|
|
Скачати 1.33 Mb.
|
Джерела комунального праваСпеціальні джерела Міжнародні договори Рішення Конституційного Суду України Нормативні акти СРСР и УРСР Комунально-правові договори Закон Украини «Про місцеве самоврядування в Україні» Закони України Укази Президента Нормативні акти місцевого самоврядування самоуправления Конституція України Постанови Кабінету Міністрів України 10.Комунально-правові відносини. Поняття та види суб’єктів комунального права. Комунально-правові відносини можна визначити як врегульовані нормами комунального права і гарантовані державою суспільні відносини в сфері місцевого самоврядування, учасники яких є носіями юридичних прав і обов'язків. Змістом комунально-правових відносин є організація і здійснення місцевої публічної влади в межах прав і обов'язків суб'єктів цих відносин в формах, передбачених Конституцією, законами і іншими нормативно-правовими актами. Комунально-правові відносини мають ряд особливостей. Зокрема, комунальні відносини є відносинами влади (публічної політичної влади), як і відношення відносно організації і діяльності органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), але суб'єктами цих відносин є насамперед територіальні громади (сільські, селищні, міські), які мають природні права, визнані державою, на відміну від органів державної влади, які мають повноваження, надані їм народом і державою. Комунальні правовідносини мають локальний (місцевий) характер. Через це право і обов'язок суб'єктів цих відносин обмежуються, як правило, відповідними адміністративно-територіальними одиницями. Комунально-правові відносини як владні відносини, мають переважно імперативний характер. Але комунальне право як комплексна галузь права регулює значне коло і інших суспільних відносин (цивільних, сімейних, трудових), які засновуються на рівності сторін, суб'єктів цих відносин. Відповідні правовідносини становлять органічну частину комунально-правових відносин. Суб'єктами комунально-правових відносин є: територіальні громади; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення; державні органи; суспільні об'єднання; підприємства, установи, організації; асоціації і союзи органів місцевого самоврядування. Комунально-правові відносини виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з певними обставинами, умовами, що іменуються юридичними фактами. 11.Система комунального права. Систему муніципального права складають інститути та норми муніципального права. Основними складовими системи муніципального права є його інститути. Вони являють собою групи правових норм, що регулюють найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відносин у сфері місцевого самоврядування. Наявність інститутів муніципального права об'єктивно зумовлюється насамперед наявністю відносно самостійних, внутрішньо споріднених за змістом і формою груп муніципальних відносин, наприклад місцеві вибори, референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення територіальних громад, організація і діяльність представницьких органів місцевого самоврядування, організація і діяльність виконавчих органів місцевого самоврядування, статус сільських, селищних, міських голів тощо.Відповідно до чинної Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів, прийнятих на їх основі і згідно з ними, основними інститутами муніципального права України визнані:- інститут загальних засад місцевого самоврядування;- інститут територіальних громад;- інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та інших форм безпосередньої демократії;- інститут представницьких органів місцевого самоврядування (рад);- інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;- інститут сільських, селищних, міських голів;- інститут органів самоорганізації населення;І т.і.Муніципально-правові норми, як і норми інших галузей права, поділяються на кілька видів, зокрема, за їх суттю, змістом, формами, джерелами, місцем і часом дії, об'єктами і суб'єктами муніципальних правовідносин тощо.За юридичною силою розрізняють такі муніципально-правові норми: 1) конституційні, що мають найвищу юридичну силу; 2) законодавчі, що мають вищу юридичну силу; 3) норми підзаконних актів та 4) норми суб'єктів місцевого самоврядування.За змістом волі, що виражається в муніципально-правових нормах, останні бувають: 1) уповноважуючі (норми, що надають або визнають права суб'єктів правовідносин); 2) зобов'язуючі (норми, що передбачають обов'язки); 3) забороняючі (норми, що передбачають заборони щодо певних напрямів, способів або засобів діяльності, поведінки) та 4) дозвільні (норми, що передбачають дозволи щодо певної поведінки або діяльності).а характером здійснюваних функцій муніципально-правові норми класифікують на правотворчі, установчі, регулятивні, охоронні та інформаційні (норми-дефініції та ін.)Залежно від характеру відносин, що регулюють муніципально-правові норми, розрізняють матеріальні та процесуальні (процедурно-процесуальні) норми.Залежності від меж дії муніципально-правові норми бувають загальні (норми-принципи, норми-дефініції) та інституційні (підгалузеві).За простором і територією дії муніципально-правові норми поділяють на 1) ті, що діють на всій території України, і 2) ті, що діють в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць (норми актів, що приймаються територіальними громадами й органами місцевого самоврядування). 12.Наука комунального права України, її еволюція. Наука муніципального права являє собою сукупність знань, наукових ідей, концепцій, теорій про місцеве самоврядування, про форми й методи його здійснення, про історію розвитку, співвідносний з державною владою тощо, тобто вчення про муніципальне право як галузь національного права. Вона є органічною частиною юридичної науки. Наука муніципального права належить до числа галузевих наук, основною ознакою яких є вивчення однойменної галузі права. Вона розкриває притаманні даній галузі закономірності, формулює основні поняття і категорії, якими оперує чинне муніципально-правове законодавство, аналізує функції і роль муніципально-правових інститутів. Наука про місцеве самоврядування вивчає не тільки муніципально-правові норми та інститути, а й процеси, пов'язані з їх реалізацією. Тому об'єктом наукового дослідження цієї галузі є муніципальні (комунальні) відносини, відповідні правові норми та інститути. Наука муніципального права вивчає історичний і сучасний вітчизняний досвід місцевого самоврядування з метою розробки наукових рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства про місцеве самоврядування, а також на підвищення ефективності організації та діяльності місцевого самоврядування. Значне місце в муніципальній науці посідають політичні, філософські та правові погляди й уявлення про місцеве самоврядування. Це нова галузь наукових знань, яка базується на принципово інших, аніж наука радянського будівництва, поглядах та ідеях про організацію публічної влади на місцях. Своїм головним предметом вона має насамперед місцеве самоврядування як особливий вид публічної влади, проникнення в його сутність, вивчення його принципів і соціального призначення, причому об'єктом особливої уваги мають бути фундаментальні, основоположні суспільні відносини, які визначають правову природу локальної демократії, її найголовніші характеристики. Виходячи зі змісту предмета галузі, особливостей суспільних відносин, які складають його, визначається і характер основних теоретичних концепцій науки муніципального права. До них належать такі фундаментальні теоретичні проблеми, як проблеми природи й сутності місцевого самоврядування, його місця в системі поділу влад, автономності в конституційному механізмі держави, дослідження особливостей правового статусу особи в місцевому самоврядуванні тощо. 22.Розкрийте зміст поняття принципів та функцій МС. Ст. 2 ЗУ «О МС» - МС – гарантированное гос-вом право и реальная способность ТГ самостоятельно или под ответственность органов и должностных лиц МС решать вопросы местного значения. Принципы МС-Це основоположні засади, на яких базується місцеве самоврядування. -Законність – організація і діяльність МС відбувається тільки в межах закону і на його підставі. -Народовладдя -Гласність – діяльність ОМС має відкритий характер. -Колегіальність – це така форма організації роботи ОМС, коли до їх складу входить відповідне число осіб, вибраних персонально у встановленому законом порядку, а питання, що належать до компетенції вирішуються більшістю голосів. -Поєднання місцевих і державних інтересів. -Правова самостійність – це здатність учасників МС реалізовувати власну компетенцію у відповідних правових нормах (участьб у правотворчості). -Організаційна самостійність – кожна територіальна громада має внутрішню структуру – є своя система органів управління і своя територія. -Фінансова самостійність – це право територіальної громади мати свій власний бюджет. -Підзвітність і відповідальність перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб. Ці органи та посадові особи несуть юридичну, політичну відповідальність. -Державна підтримка і гарантії МС. -Судовий захист прав МС. Функции МС- Це зумовлені правовою природою місцевого самоврядування основні напрямки діяльності його органів. Концепції МС: 1.Державницька – діяльність МС обмежується реалізацією лише тих функцій, які окреслені державою і нормативно нею закріплені. 2.Громадівська – територіальна громада така ж самостійна, як держава; держава існує для громади, а не громада для держави. 3.Муніципальний дуалізм – МС наділено переважно функціями по забезпеченню життєдіяльності громади, які закріплюються на законодавчому рівні. В Україні муніципальний дуалізм. Основні функції МС: -Залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого значення (вибори, референдуми, збори). -Володіння, використання та управління комунальної власністю. -Забезпечення комплексного соц.-економічного та культурного розвитку відповідної території. -Надання соц. послуг населенню. -Соц. захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян. -Забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав свобод і законних інтересів громадян. -Захист прав МС. Класифікація функцій МС: За об’єктами: політичні, економічні, соціальні, культурні. За суб’єктами: функції територіальної громади, функції місцевих рад, функції виконавчих органів, функції сільських, селищних, міських голів, ф-ї самоорганізації населення. За рівнем: -Владні (реєстрації громадянських актів, реєстрація нерухомості, регулювання руху, дозвіл на будівництво). -Громадські функції (охорона здоров’я, освіта, громадських транспорт, житло, водопостачання, каналізація). 23.Державна влада і МС. Органы МС в пределах своих полномочий самостоятельны и не входят в систему органов гос. власти. Анализ отношения гос-ва и МС позволяет выявить ряд их общих признаков: - оба явл. институтом общественного развития - каждый из них имеет территориальную организацию - имеют один источник власти – народ - осущ-ют публичную власть, одна разновидность котор. – гос. власть – распространяется на всю тер-ю, другая – местная власть – на тер-ю МС - осущ-ют сбор налогов -осущ-ют правовое регулир.и управление, т.е. имеют собственные правовые акты, а также собственные аппараты управления. Соотношение гос. управления и МС проявляется в системе отношений между выборными представителями и должностными лицами: - президентская система на местном уровне предполагает раздельное избрание населением мэра и совета. Мэр обладает всей полнотой исполнит. власти и руководит администрацией, состоящей из назначаемых работников. Совет, в котор. входят только выборные представители, принимает решения исключительно общего порядка, в то время как распорядительные и исполнительные действия по реализации самого планирования осущ. администрацией муниципалитета. - традиционная «парламентская» система, в которой мэр избирается советом из числа своих членов и руководит администрацией, состоящей из назначаемых работников. Мэр может иметь одного или нескольких заместителей, оказывающих ему помощь в осуществлении его полномочий. - особая модель парламентской системы, в котор. администрация подчиняется непосредственно совету. В этом случае мэр обладает только представительскими функциями, а совет подразделяется на специализированные комитеты, каждый из которых отвечает за конкретную сферу деятельности. Комитеты осущ. текущий контроль за дея-тью соотв. подразделений администрации. Возглавляет администрацию специально назначаемое советом лицо (штадт-директор, ген. секретарь и т.д.) 24.Система МС, її склад. Система МС – це визначена конституцією та законами сукупність суб’єктів та різноманітних ОПФ, за допомогою яких відповідна ТГ вирішує питання місцевого значення, здійснює ф-ції і повноваження МС. Система МС у широкому сенсі – сукупність усіх ОПФ та інститутів, за допомогою яких здійснюється МС в України Система МС у вузькому значенні – МС конкретного села, селища, міста – певний організаційно-правовий механізм здійснення МС в межах окремої АТО. Система МС включає: • територіальну громаду, • сільську, селищну, міську раду; • сільського, селищного, міського голову; • виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; • районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; • органи самоорганізації населення; • районні у містах ради; • добровільні об’єднання ОМС. Теоретично виділяють збори громадян, місцеві референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії. Територіальна громада – сукупність жителів певної АТО, які об’єднанні постійним проживанням. КУ ст. 140-142. Міські, селищні, сільські ради – представницькі органи МС, колегіальні, які представляють відповідні територіальні громади і від їх імені вирішують питання місцевого значення. Обласні, районні ради – представляють спільні інтереси сільських, селищних, міських рад. Районні у містах ради – у містах з районним поділом за рішенням міської ради. Міський, селищний, сільський голова. Несуть персональну відповідальність за здійснення наданих законом повноважень. Є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед ТГ, відповідальним перед радою. – Ст. 12 ЗУ Про МС. Виконавчі органи рад. Виконкоми, органи, відділи, управління. Підконтрольні і підзвітні радам, при здійсненні делегованих повноважень – МДА та іншим ОВВ. Ст. 11 ЗУ МС. Органи самоорганізації населення – це представницькі органи, які створюються частиною жителів, що проживають на відповідній території у межах села, селища, міста. Ст. 14 ЗУ МС. Етапи створення: 1. Збори, на яких приймається рішення про створення ОСН. Створюється ініціативна група. До місцевої ради передається заява про намір створити ОСН, протокол зборів із вказівкою на напрямок діяльності, перелік учасників зборів громадян із зазначенням паспортних відомостей. 2. Розгляд заяви на найближчому засіданні відповідної ради. Участь у цьому засіданні приймають члени ініціативної групи. Рішення приймається більшістю голосів шляхом голосування. Рада приймає рішення або про надання, або про відмову у наданні. Оскаржити рішення можна до сду. 3. Обрання членів ОСН: керівний орган, заступник та секретар. 4. Легалізація: реєстрація, повідомлення. 25.Характеристика системи МС. В большинстве стран СНД систему местного самоуправления как самостоятельные элементы составляют: 1)органы местного самоуправления: а) представительские органы местного самоуправления; б) исполнительные органы местного самоуправления, которые являются исполнительными органами соответствующих органов местного самоуправления, наделенные собственной компетенцией (местная администрация в Российской Федерации); в) органы территориального общественного самоуправления; сбори (всходы) граждан, местные референдумы, выборы и другие территориальные формы непосредственной демократии. 2) сбори (всходы) граждан, местные референдумы, выборы и другие территориальные формы непосредственной демократии. Следует отметить, что приведенные легальные средства определения составляющих системы местного самоуправления с научно-теоретической и практической точек зрения являются не совсем удачными. Во-первых, системный подход к местному самоуправлению не должен ограничиваться только перечнем элементов системы, но и путем научного анализа правового статуса каждого ее элемента, и должен способствовать более поверхностному пониманию сути всей системы. Во-вторых, в основу территориальной организации местного самоуправления могут быть положены разные критерии. В-третьих, как уже отмечалось, система - это совокупность элементов, что действуют на единственных принципах. Поэтому аргументом в интересах включения исполнительных органов в систему местного самоуправления может быть их функциональное назначение. Таким образом, согласно п.2 ст. 5 Закона, система местного самоуправления включает: территориальную общину; сельский, поселковый, городской совет; сельского, поселкового, городского председателя; исполнительные органы сельского, поселкового, городского совета; районные и областные советы, которые представляют общие интересы территориальных общин сел, поселков, городов; органы самоорганизации населения. В городах с районным делением по решению территориальной общины города или городского совета могут образовываться районные в городе советы. |
| Богословский В. В. Общая психология Немов Р. С. Психология: Учеб для студ высш пед учеб заведений. – М.: Гуманит изд центр «ВЛАДОС», 2003 |
Богословский В. В. Общая психология Немов Р. С. Психология: Учеб для студ высш пед учеб заведений. – М.: Гуманит изд центр «ВЛАДОС», 2003 |
| Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. М., 1995. Богословский В. В. Общая психология Немов Р. С. Психология: Учеб для студ высш пед учеб заведений. – М.: Гуманит изд центр «ВЛАДОС», 2003 |
Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. М., 1995. Богословский В. В. Общая психология Немов Р. С. Психология: Учеб для студ высш пед учеб заведений. – М.: Гуманит изд центр «ВЛАДОС», 2003 |
| Бухарова Г. Д. Маркетинг в образовании: учеб пособие для студ высш... Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.... |
Вислови Д.І. Менделєєва Наука починається з тих пір, як починають вимірювати. Точна наука немислима без міри |
| Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн... Наука як історично визначений процес отримання нового знання. Винекненн науки: передумови та характеристики. Етапи розвитку науки.... |
Наука у соціокультурному вимірі Наука – це особливий вид пізнавальної діяльності, спрямованої на здобуття, об'єктивних, системно організованих і обґрунтованих знань... |
| закономірне чергування довгих і коротких складів Це водночас давня наука, яка зародилася в Індії, і новітня наука, що виникла на європейському терені з початку ХХ ст |
Постнекласична раціональність: пізнавальні стратегії в добу постнекласичної науки В останній четверті XX ст наука вступила в нову фазу свого розвитку − постнекласичну. Увів до наукового слововживання термін «постнекласична... |