мають відповідної професійної підготовки з менеджменту освіти. Разом з тим вони є висококваліфікованими педагогічними фахівцями. Відповідно існують суперечності між недостатньо високим реальним рівнем управлінської компетентності керівників освітніх закладів та вимогами, що висуваються до керівник керівників. Саме це й зумовлює необхідність реалізації психолого-педагогічних умов формування та розвитку управлінської компетентності. Якщо педагогічні умови сприяють реалізації професійного зростання, то психологічні спрямовані на особистісну складову управлінської компетентності керівника. Вважаємо, що до педагогічних умов можна віднести: по-перше, забезпечення професійної підготовки керівників, оскільки неможливість здійснення ефективного управління криється досить часто саме у відсутності професійної освіти. Менеджерську освіту можливо отримати у ВНЗ на рівні магістратури за напрямом «Управління навчальним закладом»; по-друге, професійне навчання та підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти. Така підготовка може бути здійснена через: «Школу молодого директора школи»; залучення управлінців до різних форм, методів колективної, групової та індивідуальної роботи (лекції, семінари, конференції, дискусії, круглі столи, наукові проекти, спільне обговорення проблем, вивчення управлінського досвіду тощо); по-третє, самоосвіта керівника з метою формування за власною ініціативою та програмою системи компетенцій з теорії та практики управління. До психологічних умов відносимо: по-перше, проведення діагностики професійно значущих якостей управлінця з метою відстеження не лише початкового етапу особистісної складової розвитку управлінської компетентності, а моніторингу його динаміки; по-друге, створення та реалізацію психологічного супроводу розвитку управлінської компетентності, що дасть можливість вплинути на зміну мотивації щодо власного зростання керівника, розвиток професійних якостей, що є значимі для ефективного управління навчальним закладом, уміння здійснити адекватний самоаналіз тощо; по-третє, забезпечення особистісного саморозвитку керівника як невід’ємної складової всієї системи. Висновки. Таким чином, професійна управлінська компетентність керівника освітнього закладу, з точки зору сучасної науки, розглядається як сукупність особистісних якостей і здібностей суб’єкта управління, його професійних компетенцій, що дають змогу брати участь у виробленні та прийнятті ефективних рішень й успішно здійснювати управління педагогічним колективом, учнями, установою. Професійні якості і різні види компетентності, що входять до структури управлінської компетентності, становлять основу особистісно-професійного зростання керівників і їх професійного успіху. Професійна управлінська компетентність є результатом цілеспрямованого впливу післядипломної фахової освіти, самоосвіти й саморозвитку. Список використаних джерел:
|
|
Методичні рекомендації з формування позитивного психологічного мікроклімату... Соціально-психологічний клімат це якісний бік міжособистісних стосунків, що виявляється у сукупності психологічних умов, які сприяють... |
Л.І. Тихончук на конференції педагогічних Розділ ІV. Забезпечення психологічного супроводу процесу адаптації дітей до нових умов навчання, робота з дітьми з особливими освітніми... |
|
ЛЕКЦІЯ №8 ТЕМА: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ |
Методичні рекомендації до проведення Першого уроку Співає сонячні пісні уся моя родина, бо ми родились на землі, що зветься Україна: Методичні рекомендації щодо Першого уроку в 2012–2013... |
|
Методичні рекомендації до проведення Першого уроку Незалежності України: шлях до створення гуманного світу для дітей”: Методичні рекомендації щодо проведення Дня Знань і Першого уроку... |
Методичні рекомендації Щодо дотримання вимог до оформлення протоколу м. Луцьк 2013 р Методичні рекомендації розроблені з метою підвищення ефективності управлінської діяльності головного та територіальних управлінь... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації Матеріали до серпневих конференцій педагогів області (методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах... |
Методичні рекомендації щодо викладання предмету «Захист Вітчизни» А. К. Кравцов, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників |
|
Стратегії соціально-психологічного супроводу учнів з девіантною поведінкою.... Стратегії соціально-психологічного супроводу учнів з девіантною поведінкою. Методичний посібник / авт упорядники |
Методичні рекомендації щодо удосконалення підготовки соціальних педагогів... ... |