НА ТЛІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
|
|
Скачати 5.92 Mb.
|
|
1.2.3. Влада часів Гетьманщини. Другим етапом розвитку української державності були Козацька республіка (1648-1667роки) і Гетьманщина у складі Російської імперії до скасування посади гетьмана у 1764 році (Кирило Розу-мовський зрікся влади під тиском Катерини II). Козацька республіка була створена на базі Запорозької Січі, в якій вищим органом влади була Січова Рада (Коло). Рада збиралася тричі на рік: у перший день Нового року, на Великдень і на Покрову. Право участі в Раді мали всі козаки, а сама Раду скликали довбиші, б'ючи у литаври. Рада відкривалася в урочистій обстановці, козаки ставали в коло, осавул виносив військові клейноди - прапор і бунчук, після чого кошовий оголошував Раду відкритою. Рада розглядала найважливіші питання: вибори кошового отамана (щорічно у перший день Нового року), судді, писаря, осавула і курінних отаманів, а також перерозподіляла земельні, лісові і водні угіддя серед куренів, старшин і козаків. Вибори кошового відбувалися за спеціальною процедурою. Кожен курінь пропонував свою кандидатуру, після чого кандидати покидали Січову Раду, що приступала до обговорення кандидатур, яке часто супроводжувалось сутичками між прихильниками кандидатів. Особа, яку обрала Січова Рада, повинна була двічі відмовитися від посади і лише на третій раз взяти булаву. Кошовий наділявся надзвичайними повноваженнями під час війни, але в мирний час він не смів нічого зробити без відома Ради і старшин. Як пише Д.І.Яворницький, кошовий самовільно не мав права навіть розпечатувати листи, що були надіслані на його ім'я до Січі. Щорічний звіт і вибори, які відбувалися 1 січня, забезпечували контроль з боку козацтва за діями кошового. При кошовому діяла група радників, до складу якої пожиттєво входили старійшини - військова старшина похилого віку. Велику вагу у Запорозькій Січі мали курінні отамани. Без погодження з ними кошовий не мав права на будь-які політичні акції. Січова Рада здійснювала суд за нормами звичаєвого права. Вона виносила вироки за зраду, вбивства, пограбування, пияцтва в поході, 50 V ^^ИИ^"* "'"*• 1. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ з  невагу до прапора та образу старшини. Крім присудження смертної кари судді могли карати побиттям батогами чи камінням, прив'язуванням до ганебного стовпа та заслання до монастиря, який слугував козакам за в'язницю.Українське козацтво ще до початку війни з Річчю Посполитою самостійно вирішувало внутрішні і зовнішні справи. У 1617 році це було записано у Вільшанській угоді, укладеній з польським урядом, а потім і в Роставицькій угоді (1619 рік). Боротьба України з Польщею за часів Богдана Хмельницького привела до встановлення гетьманської влади і незалежної Козацької республіки. За часів республіки були прийняті перші в Україні акти конституційного характеру - договори, що утверджували Україну як незалежну державу: Договір і Морська конвенція з Османською Портою (1648 рік), Зборівська угода (1649 рік) та Білоцерківська угода (1651 рік) з Річчю Посполитою, а також договір з Московським царством (1654 рік), так звана Переяславська угода. Остання складалась з "Березневих статей" Богдана Хмельницького про умови, на яких Україна об'єднується в союз з Московським царством, і жалуваних грамот царя Олексія Михайловича Богдану Хмельницькому та Війську Запорізькому. В договорі з Москвою Козацька республіка мала єдине обмеження: для зносин з Османською Портою і Річчю Посполитою потрібна була згода московського царя. Союз за умовами Переяславської Ради 1654 року було анульовано Московським царством в одноосібному порядку у 1667 році, коли Московське царство і Річ Посполита підписали Андрусівський мир, за яким Україна була поділена на Правобережну (що відійшла до Польського Королівства) і Лівобережну (відійшла до Московського царства). Правобережна і Лівобережна Україна окремо зберегли гетьманську владу під егідою відповідно Речі Посполитої і Росії. Тут продовжували збиратися козацькі ради для обрання гетьмана, прийняття "статей" щодо суспільно-політичного устрою України і її відносин з Річчю Посполитою і Росією. Але з часом Лівобережна Україна потрапила у васальну залежність від Москви, де навіть вибори глави держави - Гетьмана залежали від милості Московського царя. 51    СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІГетьмана України обирала Січова Рада. Він був главою держави, головнокомандувачем війська і вищим суддею. Права Гетьмана не були обумовлені жодним документом. При наявності Генеральної Ради його права забезпечувалися авторитетом: наприклад, що інколи дозволялося Богдану Хмельницькому, то не дозволялося іншим гетьманам. Гетьман України займався не тільки військовим керівництвом. Він був законодавцем і водночас адміністратором. Він видавав універсали - акти загальнодержавного значення, накази та розпорядження (листи). Однак повноваження гетьмана у сфері законодавства були досить обмеженими. Вся держава була поділена на території - полки, на чолі яких " стояли полковники, що обиралися військовою Радою і призначалися гетьманом. Вони уособлювали військову і адміністративну владу. На місцях діяли полкові та сотенні уряди. У містах діяли магістрати, виборні міські старшини і отамани, а у селах - сільські отамани. Верховну владу в Гетьманщині мала Генеральна Рада, яка була вищою станово-представницькою установою. Вона не мала ніяких ознак парламенту. Це був швидше орган панівної козацької верстви. Козацька старшина відігравала провідну роль на всіх етапах її роботи (скликання, визначення порядку денного, підготовка та прийняття рішень). Згодом основну роль у Гетьманщині почала відігравати Старшинська Рада, до якої залучалася полкова старшина, сотники, представники військового товариства і міської адміністрації, а також вище духовенство. Ця Рада перебрала на себе функції обрання та усунення гетьмана. Старшинська Рада була колективним органом управління Гетьманщиною, могла приймати законодавчі акти за відсутності гетьмана і була верховною судовою інстанцією, тобто мала деякі ознаки парламентського правління. При зміні гетьмана більшість старшин зберігала свої посади, що свідчить про її реальну владу. В Україні постійно існувала опозиція гетьманській владі. Козацька аристократія не хотіла погодитися на абсолютну гетьманську владу, маючи за приклад обмеження прав короля у Польщі. При Богдані Хмельницькому старшина не мала відваги виступити проти, але наступні гетьмани мусили рахуватися з старшиною і поступатися їй. 52 І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ П  ісля поділу України на Правобережну та Лівобережну, гетьман втратив право призначати старшин і звільняти їх без дозволу Московського царя. Фактично козацька старшина перейшла на службу Московському царю, формально залишаючись підпорядкованою гетьману. Вона писала царю скарги та доноси на гетьмана (загальновідомими є доноси Іскри і Кочубея на Івана Мазепу).Влада гетьмана і української старшини залишалася сильною і після гетьмана Івана Мазепи, так що навіть Петро І не наважився ліквідувати Гетьманщину і дозволив спеціальною грамотою обрати у 1708 році гетьманом України Івана Скоропадського. Після смерті гетьмана Івана Скоропадського у 1722 році влада перейшла до Малоросійської колегії. Однак у 1727 році у Глухові було обрано нового гетьмана, Данила Апостола, і відновлена діяльність Генеральної Ради. Після смерті Данила Апостола гетьмана не обирали, а Генеральну раду і Раду старшин ліквідували. Влада перейшла до Правління гетьманського уряду із трьох росіян і трьох українців. У 1750 році було обрано останнього гетьмана України Кирила Розумовського, який був на цій посаді до 1764 року. Кирило Розу-мовський провів ряд політичних, економічних і судових реформ. Він переважно жив у Петербурзі, а державними справами займалася Рада старшин на чолі з Генеральним обозним Григорієм Кочубеєм. Рада старшин виконувала законодавчі, виконавчі і судові функції. її рішення затверджувалися з'їздами старшин, що збиралися регулярно. У 1763 році Рада старшин прийняла рішення про реформування системи управління та судочинства і звернулася до Катерини II з проханням закріпити спадковість гетьманства за родом Розумовсь-ких. Катерина II побачила в цьому замах на самодержавну владу і 10 листопада 1764 року підписала указ про скасування гетьманства в Україні, у 1775 році ліквідувала Запорозьку Січ, а в 1786 році ввела в Україні російську систему управління. Впорядкування держаного життя України і регламентація діяльності вищих органів влади Української держави виписані Конституцією Пилипа Орлика (1710 рік). В цій Конституції враховано досвід Козацької республіки і тогочасні ідеї побудови демократичної дер- 53      СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІжави. Конституція викладена у формі договору між владою (гетьманом) і народом. Вона складалася з розгорнутої Преамбули і 16 параграфів. У Преамбулі подано два важливі положення:
У Преамбулі сказано: "Московське царство взяло намір, дошукуючись багатьох засобів і способів, позбавити Військо Запорізьке його вольностей, підтверджених власною присягою, привести його до остаточ- •> ного знищення і накласти рабське ярмо на вільний народ, який ніколи не дозволяв себе завоювати силою зброї". За Конституцією Пилипа Орлика на чолі Української держави мав стояти гетьман, підконтрольний Генеральній Раді, до якої входить генеральна старшина, полковники і військові депутати. Представницька влада мала репрезентуватися Соймом. До нього входила полкова і сотенна старшина, представники запорізького війська. Сойм мав збиратися тричі на рік. З відання гетьмана були вилучені фінансові питання та питання перегляду прав на володіння маєтностями. Проте він не втратив законодавчі функції і мав право видавати універсали. Таким чином, Конституція практично вводила принцип розподілу влад, формулювала основу представницьюго органу і надавала значні повноваження гетьману, тобто закладала модель парламентсько-президентської республіки. Вона передбачала низку реформ у сфері верховної, законодавчої і виконавчої влади, розподіл прав і обов'язків козаків, міщан та селян. Незважаючи на те, що Лівобережна Україна довгий час входила до Російської імперії, її суспільно-політичні діячі намагалися розробити конституційні проекти, за якими передбачалося республіканське правління в українській державі. А в кінці XIX ст. Михайло Драгоманов розробив конституційний проект, за яким Російська імперія перетворилася б на демократичну федеративну державу. 54 І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ М  онархічне правління було неприйнятне для українського народу, бо титул гетьмана не уособлював одноосібної влади монарха. В народі гетьман передусім асоціювався з військовим правителем, і тому Конституція Пилипа Орлика проголошувала виборність гетьмана.На початку XX сторіччя в суспільно-політичній думці України починає перемагати національно-державницький напрям. Основоположник ідеї національної самостійної Української держави М.Міхновський (Українська народна партія) у 1905 році розробив проект основного закону Спілки народу Українського, що впроваджував принцип розподілу влад. За цим документом, законодавча влада належала двопалатному парламенту із Ради Представників та Сенату. Депутати Ради Представників обиралися б від виборчих округів, а депутати Сенату - від кожної землі. Постанови палат ухвалювалися б більшістю голосів, а члени палат не могли поєднувати роботу в уряді. Виконавчу владу уособлював Президент Всеукраїнської спілки, що обирався б всіма громадянами на 6 років. Він забезпечував виконання законів, але був позбавлений права вето. Президент у разі порушення ним Конституції міг бути притягнутий до відповідальності. У цьому випадку обидві палати парламенту і Вищий Касаційний суд утворювали б із своїх представників Народний суд, який мав право усунути президента і призначити нові вибори. Судова влада визнавалася незалежною ланкою державного управління. Українська партія самостійників-соціалістів виступала за систему державної влади, при якій головною законодавчою владою був би парламент, а інституціями виконавчої влади - президент і Рада міністрів. Президент повинен був обиратись парламентом на строк повноважень парламенту, а уряд формувався б парламентом і був йому підзвітним. Таким чином, самостійники-соціалісти проголошували створення типової парламентської республіки. Українська партія соціалістів-революціонерів пропагувала утворення республіки з однопалатним парламентом - Сеймом і виконавчої влади у вигляді Ради міністрів, обраної Сеймом. Звичайно, це не весь спектр політичної думки партій і громадських організацій на початку XX ст. В Україні, але він однозначно підтверджує, що українська суспільно-політична думка підтримува- 55   СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІла демократичну форму організації суспільства, започатковану Козацькою республікою, узагальненням якої була Конституція Пилипа Орлика, чинна на Правобережній Україні до 1714 року. 1.2.4. Центральна Рада Революційні змагання в Україні у період після петроградської Лютневої революції 1917 року переросли у спробу відновлення української державності. Російська імперія захиталася і її національно-територіальні складові почали боротьбу за автономію і незалежність. З березня 1917 року у Києві лібералами з українських поступовців разом із соціал-демократами була сформована Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським. 4 березня Центральна Рада повідомила Тимчасовий Уряд про своє утворення, а вже 6-8 квітня скликала Всеукраїнський Національний Конгрес, на який прибуло 900 делегатів від усіх українських губерній, а також запрошені представники з Петрограда, Москви, Криму і Холмщини (разом близько 1500 чоловік). Конгрес проголосив курс на автономію України і доручив Центральній Раді розробити статут цієї автономії, обрав 300 представників до нового складу Центральної Ради, а її головою Михайла Грушевського. Заступниками (товаришами) Грушевського були обрані Сергій Єфремов і Володимир Винниченко. Так був утворений перший представницький орган України: громадяни обрали делегатів, а ті - депутатів. У травні 1917 року у Києві відбулися Всеукраїнські з'їзди — військовий, селянський і робітничий. Всі вони підтримали Центральну Раду і її курс на автономію. Виконуючи волю Всеукраїнського Національного Конгресу і Всеукраїнських з'їздів, Центральна Рада 23 червня 1917 року проголосила автономію України 1-им Універсалом, а 28 червня сформувала тимчасовий уряд - Генеральний секретаріат на чолі з В.Винни-ченком, до якого ввійшло 8 міністрів: П.Христюк (генеральний писар), Х.Барановський (міністр фінансових справ), С.Єфремов -(міністр міжнаціональних справ), С.Петлюра (міністр військових справ), Б.Мартос (міністр земельних справ), В.Садовський (міністр І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ с  удових справ), М.Стаскж (міністр харчових справ) та І.Стешенко (міністр освіти). За рішенням Центральної Ради було створено комітет - Малу Раду, якій підпорядковувався Генеральний секретаріат. 29 липня Мала Рада затвердила "Статут Генерального секретаріату", де були виписані права і обов'язки першого уряду України.16-19 жовтня у Чигирині відбувся з'їзд вільного козацтва, який обрав Павла Скоропадського Наказним Отаманом і прийняв Статут вільного козацтва, який затвердив Генеральний Секретаріат 26 листопада 1917 року. На той час до Центральної Ради входило 822 депутати (додалися депутати від Українського національного Конгресу і Всеукраїнських з'їздів). 23 вересня Центральна Рада скликала у Києві з'їзд поневолених народів Росії, який одноголосно ухвалив, що "Росія має бути федеративною республікою ". Проте 7 листопада 1917 року у Петрограді відбувся більшовицький переворот і плани федералізації Росії зазнали краху. У зв'язку з переворотом у Петрограді київські більшовики 10 листопада організували повстання робітників "Арсеналу". Воно було придушене, і владу в Україні перебрала до рук Центральна Рада. 20 листопада 1917 року Ш-ім Універсалом вона проголосила створення Української Народної Республіки (УНР). Цей Універсал скасовував приватну власність на землю, впроваджував 8-годинний робочий день, контроль держави над виробництвом, і проголошував свободу совісті, слова, друку, зборів та профспілок. 25 листопада 1917 року Центральна Рада прийняла закон, у якому закріплювалося "виключне право Української Центральної Ради видавати закони для УНР ". Законодавча робота Центральної Ради була достатньо інтенсивною. У 1917 році вона прийняла низку важливих законів, наприклад:
|
Схожі:
| Урок з художньої культури 10 клас України за польсько-литовської доби; показати місце культури України на тлі тогочасних явищ світового мистецтва; розвивати уміння... |
Кодекс є результатом спільної та тривалої роботи практично усіх центральних... ... |
| ВСТУП Розділ І. Духовний портрет Василя Симоненка на тлі тоталітарної доби с. 7 – 35 |
Встановлення нового світового порядку під впливом глобалізації Основним призначенням глобальної кризи є встановлення «нового світового порядку». Під «новим світовим порядком» розуміється встановлення... |
| МИТРОФАНОВ У гостросюжетному романі відомого американського письменника Стівена Кінга неймовірна, фантастична доля героя, що внаслідок тяжкої... |
Центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний відділ З... Бібліотека – моя доля: з досвіду роботи / Долинська ЦРБ, метод бібліогр від.; уклад. З. В. Тарантюк, Н. П. Кушнірчук, відп за вип.... |
| Світове господарство. Основні системи світового господарства |
Світове господарство. Основні системи світового господарства |
| Тема. Це дівчина не просто так Маруся Це голос наш. Це пісня. Це душа. /Психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай на тлі конкретної історичної дійсності через ставлення... |
1. Травестія як форма засвоєння культурної традиції «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Верґілія, героїв якої (з богами включно) Іван Котляревський... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua