НА ТЛІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ

Скачати 5.92 Mb.

Назва	НА ТЛІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
Сторінка	5/54
Дата	03.04.2013
Розмір	5.92 Mb.
Тип	Книга

bibl.com.ua > Право > Книга

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 54

34

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

у

рядові пропозиції. Депутат має право виступати у дебатах з конкретного питання лише один раз. Час виступу не обмежений, проте спікер при необхідності має право встановити ліміт виступу у 10 хв. Процедура голосування у Палаті Громад - відкрита. Депутати, що голосують "за", збираються по праву руку від спікера, ті, хто "проти" - по ліву. Вони проходять мимо клерка і називають своє ім'я. Рішення приймаються простою більшістю. Вимоги кворума відсутні, однак при наявності менше 40 депутатів розгляд питання переноситься на наступне засідання. Читати промову не дозволяється. Встановлюються також вимоги щодо вбрання - чоловіки повинні бути у піджаках і при краватках.

Спікер є головною посадовою особою Палати. Він обирається із депутатів і на час спікерства призупиняє членство в партії. На перевиборах він обирається в окрузі, де не висуваються інші претенденти. Спікер не бере участі в дебатах і голосує тільки тоді, коли голоси депутатів розділилися порівну. Він може затверджувати правила, що складають основу парламентської процедури, припиняти засідання за відсутності кворуму, а також за власним бажанням, оскільки запис на виступи відсутній, надає слово депутатам. Якщо депутат бажає виступити, він повинен звернути на себе увагу спікера ("спіймати погляд спікера").

Спікер може в будь-який момент припинити виступ депутата або на день позбавити його права брати участь у засіданні. За порушення регламенту депутат на тиждень може бути позбавлений права брати участь у засіданнях, за повторне порушення - на місяць, а на третій раз - на невизначений термін. У веденні справ спікеру допомагає клерк -старша посадова особа Палати Громад, в обов'язки якої входить консультування спікера щодо норм парламентської процедури.

Робочими органами Палати Громад є комітети, що створюються для розгляду окремих біллів і після завершення їх розгляду розпускаються. В структурі робочих органів британського парламенту є й регулярні спеціалізовані комітети: Великий Шотландський комітет, Великий Уельський комітет, Північноірландський комітет.

Процедура засідань комітетів схожа на загальну процедуру Палати Громад: зліва від голови сидять члени опозиції, справа - члени уряду. При розгляді білля виступають міністри, та професійні чиновники, обізнані з питанням, що розглядяється.

35

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

В

Палаті Громад є також 14 спеціальних комітетів для розслідування і перевірки діяльності міністерств. Вони були створені у 1979 році і відповідають структурі міністерств. Ось перелік сфер відповідальності цих комітетів: національна оборона, внутрішні справи, закордонні справи, фінанси, енергетика, промисловість і торгівля, транспорт, сільське господарство, трудова зайнятість населення, охорона навколишнього середовища та питання науки і освіти. Ці комітети контролюють видатки уряду, керівництво справами і державну політику у відповідній галузі.

Комітети можуть призначати експертів для надання експертної оцінки з певного питання, викликати у комітет для отримання інформації будь-яку посадову особу міністерства, відомства, а також представників громадських організацій та політичних діячів. За відмову з'явитися в комітет для свідчень особа може бути позбавлена волі (це рішення приймає Палата Громад). Міністри за статусом є членами парламенту, тому на виклик комітету з'являються тільки з дозволу прем'єр-міністра.

Існують також спеціальні "сесійні комітети": з питань процедури, петицій, що подані до Палати Громад, питань публікацій і складення звітів засідань, сприяння депутатській діяльності.

Депутат не підлягає арешту за будь-які висловлювання в Палаті, а також не може бути заарештований без дозволу своїх колег-депутатів, за винятком, якщо він скоїв кримінальний злочин.

Тепер розглянемо структуру Палати Лордів. Керівником цієї Палати є лорд-канцлер. Він є дійсним членом кабінету, призначається прем'єр-міністром і є главою суддівської системи країни. З питань парламентської процедури його також консультує клерк парламенту.

Палата Лордів засідає потижнево з понеділка до четверга. Вона не має жодних правил про порядок припинення дебатів. Порядок виступів узгоджується до засідання, тому в функції лорда-канцлера не входить виклик членів палати для дебатів. Члени Палати Лордів можуть отримати дозвіл не брати участь у засіданнях, тож звичайно існує певний контингент Палати, що ніколи не присутній на засіданнях.

Палата лордів є вищою судовою інстанцією країни і має юрисдикцію Вищого апеляційного суду, рішення якого є остаточними.

36

1. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Н

а пропозицію прем'єр-міністра Великобританії у 1999 році Палата Лордів проголосувала за те, щоб позбавити перів спадкового права засідати у Палаті. Внаслідок цього голосування, очевидно, невдовзі відбудеться реформування Палати Лордів.

1.1.6. Еволюція Конгресу Сполучених Штатів Америки

Конституція 1789 року, прийнята Конституційним Конвентом 1787-1789 років у Філадельфії, була не першою, написаною чи прийнятою у Сполучених Штатах. У період, що безпосередньо передував 1789 рокові, кожен із штатів, що входив до Сполучених Штатів (за винятком Конектикуту і Род-Айленду), прийняв і керувався власною письмовою конституцією. Таким чином, дехто з "конституційних батьків", що 1789 року брали участь у філадельфійському Конституційному Конвенті, вже мав практику конституційного творення, активно працюючи до того над складанням конституцій у своїх штатах.

В той час, коли Конвент радився і вів дебати в Філадельфії, у Нью-Йорку зібрався Конгрес Сполучених Штатів, що обговорював питання національної політики. Конгрес отримав свої повноваження в результаті угоди, укладеної делегатами всіх тринадцяти штатів у листопаді 1777 року і офіційно ратифікованої штатами у березні 1781 року. Конституційний Конвент 1787 року у Філадельфії фактично був скликаний цим Конгресом.

Поштовхом до скликання Конституційного Конвенту у Філадельфії були вади урядування що виявилися у прийнятих Конгресом Статтях. Відповідно до цих Статей Конгрес мав право, за згоди щонайменше дев'яти штатів, позичати гроші і "випускати векселі у кредит Сполучених Штатів", але не мав жодного джерела доходів, якими б він міг гасити ці позики чи викупляти векселі. Дохід Конгресу забезпечувався оподаткуваням штатів, але сам Конгрес не мав жодних механізмів для їх стягнення у випадку небажання штату сплачувати податки у державну скарбницю.

Крім того, Конгрес не мав права примусу явки делегатів на засідання і, як наслідок, на засіданнях часто бракувало кворуму, необхідного для виконання його функцій. Однією з основних проблем

37

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

б

ула також неспроможність Конгресу забезпечити виконання своїх резолюцій. Метою філадельфійського Конвенту було забезпечення ефективної діяльності федерального уряду, який водночас поважав би автономію штатів.

Було вирішено, що для надання новій системі юридичної сили, конституцію має ратифікувати народ Сполучених Штатів, а не просто законодавчі органи штатів. Відповідно до цього Конвент погодився, що Конгрес надішле Конституцію спеціально скликаним конвентам декількох штатів, а Конвент у свою чергу передасть її делегатам, обраним населенням кожного штату. Ця резолюція Конгресу була ухвалена без Род-Айленду, незважаючи на спротив штату Нью-Йорк. Починаючи з грудня 1789 року Конституція була швидко ратифікована дев'ятьма з тринадцяти штатів. Чотирма штатами, що зайняли очікувальну позицію, були Нью-Йорк, Вірджинія, Північна Кароліна і Род-Айленд.

Вірджинія зрештою підписала конституцію, а Нью-Йорк невдовзі наслідував її прикладу, тому що делегати від Нью-Йорку знали, що якщо штат не ратифікує документу, то його південні округи і головне місто відколяться і одноосібно приєднаються до федерації. Невдові після Нью-Йорку й Вірджинії, підпис під Конституцією поставила Північна Кароліна, а Род-Айленд зробив це лише через рік після початку функціонування спільного уряду.

За положеннями Статей Конфедерації Сполучені Штати управлялися виключно однопалатним законодавчим органом. Ухвалення Конституції 1789 року різко змінило структуру і повноваження федерального уряду, а також структуру і функціонування Конгресу.

Конституція 1789 року створила стійку систему розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Главою виконавчої влади став президент, що обирався виборчою колегією представників від кожного штату. Судова система отримала право конституційного нагляду як за законодавчими актами Конгресу, так і за рішеннями президента.

Що стосується законодавчої влади, тут гору взяв "вірджинсь-кий план", представлений делегатами штату Вірджинія. Цей план передбачав створення двопалатного законодавчого органу, Конгресу, що складався б із Сенату і Палати представників. "Вірджинський план" передбачав також пропорційне представництво в обох пала-

38

риз\.
1. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРЮ

тах, що відповідало б чисельності населення. Ця пропозиція була змінена, і Конституція 1789 року встановила пропорційне представництво від кожного штату на основі чисельності населення для Палати представників, у той час як число сенаторів обмежувалося двома делегатами від кожного штату.

Конституція 1789 року розширила законодавчі повноваження федерального уряду, надавши Конгресові право законодавчої ініціативи у випадку "необхідності і належності" задля реалізації загальних цілей Конституції. Крім того, Конституція надала Конгресові право накладати і збирати податки, позичати гроші від імені Сполучених Штатів, регулювати торгівлю, карбувати гроші, оголошувати війну і формувати й утримувати збройні сили.

ПАЛАТА ПРЕДСТАВНИКІВ

Перший Конгрес США згідно з Конституцією 1789 року складався з 59 представників. До 1912 року їх число зросло до 43 5 і більше не змінювалося. Основою для визначення кількості місць є населення штатів; кількість членів перерозподіляється кожні десять років відповідно до перепису населення. Члени Палати обираються щодва роки за одномандатними виборчими округами з приблизно однаковою кількістю населення. За наміром делегатів Конституційного Конвенту 1787-1789 років, Палата представників повинна була втілювати принцип народного представництва; звідси і короткий виборчий цикл (два роки) і пряме голосування.

Організація і статус Палати представників еволюціонували під впливом політичних партій, що мають механізми контролю за роботою цього органу і механізми мобілізації більшості, необхідної для ухвалення законодавчих актів. З часом партійні лідери, такі як спікер і лідери більшості й меншості, стали відігравати ключову роль у функціонуванні Палати. Втім, партійна дисципліна у Палаті не завжди сувора, оскільки її члени кожні два роки підлягають переобранню, а отже тяжіють до того, щоб мати тісніший зв'язок зі своїми виборчими округами.

Палата представників має право законодавчої ініціативи в сфері податкового законодавства, бо саме вона представляє волю народу.

39

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Палата представників організована за системою комітетів, згідно з якою її члени поділені на менші групи з метою складання порядку денного, підготовки законопроектів до пленарних засідань і встановлення процедурних норм роботи Палати. Кожен комітет контролюється партією більшості (республіканцями або демократами). Майже всі законопроекти спочатку надсилаються до комітету. Конгреси перших скликань мали мало комітетів, але вони з часом зростали за чисельністю і важливістю. Нині існує понад 20 постійних комітетів, що відповідають головним чином за основні напрямки політики.

Кожен комітет має свій апарат і бюджет. Комітети можуть проводити відкриті слухання, пропонувати законопроекти, які не були формально' внесені іншим суб'єктом законодавчої ініціативи, і вести розслідування у порядку нагляду за виконанням чи впровадженням профільних рішень. Періодично призначаються також тимчасові й спеціальні комітети.

Комітети Конгресу відіграють важливу роль у нагляді за міністерствами й відомствами виконавчої влади. Керівники міністерств та інші чиновники виконавчої влади часто викликаються до комітетів для роз'яснення своїх рішень або звіту про їх реалізацію.

СЕНАТ

"Батьки" Конституції США створили Сенат як гаранта прав штатів і думки меншості. Для урівноваження влади між великими й малими штатами Конституція дає кожному штатові однакове представництво у Сенаті. Крім того, щоб компенсувати ситуативні політичні рішення, термін повноважень кожного сенатора становить шість років - втричі більше, ніж термін повноважень членів Палати представників. Щоб запобігти появі сенатської еліти, Конституція вимагає, щоб одна третина його членів кожні два роки переобиралася. Таким чином, термін повноважень сенатора становить 6 років, і обирається він у числі однієї третини всіх сенаторів. Тож повна зміна членів Сенату можлива лише за 6 років.

Сенат має деякі повноваження, які відсутні у Палати представників. Йому надане право затверджувати договори і призначати федеральних суддів, посадових осіб виконавчої влади, а також затверджува-

40

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

т

и послів, призначених президентом. Спочатку до обов'язків Сенату входило "шліфування" й доопрацьовування законопроектів, розроблених Палатою представників, а в ширшому значенні - забезпечення і дотримання стратегічних і довгострокових інтересів держави. З часом Сенат став партнером Палати представників у законодавчому процесі і нині витрачає значний час на розробку своїх власних законопроектів.

За прикладом Палати представників, у 1794 році Сенат вжив цілеспрямованих заходів для встановлення більшої відкритості обговорень. У відповідь на протести законодавчих органів штатів, які стверджували, що вони не мають засобів ефективної оцінки роботи обраних сенаторів, Сенат запровадив політику відкритих дверей щодо обговорень на пленарних засіданнях і в комітетах.

На початку 20-го сторіччя демократи вибороли більшість у Сенаті і для проштовхування законодавчої програми своєї партії запровадили посаду лідера більшості на пленарних засіданнях. За десять років пост лідера партії на пленарних засіданнях набув великого значення у роботі Сенату, і залишився таким дотепер. Схоже нововведення відбулося і в Палаті представників.

Другою важливою зміною в структурі Сенату була 17-а поправка до Конституції, яку сенатори ратифікували в 1913 році і яка передбачала обрання сенаторів безпосередньо народом. До того часу сенатори обиралися законодавчими органами штатів.

У перші роки свого існування Сенат після досягнення одностайності щодо загальної спрямованості законопроекту (подібно до першого читання в Україні) покладався на тимчасові комітети для розробки конкретних положень цього закону. Війна 1812 року засвідчила потребу у постійній наявності спеціальних знань і досвіду, носіями яких мають бути постійні комітети. У 1816 році Сенат заснував постійні комітети, організовані за основними функціями виконавчої гілки влади. Впродовж кінця дев'ятнадцятого і початку двадцятого столітть число сенатських комітетів швидко зростало. В часи, коли Сенат міг дозволити собі мати апарат і службові приміщення лише для голів комітетів, кількість комітетів майже дорівнювала числу сенаторів.

У 1920 році, а потім після Другої світової війни Сенат ліквідував багато комітетів. З 1950 року Сенат забезпечив комітети значни-

41

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

м

и професійними кадровими ресурсами і здійснив реформи, спрямовані на зведення до мінімуму диктаторського контролю, який раніше здійснювали голови комітетів.

1.2. СТАНОВЛЕННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 1.2.1. Народовладдя і представницька влада в Русі

Історія української державності починається з Русі (IX ст.н.е.). Ця держава, що проіснувала близько 350 років, була типовою феодальною монархією, у якій регіонами (волостями) управляли удільні, князі - васали Великого князя, який був главою адміністрації і військовим начальником. Русь не мала загальнодержавного представницького органу. Проте влада Великого князя до певної мірі находилася під контролем народних зборів міста Києва, які мали назву Віче. Волості, якими керували удільні князі, також мали свої віча.

Власне, віче було продовженням традицій народовладдя давніх часів, про що вже було сказано вище. У Літописі говориться:

"Новгородці бо ізначала, Смоляне і Кияне і Полочане і вся вла-сти, якоже на думу на Віча сходяться, на що старійші здумають, на тому і пригороди стануть ".

Тож віча (народні збори) у Русі були явищем, поширеним в усіх землях. Вони беруть початок з антських часів, про що писали згадувані вище Іордан, Прокопій Кесарійський, Маврикій і Багрянородний.

Велике значення для розвитку представницьких органів Русі мало Віче Новгородської землі. Ще за часів Ярослава Мудрого Новгород отримав особливі права, які встановлювали справжній республіканський устрій Новгорода і визнавалися наступниками Ярослава. Поступово у Новгороді виник політичний устрій з поділом влади і розвинутою судовою системою. Міста і села мали повну автономію. Народ вибирав Раду Панів, князя, архиєпископа і посадника. Рада Панів була законодавчим органом (парламентом), архиєпископ виконував функції президента, а посадник - голови уряду. Князь був головнокомандувачем армії

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 54

Схожі:

Урок з художньої культури 10 клас України за польсько-литовської доби; показати місце культури України на тлі тогочасних явищ світового мистецтва; розвивати уміння...	Кодекс є результатом спільної та тривалої роботи практично усіх центральних... ...
ВСТУП Розділ І. Духовний портрет Василя Симоненка на тлі тоталітарної доби с. 7 – 35	Встановлення нового світового порядку під впливом глобалізації Основним призначенням глобальної кризи є встановлення «нового світового порядку». Під «новим світовим порядком» розуміється встановлення...
МИТРОФАНОВ У гостросюжетному романі відомого американського письменника Стівена Кінга неймовірна, фантастична доля героя, що внаслідок тяжкої...	Центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний відділ З... Бібліотека – моя доля: з досвіду роботи / Долинська ЦРБ, метод бібліогр від.; уклад. З. В. Тарантюк, Н. П. Кушнірчук, відп за вип....
Світове господарство. Основні системи світового господарства	Світове господарство. Основні системи світового господарства
Тема. Це дівчина не просто так Маруся Це голос наш. Це пісня. Це душа. /Психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай на тлі конкретної історичної дійсності через ставлення...	1. Травестія як форма засвоєння культурної традиції «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Верґілія, героїв якої (з богами включно) Іван Котляревський...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання