ЛЕКЦІЯ №8 ТЕМА: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ


Скачати 286.72 Kb.
Назва ЛЕКЦІЯ №8 ТЕМА: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ
Сторінка 1/3
Дата 05.04.2013
Розмір 286.72 Kb.
Тип Лекція
bibl.com.ua > Психологія > Лекція
  1   2   3




ЛЕКЦІЯ №8
ТЕМА:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ

ПЛАН
1. Загальнофізична підготовка до туристичного походу.

2. Основні особливості психіки людини під час туристичного походу.

3. Вимоги до керівника туристичного походу.

4. Вимоги до учасників туристичного походу.

5. Вимоги до групової психології в туристичному поході.

6. Вплив чисельності групи на її організованість і психологічний клімат.

1. Загальнофізична підготовка до туристичного походу

Тренованість спортсмена й методика тренування розглядаються принаймні в чотирьох аспектах:

  • медичному,

  • соціологічному,

  • психологічному,

  • педагогічному.

Точне кількісне обґрунтування дозувань навантажень або. інакше кажучи, виявлення кількісних параметрів маршрутів туристських походів з переліком не тільки якості й кількості природних перешкод, але й фізико-географічних особливостей туристсько-класифікаційних районів, дозволяє в остаточному підсумку дати й надійне обґрунтування методів медичного контролю (передпохідного, післяпохідного), контролю за фізичним станом учасників на маршруті походу, визначити умови тактичного забезпечення безпеки.

Загальфізична підготовка туристів включає:

  • ранкову гімнастику,

  • складання норм фізичних нормативів

  • вправи (тренування) під час походів вихідного дня.

Добре, якщо туристи займаються в одній зі спортивних секцій – легкоатлетичній, лижній й т.д.

Паралельно з фізичною підготовкою повинне проводитися загартовування організму туристів. Загартовування повітрям відбувається під час ранкової зарядки, що туристам варто робити в будь-яку погоду й у будь-який час року поза приміщенням. Після зарядки обов'язкові водні процедури.

Конкретні вправи залежать від передбачуваного маршруту. Якщо намічено похід на байдарках, то в ранкову зарядку включають повільні й швидкі нахили тулуба з різних положень, підйом й опускання ніг лежачи, віджимання, вправи, що імітують веслування. Якщо йде підготовка до пішохідного або гірського походу, то в зарядку вводять тривалий біг, ходьбу, що імітують тривалу пішу ходу, вправи для нарощування сили рук, черевного преса, для розвитку рухливості в тазостегновому й плечовому суглобах. Людям, які збираються у похід доцільно відпрацьовувати стрибки по купинах, рівновагу з вантажем на колоді, ходьбу на повній ступні по крутих схилах, стрибки в глибину із приземленням на похилий піщаний схил, «скелелазіння» з індивідуальною та груповою страховкою тощо.

Загальна фізична підготовка проводиться у вигляді спільних занять всіх учасників намічуваного походу. Це сприяє зміцненню колективу, виробляє почуття «схоженості» між членами групи.

Для перевірки фізичної підготовленості до подорожі ІІ-ІІІ і вищих категорій складності керівникам рекомендується користуватися наступними контрольними нормативами (табл. 1).
Таблиця 1. Загально фізичні нормативи рекомендовані для підготовки учасників до спортивного туристичного походу

Норматив

Оцінка

задовільно

добре

відмінно

Біг на 100 м (секунд):

Чоловіки

Жінки

14,8

17,5

14,6

17,0

14,0

16,0

Присідання на одній нозі (раз):

Чоловіки

Жінки

10

5

15

10

20

15

Підтягування на поперечині (для чоловіків, раз):

8

9

10

Віджимання з упору лежачи (для жінок, раз):

4

6

8

Крос (хвилин):

Чоловіки 3 км:

Жінки 1 км:

13

5,5

12,5

4,5

12

4

Лижі (хвилин):

Чоловіки 10 км

Жінки 3 км

70

26

65

25

60

24


У педагогічний аспект тренованості прийнято включати технічну й тактичну підготовленість спортсменів.

Тренувальний процес. Утворюють цільний комплекс навчально-виховної роботи організації, туристської секції (клубу туристів), тренера команди. Необхідно пам'ятати, що вдосконалення загальної й спеціальної фізичної, а потім і спеціалізованої технічної підготовки здійснюється паралельно з удосконалюванням психологічної, розширенням і поглибленням теоретичної, краєзнавчої, топографічної й медичної підготовки. Одночасно з навчанням і тренуванням учасники майбутнього походу виконують широку програму по організації походу і його матеріально-технічному забезпеченню, а також всю маршрутну роботу.

Розробка методик тренування за видами самодіяльного туризму (пішохідний, водний, гірський та ін.) проводиться досить інтенсивно. В туристичній організації повинні бути розроблені рекомендації з фізичної підготовки туристів, методам педагогічного й медичного контролю.

Специфіка туризму як виду спорту – у його трохи незвичайному шляху розвитку, що пояснює серйозне відставання в питаннях організації й керування спортивним тренуванням, у розробці спеціальних контрольних нормативів. Однак загальні закономірності, характерні для інших видів спортивної діяльності, властиві й туризму. Досвід, накопичений в інших видах спорту, може й повинен стати надбанням спортивного туризму.

В ідеалі тренувальний процес у спортивному туризмі має бути цілорічним. Організація цілорічного тренування має на меті всебічну підготовку спортсменів-туристів до майбутніх спортивних походів, а також до їх участі в змаганнях з техніки обраного виду туризму. Іншими словами, тренувальний процес підготовки організму до походу призначений для того, щоб створити оптимальні умови для довгострокової адаптації його до граничних навантажень, тотожним передбачуваному походу.

Зміст керування спортивною підготовкою туриста зводиться до того, щоб паралельно з його трудовим вихованням, інтелектуальним, моральним й естетичним розвитком домогтися в оптимально короткий термін досягнення високого рівня загальної й спеціальної фізичної підготовленості, що дозволяє успішно вирішувати завдання як при проведенні масових, так і спортивних походів різної категорії складності. Головна роль у керуванні підготовкою туриста належить тренеру, а роль спортсмена полягає в тім, щоби виявити усвідомлену активність у рішенні поставлених завдань по оволодінню спеціальними вміннями й навичками.

У цей час у силу об'єктивно сформованих обставин мають місце самостійні форми підготовки висококваліфікованих туристів до складних туристських походів. Тому їм необхідні спеціальні теоретичні знання по основах спортивного тренування, що відповідають сучасним вимогам, які в сполученні з накопиченим досвідом дозволять управляти складним багатогранним процесом спортивної підготовки на тривалому відрізку часу, не перетворивши заняття туризмом у самоціль.

Навчально-тренувальний процес у самодіяльному туризмі здійснюється, в основному, тренерами – керівниками майбутнього походу, що пройшли навчання в системі підготовки туристських суспільних кадрів й мають значний досвід участі в походах різної категорії складності, а також керівництва такими походами.

Особливість характеру тренерської роботи в туризмі складається в незмірно більшій ролі «граючого тренера» у порівнянні з більшістю інших видів спорту. Туризм (а також альпінізм) відрізняється від інших видів спорту насамперед тим, що основний період – це похід. Отже, тренер тільки в тому випадку може управляти тренувальним процесом у цьому періоді, якщо він особисто перебуває на маршруті в групі і тренується разом з майбутньою групою. Значення тренера на маршруті основного походу високе, тому що саме тут відбувається вдосконалювання техніко-тактичної майстерності учасників, їх психологічної готовності до рішення важких, часом несподіваних завдань і т.д.

Як першооснова керування багаторічною підготовкою в туризмі необхідно дотримуватися правил (положень), що враховують закономірності спортивного тренування як педагогічно спрямованого процесу. До них відносяться наступні.

1. Всі заходи навчально-тренувального процесу повинні мати характер, що виховує, ураховувати насамперед необхідність виховання людини всебічно й гармонічно розвитий особистістю. У цьому випадку мова йде про єдність трудового, морального, естетичного й фізичного виховання туристів.

2. Постановка завдань, вибір засобів і методів тренування повинні відповідати віку що займаються, рівню їх фізичної підготовленості й накопиченому досвіду туристської практики.

3. На перших етапах навчально-тренувального процесу застосування засобів, що забезпечують загальнофізичну підготовку, повинне переважати над вправами, властивими для розвитку спеціальної фізичної підготовки.

4. Забезпечення єдності, взаємозв'язки й взаємовпливи всіх видів спортивної підготовки: фізичної, технічної, тактичної, морально-вольової і теоретичної.

5. Підвищення рівня виконання рухових дій, властивих для того або іншого виду туризму, тобто безперервний процес оволодіння технікою туризму.

6. Прагнення забезпечити відповідність обсягів й інтенсивності тренувальних навантажень під час підготовчого періоду характеру передбачуваної роботи в похідних умовах.

7. Дотримання поступовості в зростанні навантажень й їх відповідність завданням, поставленим на різних етапах туристичної підготовки.

8. Облік критичних періодів у розвитку тих або інших рухових якостей туриста, тобто вибір засобів, обсягів й інтенсивності тренувальних навантажень повинен бути пов'язаний з медико-біологічними віковими особливостями розвитку організму людини.

Розробка перспективного й річного плану проведення тренувальних занять є неодмінною умовою керування спортивним тренуванням. Організацію й проведення походів, що відповідають по довжині й складності маршрутів запланованим, необхідно розглядати як важливий фактор керування підготовкою туриста. Планування, у свою чергу, передбачає ведення обліку виконаних тренувальних навантажень по обсягах й інтенсивності. Крім цього, за допомогою ведення обліку виконання контрольних завдань (нормативів) у різних видах туристської підготовки накопичується статистичний матеріал (інформація) про стан тренованості, її динаміці протягом тривалого часу.

У загальному виді керування процесом тренування в туризмі здійснюється за наступною схемою:

1)виявлення вихідного рівня фізичної й технічної підготовленості туриста (групи);

2)визначення конкретних завдань на той або інший період тренування;

3)вибір найбільш ефективних для рішення цих завдань засобів і методів тренування;

4)розробка планувальної документації;

5)періодичне, поетапне й підсумкове одержання інформації про стан-тренованість що займаються, вираженої в числових характеристиках;

6)аналіз стану тренованості туристів й вироблення управлінських корективів для внесення їх у тренувальний процес;

7)практична реалізація управлінських коректив.

У практичній роботі тренера (тренерської ради) керування процесом тренування за наведеною схемою здійснюється в послідовний спосіб.

І етап. У перехідному періоді, відразу ж після повернення групи (команди) з походу проводиться контрольне тестування рухових функцій і повторний медичний огляд учасників походу з метою виявлення їх психофізіологічного стану. Результати походу піддаються ретельному аналізу і детальному розбору. Це дозволяє сформулювати конкретні завдання секції, її груп (команд) на майбутні підготовчий й основний періоди. ІІ етап. Вибір засобів і методів тренування, включаючи виконання контрольних завдань, дозволяє провести детальне планування тренувального процесу у підготовчий період. ІІІ етап. Завершальний етап підготовки групи до походу має на меті, контроль за рівнем підготовленості групи до походу, включає методи педагогічного й медичного контролю. До числа методів педагогічного контролю повинні бути віднесені контрольні нормативи загальної й спеціальної фізичної й технічної підготовки учасників походу. Роль неспецифічних тестів і контрольних вправ, що дозволяють визначати рівень загальної фізичної підготовленості туристів, грають нормативні вимоги загальнофізичної підготовки (біг, лижні перегони, силові вправи). Технічні нормативи успішно застосовуються у формі участі туристських груп у змаганнях з техніки видів туризму, клас яких відповідає планованій категорії складності походу.
2. Основні особливості психіки людини під час туристичного походу

Важливими елементами, що визначають сприятливий психофізіологічний рівень учасників перед проходженням маршруту, є психологічна підготовка групи. Управляється навчально-тренувальним процесом. Інша сторона проблеми – психофізіологічний стан учасників на маршруті. Аналіз нещасних випадків показує, що багато хто з них відбулися тоді, коли учасники досягли крайнього психічного й фізичного стомлення.

Одним з важливих шляхів досягнення психофізіологічного забезпечення, поряд з високим рівнем навчально-тренувальної роботи, повинно бути ретельне планування маршруту, складність якого, як технічна, так і тактична, не перевищувала б можливості групи в психофізіологічному аспекті. Із цією метою необхідна організація систематичного фізіологічного й психічного контролю (тестування) на маршруті походу, а також введення певних обмежень на тривалість походу й число найбільш складних природних перешкод. Але вирішувати ці завдання на маршруті походу можна лише при відповідній готовності до цього, досягнутої в підготовчому періоді.

Психологічне забезпечення безпеки учасників туристських походів формується на конкретному матеріалі соціологічного аналізу й психологічного контролю учасників, що мають у своїй основі класифікаційне обґрунтування психологічних вимог до учасників конкретного туристського походу. На етапах організації й підготовки походу питання соціально-психологічного забезпечення безпеки вирішуються організацією, що проводить похід, її спеціалізованими туристськими органами, що безпосередньо здійснюють підготовку походу (федерацією, комісіями, правлінням клубу туристів, бюро туристської секції колективу фізичної культури), правильним визначенням кандидатури керівника походу, а також контролем комплектування складу групи, тому що в остаточному підсумку розглянутий компонент забезпечення безпеки має складовими частинами відповідність керівника завданням походу, складності маршруту й т.п., а склад групи визначається не тільки відповідністю досвіду учасників категорії складності походу, але й необхідністю створення в групі гарного психологічного клімату, яка залежить від психологічної сумісності окремих людей – учасників туристичного походу та керівника.

Психологічна сумісність характеризується можливістю для членів колективу здійснювати тривалу спільну роботу, не викликаючи негативних емоцій (зрозуміло, при наявності позитивних емоцій), при постійному бажанні продовжувати таку взаємодію.

Керівник групи повинен чітко уявляти собі, що сумісність відіграє вирішальну роль при діяльності людей у незвичайних і складних умовах, з якими людина й зустрічається в туристській подорожі. До таких умов насамперед належать:

  • тривале змушене спілкування з вузьким колом людей;

  • важка зовнішня природна обстановка, що пред'являє підвищені вимоги до фізичної й моральної стійкості людини.

Низька сумісність (навіть при відсутності зовнішніх конфліктів) різко знижує надійність і стійкість колективу, ефективність його діяльності. Якщо ж обстановка ускладнюється або подовжується час взаємодії, то часто виникають гострі конфлікти.

Людина має певний запас психічних сил. У період подорожі є цілий ряд факторів, які значно знижують цей запас (підвищене фізичне навантаження, погане або одноманітне харчування, тривала відсутність умов для повноцінного відпочинку, захворювання й т.д.). Із самими складними, несподіваними нервово-психічними навантаженнями, іноді й перевантаженнями ми зустрічаємося в групах, в яких складаються ненормальні взаємини між туристами.
  1   2   3

Схожі:

ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з психологічної підготовки з начальницьким...
Тема 2 Формування оптимального рівня стану соціально-психологічного клімату в
Одним із ключових завдань школи є за­безпечення умов для збережен­ня та
Реалізація цього завдання ґрун­тується на розумінні педагогіч­ним колективом здоров'я люди­ни як стану повного фізичного, психологічного,...
Методичні рекомендації містять узагальнений досвід роботи з молодшими школярами на уроках музики
Рекомендації мають на меті розгляд специфіки роботи по формуванню творчої активності молодших школярів в процесі музично-естетичного...
Методичні рекомендації по формуванню мотивації на уроці
Навчальна діяльність – це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб’єкта навчання
Здоров’язбережна діяльність здійснюється за напрямами
...
План-конспект на проведення семінарського заняття по медичній підготовці...
Література: Методичні рекомендації, щодо забезпечення належного санітарно-протиепідемічного стану в підрозділах ГУМНС України в Миколаївській...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
Тематика курсових робіт з дисципліни “Технологія і організація туристичної діяльності”
ЛЕКЦІЯ ТЕМА : елементИ V А групи
Загальна характеристика атомів елементів V А групи. Нітроген, Фосфор та Арсен, поширення їх у природі. Загальна характеристика простих...
5. Методичні рекомендації щодо удосконалення психологічного супроводу...
Романовська Д. Д., завідувач науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи Інституту післядипломної педагогічної...
Лекція №7 Тема: Соціальні групи
Мета вивчення: розкрити сутність соціальної групи, яка має психологічну основу; відзначити, що вона ґрунтується на активізації психічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка