Особливості статевого виховання дітей дошкільного віку. Урахування гендерних аспектів у вихованні – семінар-практикум для вихователів та психологів ДНЗ
Ведучі: Шахворост В.О.. – практ. психолог МЦППіСР, Бігун О.О. – практичний психолог ДНЗ № 11.
Мета: сформувати уявлення педагогів про особливості статевого виховання дітей дошкільного віку, урахування тендерних аспектів в роботі з дітьми.
№ п/п
|
Зміст роботи
|
Час
|
1
|
Вступ. Визначення мети.
|
5 хв.
|
2
|
Знайомство учасників. Визначення очікувань.
|
10 хв.
|
3
|
ІП “Динаміка статевого розвитку дітей дошкільного віку”
|
10 хв.
|
4
|
Вправа “Особливості статі”. Робота в групах. Обговорення.
|
15 хв.
|
5
|
ІП “Відмінності хлопчиків і дівчаток та їх врахування педагогом”
|
10 хв.
|
6
|
Вправа “Колаж”. Робота в групах. Презентація. Обговорення.
|
25 хв.
|
7
|
ІП “Гендерні стереотипи”
|
10 хв.
|
8
|
МШ “Цінності гендерної культури педагога”
|
10 хв.
|
9
|
ІП “Гендерні тенденції в педагогічній науці”
|
20 хв.
|
10
|
Вправа “Цивілізація”. Робота в групах. Презентація. Обговорення.
|
25 хв.
|
11
|
Підсумки.
|
10 хв.
|
Загальний час роботи
|
150 хв
|
Матеріали семінару-практикуму
Вступ. Визначення мети.
Тема, яку хочемо розглянути сьогодні, є дуже актуально, особливо в руслі впровадження нової Базової програми розвитку дітей дошкільного віку “Я у Світі”. Ця Програма вперше висуває ідею інтимізації життєдіяльності дошкільника – щирі, довірливі стосунки між дорослим і дитиною, особистісне спілкування; актуалізує проблему статевого виховання дошкільників, необхідність врахування педагогом особливостей розвитку хлопчиків та дівчаток
Мета, яку ставимо перед всіма учасниками семінару: сформувати уявлення педагогів про особливості статевого виховання дітей дошкільного віку, урахування тендерних аспектів в роботі з дітьми.
Знайомство учасників. Визначення очікувань
Для знайомства учасників використали вправу “Продовжити речення : “Ім’я + чоловік і жінка – це …”
Для визначення очікувань: наочність “Дерево” і “яблука”.
ІП “Динаміка статевого розвитку дітей дошкільного віку”
Розвиток особистості, в основі якої лежить формування людиною своїх життєвих ролей, не може бути гармонійною без гендерно-рольової соціалізації.
Вихователь має знати, що недоліки формування гендерних ролей призводять до порушення статевої та гендерної ідентичності, а це, зокрема, може стати причиною проблем у між статевих контактах, сімейному житті, вихованні дітей.
Перша статева ідентичність, тобто знання своєї статевої належності відмічається науковцями вже в 1,5 року і є найстійкішим стрижневим елементом самосвідомості. З віком обсяг і зміст цієї ідентифікації змінюються, при чому це часто пов’язано з розумовим і соціальним розвитком дитини.
Дворічний малюк уже знає свою стать, але ще не вміє обґрунтувати цю атрибуцію. У три-чотири роки дитина вже чітко розрізняє стать оточуючих людей (різна реакція на чоловіків і жінок простежується у немовлят уже у 7-8 місяців), але часто асоціює її за чисто зовнішніми ознаками, наприклад, одягом, і допускає зворотність, можливість зміни статі.
У два роки більшість дітей вже цілком здатна ототожнювати себе з іншими людьми за статевими ознаками. Наприклад, хлопчики помічають свою схожість з батьками або іншими чоловіками, починають зараховувати себе до тієї самої категорії.
Діти трьох років не лише правильно визначають стать оточуючих людей, а й вже досить чітко знають про те, що залежно від статі до людини висувають різні вимоги. Дівчатка, як правило, надають перевагу іграм у ляльки, зображуючи при цьому мам, бабусь, сестричок, вони люблять себе прикрашати тощо. А хлопчики переважно грають технічними іграшками, відображаючи діяльність водія, пожежника, міліціонера, військового. До п’яти років діти вже чітко диференціюють типові заняття дорослих.
Спілкування хлопчиків і дівчаток у 4-5 років має особливий характер: з одного боку, це спілкування у грі, де ролі розподілені відповідно до статі, з другого, - безпосереднє спілкування з однолітками. Усвідомлюють постійність своєї статі та ким будуть у майбутньому.
У 6 - 7 років настає завершальний етап у формуванні статевої ідентичності. На цьому етапі відбувається диференціація статевих ролей, вибір певних видів ігор, певних компаній. Саме в цьому віці з’являються одностатеві компанії ровесників.
У дівчаток статева самосвідомість зароджується та формується дещо раніше ніж у хлопчиків. Вони тонше й глибше уявляють власне “Я”. Дівчатка будь-якої вікової групи, звичайно, виявляються більш зрілими, ніж хлопчики, – як у фізичному розвитку, так і у формуванні пізнавальних інтересів, емоційної стійкості, довільної регуляції поведінки. Хлопчики усіляко підкреслюють свої відмінності від дівчаток. У центр їхньої уваги потрапляють вольові риси характеру, інтелект, які забезпечують життєвий успіх. Виходить, що у хлопчиків раніше виникає еталон “справжнього чоловіка”, ніж у дівчаток – “справжньої жінки”.
У спілкуванні хлопчики віддають перевагу прямим і чітким формам впливу. Щодо дівчаток, то вони застосовують переважно непрямі методи встановлення контактів.
У старшому віці триває розвиток ланки самосвідомості, яка характеризує дитину як хлопчика або дівчинку. Це виявляється передусім в іграх дітей, коли вони наслідують соціальні ролі дорослих. Тут діти цілеспрямовано відпрацьовують можливі для чоловічої і жіночої ролей форми поведінки. В рольових іграх хлопчики беруть на себе ролі тата, представників різних чоловічих професій, солдатів; дівчатка – мами, лікаря, виховательки, вчительки тощо.
Обрані ігрові ролі відображають реальні прагнення дітей різної статі. Інтереси хлопчиків все більше концентруються на техніці, змаганнях, темі космосу, де можна здобути перемогу, лідерство. Ігри дівчаток близькі до сімейної тематики або побутових проблем – вони відображають домашні справи дорослої жінки, насамперед матері.
Наприкінці старшого дошкільного віку дитина чітко усвідомлює свою статеву належність і починає відповідно до цього будувати свою поведінку. У цей час у дітей виникають своєрідні стосунки з деякими дітьми протилежної статі. Ці стосунки індивідуалізовані, конкретні. Хлопчик може відчувати радість під час зустрічі з певною дівчинкою, мріяти бути поруч з нею, бажати зробити їй щось приємне. Це перша дитяча закоханість, до якої дорослим слід ставитися із розумінням і повагою.
Вправа “Особливості статі”.
Учасники об’єднуються у три підгрупи. Кожній дається два аркуша паперу, розділених навпіл (“+” і “–”). На кожному аркуші написати відповідно сильні та слабкі якості та риси жіночої й чоловічої статі.
хлопці
|
|
дівчатка
|
“+”
|
“–”
|
“+”
|
“–”
|
…
…
|
…
…
|
|
…
…
|
…
…
|
Презентація груп.
Обговорення: Як ви гадаєте, чи є дівчатка з якостями та рисами, притаманними хлопчикам, і навпаки?
Слід зрозуміти, що між чоловіками і жінками існують розбіжності. Але уявлення про те, що жінки – слабка стать, а чоловіки – сильна, є стереотипом, прийнятним у суспільстві.
ІП “Відмінності хлопчиків і дівчаток та їх врахування педагогом”
Усвідомлення дошкільником своєї статевої належності, вміння розрізняти представників чоловічої і жіночої статей, реалістичний образ свого тіла, знання статево-рольових стандартів поведінки – важливі показники нормального зростання особистості.
Якщо батьки і педагоги спокійно, в мінімальному обсязі, правдиво задовольняють інтерес дитини до функціонування статевих органів людини та процесу народження, їй не доведеться шукати відповіді на природні запитання в сторонніх людей. Саме відсутність інформації спонукає дитину до пошуку важливих для світогляду відповідей.
У хлопчиків і дівчаток по-різному функціонує мозок, по-різному організовані психічні процеси. Ігнорування цих відмінностей, безстатева освіта знижують виховний та навчальний ефект, гальмують становлення статево-рольової поведінки, невілюють природні властивості дитини. Система знань про типові відмінності представників чоловічої і жіночої статей допоможе дорослому оптимізувати організацію життєдіяльності дошкільника та навчально-виховного процесу.
Відмінності хлопчиків і дівчаток детально представлено в Додатку 4.
Педагогові варто визнати і доцільніше вводити “чоловічу” та “жіночу” стратегію організації педагогічної діяльності. Це сприятиме ефективному впровадженню у практику особистісно-орієнтованого підходу індивідуалізації освітнього процесу, стимулюватиме розробку та апробації інноваційних технологій виховання і навчання хлопчиків і дівчаток.
Вправа “Колаж”. Робота в групах.
Учасники об’єднуються у чотири підгрупи.
Завдання: на ватмані наочно (використовуються журнали “Ліза” та ін.) представити “якими ми бачимо в суспільстві…” 
хлопчиків (1 гр),
дівчаток (2 гр),
чоловіків (3 гр)
жінок (4 гр).
Презентація. Обговорення.
ІП “Гендерні стереотипи”
Тисячоліттями створювалась система поведінкових приписів, взірців, моделей поведінки, прийнятних для хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок. Наслідком цього є обумовленість існування і необхідність удосконалення процесу гендерної соціалізації.
Протягом попередніх років багато людей дотримувались традиційних способів опису і засвоєння стереотипів поведінки між статями: чоловіки – сильний, агресивний; жінка – лагідна, турботлива мати. А будь-які стереотипи ведуть до сприйняття і ставлення до людини згідно з необґрунтованими неупереджуваними думками.
Чоловіками і жінками у гендерному сенсі стають в процесі виховання, під впливом соціального оточення, але дорослі по-різному спрямовують і регулюють поведінку хлопчиків і дівчаток. Наприклад, вони не заохочують дослідницьку і конструкторську поведінку дівчаток, натомість схвалюють прояви цих рис у хлопчиків. Така поведінка дорослих свідчить про вкорінення в свідомість багатьох людей стереотипів – поширених, надто спрощених уявлень про людей та їх поведінку.
Специфічну групу становлять гендерні стереотипи, які є набором загальноприйнятних норм і суджень про становище жінок і чоловіків, норм їхньої поведінки, мотивів. Вони часто приписують чоловікам і жінкам певні психологічні якості, рід занять, норми поведінки, часто ускладнюючи процес соціалізації людини в суспільстві.
Гендерні стереотипи виражають сприйняття, оцінку людини як представника певної статі через поширення характеристик певної групи на всіх її представників без критичного усвідомлення можливих індивідуальних відмінностей.
Гендерні стереотипи:
є своєрідною вказівкою на призначення статей у суспільстві;
спрямовують людей на освоєння певних видів занять, професій, посад;
впливають на рекомендації щодо поведінки статей;
виправдовують некоректну поведінку людини за певних обставин;
зберігаються у культурних традиціях багатьох різних народів.
МШ “Цінності гендерної культури педагога”
Учасниками семінару було напрацьовано наступні цінності:
терплячість;
компетентність;
обізнаність;
мудрість;
гнучкість;
тактовність;
толерантність;
сміливість;
відкритість;
активність;
інноваційність;
доброта;
впевненість;
взірець для наслідування;
друг для дітей;
доступний в інформації.
ІП “Гендерні тенденції в педагогічній науці”
Гендерна педагогіка – це сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов у навчальному закладі щодо соціалізації дітей, важливою складовою якої є само ідентифікація дитини як хлопчика або дівчинки.
Вимогою часу стало нове прочитання і нове розуміння освітнього досвіду видатних педагогів. Це дає відповідь на багато запитань стосовно гендерного виховання хлопчиків та дівчаток, принципів гендерної рівності у вихованні обох статей сучасними «новаторами».
Як хлопчики, так і дівчатка отримують інформацію про те, як вони мають поводитися від батьків, друзів, а також через ЗМІ. Соціальне оточення не завжди є об’єктивним в оцінці поведінки статей і справедливим у вимогах до них. Воно часто нав’язує свої вимоги, відповідно до яких діти різної статі мають поводитися по-різному.
Як тут не згадати Януша Корчака щодо виховання хлопчиків та дівчаток в його «Правилах для життя»: «Я часто чую, як про дітей кажуть: «Усі вони такі». Наприклад: «Усі хлопчиська – хулігани і бруднулі». Або: «Всі дівчатка – плаксійки і ябеди». Це не так, кожного треба пізнавати окремо й окремо оцінювати та пізнавати не поверхово, а ґрунтовно. Важливо не тільки те, що людина каже, а й те, що вона думає і відчуває, і чому вона така, а не інакша. Тільки лінива людина, яка не любить думати, каже: «Усі вони такі».
...Хлопчикові так само як і дівчинці, хочеться бути гарним, тільки він у цьому не зізнається. Хлопчикам важче бути чистими, бо вони люблять рухливі ігри... Але вони не бруднулі. Просто хлопчиків вабить усе швидке, вони менш терплячі, то і зошити в них не в такому порядку. Але стараються хлопчики не менше... І вони сором'язливі не менше, ніж дівчатка. Є ігри, в яких дівчатка заважають, а є і спільні. Адже може дівчинка бігати краще за хлопчика, тож чому тоді хлопчикові не можна гратися у ляльки?
...Мене не обходить, що хтось маленький чи великий і що про нього кажуть інші: гарний, негарний, розумний, нерозумний; мене не обходить, добре він навчається, гірший за мене чи кращий, дівчинка це чи хлопчик. Для мене людина гарна, якщо приязно ставиться до людей, якщо не бажає і не робить зла, якщо вона добра».
Антон Макаренко вважав, що «виховання дівчинки чи хлопчика – це передусім формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім'янина, формування в неї почуття любові, власної гідності, яке включає самоповагу й повагу до інших».
Гендерне виховання базується на таких принципах:
Принципи гендерного виховання
|
Ознаки принципу
|
Гуманізм
|
Пріоритетність забезпечення прав і свобод чоловіків та жінок, творчий розвиток особистості, виховання гендерного достоїнства, розуміння значущості його автономності.
|
Демократичність
|
Виховання прагнення до соціальної солідарності, справедливості, уміння конструктивно діяти і приймати гендерно збалансовані рішення.
|
Наступність і безперевність
|
Поетапне розширення інформаційного і практичного поля гендерного виховання у дошкільній, середній і вищій освіті, самоосвіті.
|
Міждисцип-лінарність
|
Набуття гендерних знань під час вивчення різних навчальних дисциплін; узгодження змісту навчальних програм з метою і завданнями гендерного виховання.
|
Етнокультур-ність
|
Урахування у змісті гендерного виховання етнонаціонального, регіонального культурного контексту щодо розвитку жіночого руху, участь у соціальних і культурних акціях місцевих громад.
|
Полікультур-ність
|
Наповненість гендерного виховання ідеєю універсальності прав людини, гендерної рівності національних культур, виховання особистості на основах міжетнічної толерантності.
|
Здійснення виховної роботи з дошкільниками передбачає високий рівень гендерної культури вихователя. Від використання ним виховних траєкторій залежить реальне здійснення реконструкції традиційних культурних обмежень у розвитку особистості дошкільника, створення умов для максимальної реалізації і розкриття здібностей дівчаток і хлопчиків у процесі педагогічної взаємодії.
Цінностями гендерної культури педагога є:
усвідомлення абсолютної цінності прав чоловіків і жінок, свободи особи;
усвідомлення себе як особистості, здатної впливати на гендерну ситуацію в державі;
активна позиція щодо потреби участі в гендерних перетвореннях;
критичне сприйняття соціально-політичної інформації;
розуміння рівноправної участі обох статей у політичному житті;
лояльне і водночас вимогливе ставлення до обох статей;
готовність відповідати за власні рішення та їхні наслідки;
почуття власного достоїнства, толерантність, плюралізм, здатність до компромісу.
Рівноправність у виховному процесі передбачає:
однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання до хлопчиків і дівчаток;
статево нейтральні вимоги до дотримання правил культурної поведінки, уникнення нав'язування стереотипів на зразок: «хлопчикам (дівчаткам) не личить...» тощо;
орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями та навичками незалежно від статі;
заохочення дітей до спільних занять, ігор, видів діяльності, уникнення статевого сепаратизму у спілкуванні;
однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвентарем, приладдям;
обговорення з дітьми проблем стосунків статей, наголошення на їхній рівності та взаємозамінності в сім’ї та суспільстві;
привернення уваги вихованців до реклами, дитячих часописів, ілюстрованих матеріалів, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків та жінок;
демонстрування вихователями андрогінних рис, уникнення статево типізованих моделей поведінки.
Цінним орієнтиром у справі гендерного виховання є позиція видатного психолога-гуманіста Василя Сухомлинського: «Не має бути таких трудових відносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали, таким чином, до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно мають робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл у самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра – іншу».
Отже, узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, маємо відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від статево відповідних традиційних очікувань на користь особистісного, індивідуального розвитку дитини.
Вправа “Цивілізація” Робота в групах
Учасники об’єднуються у дві підгрупи (“дівчатка” і “хлопчики”).
Інструкція 1: Уявіть собі, що ви – це окрема прогресивна цивілізація. Ви її представники, що подорожують у космосі. Зараз ви летите на планету Земля на міжгалактичний фестиваль, і вам потрібно: представити свою цивілізацію – назва, географічне положення, природні ресурси, населення, систему управління й оборони, закони, за якими живе цивілізація, й культурні особливості. ” P.S. Не записаного – не існує. 
Через парламентерів презентувати свою цивілізацію.
Інструкція 2:
На папері зобразити “шляхи взаємодії”. Для цього на “Слідах” написати дії та приклади поведінки, які сприятимуть взаємодії, озвучити і приклеїти їх на “шлях взаємодії”. 
Обговорення.
Підсумки
|