|
|
Скачати 1.31 Mb.
|
48.Роль постійних комісій місцевих рад у нормотворчому процесі. Постійні комісії є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рі шень ради, її виконавчого комітету .Функції і компетенція постійних комісій мають похідний характер від функцій і компетенції відповідної місцевої ради, оскільки орган влади не може надати своїм структурним підрозділам більше повноважень, ніж має сам.Нормотворча форма діяльності постійних комісій місцевих рад пов'язана з установленням, зміною або скасуванням нормативних приписів, зміст яких може мати внутрішньоорганізаційну спрямованість або бути пов'язаним із нормотворчістю представницького органу місцевого самоврядування . Внутрішньоорганізаційна форма роботи пов'язана з визначенням найбільш ефективних, оптимальних шляхів організації діяльності постійних комісій, упорядкуванням роботи самої комісії, її членів, структурних підрозділів . У зв'язку із цим постійними комісіями затверджуються положення про підкомісії, підготовчі комісії та робочі групи, встановлюється порядок надання висновків і рекомендацій, ведення діловодства, приймаються інші рішення внутрішньоорганізаційного характеру . Здійснюючи нормопроектувальну функцію, постійні комісії виступають, поряд з іншими суб'єктами , ініціаторами та розробниками проектів актів місцевої ради положень, правил, концепцій, програм тощо . Крім того, в межах цієї форми діяльності комісії можуть надавати рекомендації нормативного харіктеру, наприклад, із питань поліпшення роботи виконавчих органів місцевих рад щодо організації прийому громадян, розгляду їх звернень, реалізації тих чи інших процедур (спрощення порядку надання об'єктів комунальної власності в оренду, підготовки документів для їх приватизації) тощо.Постійна комісія з вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії та робочі групи із залу ченням представників громадськості, вчених і спеціалістів . У порядку, визначеному законом, постійні комісії мають право з питань, які належать до їх відання, отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філій і відділень необхідні матеріали й документи . Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови, відповідно заступника голови районної в місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися постійними комісіями спільно .За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються головами відповідних постійних комісій . 49 Статут територіальної громади, регламент місцевої ради: порядок підготовки, прийняття. Центральне місце в системі актів місцевого самоврядування займають статути територіальних громад сіл, селищ, міст . Ці нормативні акти локального характеру є втіленням демократичних за- сад самоорганізації і саморегулювання в рамках законів України, що визнають територіальні спільності населення суб'єктами владних відносин . Використання статутів територіальних громад має низку привілеїв, що пояснює їх привабливість для органів місцевого самоврядування .З аналізу норм Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує те, що статутом територіальної громади можуть визначатися такі важливі питання, як порядок формування й організації діяльності ради, організації громадських слухань, порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання, порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради і обнародування при йнятого рішення з даного питання . Як показує практика, розробка статуту - це тривалий і непростий процес . Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» закріпив те, що статут територіальної громади приймається представницьким органом місцевого самоврядування, проте процедура підготовки і прийняття статуту не визначена.Процедура підготовки і прийняття статуту територіальної громади повинна, щонайменше, складатися з таких етапів : а) підготовки спеціальною комісією (групою) проекту статуту ; б) оприлюднення проекту для загального обговорення ; в) узагальнення результатів обговорення ; г) прийняття статуту територіальної громади представницьким органом;ґ) реєстрації статуту територіальної громади в органах Міністерства юстиції України . Такий порядок підготовки і прийняття статутів дозволить зробити його справді чинним норматив- ним актом, розрахованим на тривалий час. Сьогодні статут територіальної громади за юридичною силою нічим не відрізняється від інших актів представницького органу, тому надати йому більшу вагомість можна шляхом затвердження місцевим референдумом.Важливе значення для організації роботи місцевої ради, її органів, депутатів нас регламент місцевої ради, який затверджується не пізніш як на другій сесії . До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні . Регламент - нормативно-правовий акт місцевої ради, що містить сукупність правил, які визначають порядок діяльності ради, її органів, а також депутатів місцевої ради . В регламенті місцевої ради визначається порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної в місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також інші питання організації роботи сесії . Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії . Регламентом ради можуть бути встановлені інші, ніж закріплені в законах, правила депутатської етики та заходи впливу щодо тих депутатів місцевих рад, які порушують ці правила. Порядок реалізації права депутатів об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, основи їх створення і функціонування в місцевій раді також має бути врегульовано регламентом ради . 50 Реалізація актів суб’єктів місцевого самоврядування. Реалізація актів суб'єктів місцевого самоврядування розпочинається з моменту набрання ними чинності . Рішення, прийняті місцевим референдумом,обнародуються у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів місцевих рад і вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в самому рішенні не визначено інший строк . Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію . Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування ненормативного характеру, як правило, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо не визначено інший строк уведення цих актів у дію .Для забезпечення правильного та ефективного застосування актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування окремі місцеві ради (наприклад Харківська міська рада) не лише оприлюднюють нормативні рішення в засобах масової інформації, а й видають бюлетені нормативних актів за певний період, тематичні збірники, які передають до бібліотеки,організаціям, асоціаціям підприємств, об'єднанням громадян . Акти є підставою виникнення, зміни та припинення відповідних правовідносин . При цьому акти можуть бути як позитивного, так і негативного (юрисдикційного) характеру . Процес управління складається з прийняття управлінського рішення, його реалізації та контролю за його виконанням .Акти місцевого самоврядування обов'язкові для всіх суб'єктів регульованих цими актами відносин, і невиконання їх приписів тягне за собою відповідальність винних осіб. Важливо підкреслити, що в актах місцевих рад і їх органів види відповідальності за порушення їх приписів у більшості випадків не встановлюються, оскіль ки цим актам властива організуюча спрямованість .Відповідальність за невиконання таких актів може передбачатися в законах та інших актах органів державної влади.Таким чином, реалізацію актів суб 'єктів місцевого самоврядування можна визначити як зумовлену правовими та індивідуально-конкретними приписами правовмірну поведінку учасників суспільних відносин . 51 Контроль у сфері нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування. Забезпечення законності нормативних актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування передбачає не лише їх відповідність Конституції і законам України, а й прийняття актів визначеними суб'єктами в межах установлених для них законом повноважень із дотриманням правотворчої процедури і вимог юридичної техніки . Законодавчі встановлення із цього питання мають лише рамковий характер, віддаючи право регламентування процесу вироблення рішень органам територіальних громад . Таким чином, процес опрацювання рішень різниться в кожній місцевій раді, оскільки регламенти місцевих рад, їх виконавчих комітетів, регламенти діяльності виконавчих органів по-різному окреслюють стадії ініціювання, підготовки,погодження і прийняття рішень .Нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів місцевими радами та їх виконавчими органами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. У разі виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право : а)опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад, а також рішення і дії посадових осіб; б) вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень . У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його до відповідності із законом . Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження . У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду проку- рор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів із моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта. Контроль у сфері нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування може також здійснюватися сільським, селищним, міським головою, який має право зупинити рішення сільської, селищної, міської ради в п'ятиденний строк із моменту його прийняття і внести його на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк і іон горно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови й підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, |імм« мни набирає чинності. Крім цього, у разі незгоди сільського, , міського голови (голови районної в місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради. 52 .Муніципальна служба і її правове регулювання. Регулювання відносин у сфері муніципальної служби здійснюється ч. 2 ст . 6 Європейської хартії місцевого самоврядування, згідно з якою умови служби співробітників органів місцевого самоврядування повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності ;для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі .У 2001 році було введено в дію Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» , який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування . Таким чином, служба в органах місцевого самоврядування отримала спеціальне правове регулювання.Поняття служби в органах місцевого самоврядування можна розуміти в найбільш загальному соціальному аспекті як вид цілеспрямованої суспільно-корисної та значущої діяльності в суспіль- ному розподілі праці, пов'язаної із виконанням інтелектуальної та іншої розумової (нефізичної)роботи особами,що займають посади в органах місцевого самоврядування.Ця діяльність спрямована на забезпечення здійснення територіальною громадою як колективним суб'єктом свого права на місцеве самоврядування, виконання окремих повноважень органів виконавчої влади, надання управлінських послуг та соціально-культурне обслуговування населення. У цьому аспекті служба в органах місцевого самоврядування виступає складним соціальним явищем, що має свою систему, елементи та якісні особливості, а також специфічні завдання муніципальну службу можна розглядати в різних аспектах : по-перше , як професійну , на постійній основі, діяльність громадян України , які займають посади в органах місцевого самоврядування ; по-друге ,як сукупність норм , правил,стандартів ,традицій і звичаїв , якими регламентується службова діяльність щодо вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади т а наданих законом окремих повноважень органів виконавчої влади ; по-третє , як правовий інститут, яким регулюються відносини між територіальною громадою (роботодавцем) і громадянином із приводу умов , методів і результативності служби в органах місцевого самоврядування .У правовому аспекті служба в органах місцевого самоврядування постає як матеріальний, комплексний, регулятивний та установчий інститут муніципального права, тобто як відносно стійка та самостійна група юридичних норм, що регулює суспільні відносини у сфері служби в органах місцевого самоврядування .Органи місцевого самоврядування ,як легальна і легітимна влада, здійснюють управління на місцевому рівні , основним механізмом якого є муніципальна служба . Її основні ознаки : а) публічність;б) професійність ; в) здійснюється постійно ;г) оплатність; ґ) спрямованість на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування . 53.Право на службу в органах місцевого самоврядування в Україні. Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території . На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту й професійну підготовку, володіють державною мовою в обсязі, достатньому для виконання службових обов'язків . Серед умов доступу до публічної служби можна виокремити такі : - обов'язкові : громадянство, дієздатність, володіння державною мовою, освіта, професійна підготовка, вікові межі, відсутність судимості, фізична здатність зайняти посаду; - додаткові : досвід роботи, професійний рівень (копії документів про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня або вченого звання, наукові публікації), репутація (характеристики, рекомендації) тощо . Проведення конкурсу, випробування та стажування при прий нятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку,визначеному законодавством України про державну службу. Згідно з п. 5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169, переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору . У Постанові КМУ від17 червня 1994 року №42 3 «Про деякі питання застосування статей 4,15 і 27 Закону України «Про державну службу» встановлено, що просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу державного службовця, який припинив державну службу у зв'язку з відставкою, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору . |
|
План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права |
Лекція № Поняття, місце і роль адміністративного права у системі права України |
|
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
Поняття трудового права як галузі права. Принципи і джерела трудового права як галузі права Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві.... |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Основи законодавства України про охорону здоров'я Тема №1. Основні поняття держави і права. Медичне право та його місце в системі права і законодавства України |
1. Поняття, місце і роль адміністративного права в системі права... Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид друге, перероб. і доп. — Одеса: Юридична... |
|
1. Поняття римського права як загального права античного світу.... Рецепція римського права: причини рецепції та її наслідки. Особливості рецепції римського приватного права в Україні |
Земельне право-одна з провідних галузей української системи права... На мою думку, при вивченні національного земельного права важливе має значення ознайомлення з зарубіжним досвідом зокрема правовими... |
|
Загальне поняття власності і права власності Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо... |
Тематика рефератів з курсу «Адміністративний процес» ... |