5. Методичні рекомендації щодо удосконалення психологічного супроводу діяльності педагогічних колективів. 38

Психологічне забезпечення

професійного удосконалення керівників системи освіти

• 
  наявність загальних і спеціальних здібностей, інтересу до управлінської діяльності;
  
• 
  готовність до прийняття ризикових рішень, розв'язання складних завдань, подолання напружених ситуацій заради накресленої мети; до активних дій в екстремальних умовах, тобто бажання й можливість діяти за високих стресових навантажень;
  
• 
  готовність діяти в середовищі, що швидко змінюється;
  
• 
  наявність спеціальних знань і вмінь;
  
• 
  ціннісне ставлення до професіоналізму;
  
• 
  наявність уявного образу “Я” – уявлення про управлінську кар'єру;
  
• 
  адекватна самооцінка, самоаналіз, самоконтроль.
  

• 
  об'єктивні – задаються суспільством, групою, обставинами життя або іншими людьми;
  
• 
  суб'єктивні або внутрішні (самостійно висунуті людино або прийняті ззовні настільки, що вони стали особистісно значущими).
  

• 
  відсутність психолога в установі;
  
• 
  незнання керівником переліку видів послуг психолога;
  
• 
  низький рівень професіоналізму деяких психологів;
  
• 
  недовіра до консультанта;
  

• 
  психологічне забезпечення професійної управлінської діяльності керівників, яке передбачає професійне самовизначення суб'єктів управління, стимулювання саморозвитку, задоволеність управлінською діяльністю; професійну підготовку й перепідготовку керівників; психодіагностику й корекцію індивідуальних властивостей керівників та детермінантів конкретного соціального оточення в певному часовому просторі;
  
• 
  психолого-акмеологічне консультування з проблем управлінської діяльності;
  
• 
  пошук і активізація резервів кадрів управління, включаючи систематичне оцінювання результатів діяльності керівників і відбір нових для потреб закладу;
  
• 
  встановлення залежностей між особливостями професіоналізму керівника в умовах управлінської діяльності та іншими його виявами поза сферою професійної діяльності;
  
• 
  оцінювання й поліпшення соціально-психологічного клімату в педколективі, згуртування педагогів навколо цілей освітніх закладів;
  
• 
  вдосконалення комунікативної підготовки учасників управлінського процесу, стилю й культури ділових відносин;
  
• 
  психологічне забезпечення саморозвитку й самовдосконалення особистості керівника та педагогів;
  
• 
  психологічне забезпечення довгострокових цілей організації, в тому числі управління людськими ресурсами.
  

Професійні та психологічні вимоги до особистості управлінця

• 
  творчий характер діяльності, пов’язаний з недостатньою інформацією в умовах, що часто змінюються і часто-густо є суперечливими;
  
• 
  яскраво виражена прогностична природа управлінських завдань, які вирішуються;
  
• 
  реалізація багатьох управлінських функцій в умовах гострого дефіциту часу;
  
• 
  посилення комунікативних функцій.
  

• 
  когнітивний (знання);
  
• 
  операційний (засоби діяльності та готовність до виконання діяльності);
  
• 
  аксіологічиий (наявність певних цінностей).
  

• 
  більш висока внутрішня мотивація, бажання і вміння вирішувати найскладніші завдання;
  
• 
  більш висока відповідальність, ніж у випадку індивідуальної діяльності (у разі невдачі може втратити весь колектив, усю організацію);
  
• 
  уміння бути «диригентом свого оркестру» означає завжди
  підтримувати зворотній зв'язок з різними службами і їхніми
  керівниками, працівниками, мати підвищене навантаження на
  пам'ять, утримуючи в ній велику кількість різнорідної, але
  необхідної для вирішення, інформації; репрезентація своєї команди, організації, показ досягнень, реклама;
  
• 
  високі прогностичні можливості керівника, здатність подивитись у
  майбутнє своєї організації збоку («ефект гелікоптера»);
  
• 
  пам'ятати, що в разі невдачі саме керівникові часто доводиться
  висгупати в ролі «крайнього»;
  

• 
  підвищені вимоги до стресостійкості управлінця, морального обличчя і рівня розвитку правової свідомості; система знань з практичної психології, управлінець-освітянинмаєглибокознативіковупсихологію.
  Сучасному керівник, управлінець має мати такі риси:
  
• 
  наявність комплексу спеціальних знань, висока компетенція й ерудиція;
  
• 
  ініціативність, уміння творчо підходити до справи, здатність до
  ризику;
  

• 
  критичний підхід до існуючого стану справ, гнучкість і раціоналістичність мислення та дій;
  

• 
  відкритість дій та дискусії;
  
• 
  логічність учинків, динамічність поведінки;
  
• 
  уміння спілкуватися з людьми;
  
• 
  здатність забезпечувати гарний морально-психологічний клімат у
  колективі;
  
• 
  здатність підтримувати творчу співдружність, товариське взаєморозуміння;
  орієнтація себе та підлеглих на конкурентоспроможність;
  
• 
  широкий світогляд, потреба у постійному самовдосконаленні;
  
• 
  уміння створювати умови для розвитку особистості підлеглих;
  
• 
  розв'язання соціальних проблем колективу.
  

• 
  особливістю уваги повинні бути розвинені переключення й концентрація;
  
• 
  управлінець має мати добре розвинену слухову й зорову пам'ять (обсяг в межах норми 7±2);
  
• 
  мислення управлінця характеризується аналітичним складом, креативністю, здатністю генерувати ідеї, гнучкістю, незалежністю суджень.
  

• 
  домінантність (переважання, вплив на підлеглих);
  
• 
  впевненість у собі (у складній ситуації на такого керівника можна покластися);
  
• 
  емоційна врівноваженість (контроль своїх емоцій, пошук засобів емоційної розрядки);
  
• 
  стресостійкість (стійкий до стресових ситуацій особистісного характеру та глобальних);
  
• 
  креативніеть (здатність до творчого вирішення завдань);
  
• 
  прагнення до досягнення мети;
  
• 
  схильність до ризику;
  
• 
  відповідальність,надійність у виконанні завдання;
  
• 
  незалежність;
  
• 
  товариськість, організованість.