НА ТЛІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
|
|
Скачати 5.92 Mb.
|
|
1.2.6. Влада часів Директорії Директорія утворила свій перший уряд 26 грудня 1918 року. Це були тяжкі часи: на заході територію України захопили польські війська, на сході - більшовицькі, на південному сході - денікінські, на півдні - французькі, а всю зосталу територію займали німецькі й угорські війська, що дотримувались нейтралітету. Проте ідеї парламентаризму в Україні не відкидалися як за часів Гетьманату, так і за часів Директорії УНР. Гетьман Павло Скоропадський ухвалив 29 квітня 1918 року "Закон про тимчасовий державний устрій України", як тимчасову Конституцію "до обрання Сойму і відкриття його діяльності". За Директорії УНР роль тимчасової конституції виконували закони "Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці" і "Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки". Ідеї створення демократичної республіки за часів Директорії були викладені у підготовленому комісією проекті "Основного державного закону Української Народної Республіки", який було остаточно схалено комісією А.Ніковського у жовтні 1920 року і який передбачав розподіл влад у державі на законодавчу, виконавчу і судову. Директорія і уряд УНР видали близько 60 законодавчих актів, скликали Трудовий конгрес (близько 593 депутатів), який у перший день роботи (23 січня 1919 року) затвердив Універсал Директорії УНР про створення єдиної соборної України, що був проголошений на Софіївському майдані 22 січня 1919 року: "Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно- Українська Народна Респуб- 65      СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІл  іка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка ".Трудовий конгрес передав владу Директорії, ухваливши закон "Про форму влади в Україні". Для Директорії настали дуже важкі часи. На сторону більшовиків перейшли війська під командуванням отаманів М.Григор'єва та Н.Махна, а також Дніпровська дивізія отамана Зеленого. Території, звільнені німецькими військами, захоплювали більшовики. Домовитися з Антантою Директорія також не змогла, тому що та продовжувала виступати за відновлення єдиної Росії. 15 листопада 1919 року Директорія припинила своє існування, передавши владу С.Петлюрі, який підписав у Варшаві договір з Польщею, за яким землі по Збруч відходили до Польщі. А 18 березня 1921 року Польща підписала у Ризі договір з Радянською Росією, де визнала Українську Соціалістичну Радянську Республіку, забравши собі землі по Збруч. 1.2.7. Верховна Рада УРСР Незважаючи на початкові успіхи, відновлена УНР протягом 1919 року зазнала поразок від Денікінських, а також більшовицьких червоноармійських військ, яких на допомогу закликала Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Прихід більшовиків до влади загальмував процеси становлення і формування парламентської республіки. Більшовики оголосили безкомпромісну боротьбу "парламентськім забобонам", назвавши парламенти "буржуазними говорильнями". У праці "Держава і революція" В.І.Ленін писав: "Без представницьких установ ми не можемо собі уявити демократії, навіть пролетарської демократії, без парламенту можемо і повинні" 66 І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В  ерховною державною владою були проголошені Ради, які забезпечували виконання законів через депутатів рад всіх рівнів. Ради мали виконкоми, тобто одночасно здійснювали і виконавчу владу. По суті була створена система партійно-адміністративної диктатури, де про розподіл влади між різними гілками мова не йшла: "Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні радам народних депутатів" (Конституція УРСР, стаття 2, 1978 рік).Принцип народовладдя більшовиками визнавався, а принцип розподілу влади відкидався повністю. При цьому до виборів більшовики не допускали "нетрудовий елемент", а народ поділили на робітників, трудове селянство, солдатів і трудову інтелігенцію. Проект Конституції Української Сціалістичної Радянської було прийнято на III Всеукраїнському 3 'їзді Рад 10 березня 1919 року. Це був політичний документ, що базувався на основах марксистсько-ленінської ідеології і який було написано та опубліковано російською мовою. Ця Конституція не ставила за мету побудову незалежної Української держави. Вона проголошувала "найтісніше політичне обєднання для спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції" разом з іншими радянськими республіками, що утворилися на просторах колишньої Російської імперії. ЗО грудня 1922 року на І з'їзді Рад УСРР увійшла до складу СРСР. Цей крок в подальшому приніс трагічні результати для українського народу, а саме: винищення української інтелігенції у 30-ті роки і голодомор у 1933 році, коли в Україні від голоду померло більше 6 млн. чоловік, тому що хліб було вивезено до Німеччини, як плату за інвестиції у промисловість. 15 травня 1929 року XI Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив нову Конституцію УСРР. Це була Конституція анітрохи не відмінна від тодішньої Конституції СРСР. Вона проголошувала входженняя УСРР до СРСР, і визначала за республікою наступні декларативні права:
67    СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
Дія Конституції УСРР 1929 року припинилася з прийняттям Конституції УРСР XIV Всеукраїнським З'їздом Рад у 1937 році, яка була проголошена Конституцією соціалізму, що переміг. Відповідно до цієї Конституції у 1938 році була вибрана Верховна Рада Української РСР першого скликання. До Вверховної Ради було обрано 304 депутати за нормою 1 депутат від 100 тисяч виборців. Поскільки кількість виборчих округів постійно збільшувалася, то у 1978 році обиралося вже 650 депутатів. За Конституцією 1937 року Верховна Рада визнавалася єдиним законодавчим органом Української РСР. її сесії скликалися Президією Верховної Ради Української РСР два рази на рік. До структури Верховної Ради входили:
Президія Верховної Ради, яка вважалася колегіальним главою держави, обиралася на сесії і була підзвітна Верховній Раді, як і Рада Міністрів та Верховний Суд. Вона мала право видавати укази. Таким чином, наступні елементи розподілу влад були присутніми у Конституції 1937 року:
68 І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ к  олективного глави держави - Президії Верховної Ради, а також Ради Міністрів;
При Верховній Раді утворювалася Рада Старійшин з рекомендаційними функціями. До її складу входили Голова Верховної Ради та його заступники, Голова Президії Верховної Ради, його заступники і секретар, голови постійних комісій і представники депутатів від областей. До складу Партійної групи входили всі депутати-комуністи. Партійна група виробляла узгоджену позицію з усіх питань, які розглядала сесія. Група проводила засідання перед початком роботи сесії. Вона визначала порядок денний, регламент засідань, тези доповідей, законопроекти та кандидатури на державні посади. Четверту Конституцію УРСР було прийнято 20 червня 1978 року позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР. Вона проголошувала побудову розвинутого соціалістичного суспільства і, як і Конституція 1937 року, обмежувала суверенні права Української РСР, визначаючи, що на території республіки закони СРСР є обовя'зковими. Статус Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади не змінився. Структура Верховної Ради не зазнала суттєвих змін. До Верховної Ради обиралося 650 депутатів строком на 5 років. Відповідно до статті 106 цієї Конституції Президія Верховної Ради проголошувалася постійнодіючим органом Верховної Ради, що виконує функції найвищого органу державної влади у період між сесіями, тобто Президія була колективним органом з функціями глави держави. Вона мала право видавати Укази, давати тлумачення діючих законів, проводити всенародні опитування, скасовувати постанови і розпорядження обласних рад, створювати і ліквідувати міністерства і державні комітети за поданням Ради Міністрів, звільняти з посад і призначати міністрів, надавати права громадянства, при- 69   СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІс  воювати почесні звання, вручати нагороди від імені Президії Верховної Ради СРСР, призначати і відкликати повноважних представників Української РСР в іноземних державах, та приймати вірчі грамоти дипломатичних представників іноземних держав.Конституція чітко визначила статус постійних комісій, які діяли відповідно до Положення про постійні комісії Верховної Ради Української РСР. Положення було затверджено Верховною Радою УРСР 25.03.1980 року. Воно регламентувало процедуру формування постійних комісій і визначало їх функції і повноваження. Верховна Рада УРСР формувала Мандатну комісію, Комісію у закордонних справах і постійні комісії з питань державного і господарського будівництва та соціально-культурної сфери. Кількість постійних комісій не була обумовлена і могла змінюватися протягом строку повноважень Верховної Ради УРСР. Діяльність постійних комісій координувалася Президією Верховної Ради. Постійні комісії мали дуже широкі повноваження:
Конституція зобов'язувала всі державні органи, громадські організації і службових осіб виконувати вимоги комісій та надавати їм необхідні матеріали. Рекомендації комісій розглядалися державними органами, а інформація про вжиті заходи обов'язково надсилалася до комісій. Таким чином, постійні комісії отримали право широкого контролю за діяльністю Ради Міністрів та інших державних установ і організацій. Отже, Конституція 1978 року закріпляла за Верховною Радою статус найвищого органу державної влади, наділяючи його законо- 70 І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ д  авчими і контрольними функціями. До повноважень Верховної Ради в сфері державного управління зокрема входило:
До законодавчих повноважень належало:
До контрольних функцій входило:
Верховна Рада Української РСР довший час працювала без Регламенту. Лише у 1980 році його було прийнято. Відповідно до цього Регламенту, Президія Верховної Ради скликала сесії двічі на рік, надсилаючи депутатам запрошення одночасно з переліком питань, що вносились до розгляду. Таким чином, Верховні Ради радянських часів формально мали багато спільного з парламентами, але за своєю суттю такими не були. 71 СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ В  они існували неавтономно і були на верхівці ієрархії рад всіх рівнів. Верховні Ради радянських часів не були парламентами ще й тому, що не діяли постійно. Сесії Верховної Ради скликалися двічі на рік на короткі проміжки часу. Це були декоративні зібрання депутатів для схвалення законів і оприлюднення рішень партійно-адміністративних органів.Проте Верховна Рада радянських часів, як і парламенти інших країн світу, формувалася шляхом виборів народних депутатів. Ці вибори, однак, були специфічними. Партійні органи формували контингент депутатів, виходячи з пропорційного репрезентування жінок, робітників, вчителів, лікарів, вчених та безпартійних. Тож до Верховної Ради обиралися "кращі представники блоку комуністів і безпартійних" на безальтеративній основі при повному контролі партійних структур. Як правило, оголошувалося, що за кожного кандидата проголосувало не менше 99,9% виборців. Ситуація з виборами до Верховної Ради України змінилася у 1990 році. Ці вибори проводилися на альтернативній основі: кандидатів у депутати висували трудові колективи, а Комуністична партія хоча й висувала своїх представників, але на загальних підставах. За законом депутати мали право працювати на своїх робочих місцях і одночасно бути депутатами Верховної Ради, що почала працювати на постійній основі. 1.2.8. Верховна Рада України Законодавча діяльність, близька до стандартів законотворчості демократичних парламентів світу, почалася в Україні з Верховної Ради України 1-го скликання (на той час вона за обліком радянської хронології була Верховною Радою УРСР 12-го скликання). Вона була обрана на підставі "Закону про вибори в Українській РСР" відповідно до Конституції Української РСР 1978 року і розпочала свою роботу 15 травня 1990 року. Відповідно до вимог Декларації про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 року, Верховна Рада почала вносити необхідні зміни до діючої Конституції Української РСР та інших законодавчих актів республіки. Нижче ми наводимо стислий перелік і короткий опис найважливіших з них. |
Схожі:
| Урок з художньої культури 10 клас України за польсько-литовської доби; показати місце культури України на тлі тогочасних явищ світового мистецтва; розвивати уміння... |
Кодекс є результатом спільної та тривалої роботи практично усіх центральних... ... |
| ВСТУП Розділ І. Духовний портрет Василя Симоненка на тлі тоталітарної доби с. 7 – 35 |
Встановлення нового світового порядку під впливом глобалізації Основним призначенням глобальної кризи є встановлення «нового світового порядку». Під «новим світовим порядком» розуміється встановлення... |
| МИТРОФАНОВ У гостросюжетному романі відомого американського письменника Стівена Кінга неймовірна, фантастична доля героя, що внаслідок тяжкої... |
Центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний відділ З... Бібліотека – моя доля: з досвіду роботи / Долинська ЦРБ, метод бібліогр від.; уклад. З. В. Тарантюк, Н. П. Кушнірчук, відп за вип.... |
| Світове господарство. Основні системи світового господарства |
Світове господарство. Основні системи світового господарства |
| Тема. Це дівчина не просто так Маруся Це голос наш. Це пісня. Це душа. /Психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай на тлі конкретної історичної дійсності через ставлення... |
1. Травестія як форма засвоєння культурної традиції «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Верґілія, героїв якої (з богами включно) Іван Котляревський... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua