О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Скачати 4.24 Mb.

Назва	О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Сторінка	1/25
Дата	02.04.2013
Розмір	4.24 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 25

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ "УКРАЇНА"

О.С. Мазур

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Передрук і посилання без дозволу Університету "Україна" забороняються. Усі права застережені

КИЇВ 2005
УДК 347.1(477X075.4) ББК 67.9(4УКР)404я73 М 13

Гриф надано Міністерством, освіти І науки України Лист М 14/18.2-2542 від 01.12.2004 р.

Затверджено методичною радою Університету "Україна" (Протокол М 8 від 4 червня 2004 р.)

За редакцією Малишевої Н.Р., доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Академії наук України, провідного наукового співробітника Інституту держави і права імені В.М. Корейського Національної академії наук України

Рецензенти: Костецька Т.А., старший науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, кандидат юридичних наук, доцент

Петров В.В., завідувач кафедри правознавства Київського університету ринкових відносин, кандидат юридичних наук, доцент

Мазур О.С.

М 13 Цивільне право України: Навч. посіб. для дистанц. навчан-

ня. — К.: Ун-т "Україна", 2005. — 287 с ISBN 966-7979-85-7

Навчальний посібник для дистанційного навчання з дисципліни "Цивільне право України" створений з урахуванням досвіду щодо подібних видань вітчизняних і зарубіжних ВНЗ, а також власного досвіду автора з викладання даного курсу в Університеті "Україна". Цей посібник містить теоретичний матеріал, поданий за модульним принципом організації навчального процесу, загальну логіко-змістову схему курсу, перелік основної, додаткової та факультативної літератури, питання до заліку та для самоконтролю студентів. Призначений студентам, викладачам, консультантам університету і може використовуватися не тільки для дистанційної, а також для інших форм навчання.

ББК 67.9(4УКР)404я73

© О.С. Мазур, 2005

© Університет "Україна", 2005

ISBN 966-7979-85-7

ВСТУП

Моїй мамі

Катерині Анатоліївні присвячую...

Цивільне право України — одна з основних фундаментальних дисциплін, яка вивчається у вищих навчальних закладах юридичного профілю.

В умовах кардинального реформування соціально-економічних відносин в нашому суспільстві відповідно зростає і роль цивільного права як основного регулятора товарно-грошових відносин.

Програма вивчення цивільного права враховує структуру цивільного законодавства, досягнення науки цивільного права, певні навчально-методичні вимоги, які відображають специфіку предмета вивчення.

За умови постійного оновлення цивільного законодавства і відповідних змін практики його застосування метою викладання цивільного права повинно бути не лише вивчення основних законоположень і численних нормативних актів, але й опанування основних положень цивільно-правової науки, які вироблені нею і перевірені багаторічною практикою, науковий аналіз діючого законодавства і практики його застосування.

Студент повинен чітко засвоїти загальновизначені цивїлістичнІ постулати, опанувати цивілістичний інструментарій, вміти самостійно аналізувати їх законодавче оформлення, оволодіти основними навичками практичного використання цивільно-правових засобів. За цих умов набуті ним знання І практичні навички не застаріють І при прийнятті нових нормативних актів.

Посібник відповідає методичним вимогам, згідно з якими вивчення предмета повинно починатися із загальних понять та категорій, з подальшим переходом до спеціальних питань окремих цивільно-правових інститутів.

Курс цивільного права поділений на дві частини — Загальну та Особливу. Загальну частину цивільного права становлять норми, що стосуються суб'єктів, об'єктів цивільного права, угод, представництва І довіреності, позовної давності. Особлива частина складається з таких інститутів, як право власності, зобов'язане право. Серед договірних зобов'язань важливе місце відводиться вивченню таких, які опосередковують різні сторони господарської діяльності суб'єктів підпри-

емницької діяльності: постачання, збут, контрактацію, будівництво, оренду, транспортну та страхову діяльність, кредитування та ін., а також зобов'язання, скеровані на задоволення потреб громадян (їхнє торговельне, житлове, побутове обслуговування).

У розділі „Позадоговірні зобов'язання" вивчаються умови (підстави) виникнення позадоговірних зобов'язань, їх зміст та роль у забезпеченні охорони прав людини і відносин власності в суспільстві.

Таким чином, програма з цивільного права визначає коло питань, які підлягають обов'язковому вивченню, встановлює обсяг вимог, яким повинні відповідати знання студента при складанні заліку та іспиту з даної дисципліни.

В межах тем матеріал може вивчатися в найбільш доцільній послідовності з урахуванням методичних прийомів, які використовуються.

В результаті опрацювання матеріалів посібника студенти повинні знати:

предмет цивільного права;
джерела цивільного права;
суб'єкти цивільного права;
підстави виникнення, зміни та припинення цивільнихправовідносин;
поняття, форми, зміст, підстави виникнення і принципи здійснення, способи захисту права власності;
поняття, зміст договірних і позадоговірних зобов'язань і їхокремих видів;
авторські та суміжні права;
патентне право;
судову практику по цивільних справах.

Після опанування змісту програми даного курсу студенти повинні вміти:

аналізувати юридичні факти;
тлумачити чинне цивільне законодавство;
правильно застосовувати норми цивільного законодавства;
складати цивільно-правові документи.

Вивчається після дисциплін: теорія держави і права, основи римського цивільного права.

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПОСІБНИКОМ

Методика дистанційного навчання нещодавно почала поширюватись у світі, а зараз запроваджується і в Україні. Така форма навчання стане в нагоді людям, які з різних причин не мають можливості навчатися за традиційними формами.

Отже, зважаючи на те, що технологія надання дистанційної освіти є новою для студентів та більшості викладачів, пропонується уважно ознайомитись з рекомендаціями з роботи з даним посібником.

Посібник складається з двох частин, кожна з яких спирається на структури навчального плану. Слід уважно ознайомитися з його логіко-змістовою схемою, яка дає можливість уявити принцип подання навчальної дисципліни. Згідно з цією схемою, навчальний матеріал поділено на 2 частини:

і. Загальна частина цивільного права;

2. Особлива частина цивільного права.

Структура навчальних частин різна. Перша складається з п'яти модулів 118 тем, в яких розкриті основні поняття І завдання цивільного права, його структура. Друга частина називається ще й як „Зобов'язальне право" та складається з трьох модулів та 14 тем. Кожний модуль поділено на певну кількість тем згідно з навчальним планом. В кінці другої частини пропонуються методичні рекомендації та тематика курсових робіт, оскільки така форма контролю знань студента передбачена в останньому семестрі вивчення цієї дисципліни.

Ще однією особливістю вивчення „Цивільного права України" поруч з даним посібником є опанування Цивільного кодексу України.

Ознайомившись зі структурою подання матеріалу, слід звернути увагу на анотації змісту кожної теми, питання для самоконтролю та тести-тренінги до модулів. Після засвоєння матеріалу спробуйте відповісти на поставлені питання. Якщо перша спроба виявилась не зовсім вдалою, прочитайте матеріал ще раз, але більш уважно. Коли запропоновані завдання будуть виконані, можна вважати, що матеріал даного модуля засвоєно і можна переходити до іншого.

Щоб бути допущеним до заліку (іспиту) студент повинен пройти проміжний контроль у локальних центрах дистанційного навчання, здати курсову роботу та робочий зошит з виконаними завданнями, у якому повинні міститися відповіді на контрольні питання і тести-тренінги.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

МОДУЛЬ 1. ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА Тема 1. Поняття цивільного права як галузі права

Анотація

Поняття цивільного права. Предмет та метод цивільного права. Функції та принципи цивільного права. Майнові відносини та особисті немайнові відносини, що регулюються сучасним цивільним правом.

Основна література

Конституція України. — Ст. 41, 42.
Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,2003. — Ст. 1, 2.
Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Курс лекцій зцивільного права. — Ч. І. — К., 1998.

Додаткова література

1. Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права // ВісникАкадемії правових наук України. — №1 (16). — Харків, 1999. —С 143-151.

Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование экономических отношений. — Л., 1986.
Гражданское право: Учебник / Под. ред. Ю.К. Толстого,АЛ. Сергеева. — М., 1996. — 4.1. — С.9-10.
Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні:Монографія. — К., 1996.

Матеріал для вивчення

Цивільне право є самостійною галуззю сучасного права. Цивільне законодавство регулює майнові відносини та особисті немайнові відносини.

Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:

а) майнові відносини;

б) особисті немайнові відносини.

1. Майнові відносини. Це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.

Економічні відносини розглядаються наукою у двох аспектах — як результат і як форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробництвом, розподілом, обміном І споживанням матеріальних благ.

Економічні відносини як результат діяльності людей, спрямованої на забезпечення їхнього існування, формуються незалежно від їхньої волі і свідомості. Такі економічні відносини є виробничими, не мають вольового характеру і тому не можуть бути предметом правового регулювання, їх розвиток визначається об'єктивними економічними законами.

На відміну від виробничих відносин економічні відносини виникають між конкретними особами з приводу конкретних матеріальних благ і у зв'язку з економічними актами учасників цих відносин. Наприклад, конкретні відносини власності з приводу належності певного матеріального блага конкретній особі. Саме ці відносини є предметом правового регулювання. Наведені міркування дають можливість зробити такі висновки:

економічні відносини як форма діяльності людей і економічнівідносини як певний соціальний результат цієї діяльності — не тотожнікатегорії;
майнові відносини — де різновид конкретних економічнихвідносин вольового характеру;
суть майнових відносин полягає в тому, що вони є відносинамиз приводу належності, використання І переходу матеріальних благ;
об'єктом майнових відносин є матеріальні блага, які в законодавстві називають майном. Саме тому ці відносини мають найменуваннямайнових.

За змістом майнові відносини поділяються на дві групи:

а) відносини власності;

б) відносини у галузі товарообігу.

А. Відносини власності, тобто майнові, відображають існуючий розподіл матеріальних благ (засобів і продуктів виробництва) між певними особами (громадянами, юридичними особами, державою, територіальними громадами та іншими соціальними утвореннями). Вони мають статичний характер, оскільки закріплюють належність матеріальних благ відповідним власникам.

Власність — це ставлення особи до належної їй речі як до своєї,

яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також в усуненні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку поширюється влада власника.

Відносини власності залежно від Існуючих форм власності поділяються на:

а) відносини приватної власності громадян;

б) відносини колективної власності юридичних осіб;

в) відносини державної власності;

г) відносини комунальної власності територіальних громад (ст.41 Конституції України 1996 p., далі — Конституція України); ЗаконУкраїни „Про власність" зі змінами і доповненнями). Особливе місцезаймають відносини власності українського народу (ст. 13 КонституціїУкраїни).

Б. Майнові відносини у галузі товарообігу — це відносини, пов'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів (виробників матеріальних благ) до інших (споживачів матеріальних благ), зокрема майнові відносини, що виникають з договорів купівлі-продажу, поставки. Майнові відносини в галузі товарообігу інакше називаються товарно-грошовими, оскільки виникають на базі товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (чи посередника) до споживача, який сплачує за них гроші або інший еквівалент. В умовах товарного виробництва діє закон вартості, і тому товарно-грошові відносини мають вартісний характер. Якщо порівняти відносини власності і товарно-грошові, то можна дійти висновку, що перші відображають статику власності, інші — її динаміку.

Характерні ознаки товарно-грощових відносин:

A. Еквівалентно-платний характер. Класична форма виявузакону вартості — еквівалентність. Це означає, що в товарно-грошовихвідносинах має відбуватися обмін рівних вартостей: діям продавця,який передає майно у власність, мають відповідати дії покупця, якийплатить відповідні грошові суми.

Б. Майнова відокремленість учасників відносин. Наприклад, майно державних організацій, які користуються правами юридичної особи, відокремлено від майна інших державних і кооперативних організацій, від майна окремих громадян, трудових і селянських господарств.

B. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами,що володіють ним за правами повного господарського відання чиоперативного управління.

2. Особисті аемайнові відносини виникають у зв'язку зі здійсненням особистих прав. Термін „особисті права" вживається для позначення різноманітних суб'єктивних прав, які належать громадянину або соціальному утворенню. В даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Зазначені особисті права поділяються на групи:

а) особисті права, пов'язані з майновими (наприклад, особистіправа авторів творів у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходів,раціоналізаторських пропозицій);

б) особисті права, які виникають та існують незалежно відмайнових, тобто не пов'язані з ними (наприклад, право на ім'я, честь,гідність, на листи, щоденники, записки).

Залежно від того, в результаті яких дій (правомірних чи неправомірних) виникають цивільно-правові відносини, їх поділяють на регулятивні й охоронювальні. Відносини, що виникають у зв'язку з порушенням права на ім'я, честь, гідність, є охоронювальними. Наприклад, у результаті розгляду судової справи за позовом гр. Т. до редакції журналу про спростування відомостей, які порочили його честь, було поновлено право на честь гр. Т. А це, в свою чергу, забезпечило охорону, наприклад, трудових відносин за участю гр. Т. Вказані відносини досить повно врегульовані чинним цивільним законодавством, де передбачені їх суб'єкти, об'єкти, права та обов'язки. Цивільне законодавство регулює вищезазначені майнові й особисті немайнові відносини:

а) юридичних осіб між собою;

б) громадян з юридичними особами;

в) громадян між собою.

Учасниками відносин, що регулюються нормами цивільного права, можуть бути й інші соціальні утворення: держава, автономні утворення та територіальні громади.

Ознаки методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин відображені в загальному юридичному становищі суб'єктів сучасного цивільного права, у специфіці юридичних фактів, у диспозитивних началах цивільного законодавства, в особливостях цивільно-правових санкцій.

Загальне юридичне становище суб'єктів цивільних прав та обов'язків. Суб'єкти цивільного права перебувають один щодо одного в юридично однаковому становищі.

8

Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов'язків і не підпорядкована іншій. Тому майнові відносини, що ґрунтуються на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, не є предметом цивільно-правового регулювання. До них цивільне законодавство не застосовується (ст. 2 ЦК України).

Специфіка юридичних фактів у цивільному праві. Коло юридичних фактів, специфічних для тієї чи іншої галузі права, визначається характером суспільних відносин, що регулюються нею.

Характерними юридичними фактами, які породжують цивільні права та обов'язки, є дії громадян, організацій (ст. 11 ЦК України). Це вияв їхньої волі зовні. Основним видом таких дій є угоди. Для цивільного права характерно виникнення цивільно-правових відносин у результаті вольових дій (договорів, односторонніх угод тощо) їх учасників.

Диспозитивні засади в цивільному праві надають можливість вибору між кількома варіантами поведінки в межах, установлених законом, а також у відповідних випадках визначити зміст цивільних прав та обов'язків, розпоряджатися суб'єктивними правами на свій розсуд. Диспозитивні засади втілюються у диспозитивних нормах.

Правила диспозитивних норм застосовуються лише у випадках, коли учасники правовідносин своєю волею не виробили іншої умови з питання, розв'язаного у даній нормі. До диспозитивних норм слід віднести правила статті 328 ЦК України.

Особливості цивільно-правових санкцій. Майновий характер відносин, які регулюються цивільним правом, наперед визначає відновну функцію цивільно-правових санкцій, зокрема відповідальності та її форми: відновлення становища, яке існувало до порушення права, відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій.

Відновна функція цивільно-правової відповідальності вказує на існування у цивільному праві в ряді випадків відповідальності без вини.

Особливості методу цивільно-правового регулювання — це юридичний вираз економічних особливостей суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права.

Функції та принципи цивільного права.

Функції сучасного цивільного права — це певні напрями впливу цивільно-правових норм, зумовлені змістом суспільних відносин (власності, товарно-грошових, особистих немайнових), що їх включено до предмета цивільно-правового регулювання.

Цивільне законодавство, цивілістична наука і практика розрізняють

10

такі функції: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну, попереджувально-стимулюючу.

Реалізація регулятивної функції забезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно-грошових та особистих немайнових. Так, статті 655-659 ЦК України виконують регулятивну функцію, оскільки правила зазначених статей регламентують товарно-грошові відносини з приводу купівлі-продажу майна і, отже, передбачають права та обов'язки покупця і продавця, наслідки невиконання сторонами своїх обов'язків, відповідальність продавця за відсуджений проданої речі у покупця.

Чинність охоронної функції забезпечує захист порушених суб'єктивних майнових і особистих прав. Так, ст. 1166 ЦК України виконує охоронну функцію, бо за її допомогою може бути відновлено майнове становище, зокрема громадянина, право власності якого на певну річ порушено внаслідок її знищення. Відповідно до цієї статті шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню з боку правопорушника в повному обсязі. Цивільно-правові норми, які передбачають охоронні позадоговірні зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного придбання чи збереження майна за рахунок коштів іншої особи, виконують охоронну функцію (статті 1166-1194 ЦК України).

Попереджувально-виховна функція тісно пов'язана з охоронною. Попереджувально-виховний ефект досягається через інститут цивільно-правової відповідальності. Сам факт існування цивільно-правових норм про відповідальність позитивно впливає на свідомість громадян, утримуючи їх від правопорушень.

Попереджувально-виховна функція може здійснюватися лише щодо правопорушників, чия поведінка заслуговує на осудження.

Цивільне право характеризується певними принципами.

ЦК України (ст. 3) передбачає такі загальні принципи цивільного права:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи. Конституція України гарантує недоторканність особистого і сімейного життя фізичної особи (ст. 32). Фізична особа має право на особисте життя. Вона сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять склад правопорушення, що

11

підтверджено вироком суду, рішенням суду або постановою адміністративного органу;

неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом. Конституція України проголошує непорушність права приватної власності (ст. 41). Власністьзумовлює і забезпечує майнову відокремленість суб'єктів цивільнихправовідносин;
свобода договору. Цивільне право не передбачає вичерпногопереліку договорів. Можливе укладення договору, який хоч І непередбачений законом, але такий, що йому не суперечить. Сторонидоговору є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договоруз урахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту(стаття 6 ЦК);
свобода підприємництва. Конституція України гарантує правона підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Державазабезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Відповідно до ст. 1 ЦК України відносини у сфері підприємництва — цечастина предмета цивільного права. ЦК України докладно регулюєпідприємницьку діяльність фізичних та юридичних осіб;
судовий захист будь-якого цивільного права у разі йогопорушення. Конституція забезпечує кожному судовий захист йогоправ. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дійчи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Держава чи органи місцевогосамоврядування відшкодовують матеріальну та моральну шкоду,завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових іслужбових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Контрольні питання

Що являє собою предмет цивільно-правового регулювання?
Охарактеризуйте структуру предмета цивільного права.
В яких рисах виявляються особливості методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин?
Що таке функції цивільного права? Охарактеризуйте їх зміст.
Що таке принципи цивільного права? Які принципи належатьдо принципів цивільного права?
Яке місце займає цивільне право серед інших галузей права?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 25

Схожі:

Методичні рекомендації до самостійної роботи роботи студентів з дисципліни... Цивільне процесуальне право. Робоча навчальна програма / Кіреєва Н. О., Захароіва О. С., Грабовська О. О. – Київ нац ун-т імені Тараса...	НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
ПРАКТИКУМ до курсу “Цивільне право. Особлива частина”. Зміст За цим практикумом передбачено вивчення другої (особливої) частини курсу “Цивільне право”. Практикум включає в себе такі розділи:...	МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...	Право України Підручник Видання друге, перероблене і доповнене Київ Х68 Харитонов Є. О., Старцев O. B. Цивільне іиічно-правових елементів — традиційно державним установам надаються пільги і нерепані,...
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва,... Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової....	Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система
План: Загальна характеристика цивільного права. Право власності: поняття, зміст Цивільне право — це сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між...	1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання