?9.Роль муніципального права в процесі становлення та розвитку місце-вого самоврядування в Україні.
10.Міжнародно-правове регулювання та основні тенденції розвитку місцевого самоврядування.Міжнародно-правові стандарти у сфері місцевого самоврядування мають важливе значення для розвитку місцевої демократії, транскордонного економічного та соціального співробітництва територіальних громад та місцевої влади. Вони закріплюються у Європейській хартії місцевого самоврядування 1985р.(основною метою є сприяння транскордонному співробітництву, розвиток добросусідських відносин між територіальними громадами), Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Декларація про принципи місцевого самоврядування в державах учасниках співдружності (передбачається право органів місцевого самоврядування за взаємною згодою передавати їх повноваження.)
11.Всесвітня декларація місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, що є обов’язковими для держав-членів Ради Європи. Цей документ прийнято на засідання Ради Європи 15 жовтня 1985 року.Європейська Хартія місцевого самоврядування складається з преамбули та трьох частин. В преамбулі викладена мета держав-членів Ради Європи, які підписали Хартію та основні принципи, на яких вона базується.
В першій частині Хартії сформульовані загальні положення, які вказують на необхідність конституційних і правових основ місцевого самоврядування. Удругій частині викладені положення, що стосуються кола зобов’язань, які учасники можуть взяти на себе. У третій частині містяться норми процесуального характеру – підписання, ратифікація, набуття чинності Хартією, її денонсація.Від імені України Європейську Хартію місцевого самоврядування було підписано 6 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, а Верховна Рада ратифікувала її 15 липня 1997 року. Відповідно до ст. 9 Конституції України після ратифікації Європейська Хартія місцевого самоврядування стала частиною українського законодавства.
Всесвітня Декларація місцевого самоврядуваннябула прийнята 26 вересня 1985 року в Ріо-де-Жанейро Всесвітнім Союзом органів місцевого самоврядування на XXVII Міжнародному конгресі.
В Декларації наголошується, що принцип місцевого самоврядування має бути визначеним у конституції або основному законі про урядові структури країни. Місцеве самоврядування – це право та обов‘язок місцевих органів влади регулювати та вести громадські справи під особисту відповідальність і в інтересах населення. Громадські справи мають вирішуватися такими основними підрозділами місцевої влади, які найближчі до громадян, а також її територіальними ланками – середнього або регіонального рівня, відповідно до чинного у кожній країні порядку. Місцеві органи влади повинні мати право діяти за власною ініціативою в окремо обумовлених межах і не торкатись повноважень, що вилучені з компетенції місцевих органів самоврядування. Зміни меж повноважень місцевих органів влади мають відбуватися згідно із законом і після консультацій з зацікавленою місцевою громадою або кількома громадами, а за необхідності – з допомогою референдуму, якщо таке передбачено статутом.
12. Європейська хартія місцевого самоврядування, відтворення її положень у Конституції та законодавстві України. У 1997 році Україна підписала й ратифікувала Європейськухартію місцевого самоврядування (далі - Хартія). Її значення для розвитку місцевого самоврядування і муніципального права в Україні полягає в такому: а) у Хартії узагальнено європейський досвід, який може бути плідно використаний в Україні; б) у Хартії підкреслюється роль місцевого самоврядування в управлінні державою і суспільством, у забезпеченні стабільності в суспільстві, в залученні громадян до вирішення місцевих проблем; в) Хартія закріплює принципи організації місцевої влади і для України як члена Ради Європи. Значення цього факту полягає в тому, що муніципальні утворення отримали, окрім державних гарантій своїх прав, також і міжнародні гарантії; г) Хартія - це документ, який відображає цінності конституціоналізму,що об'єднують народи європейських держав. У Хартії закріплені загальноєвропейські стандарти щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечує їх активну участь у вирішенні питань місцевого самоврядування. Хартія складається з преамбули і трьох частин. Важливим є положення ст. 2 Хартії, згідно з яким принцип місцевого самоврядування має бути визнаний у законодавстві країни і, по можливості, в конституції країни.Концепція місцевого самоврядування закріплена в ст. З Хартії, відповідно до якої місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Більшість положень Європейської хартії місцевого самоврядування імплементовано в національне законодавство, однак багато з них не мають належного механізму реалізації.
13.Види муніципальних систем в зарубіжних країнах.
Підхід Бейлі, яких розробив 4 моделі місцевого управління.Модель доброзичливого деспота, яка передбачає те, що місцева влада позиціонує себе як органи управління, що діє краще за всіх і знає, як максимізувати добробут жителів Модель фіскального обміну органи місцевого управління надають послуги, які готові оплачувати місцеві жителі.Модель фіскального трансферту місцеве управління сконцентроване на наданні громадських послуг в інтересах досягнення суспільного результату.Модель левіафана, що узгоджується з теорією суспільного вибору – місцеве управління захоплене бюрократами й політиками, діє у власних інтересах.Класифікація системи управління на місцевому рівні з урахуванням таких чинників як державний режим, форма державного устрою, неоднаковий підхід до розуміння сутності та природи державної влади, розмежування адміністративно-територіальних одиниць на природні та штучні, національні та історичні особливості і традиції.
З урахуванням місцевих особливостей: величини територій, географічних умов,
Демографічних чинників,національного складу населення, рівня політичної активності.
14.Англосаксонська, континентальна модель місцевого самоврядування, інші моделі організації публічної влади на місцях.
Англосаксонська модель складалась у Великобританії. Вона діє також у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії. До характерних ознак цієї моделі відносяться: відсутність на місцях повноважних представників центрального уряду, що опікають місцеві виборні органи; функціонування органів місцевого самоврядування здійснюється тільки у межах компетенції, закріпленої у законі і утвердження принципу позитивного регулювання діяльності органів місцевого самоврядування.
Континентальна модель (вона ж романо-німецька, французька) отримала поширення у країнах Європи, франкомовній Африці, багатьох країнах Латинської Америки, Близькому Сході. Вона базується на поєднанні державного управління на місцях і місцевого самоуправління. Основними ознаками є: поєднання прямого державного управління і місцевого самоврядування; утвердження у здійсненні публічної влади принципу негативного правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування, згідно з яким вони можуть здійснювати всі дії прямо незаборонені законом.
Змішана (гібридна) модель має подібність як з англосаксонською, так і з континентальною. Характерною ознакою змішаної моделі можна вважати сполучення достатньо автономного місцевого самоврядування на низовому територіальному рівні з державним управлінням на більш високому рівні. Сьогодні змішана модель місцевого самоврядування досить успішно функціонує в Німеччині, Австрії, Японії, Росії.
Радянська модель збереглася у Китаї, Кореї, Кубі. У цій моделі всі ради є органами державної влади на відповідній території. Рада обирає виконавчий комітет, який є колегіальним органом державного управління у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, і підпорядковується як вищестоящому комітету так і своїй раді. Для цієї моделі характерна ієрархічна підпорядкованість усіх її елементів, відсутність будь-якої самостійності місцевих рад, виборність на безальтернативній основі.
15.Особливості муніципальної системи України.
У системі місцевого самоврядування України є окремі елементи наявних у світі моделей, що дає підстави віднести її до змішаної моделі муніципального управління. З англо-американської запозичено відносно високий ступінь автономії органів місцевого самоврядування щодо держави, функціонування органів місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, закріпленої в КУ й ЗУ. З континентальної моделі – поєднання місцевого самоврядування і прямого державного управління на місцях. Як і в іберійській моделі здійснюється узгодження з ПУ кандидатури першого заступника Київського міського голови, який відповідальний за організацію діяльності виконавчих органів. Від радянської залишилися основні представницькі та виконавчі органи – ради та їх виконавчі комітети.
16.Правове регулювання та особливості функціонування органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
У конституціях країн так званої розвинутої демократії цим питанням приділяється значно менше уваги, але це зазвичай не відбивається на рівні розвитку цього інституту.Конституція Республіки Угорщина визначає місцеве самоврядування як форму незалежного демократичного управління місцевими громадськими справами, здійснення місцевої влади в інтересах населення (ст. 41). У Польщі місцеве самоврядування визначається як основна форма організації громадського життя на місцях1. У Конституції Російської Федерації закріплено, що місцеве самоврядування забезпечує самостійне вирішення населенням питань місцевого значення, володіння, користування й розпоряджання муніципальною власністю (ст. 130).Зокрема, цілями місцевого самоврядування є: а) забезпечення демократичного й підзвітного врядування місцевих громад; б) забезпечення стабільного надання послуг громадам; в)сприяння соціально-економічному розвиткові; г) сприяння створенню безпечного й здорового навколишнього середовища; ґ) заохочення громад і громадських організацій до участі у справах місцевого самоврядування (ст. 152)'.Важливим є питання конституційного визначення кола суб'єктів місцевого самоврядування, що безпосередньо пов'язано з формами здійснення місцевого самоврядування. Визнаним на міжнародному рівні є правило, згідно з яким громадяни беруть участь в управлінні місцевими справами як через обрані ними органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо - шляхом референдуму, загальних зборів га інших форм свого волевиявлення.Світова практика свідчить про наявність різних підходів до закріплення на конституційному рівні переліку суб'єктів місцевого самоврядування. Конституції майже всіх країн, які приділяють увагу місцевому самоврядуванню, вказують його сферу відання, але детальність регулювання цих питань суттєво відрізняється. В ч. 2 ст. 722 Конституції Французької Республіки встановлено, що територіальні колективи можуть приймати рішення з усіх питань у межах своєї компетенції, вирішення яких найкраще може відбуватися на їхньому рівні. Конституція Федеративної Республіки Німеччина встановлює, що громадам має бути надано право регулювати в рамках закону під свою відповідальність усі справи місцевої спільноти (ч. 2 ст. 28). Згідно зі ст. 42 Конституції Республіки Словенія муніципалітети мають право на власні доходи. Ті муніципалітети, які не мають достатньо коштів і не спроможні покрити всі витрати для виконання своїх повноважень, можуть одержати від держави фінансову допомогу відповідно до принципів і критеріїв, передбачених законом.
17. Місцеве самоврядування як категорія сучасного державознавства
Проголошення незалежності України сприяло активізації процесу демократизації суспільства й держави, пошукам такої організації публічної влади, яка відповідала б європейським стандартам і була спрямована на забезпечення прав і свобод людини. Важливим складником цього процесу є побудова оптимальної системи місцевого самоврядування, яка в сучасному світі сприймається як єдино можлива демократична й раціональна модель влади на місцях. Риси: 1) наявність соціального управління; 2) належність повноти всієї влади певній спільноті (колективу) людей, члени якої визнають владу тільки власного об'єднання (тут має місце єдність, збіг суб'єкта й об'єкта управління); 3) саморегуляція, яка виявляється в тому, що всі члени об'єднання спільно виробляють загальні рішення (правила поведінки) - статути, положення, інструкції;4) самоорганізація - проведення організаційних заходів із метою задоволення й захисту спільних інтересів; 5) здійснення влади безпосередньо об'єднаними суб'єктами або через засновані ними органи; 6) спільна діяльність із реалізації прийнятих рішень»1.Місцеве самоврядування — це багатогранне, комплексне політико-правове явище, науковий потенціал якого розкривається в сукупності теоретичних конструкцій, базових юридичних понять і категорій, що сприяють оформленню відповідних теорій місцевого самоврядування. 1. Визнаючи місцеве самоврядування як один із принципів конституційного ладу, сутність якого полягає передусім у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина. Основний Закон гарантує сталий розвиток цього інституту.
2. Як форма народовладдя місцеве самоврядування отримало своє закріплення в ст. 5 Конституції України, згідно з якою саме народ має виключне право визначати і змінювати конституційний лад, яке не може бути узурповано державою, її органами й посадовими особами.3. Місцеве самоврядування - особливий різновид публічної владіУже сама назва «самоврядування», самоуправління» вказує на наявність у ньому управлінських взаємовідносин, які є одним із видів відносин влади. Аналізуючи місцеве самоврядування, ми розрізняємо спеціальний суб'єкт - територіальну громаду, спеціальний об'єкт - питання місцевого значення - і самостійність - ключову категорію, що характеризує його як самостійну підсистему публічної влади, що конституційно гарантується державою1.
4. Місцеве самоврядування - і/е форма самоорганізації населення на місцях, що виявляється в таких соціальних характеристиках, як самоуправління, самодіяльність, саморегулювання, самоконтроль.5. Місцеве самоврядування трактується як право. В. Шаповал уважає, що місцеве самоврядування є «правом і спроможністю» (тобто компетенцією і водночас дієздатністю) відповідних органів2. У ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування визначається як право територіальної громади самостійно розв'язувати питання місцевого значення. 6. Аналіз чинного законодавства України дає підстави дія тлумачення місцевого самоврядування як системної організації з чітким внутрішнім взаємним підпорядкуванням, яка включає (а) територіальну громаду; (б) сільську, селищну, міську ради;(в) сільського, селищного, міського голову; (г) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; (ґ) районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ,міст; (д) органи самоорганізації населення. Водночас кожне село,селище, місто має свою систему місцевого самоврядування, яка характеризується як єдністю, так і диференціацією й певною субординацією. 7. Місцеве самоврядування - це різновид суспільного управління. На думку В. В. Цвєткова, процеси управління властиві лише складним динамічним системам, іманентним атрибутом яких є самоуправління, тобто здатність до впорядкування системи, приведення її до відповідності з об'єктивною закономірністю даного середовища, до оптимізації й функціонування. Управління - це соціальна функція владно-організаційної діяльності, що забезпечує цілеспрямованість та узгодженість спільної праці й життя людей.
18. Правова природа сучасних теорій місцевого самоврядування
Найбільш поширеними є три концепції розвитку місцевого самоврядування: громадівська, державницька, муніципального дуалізму.Громадівська теорія місцевого самоврядування, що замінила теорію вільної громади, була започаткована практикою державотворення США. Прихильники громаді вської теорії місцевого самоврядування вважають: первинні суб'єкти місцевого самоврядування — громади є самостійним джерелом такої публічної влади, яка не належить державі, а є самостійною, «муніципальною»; право на місцеве самоврядування є невід'ємним від самої громади, а тому держава тільки його визнає та гарантує; місцеве самоврядування можливе лише на рівні населених пунктів, бо тільки там ще збереглися умови для відтворення громад. місцеве самоврядування, його інституції мають вирішувати тільки питання місцевого значення, а здійснення повноважень державної влади має покладатися на місцеві органи державної виконавчої влади. Державницька теорія місцевого самоврядування була започаткована в Магдебурзькому праві й отримала найбільше поширення в Європі. В основі цієї теорії є: ідея децентралізації частини державної влади, її деволюції на рівень територіальних спільнот громадян (громад, комун, територіальних колективів) і тих інституцій, які вони обирають; певна правова, організаційна та фінансова автономія місцевого самоврядування та його інституцій щодо центральних та місцевих інституцій державної влади; місцеве самоврядування як засіб здійснення державних функцій за допомогою недержавних за своєю суттю суб'єктів (місцевого населення та його інституцій); органи місцевого самоврядування діють за принципом: «дозволено те, що передбачено законом».Теорія муніципального дуалізму (громадівсько-державницька)акцентує увагу на подвійній природі влади місцевого самоврядування. Прихильники цієї концепції вважають, що місцеве самоврядування не залежить від держави лише при розв'язанні суто господарських і громадських справ, а в політичній сфері воно розглядається як агент держави, що виконує державні функції. На їх думку, синтез державного й недержавного в місцевому самоврядуванні значущий для суспільства.
|