|
|
Скачати 8.53 Mb.
|
що порушують права і законні інтереси фізичних чи юридич- них осіб; д) створенням умов і порядку судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів владних повноважень при здійсненні ними владних уп- равлінських функцій на основі законодавства. Юридичний зміст зазначеного принципу полягає в розме- жуванні на законодавчому рівні компетенції уповноважених органів (посадових осіб) щодо розгляду і вирішення індивіду- альних адміністративних справ. 6. Принцип відповідності норм адміністративного процесуаль- ного права України положенням міжнародно-правових актів. Конституційне закріплення тези (ст. 9), що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Ра- дою України, є частиною національного законодавства Украї- ни, є тим підґрунтям, на підставі якого система норм ад- міністративного процесуального права буде поновлюватися нормами світової цінності. Характерно, що останнім часом уже зроблені певні кроки щодо застосування норм міжнародно- правових актів у законодавстві України. Наприклад, ч. 6 ст. 9 КАСУ закріплено: «Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого дана Верховною Радою України, встанов- лені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосо- вується правило міжнародного договору». Проте, якщо міжна- родний договір не відповідає Конституції України повністю чи частково і ця невідповідність визнана Конституційним Судом України, як, наприклад, зазначено у Висновку Конституційно- го Суду України від 11 липня 2001 р., справа № 1-35/2001 про Г л а в а 1 32 Римський Статут , то такий договір або його частина не підля- гають застосуванню в Україні. Юридичний зміст цього принципу полягає в імплементації світових правових цінностей, досягнутих людством, у правову тканину України. Всі принципи тісно пов’язані між собою, постійно взає- модіють, але кожний із них зберігає свою власну цінність для побудови і перебігу процесу, свій юридичний зміст. Будучи у тісній взаємодії, взаємозв’язку, одні принципи сприяють здій- сненню інших, але це не означає, що одні принципи підкоря- ються іншим, що існують принципи які є тільки гарантіями здійснення інших принципів, а тим більше — такими, що випливають із інших принципів . Отже, може йтися не про про- сту сукупність, а про систему принципів адміністративного процесуального права, до якої, як зазначалося вище, входять й адміністративно-процесуальні принципи. Принципи адміністративного процесу, на яких базується про- цесуальна діяльність суддів, органів (посадових осіб), уповно- важених розглядати і вирішувати індивідуальні адміністративні справи, за визначенням В. К. Колпакова, являють собою пози- тивні закономірності, пізнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах, або є узагальненням діючих у державі юри- дичних правил . В юридичній літературі є різноманітні підходи до класифі- кації процесуальних принципів. Так, деякі автори виділяють загальні, міжгалузеві та галузеві принципи , інші такого поділу взагалі не роблять , ще інші автори поділяють їх на конститу- Див.: Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 4. — С. 35—44. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Ук- раїні: Вибрані твори. — К.: Юрінком Iнтер, 1999. — С. 225. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо- нографія. — К.: Юрінком Iнтер, 2004. — С. 394. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно- графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 147—155; Чорнооченко ____________С. I. Цивільний про- цес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — C. 29; Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 47. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 207—209; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 33—37; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 272—274. 33 Поняття адміністративного процесуального права України ційні та інші принципи . Отже, як бачимо, в юридичній літера- турі дослідженню процесуальних принципів приділена значна увага, оскільки вони закріплені в законі та відображають панів- ні в державі політичні, соціальні і правові ідеї побудови ад- міністративного процесу. На нашу думку, оскільки кожний адміністративно-проце- суальний принцип має свою власну цінність, є самостійним юридичним утворенням, то особливої потреби в класифікації їх за якісними відмінностями немає. Достатньо було б обмежити- ся суто кількісною їх характеристикою. Однак різноманітність проваджень у адміністративному процесі обумовлює й наяв- ність принципів, які підкреслюють певні особливості ад- міністративного провадження та впливають на побудову ад- міністративно-процесуальної форми (режиму). Наприклад, не у всіх провадженнях можуть застосовуватися принципи безоп- латності адміністративних проваджень, швидкості та економіч- ності розгляду справи, добровільності звернення громадян до органів, уповноважених розглядати адміністративні справи, етичності у стосунках, підконтрольності тощо. Отже, з метою більш повного пізнання наукою системи принципів доцільніше розглядати їх через призму завдань, які вони виконують для забезпечення здійснення адміністративно- процесуальної діяльності, тобто за предметом правового регу- лювання. Усі принципи за такими ознаками умовно можна поділити на: функціональні та організаційні. До функціональних ______________належать принципи, які визначають спрямованість адміністративного процесу, форму і зміст його інститутів. Це принципи: законності; гласності; об’єктивної іс- тини; перегляду рішень органу, уповноваженого розглядати ад- міністративні справи; обов’язковість виконання прийнятого рішення та ін. Принцип законності є найважливішим принципом адміністративного процесу, характеризується неухильним виконан- ням, дотриманням усіма учасниками суспільних відносин вимог нормативно-правових актів. Законність як стан (режим) сус- пільства передбачає: а) наявність досконалого законодавства; б) повне і неухильне виконання нормативних актів державними органами, посадовими особами, організаціями та громадянами за біблейським правилом «гріх є беззаконіє»; в) верховенство Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Ук- раїні: Вибрані твори. — К.: Юрінком Iнтер, 1999. — С. 224—225. Г л а в а 1 34 закону щодо всіх інших правових актів; г) єдність розуміння і застосування законів на всій території України; ґ) рівність усіх громадян у правовому захисті й у виконанні громадянами пра- вових приписів; д) невідворотність юридичного реагування, впливу на осіб за вчинені ними правопорушення; е) здійснення державного нагляду і громадського контролю за дотриманням, виконанням і використання норм законодавства. Правове закріплення положень про те, що: органи держав- ної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і служ- бові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повно- важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 9 КАСУ); провадження в справах про адміністра- тивні правопорушення здійснюються на основі суворого додер- жання законності (ст. 7 КУпАП); процесуальні дії та прийняття рішень уповноваженим суб’єктом здійснюються виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Кон- ституцією та законами України; додержання вимог закону за- безпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом ос- карження встановленими законом способами (ст. 7 КУпАП), підкреслюють специфічність принципу законності. Ця спе- цифічність характеризується наступним: а) усі органи, уповно- важені розглядати адміністративні справи, створюються лише відповідно до закону. Наприклад, порядок утворення судів рег- ламентується ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», утворення адміністративних комісій для розгляду справ про ад- міністративні правопорушення — ст. 215 КУпАП. Законом ус- тановлюються і відповідні повноваження щодо розгляду ад- міністративних справ; б) при застосуванні своїх повноважень чи виконанні своїх обов’язків вони (органи) мають діяти від- повідно до закону. Відоме положення «дозволено все, що не заборонено законом» може бути використане лише громадяна- ми і не може бути застосоване органом владних повноважень чи його посадовою особою. Для органів владних повноважень, їх посадових осіб діє правило «дозволено тільки те, що перед- бачено законом». Отже, рішення або дія, що порушують закон, не мають юридичної сили. Наприклад, не може бути накладене адміністративне стягнення пізніш як через два місяці з дня вчи- нення правопорушення (ст. 38 КУпАП), у протилежному ви- падку постанова про накладення стягнення не буде мати юри- дичної сили; в) у всіх випадках рішення органів владних повно- 35 Поняття адміністративного процесуального права України важень, їх посадових осіб має бути відкритим для перевірки вищестоящим органом, судом чи прокуратурою як за заявою чи скаргою особи, так і з власної ініціативи. Виходячи з викладеного, принцип законності реалізується шляхом: 1) установлення Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, правових основ діяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб, громадян, під- приємств, установ і організацій; 2) створення організаційно- правового механізму, що забезпечує неухильне виконання чин- ного законодавства всіма суб’єктами адміністративного проце- су та установлення процесуальної процедури розгляду адміністративних справ; 3) закріплення адміністративного, су- дового, апеляційного та касаційного порядку перевірки закон- ності та обґрунтування прийнятих рішень органами владних повноважень; 4) здійснення судового конституційного контро- лю, контролю з боку законодавчої та виконавчої влади, нагляду прокуратури, судового контролю за законністю актів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самовряду- вання, громадських організацій, підприємств, установ і органі- зацій та їх посадових осіб. Така значна увага до характеристики принципу законності пояснюється тим, що, незважаючи на широке й досить повне дослідження його змісту у філософській, соціологічній, полі- тичній, юридичній літературі та інших наукових джерелах, його значення невичерпне для затвердження вищої соціальної ідеї — справедливості як регулятора суспільних відносин і загаль- нолюдських вимірів права. Разом із тим, варто звернути увагу на те, що з розбудовою громадянського суспільства відповідним чином поповнюється зміст і якісна сутність засадничих ідей держави. Йдеться про ви- падки, коли процесуальні процедури неврегульовані, нечітко визначені: підвідомчість справ; строки й місце розгляду справи; перелік належних доказів у справі; коло осіб, які можуть бути допитані як свідки, та ін. В умовах такої невизначеності не виключене порушення прав та інтересів громадян чи юридичних осіб. З метою уникнення помилок у правозастосовчій практиці на основі вивчення і узагальнення судової практики, аналізу су- дової статистики Пленум Верховного Суду України та Пленум Вищого адміністративного суду дають роз’яснення з питань за- стосування законодавства, норм процесуального права та органі- Г л а в а 1 36 зації судової діяльності. Ці роз’яснення хоча й не є нормами права, але, враховуючи ту обставину, що постанови Пленуму відображають позицію Верховного Суду України з певних питань, нижчі суди не можуть їх ігнорувати, вже хоча б тому, що при оскарженні їх рішень Верховний Суд, очевидно, матиме ту саму позицію . Отже, адміністративний прецедент в Україні не визнається, а фактичне використання роз’яснень Верховного Суду містить елементи адміністративного чи судового прецеденту. Крім цього, ч. 7 ст. 9 КАСУ встановлено можливість застосу- вання судом аналогії закону та аналогії права. У разі відсутності закону, що регулює відповідні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за від- сутності такого закону суд виходить із конституційних принци- пів і загальних засад права (аналогія права). Отже, законодавець покладає обов’язок на суд розглянути справу по суті, застосову- |
| Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
| БІРЖОВЕ ПРАВО Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... ... |
Реферат На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI Тертишник В. М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч. Посіб. К.: Юрінком інтер, 1999. 576 с |
| О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів |
П. С. Дудик Комунікативно- стилістичні якості мовлення Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
| КОНКУРЕНТНЕ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Й як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ^ (лист №14/18.... |
В.І., Слободяник Н. П. ЛОГІСТИКА Рекомендовано Міністерством освіти... Викладення теоретичного матеріалу підкріплюється прикладами, контрольними запитаннями, тестами, термінологічним словником |
| ББК Ш 141. 14 9 ... |
Робоча Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики... Положення про проведення практики студентами вищих навчальних закладів України, на підставі Програми педагогічної практики для педагогічних... |