|
|
Скачати 1.94 Mb.
|
|
Бланкові методики діагностики нервової діяльності. Лабільність нервової системи. Для визначення лабільності розроблено дві методики: «Виконання інструкцій» і «Код». Вони вимагають від піддослідного швидкого включення в діяльність після повідомлення йому інструкції, тобто певної швидкості виникнення мисленнєво-мовного процесу. Негайний же перехід до виконання іншого завдання потребує припинення попереднього процесу і виникнення нового процесу, що змінює його. Отже, методики адресуються до тієї динамічної характеристики мисленнєво-мовної діяльності, яка детермінується швидкістю виникнення і зникнення нервового процесу і, таким чином, прямо пов’язується з лабільністю нервової системи. Методика «Виконання інструкцій» є модифікацією американського тесту, взятого з серії, відомої під назвою «Альфа». Це тест типу «олівець і папір». Особі послідовно пред’являють картки, на яких зображені цифри, букви, геометричні фігури і тому подібне. Можуть бути і порожні картки. Перед початком досліду дається загальна інструкція: «Вам говоритимуть, що ви повинні на кожній картці робити. Слухайте дуже уважно, оскільки вказівки повторюватися не будуть. Як тільки вам скажуть: «Почали», ви приступаєте до роботи. Як тільки вам скажуть: «Стоп» – припиняєте роботу, відкладаєте цю картку і берете наступну. На кожне завдання відводиться мало часу. Якщо ви в цей час не вкладаєтеся, вважається, що завдання не виконане. Будьте уважні і працюйте з максимальною швидкістю». Час на виконання кожного завдання фіксується секундоміром від 2 до 5 сек. Експеримент проводиться у високому темпі: відразу ж після команди «Стоп» зачитується наступне завдання. Час експерименту – 7 хв. Показником служить сума неправильно виконаних завдань і завдань, не виконаних зовсім. Приклади: Картка 28 (на виконання дається 4 сек.). 1 3 2 4 5 7 4 8 Проведіть лінію від цифри 1 до цифри 7 так, щоб вона проходила над парними цифрами і під непарними. Почали! Картка 35 (на роботу відводиться 2 сек.). Над лінією поставте стрілку, спрямовану вниз, а під лінією – стрілку, спрямовану управо. Почали! Методика «Код» є модифікацією тесту Л. Терстоуна. У цьому тесті від піддослідного вимагається замінити умовні позначення цифрами, тобто діагностується уміння точно і швидко виконувати операції декодування. Піддослідний отримує бланк, на якому написані послідовно цифри від 0 до 9; під кожною цифрою стоїть її умовне позначення (у вигляді точок і тире). Потім випробовуваному пред’являються картки, на яких зображені тільки умовні позначення, і пропонується якнайшвидше написати поруч відповідні цифри. Бланк з цифрами і умовними позначеннями лежить перед піддослідним і дається наступна інструкція: «Перед вами ряд цифр, кожній цифрі відповідає своє умовне позначення. Цей бланк лежатиме перед вами впродовж усього досліду. Заучувати позначення вам не потрібно. Ви отримаєте картки, на кожній із яких написані по 4 ряди умовних позначень. Ви повинні будете ці умовні позначення якнайшвидше розшифрувати, написавши поруч відповідні цифри. Як тільки вам скажуть: «Почали», ви приступаєте до роботи. Як тільки вам скажуть: «Стоп», ви припиняєте роботу, відкладаєте цю картку і берете наступну. На виконання завдання відводиться мало часу. Якщо ви в цей час не вкладаєтеся, вважається, що ви завдання не виконали. Працюйте як можна швидше і безпомилково». Після проведення пробних вправ починається основний дослід. Всього пред’являється 10 карток, на кожній із яких по чотири ряди умовних позначень (кожен ряд складається з трьох умовних позначень), таким чином, впродовж експерименту піддослідний повинен розшифрувати 40 рядів умовних позначень. Час виконання однаковий для всіх карток і дорівнює 11 сек. Піддослідному цей час невідомий. Увесь експеримент триває 2 хв. Показником служить кількість помилок: неправильно розшифровані і пропущені позначення. Сила нервової системи Методика «Виключення» становить собою набір завдань, кожне з яких складається з 5 слів. Піддослідному дається наступна інструкція: «Чотири з п’яти слів в кожному завданні є однорідними поняттями і можуть бути об'єднані за однією загальною ознакою, а одно слово «зайве», тобто випадає з цієї класифікації. Час на рішення кожного завдання обмежений і, якщо ви не встигаєте відшукати «зайве» слово, ви по команді експериментатора: «Далі» повинні тут же приступити до рішення наступного завдання, не затримуючись на невирішеному. Намагайтеся не втрачати часу. Читайте слова в завданнях «про себе», а вголос називайте тільки «зайве» слово». Перш, ніж приступити до виконання завдань, піддослідний вирішує по 10 завдань спільно з експериментатором, який дає за необхідності додаткові пояснення. Потім піддослідному пропонується ці тренувальні серії виконати в темпі, що відповідає основному експерименту. Час, відведений на вирішення кожного завдання, дорівнює 10 сек. Усі завдання надруковані на 5 бланках, що послідовно пред’являються, по 35 завдань на кожному. Показником динаміки працездатності служить відношення часу виконання завдань на останньому бланку до часу виконання завдань на першому бланку. Приклади: «Кінь, півень, баран, корова, коза»; «Слива, яблуня, клен, агрус, смородина». Методика «Утворення аналогій» становить собою набір завдань, кожне з яких складається з трьох слів. Ліворуч розташовуються пари слів-зразків, а справа дається одно слово, до якого піддослідний повинен самостійно підібрати пару. Йому дається наступна інструкція: «Вам пропонується три слова. Між словами, що стоять в лівій половині бланку, існує певний зв’язок. Ви повинні до слова, що стоїть в правій частині бланку, підібрати таке, де існував би аналогічний зв’язок. Ви повинні назвати його. Після цього вам слід негайно приступити до вирішення наступного завдання. Час на рішення кожного завдання обмежений і, якщо ви не встигаєте підібрати потрібне слово, ви по команді експериментатора: «Далі» тут же повинні приступити до вирішення наступного завдання, не затримуючись на невирішеному. Намагайтеся не втрачати часу. Читайте слова в завданнях «про себе», а вголос називайте тільки необхідне слово». Час, відведений на вирішення кожного завдання, дорівнює 5 сек. Усі завдання надруковані на 5 бланках, що послідовно пред’являються, по 40 завдань в кожному. Піддослідний вирішує по 10 завдань спільно з експериментатором, отримуючи додаткові пояснення. Потім він ці завдання виконує в темпі, що відповідає основному експерименту. Показником динаміки працездатності служить відношення часу виконання завдань на останньому бланку до часу виконання завдань на першому бланку. Приклади: птах – літати змія – ? сукня – кравець туфлі – ? «Асоціативний експеримент» – у цій методиці використаний прийом багатократного повторення через 5-7 «фонових слів» одного й того ж умовного подразника – «тестового» слова. Експеримент побудований на тому, що слово при його багатократному повторенні поступово загальмовується як подразник ІІ сигнальної системи. Це позначиться на дотриманні зв’язків цього слова з іншими словами. Показником такого послаблення зв’язків має бути збільшення латентного часу асоціацій. Проте таке послаблення зв’язків не у всіх людей відбувається з однаковою швидкістю, що залежить від сили нервових процесів. Збільшення часу асоціацій з числом пред’явлення тест-слова характеризує силу нервових процесів. Піддослідному дається наступна інструкція: «Вам говоритимуть слова. На кожне слово, вимовлене експериментатором, ви повинні як можна швидше відповідати одним словом, першим, яке приходить в голову. Не можна вимовляти слова, вже використані вами при відповіді на одне з попередніх слів експериментатора. Називати можна тільки іменники (дієслова, прикметники, імена власні вживати не можна). Отже, не повторюватися, говорити тільки іменники, працювати якнайшвидше». Потім піддослідному зачитується ряд з 30 слів, не включених в основний дослід, щоб перевірити, наскільки ним засвоєна інструкція. Заздалегідь очі піддослідного закриваються легкою пов’язкою: тим самим унеможливлюється використання предметів оточення як опори при пошуку слів-відповідей. Слова експериментатора і відповіді записуються на магнітофонну плівку. Чергове слово експериментатор вимовляє відразу ж після відповіді піддослідного на попереднє слово. Фіксуються латентні періоди відповідей на перші 8 і останні 8 пред’явлених тест-слів. Показником динаміки працездатності впродовж експерименту служить відношення усередненої суми 8 латентних періодів відповідей на «тестове» слово в кінці та на початку досліду. Психодіагностика функціональних станів людини Поняття функціонального стану вводиться для характеристики ефективністної сторони діяльності або поведінки людини. Так, наприклад, при сильному стомленні людина переживає почуття втоми, млявості, безсилля. Стану монотонії властиві переживання нудьги, апатії, сонливості. У станах підвищеної емоційної напруженості провідними є почуття тривоги, нервозності, переживання небезпеки і страху. Стану притаманні наступні особливості. 1. Він є складною системною реакцією індивіда, результатом взаємодії різних елементарних структур. Так, наприклад, для деяких видів стомлення характерні абсолютно певні зрушення в діяльності серцево-судинної системи. 2. Стан – сформована реакція. Одним із найбільш важливих моментів при цьому є наявність комплексу причин, що визначають специфічність стану в конкретній ситуації. Так, для станів стомлення первинне значення мають фактори тривалості дії та виду навантаження. А розвиток емоційної напруженості визначається, головним чином, підвищеною значущістю виконуваної діяльності, її відповідальністю, складністю, мірою підготовленості людини та іншими соціально-психологічними чинниками. 3. На стан у кожному конкретному випадку впливають умови, в яких зазначені чинники мають місце. По-перше, специфічність впливу опосередкується індивідуальними особливостями людини. По-друге, формування нового стану значною мірою визначається особливостями попереднього в часі стану і задає можливі напрями його розвитку. Так, наприклад, безпосередньо на тлі початкового стану монотонії при зміні характеру діяльності може формуватися стан оптимальної працездатності. За наявності вираженого стомлення без необхідного періоду відпочинку така можливість в принципі виключена. Все зазначене дозволяє запропонувати операціональне визначення поняття функціонального стану як інтегрального комплексу функцій, особистісних характеристик і якостей людини, що прямо або опосередковано обумовлюють виконання діяльності. Види функціональних станів людини. 1. За прагматичною класифікацією - надійністьст (витривалість діяльності) - ціна діяльності (психічні втрати в дічльності) – припустимі - неприпустимих (дозволених і заборонених). - нормальні - патологічні. 2. За критерієм адекватності реакції людини вимогам виконуваної діяльності. - стани адекватної мобілізації - стани динамічного розузгодження. Специфічні види функціональних станів:
Основними критеріями при вимірі функціональних станів є: стабільність – для досліджень, на підставі яких будується тривалий прогноз. Природно, що психолог, який висловлює судження про певну ознаку, що може на довгі роки зумовити долю піддослідних, має бути цілком упевнений в тому, що ознака ця характеризується високою стабільністю; динамічність – для досліджень в умовах діяльності, що змінюються; при необхідності встановлення моментів перебудови (ломки) взаємодії, що склалася, або переходу до іншого способу функціонування. Методологічні підходи до проблеми оцінки функціональних станів представлені: До фізіологічних методів належать, передусім, електрофізіологічні показники: електроенцефалограма (ЕЕГ), електроміограма (ЕМГ), шкірно-гальванічна реакція (ШГР), а також частота сердечних скорочень, тонус судин, величина діаметру зіниці та ін. Крім того, останнім часом інтенсивно розвиваються дослідження біохімічних зрушень в організмі при різних функціональних станах. Зазвичай, відносять різні параметри діяльності серцево-судинної та дихальної систем: частоту серцевих скорочень (ЧСС), величину артеріального тиску, стан різних відділів судинного русла, частоту і глибину дихання і ін. Так, розвиток станів напруженості і стомлення, пов’язаних зі збільшенням енергетичних витрат, призводить до зростання ЧСС, посилення газообміну та інших параметрів, що свідчать про зміни в енергетичному балансі організму. Психологічні методи представлені а) психометричними тестами та б) методиками суб’єктивної оцінки. А. Психометричні тести (коректурна проба Бурдона, таблиці Шульте для дослідження уваги, комбінаційний метод Еббінгауза, метод парних асоціацій, методики безперервного рахунку Крепеліна та ін.). Б. Методики суб'єктивної оцінки. Опитувальники. Ця група методів спрямована на виявлення якісно різноманітних переживань станів, які з більшою або меншою легкістю можуть бути усвідомлені людиною. Виділені симптоми входять до складу опитувальника у вигляді розгорнутих словесних формулювань, що мають запитальну або стверджувальну форми. Кількісна оцінка або визначення міри вираженості кожної ознаки не є основною метою подібних досліджень. Характеристика стану людини будується на основі загального числа відмічених симптомів та аналізі їх якісної своєрідності. Опитувальник для діагностики стомлення С. Кашиваги
Методики суб'єктивного шкалювання стану передбачає співвіднесення своїх відчуттів з низкою ознак, формулювання кожної з яких максимально стисле. Вони представлені, як правило, або парою полярних ознак («втомився – не втомився», «бадьорий – в’ялий»), або окремим коротким твердженням («втомився», «слабкість», «відпочив»). Передбачається, що людина здатна оцінити міру вираженості кожного симптому, співвідносивши інтенсивність внутрішнього переживання з заданою оціночною шкалою. Залежно від форми представлення симптому виділяють біполярні і моно- або уніполярні шкали. У більшості випадків ці методики є модифікаціями методу семантичного диференціалу Ч. Осгуда. Тест диференційованої самооцінки стомлення, запропонований В. Доскіним і співавт., грунтується на попередньому виділенні основних компонентів функціонального стану. Автори вважають, що він всебічно характеризується за допомогою трьох категорій ознак: самопочуття, активності і настрою (скорочено – САН). У оригінальному варіанті тесту кожна з них представлена десятьма полярними ознаками, міра вираженості яких встановлюється за семибальною шкалою. У людини, яка відпочила, всі три категорії ознак оцінюються близькими цифрами. По мірі наростання стомлення зростає їх дивергенція за рахунок більшого зниження показників самопочуття і активності в порівнянні з суб’єктивною оцінкою настрою. ТЕМА 6 |
|
Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх... «Диференційна психологія» перезатверджені на засіданні кафедри психологічних дисциплін (протокол № від 2013 року) для студентів третього... |
Національна академія внутрішніх справ Навчально-науковий інститут... Схвалено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії... |
|
Марчук А. І. МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Плани обговорені і схвалені на засіданні кафедри філософії та соціальних дисциплін |
|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ... Братасюк М. Г. – професор кафедри загальноправових дисциплін ННІПП НАВС, доктор філософських наук, професор |
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет... Робоча навчальна програма з дисципліни «Міжнародне право» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю) “Правознавство” 030401),... |
|
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ |
Міністерство освіти і науки України Національна академія внутрішніх справ України |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ... Передумови утворення |