|
|
Скачати 2.02 Mb.
|
| ГЛАВА 3. ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ Незважаючи на досягнення національної юридичної науки, коло питань, що сьогодні вже впевнено зайняли своє місце в практиці законотворення, вивчено недостатньо. Це, зокрема, стосується інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб. Базові положення теорії права, які успадкувала українська юриспруденція, одночасно стверджують, що юридичні особи можуть бути суб'єктами тільки цивільно-правової відповідальності. Протягом десятиріч існувала точка зору, за якою суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути лише фізичні особи. У Кодексі про адміністративні правопорушення, прийнятому Верховною Радою Української РСР 1984 р., вживається термін "особа", але конкретизації щодо того, які саме особи (фізичні чи юридичні) є суб'єктами адміністративних проступків. Кодекс не дає. Водночас, уважно проаналізувавши норми щодо віку, після досягнення якого настає відповідальність, щодо обставин, які виключають адміністративну відповідальність, неосудності особи, мети адміністративного стягнення тощо, можна дійти висновку, що КпАП встановлює адміністративну відповідальність лише фізичних осіб. Зміна суспільно-політичної ситуації в Україні після набуття нею незалежності, розвиток підприємництва на основі різних форм власності, перехід до ринкової економіки та інші чинники спричинили прийняття Верховною Радою України, не чекаючи відповідного наукового забезпечення, ряду законів, якими було встановлено адміністративну відповідальність юридичних осіб. Такі норми містять Закони України "Про зайнятість населення" від 01.03.91, "Про об'єднання громадян" від 16.06.92, "Про відповідальність. підприємств. Їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14.10.94, "Про виключну (морську) економічну зону" від 16.05.95, "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96, "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" від 05.12.96, "Про електроенергетику" від 16.10.97, "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.97 та ін. Досліджуючи приписи наведених вище законів, які встановлюють відповідальність юридичних осіб, можна дійти висновку, що частина законів включає норми-поняття цієї відповідальності, не передбачаючи розміру штрафних санкцій, порядку провадження в справі тощо. Наприклад, ст.ЗО Закону України "Про об'єднання громадян" визначає, що "в разі грубого або систематичного вчинення правопорушень за поданням легалізуючого органу або "прокурора на об'єднання громадян може бути накладено штраф у судовому порядку". Але переважна більшість законів встановлює відповідальність у повному обсязі, тобто їх норми "прямої дії", при цьому порядок провадження в цих справах, оскарження рішень органів, уповноважених накладати стягнення, є різним. Так, Законом України "Про виключну (морську) еко-26 немічну зону України" визначено норми матеріального права: склади правопорушень, що посягають на охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, визначено види стягнень (основним з яких є штраф) і Їх розміри та процесуальні норми: органи, які уповноважені розглядати справи про правопорушення, перелік посадових осіб, яким надано право накладати штраф, порядок виконання і оскарження рішень про притягнення до відповідальності. Потрібно зазначити, що законодавець, встановлюючи адміністративну відповідальність юридичних осіб, вживає терміни "штраф", "відповідальність у вигляді штрафу". Але, незважаючи на те, що стосовно юридичних осіб термін "адміністративна відповідальність" безпосередньо не вживається, є підстави стверджувати, що у всіх випадках йдеться саме про адміністративну відповідальність. Це твердження грунтується на положеннях теорії права про наявність таких основних, загальновизнаних видів юридичної відповідальності, як дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова. Деякі вчені-правознавці розглядають питання про існування і таких видів відповідальності, як конституційно-правова, матеріальна, відшкодування моральної шкоди. Накладення на підприємство, установу або організацію штрафу, безпосередньо, є ретроспективною юридичною відповідальністю, яка полягає в обов'язку юридичної особи-правопорушника понести негативні наслідки у вигляді стягнень, що від імені держави накладають посадові особи уповноважених органів. Вивчення місця санкцій щодо підприємств, установ або організацій в системі юридичної відповідальності дає підстави зробити висновок, що види стягнень у вигляді штрафу - то є атрибут адміністративної відповідальності. Адміністративній відповідальності як юридичних, так і фізичних осіб притаманні такі спільні ознаки, як публічний державно-обов'язковий характер, зосередження права накладення стягнень в органах виконавчої влади (наявність органів адміністративної юрисдикції), репрезинтуючий характер, особливий порядок притягнення до відповідальності, встановлення виключного переліку діянь, за які накладаються стягнення, та відповідальності за них перед законом. Погляди щодо віднесення до кола суб'єктів адміністративної відповідальності юридичних осіб висловлюють як українські, так і російські вчені-пра-вознавцІ та юристи-практики. Одним з гострих проблемних питань є питання про суб'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, суб'єктом якого виступає підприємство, установа, організація або об'єднання громадян. За положеннями сучасної правової науки, однією з ознак суб'єктивної сторони правопорушення є вина, тобто психічне ставлення правопорушника до своїх дій та Їхніх наслідків, виявлене у формі умислу або необережності. Питання вини юридичної особи як суб'єкта адміністративної відповідальності сучасною наукою не вивчено. Незважаючи на це. є безсумнівним, що юридичні особи можуть виступати як суб'єкти цивільно-правової відповідальності. Вчені-цивілісти, на підставі ст.44 Цивільного кодексу України, дотримуються думки, що в зобов'язаннях із заподіяння шкоди вина юридичної особи виявляється у винних діях чи бездіяльності її працівників, вчинених під час виконання ними трудових (службових) обов'язків. У порушеннях обов'язків юридичними особами Їх вина виступає як складне соціально-психологічне явище. Оскільки сума повноважень посадових осіб не є компетенцією юридичної особи, то і адміністративна відповідальність посадових осіб не ототожнюється із адміністративною відповідальністю юридичної особи. Ст. 23 Цивільного кодексу України дає визначення юридичної особи. Юридичною особою є організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнові та особисті права, нести зобов'язання тощо. Як бачимо з цього визначення, юридичною особою є організації. З теорії управління відомо, що організація є відповідним чином оформленою системою, яка має суб'єкт управління (адміністрацію). Крім того, в сучасному розумінні окремих організацій до Їх суб'єктів управління віднесені і збори акціонерів або збори членів даної організації. Адже рішення не завжди приймається керівництвом організації. Часто керівництво виконує рішення зборів. Тому, визначаючи суб'єктивну сторону адміністративного проступку за участю організації (юридичної особи), слід зважити на той фактор, що ця вина не може розглядатися, як це передбачено в Цивільному кодексі (відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників), оскільки рішення може прийматися зборами акціонерів, а останні, як відомо, можуть не бути працівниками організації. Таким чином, адміністративну відповідальність юридичної особи не можна розглядати ні як відповідальність посадових осіб, ні як відповідальність колективну організації. Це нове явище в адміністративному праві, народжене соціально-економічними перетвореннями в українському суспільстві. З суб'єктивної сторони, адміністративний проступок, вчинений юридичною особою, характеризується як винне діяння. Вина юридичної особи - це психічне ставлення фізичних осіб, які перебувають у безпосередніх організаційно-правових відносинах з нею, причетних до протиправних діянь, виражених в актах юридичної особи, що завдали шкоди суспільним відносинам порядку управління, до цих діянь та їхніх наслідків, виявлене'у формі умислу або необережності. Адміністративна відповідальність юридичної особи не є відповідальністю колективною. Адже поняття колективу, в тому числі трудового, має свої особливості, з якими особливості поняття юридичної особи не збігаються. Вважаємо, що пізнання інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб з метою наукового дослідження та обґрунтування право- • й < • /— « • » » вих категорій, які сьогодні вже об єктивно існують, дасть можливість вдосконалити як матеріальні норми, так і порядок провадження у справах про правопорушення у сфері державного управління, суб'єктом яких виступає юридична особа, включити ці норми до проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки. Встановлення юридичної, зокрема адміністративної відповідальності, є одним з ефективних засобів забезпечення дотримання учасниками правовідносин приписів правових норм. З огляду на це, практичне значення теоретичного дослідження та подальшого визнання підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян суб'єктами адміністративної відповідальності полягає в тому, що в ряді випадків при порушенні порядку і правил встановлених законодавством, немає можливості встановити відповідальність безпосередньо посадових осіб. Наслідком безкарності правопорушень стає зниження ефективності державного управління у певних сферах. заподіяння збитків Інтересам держави і суспільства. ГЛАВА 4. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН §1. Загальна характеристика наркотичних засобів та психотропних речовин як предметів адміністративних правопорушень Предметом адміністративних правопорушень, передбачених статтею 44 та статтею 106-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є наркотичні засоби та психотропні речовини'. Термін "наркотичні засоби" походить від грецького "пагкоііїсоз", що означає "приводячий у заціпеніння"' . Термін "психотропні речовини" походить також від грецького "раисЬе" - душа, і "Ігороз" - поворот, напрямок2. Терміни, якими ми називаємо вищевказаний предмет адміністративного проступку, несуть на собі не тільки спеціальний професіональний критерій, але й юридичний, вони увійшли у законодавчі акти, не тільки ті, що регулюють адміністративну відповідальність, але і встановлюють порядок обігу цих предметів3. Наркотичні засоби і психотропні речовини визнані такими, обіг яких забороняється або допускається лише з метою, чітко визначеного у законах. Слід зазначити важливість суспільної небезпеки цих засобів не тільки для окремої країни, суспільства, держави, але і в цілому у світі, про що свідчить низка міжнародних правових актів, які видавались в різні періоди нашої історії4. Ще на початку нашого століття, коли, зважаючи на досить уже значну розповсюдженІсть наркотиків і наркоманії, приймаються відповідні міжнародні угоди5. Так, на засіданнях Шанхайської опіумної комісії 1909 року прийняті документи про заборону обороту наркотиків між державами; на міжнародній Гагській конференції з опіуму 1911 - 1912 рр. розроблена перша в історії Конвенція про наркотики 1912 р.; на Женевській конференції з опіуму 1924 - 1925 рр. прийнято Угоду від 11 лютого 1925 року про визнання опіуму як такого, що підлягає передачі в державну монополію; на другій Женевській конференції з опіуму прийнята Конвенція від 19 лютого 1925 року про виробництво наркотиків тільки для законних потреб держави, яка, крім того, розширила список наркотичних засобів; в Женеві 13 червня 1931 року підписана і в 1933 році вступила в силу міжнародна Конвенція про ——————— • » ' Большой юридический словарь. — М.: ИНФРА-М. 1998. — С.394, 568. 2 Там же. 3 Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" в ред. від 8 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. — №36. - Ст. 317. 4 Бабаян З.А. Некоторьіе вопросьі терминологии в наркологии // Бюллетень по наркомании 00Н. — 1979. — №1. 5 Більш докладно про це див.: Л.Н. Анисимов. Наркотики: правовий режим. Л.: ЛГУ. 1974. — 144 с. обмеження виробництва й регламентацію розподілу наркотичних засобів; в Женеві 26 червня 1936 році укладена Конвенція про боротьбу з нелегальною торгівлею сильнодіючими засобами, яка встановила можливість міжнародного кримінального переслідування за злочини, пов'язані з наркотиками, і значно суворіші кримінальні стягнення за їх вчинення, ніж стягнення, які передбачались у попередніх міжнародних актах. У 1946 році приймається резолюція про забезпечення постійного нагляду за міжнародним контролем над наркотичними засобами І створення для цього Комісії по наркотичних засобах; Генеральною Асамблеєю 00Н прийнята резолюція 54/1 від 19 листопада 1946 року, якою був затверджений Протокол про наркотики, підписаний у Лейк-Саксесе 11 грудня 1946 р., на третій сесії Генеральної Асамблеї 00Н у Парижі за ініціативою Комісії по наркотичних засобах 19 листопада 1948 р. підписано Протокол щодо розповсюдження міжнародного контролю над наркотичними засобами, які не потрапили під дію Конвенції 1931 року; в Нью-Йорку на конференції 00Н з опіуму 23 червня 1953 року підписаний Протокол, який включав Преамбулу і Заключний акт про контроль над сировинними матеріалами (опійним маком); в Нью-Йорку на Конференції 00Н в 1961 році прийнята Єдина Конвенція про наркотичні засоби; у Відні в 1971 року на спеціальній дипломатичній конференції прийнята Конвенція про встановлення контролю над психотропними засобами; у Відні в 1988 р. на конференції 00Н прийнята Конвенція по боротьбі проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин; в Парижі у відповідності з рішенням глав держав або урядів семи ведучих індустріальних держав і голови Комісії Європейських співтовариств на п'ятнадцятій зустрічі по економічних проблемах у липні 1989 року була створена спеціальна оперативна група з фінансових питань, що, стосуються відмивання грошей, які здобуті злочинним шляхом, на основі рекомендацій якої Міжнародна рада з контролю за наркотиками запропонувала усім урядам активно застосовувати законодавчі заходи по боротьбі із відмиванням грошей, нажитих в результаті незаконного обігу наркотиків*. Враховуючи те, що в багатьох країнах світу розповсюдження наркотиків набуває катастрофічних розмірів, 1991-2000 роки були оголошені Організацією Об'єднаних Націй десятиліттям по боротьбі з наркотиками. Предмет адміністративного проступку й предмет злочину є поняттями спорідненими. Адже як злочин, так і адміністративний проступок є шкідливими для суспільства явищами і відрізняються один від одного в основному за ступенем суспільної небезпеки. Тому, на погляд автора, є можливість у дослідженні предмета адміністративного проступку, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, використати не тільки роботи вчених-адмІнІстративістів (Д.Н.Бахраха2, Е.В.Додіна3, ' Гасанов З.Г. Наркотизм: тенденции й мерьі преодоления. — М., 1997. 2 Бахрах Д.Н., Ренов З.Н. Производство по делам об административньїх пра-вонарушениях. — М.. 1989. 3 Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. — М.: Юрид. лит, 1973. С.Т.Гончарука*, В.Ф.Опришка2 та інших), але і вчених кримінального права (В.Я.Тація3, М.Й.Коржанського4, А.А.Музики5 та інших). Як у кримінальному праві6, так і в адміністративному предмет має потрійне значення: 1) предмет суспільних відносин, що охороняються; 2) предмет проступку; 3) предмет протиправного впливу. Предметом суспільних відносин визнається все те, відносно чого існують самі ці відносини7. Тому, звісно, що як предмет можуть виступати різні предмети, речі, різні товари і кінець кінцем людина, її здоров'я, наприклад, в об'єкті такого адміністративного проступку як незаконні вироблення, придбання, зберігання, пересилання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах - те, з приводу чого складаються відносини, що становлять безпосередній об'єкт, є наркотичні засоби та психотропні речовини. Предметом адміністративного проступку є відповідні речі матеріального світу з певними якостями, які законодавство про адміністративні проступки зв'язує з наявністю у діяннях особи ознак конкретного складу проступку. Предмет адміністративного проступку розглядається як окрема ознака складу проступку. Якщо предмет суспільних відносин є структурним елементом правовідносин, то в той же час предмет адміністративного проступку є самостійною ознакою складу проступку, хоч і факультативною. Як правило, предмет адміністративного проступку називається власне в законі, до нього відносяться тільки відповідні речі, а не які завгодно цінності. Наприклад, у статті 106-1 КпАП України, невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх, зберігання та переробки як предмети проступку названі "снотворний мак" або "коноплі", а також "післяжнивні залишки чи відходи виробництва, що містять наркотичні речовини". Дотепер у законі не було визначення поняття наркотичних засобів. В різних дослідженнях вчених із правових наук давалися різні авторські дефініції цього поняття. Недивлячись на те, що ці наукові пошуки були корисними для практики, однак різнобій у визначеннях ускладнював адміністративні розслідування справ (до речі, як і не орієнтував і розслідування у кримінальних справах). 1 Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. — К.: УАВС. 1995. 2 Опришко В.Д. Ответственность по новому административному за^онодатель-ству. — К., 1953. 3 Уголовное право Украиньї. Общая часть. - Харьков: Право, 1999. — С. 78-82. 4 Коржанський Н.И. Предмет преступления. - Волгоград: ВВШМ, 1976. - С. 25-31. 5 Музика А. Про предмет злочинів, пов'язаних з наркоманією // Право України. - 1997. — №3. - С.62-65. 6 Уголовное право Украиньї. Общая часть. — Харьков: Право, 1999. — С. 78-82. 7 Алексеев С.С. Общая теория права. — М.: Юриздат, 1981. - Т. 1. — С. 57. Зараз нова редакція Закону України від 8 липня 1999 року "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" дає нормативне законодавче визначення цих понять. Під наркотичними засобами в цих випадках розуміється включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. Психотропні речовини - це включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними'. Порівняно з визначенням наркотичних засобів, що давалися в Законі України від 15 лютого 1995 р. "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", в останній редакції цього нормативного акту поняття наркотичних засобів значно спрощено. В ньому .немає, наприклад, посилання на класифікацію цих рослин, сировини і речовин, природних або синтетичних у міжнародних конвенціях. Це не означає, що законодавець не враховує, наприклад, класифікацію, яка дається в Єдиній концепції про наркотичні засоби від ЗО березня 1961 року, що підписана УРСР у Нью-Йорку 31 липня 1961 р.2. Вона трансформована в Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який передбачено в останній редакції Закону, норми котрого аналізуються в цьому підрозділі посібника, які згруповані в списки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до таблиць І-ІУ згідно з законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціального уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я і публікується в офіційних друкованих виданнях. Треба зазначити, що такі переліки, таблиці кваліфікації наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів раніше затверджувалися Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України3. Вони затверджувались й оновлювались щорічно. Наприклад, 18 квітня 1995 року Комітетом з контролю за наркотиками був затверджений "Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю у відповідності з чинним законодавством України", чинність цього нормативного акту була передбачена ' Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин. Їх аналогів і прекурсорів" // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 36. — Ст.317. 2 Україна в міжнародних відносинах. — К.: Юрінком, 1996. 3 Див.: Статтю 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 р. до 17 квітня 1996 р. Підняття юридичної сили цього нормативного акта, який затверджується уже не Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, а Кабінетом Міністрів України має велике значення. Адже акт центрального органу виконавчої влади, який затверджував раніше перелік, повинен був мати міжгалузеве значення і тому правильно було б затверджувати його вищому органу виконавчої влади загальної компетенції1. Офіційне оприлюднення Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є надто важливим, оскільки кожен громадянин чи інша фізична особа повинні мати доступ до цього нормативного акту, щоб правильно орієнтуватися в чинному законодавстві. На цей час не всі громадяни, обізнані з такими документами, знають навіть найпростіші наркотичні засоби і психотропні речовини, законодавство, що регулює відповідальність за незаконний обіг Їх в Україні. Так, з 500 опитаних нами громадян м. Києва І Київської області на запитання: "Що Ви розумієте під наркотичними засобами?" 36% назвали макову соломку, 18% - коноплю, 46% - не змогли дати відповідь. Під психотропними речовинами тільки 17% опитаних назвали матеріали чи речовини, які здатні справляти вплив на нервову систему, всі інші не змоги відповісти на поставлене запитання. Необізнаними є наші громадяни і в питаннях щодо аналогів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. З опитаних тільки 2 І, відповідно, 3 відсотки мають уяву про ці засоби, інші навіть нічого про них не чули. На наш погляд, із метою профілактики наркоманії є необхідність не тільки в офіційній публікації переліку наркотичних засобів, психотропних речовин. Їх аналогів і прекурсорів, але і у роз'ясненні їх дії на організм людини, а також Їх ролі в розповсюдженні наркоманії, доцільність цього підтвердили 63,6% опитаних громадян. У чинний Перелік включені речовини та засоби, що, у відповідності із Законом України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", підлягають спеціальному контролю з боку компетентних державних органів. Цей Перелік, складений з урахуванням: 1) відповідних положень і вимог, діючих у рамках міжнародних конвенцій та протоколів 00Н, — Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р. та Протоколу 1972 р.; Конвенції про психотропні речовини 1971 р.; Конвенції 00Н про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.; 2) даних із практики судово-слідчих органів, пов'язаної з протиправними діями з відповідними речовинами та засобами. « Усі речовини, що підлягають контролю, занесені до таблиць І-ІУ з урахуванням Їх терапевтичної цінності залежно від ступеня небезпеки, яку вони можуть становити у разі зловживання ними, та заходів контролю і міри відповідальності, що передбачаються законом. ' Див.: Перелік наркотичних засобів психотропних речовин. Їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю у відповідності з чинним законодавством України. - К., 1995. Таблиця І включає наркотичні засоби (список №1) та психотропні речовини, що становлять особливу небезпеку в разі зловживання ними. Ці речовини мають сумнівну терапевтичну цінність, заборонені для виробництва в Україні, використання в медичних цілях та не підлягають включенню в довідники лікарських засобів. Державний Реєстр та Державну Фармакопею України. Використання цих речовин суворо обмежується науковими цілями. До таблиці І (список 3) віднесені також нарковмісні рослини, сировина та наркотичні засоби рослинного походження. Таблиця II включає наркотичні засоби (список 1) та психотропні речовини (список 2), що становлять значну небезпеку в разі зловживання ними, але, враховуючи їх терапевтичну цінність, можуть використовуватись в медичних цілях. Для речовин, включених у таблицю II (список 1 і список 2) передбачаються однакові заходи контролю. Таблиця III включає психотропні речовини (список 2) та окремі нарковмісні препарати (список 1), що становлять меншу небезпеку в разі зловживання ними порівняно з речовинами таблиці II, та мають більш широке терапевтичне застосування. Відносно них допускається виключення деяких заходів контролю, у Таблиця IV включає хімічні речовини та їх солі, які використовуються в процесі виготовлення наркотичних або психотропних речовин і визначаються в міжнародних конвенціях як прекурсори. Обіг цих психотропних речовин обмежено, і стосовно них також допускається виключення деяких заходів контролю'. Назви речовин, що даються в Переліку, відповідають міжнародним непа-тентованим назвам (МНН). Для кожної речовини дається також хімічна назва. В деяких випадках наведені синоніми (у дужках), під якими речовина була зазначена в попередні роки. Усі наявні синоніми не даються, але це не означає, що речовина, представлена іншим синонімом, не є наркотичним або психотропним засобом. Лікарські засоби (препарати), до складу яких входять речовини таблиць II, III та списку 1 таблиці IV, якщо вони свідомо не віднесені до інших таблиць, підлягають тим же заходам контролю, що і самі речовини. Якщо речовина, віднесена до таблиці III (список 2) або таблиці IV (список 1), входить до складу лікарського препарату в незначній кількості і не може бути видобута з препарату легкодоступним способом у кількості, що дозволяє зловживати нею, то такий препарат може бути вилучений зі сфери дії заходів контролю за обігом наркотичних засобів чи психотропних речовин. Тлумачення та роз'яснення щодо даного Переліку входить до компетенції МОЗ України. Незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин, невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку й коноплі та інші правопорушення, що передбачені в Кодексі України про адміністративні правопо- ' Див.: Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. №770. рушення, як проступки, що потребують грамотної Їх кваліфікації, вимагають чіткої уяви про предмет цих проступків, тобто відповідних знань щодо наркотичних засобів та психотропних речовин. Ці знання, насамперед, необхідні працівникам правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з порушеннями антинаркотичного адміністративного законодавства на рівні профілактики наркотизму. Це працівники кримінального розшуку та дільничні інспектори міліції, які забезпечують проведення запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення у цій сфері. Тому, недивля-чись на відповідні розробки в різних галузях права, для системного підходу до вивчення особливостей провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин необхідне дослідження видів таких засобів. ' Єдина Конвенція про наркотичні засоби від 31 березня 1961 року дає чотири списки переліку наркотичних засобів, яких загалом нараховується більше вісімдесяти. Однак, за нашими дослідженнями найчастіше в правоохоронній практиці зустрічаються адміністративні проступки, пов'язані з незаконним обігом гашишу (14 %), морфінного типу (68 %), кокаїну (6 %), інших (12%). т'" |
|
Проблеми поглиблення демократичних засад адміністративної реформи в Україні М. Я. Сегай, д-р юрид наук, проф.; О. Ф. Скакун, д-р юрид наук, проф.; М. М. Страхов, д-р юрид наук, проф.; Ю. М. Тодика, д-р юрид... |
«Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для... В. К. Поповим)), розділ VI (§ 8), розділ XI канд юрид наук, доцент — розділ II (§ 1, 2) канд юрид наук, доцент — розділ XVI канд... |
|
Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні Авторський колектив В. М., доктор пед наук; Охрімчук P. M., канд пед наук; Полянський П. Б., канд. істор наук, директор департаменту загальної середньої... |
Мінрегіонбуд України Київ 2009 В. С., д-р техн наук, проф.; Вернигора В. О., канд техн наук; Галінський О. М., канд техн наук; Григоровський П.Є., канд техн наук;... |
|
ПРИВАТНЕ ПРАВО Білоусов Є. М. – канд юрид наук., доц. – розділ ІІ; §3 розділу ІV, розділ V, VI, §§1-3, 5-8 глави VIІ (у співавторстві з Жуковим... |
ГСВО МОН Черкаського ін-ту управління бізнесом; О. Ф. Кравченко, канд екон наук, доц. КДТУБА; М. М. Мартиненко, д-р техн наук, проф. КЕІМ;... |
|
РСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання лабораторних... Укладачі: О. А. Щербина, канд техн наук, доцент, М. М. Орлова, канд техн наук, доцент |
АКАДЕМІЧНИЙ Н. С. Прозорова, доктор юрид наук, професор; Є. А. Тихонова, доктор юрид наук, професор |
|
Орієнтація у просторі Галина ЛАВРЕНТЬЄВА, канд психол наук, ст наук співроб. Ін-ту засобів навчання АПН України |
МАТЕМАТИКА Г. М. Мерсіянова канд пед наук, ст наук спів лабораторії олігофренопедагогіки Інституту дефектології АПН України |