НА ТЛІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ

Скачати 5.92 Mb.

Назва	НА ТЛІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
Сторінка	3/54
Дата	03.04.2013
Розмір	5.92 Mb.
Тип	Книга

bibl.com.ua > Право > Книга

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 54

1.1.2. Народовладдя і представницька влада у Стародавній Греції

Стародавня Греція є яскравим прикладом системи народовладдя у давнину, особливо з огляду на те, що демократичні інститути там формувалися і вдосконалювалися на протязі кількох століть. З практичної точки зору надзвичайно цікавим є те, що в період розквіту Афінської демократії основні елементи цих інститутів цілеспрямовано реформувалися і вдосконалювалися видатними державними діячами того часу.

Демократична організація суспільства в Аттіці почалася реформами Солона. У 595 році до н.е після повстання громадян Солон отримав необмежені повноваження в питанні формування державних інститутів. Він видав низку законів про боргові відносини, що зокрема стосувалися погашення боргів, повернення волі боржникам, котрі через невиконання боргових зобов'язань стали рабами, і скасував владу кредиторів над особою боржників. Крім цього Солон оголосив загальну амністію і ліквідував закони царя Драконта, згідно з якими смертна кара була найпоширенішим покаранням за злочин незалежно від ступеня його обтяжливості. Переказують, що коли Драконта якось запитали, чому він за більшість злочинів призначив

19

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

смертну кару, він відповів, що дрібні злочини заслуговують смертної кари, а для більших він просто не знайшов більшого покарання.

За конституцією Солона все населення Афін складалося з 10 філ і було поділено на 4 класи згідно з майновим станом. Четвертий клас не мав податкових зобов'язань, як і права обиратися на керівні державні посади. Перші три класи сплачували податки відповідно до майнового стану за прогресивною системою (більша вартість майна- вищий податок) і обирали представників від свого класу до Ради п'ятисот (Буле).

Громадянські права в Афінах передавалися спадково: їх могли отримати тільки ті жителі, чиї батьки були громадянами. Для визначення цього існував список громадян, куди могли вносилися особи після досягнення ними вісімнадцятирічного віку. До процедури набуття громадянства входило прийняття присяги громадянина.

Верховна законодавча влада в Афінах належала Народним зборам. В перерві засідань Народних зборів афінським суспільством керувала Буле (Рада п'ятисот). Буле поділялася на 12 комісій (при-таній), кожна з яких щорічно на протязі одного місяця (30 - 35 днів) була головною і утримувалася за рахунок держави. До Буле могли обиратися ті громадянини, котрі досягай віку 30 років. Спочатку бу-левти (представники) від кожного класу обиралися простою більшістю голосів, проте згодом процедура голосування була замінена жеребкуванням. Таким чином сліпий жереб став обирати членів Ради п'ятисот з громадян віком старших 30 років.

Як вже було сказано, окрім представників Буле, афіняни також обирали архонтів (спочатку одного на 10 років, а потім щорічно 9 архонтів), котрі відали всіма державними справами і мали право видавати закони. Архонти обиралися також за допомогою жеребкування з громадян, що належали до перших трьох майнових класів. Вони звітували про свою діяльність перед Народними зборами і їх особа вважалася священною, поки вони залишалися при владі.

Булевти ретельно перевірялися на благонадійність. Вони були зобов'язані звітувати про свою діяльність і за порушення законів підлягали суду. Кожен громадянин міг стати булевтом, але з часом така можливість для бідніших верств населення ставала все більш проблематичною, бо їх все частіше почали усувати від жеребкуван-

20

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

н

я, мотивуючи це тим, що їм важко одночасно виконувати обов'язки і керувати своїм господарством.

Організаційні питання Буле вирішувалися п'ятдесятьма булев-тами-пританами з чергової на той час філи. Щоденно, за винятком неслужбових днів (свята, "нещасливі дні"), притани обирали голову Буле (епістата) і скликали засідання Буле. Відповідно, до їх функцій належала підготовка засідань Буле.

Буле обговорювала законопроекти, які надсилалися Народним зборам, напрацьовувала проекти рішень Народних зборів, займалася фінансовими справами, розподіляла матеріальну допомогу, здійснювала нагляд за святилищами, накладала штрафи і розглядала адміністративні справи, а також вирішувала питання, що стосувалися суднобудування та мореходства: побудова трієрів' і тетрерів², спорудження доків та спорядження оснащення кораблів.

Буле вислуховувала звіт про діяльність та в разі потреби проводила суд над посадовими службовцями, в тому числі розпорядниками фінансів. Вирок Буле міг бути оскаржений у Народному суді (гілеї). До функцій Буле також входило визначення кандидатур бу-левтів та архонтів на наступний рік.

Вище законодавче зібрання, Народні збори, скликалися рішенням Буле. На них були зобов'язані бути присутніми всі громадяни, що досягни 20-літнього віку. Загальна кількість таких громадян сягала близько 20 тисяч осіб. На збори не допускалися жінки та іноземці, останні під загрозою смертної кари.

Конституція Солона надавала Народним зборам досить широкий обсяг повноважень: прийняття законів і декретів, підтримання дипломатичних відносин з іноземними державами (зокрема зустрічі з іноземними послами), призначення послів до інших країн, оголошення війн і укладення мирних договорів, затвердження деяких посадових осіб (наприклад, стратегів), виконання бюджету, ведення митних справ, затвердження витрат на будівництво та контроль за діяльністю виконавчої влади.

Народні збори скликалися чотири рази на місяць. Про проведення зборів та їх порядок денний (скільки справ заплановано розг-

¹ Трієр - корабель з трьома рядами весел

² Тетрер - корабель з чотирма рядами весел

21

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

л

янути та які рішення обговорюватимуться) прітани повідомляли населення за чотири дні наперед. До кола питань для розгляду могли входити:

перевірка діяльності властей - чи вважає народ їхні розпо
рядження вірними або справедливими;
забезпечення постачання продовольства та води;
захист держави;
розгляд заяв про зраду, змову проти демократії, підкуп та
спадкоємців.

Засідання Народних зборів відбувалися на горі Пнікс, навпроти Акрополя, де було влаштоване місце з трибунами для ораторів, стратегів, пританів, архонтів і писарів (почесна президія). Ця історична пам'ятка, місце найдавнішого в світі парламенту, збереглося до наших днів і його можна побачити, відвідавши столицю Греції, Афіни.

Участь у Народних зборах була обов'язковою, але громадяни Афін інколи нехтували цим обов'язком і тоді на зборах не було кворуму, який було встановлено на межі 6000 учасників. В цьому випадку на вулиці міста пританами посилалися вартові, котрі відсліджу-вали прогульників і мітили їх кіноваром. Існувала також і фінансова мотивація участі в Народних зборах: громадяни, що приходили на збори вчасно, отримували платню, яка не сплачувалась тим, хто запізнився або не з'явився зовсім. Крім того, громадяни, що запізнювалися, ставали окремо і відгороджувалися канатом, а мічені прогульники повинні були виплатити штраф.

Історія впровадження цих мотиваційних заходів описана Арі-стотелем і висміяна в комедіях Арістофана. Арістотель писав, що коли громадяни перестали ходити на Народні збори, Агірій для заохочення відвідування почав сплачувати учасникам по одному оболу. Ця традиція була продовжена Гераклітом Клазоменським, який збільшив оплату до двох оболів, а потім знову Агірієм - до трьох оболів.

Кворум з 6000 громадян потрібен був для вирішення справ високої ваги. Цифра "6000" залишалася з давніх-давен; з античних

22

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

д

жерел нам відомо, що для вигнання жителя Афін з міста необхідно було 6000 черепків, які люди вкидали до спеціальної урни. Черепок грецькою мовою звався "острака", а процедура позбавлення громадянства називалася похідним від цього слова терміном "остракізм".

Одним з демократичних інститутів древніх Афін був Народний суд - Геліея. Геліея займалась не тільки судовими справами, але й відігравала значну роль в законодавчому процесі. Народний суд мав право накласти вето на прийнятий закон і вимагати від народних зборів його перегляду. Суд також розглядав справи посадових осіб і скарги громадян.

До складу Геліеї входило 6000 членів, котрі обиралися жеребкуванням щороку з числа громадян, що досягай тридцятилітнього віку і не мали боргів. Судочинство велося загальним судовим зібранням або окремими комісіями по 500, 1000, чи 1500 членів. Комісії зазвичай розглядали важливі політичні справи.

Велика чисельність судців практично виключала можливість підкупу. Крім того, судді геліеї обиралися всього на один рік, що підтримувало реноме цього інституту як справді народного суду. Рішенням Солона було також створено Верховний суд, до якого обиралися громадяни, старші 60 років, і рішення якого були остаточними.

Важливим інститутом управління стародавніми Афінами був Ареопаг, рада досвідчених і багатих громадян. До нього пожиттєво обирались тільки громадяни з числа архонтів. Ареопаг розглядав найважливіші справи, до яких належали, наприклад, перевірка рішень народних зборів, охорона релігії і народних звичаїв, заслуховування справ про зраду батьківщини і вбивства.

Засідання Ареопагу проводилося на горі бога війни Арея вночі при світлі факелів під головуванням другого архонта. Голосування велося камінцями, які ареопагіти вкидали до металевої урни милосердя або до дерев'яної урни смерті. За рівної кількості голосів архонт кидав камінь до урни милосердя, і цей голос вважався голосом богині Афіни Паллади.

Важливу роль в управлінні державою відігравала Колегія десяти стратегів. Вони обиралися Народними зборами за допомогою

23

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

відкритого голосування з числа багатих громадян, котрі проявили себе як досвідчені державні діячі. Під час війни перший стратег ставав главою держави.

Таким чином, Народні збори уособлювали владу народу, Буле - владу середнього класу, Ареопаг і Колегія стратегів - владу аристократії.

За життя видатного державного діяча Афін Перікла відбулась процедурна реформа у виборчій системі держави. Всі державні посадові особи стали призначатися Народними зборами або визначатися за допомогою вдосконаленої процедури жеребкування. Задля жеребкування використовувалась спеціальна машина для жеребкування, яку сьогодні можна побачити в музеї Афінських Народних зборів: кам'яна стела з пазами для табличок з іменами кандидатів. Жеребкування проводилося спочатку в 10 філах, де визначалися кандидати від філи. Таблички з іменами цих кандидатів передавалися до Народних зборів у глиняних глечиках. Від кожної філи до Ради п'ятисот обиралося 50 булевтів, яких визначали, витягуючи таблички з глечика. Глечик містив більше табличок з іменами кандидатів; таким чином, відбувалося подвійне жеребкування. 50 табличок кандидатів після цієї процедури поміщалися в пазах кам'яної стели.

За допомогою жеребкування визначалися всі військові чини, десять військових стратегів, а також посадові особи, що відали водопостачанням, будівництвом кораблів, державними фінансами, збором податків, ремонтом храмів.

Виконавча влада базувалася на принципах виборності, відсутності підпорядкованості, звітності, та щорічній зміні виконавців на всіх посадах. Часто жеребкування на посаду проводилося серед осіб, які висловили бажання посісти її. Проте дуже сувора процедура звітності посадових осіб про свою діяльність зменшувала кількість можливих кандидатів. Якщо чиновник був запідозрений у недобро-чесності, йому на час слідства забороняли покидати Афіни, а на майно накладали арешт. Це призводило до того, що прості громадяни Афін боялися посідати керівні посади.

24

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

1.1.3. Народовладдя і представницька влада у Стародавньому Римі.

Стародавній Рим зазнав трьох форм державного управління: царська держава, республіка та Римська імперія. Проте представницька влада і елементи народовладдя тут не творили демократичного за своєю суттю устрою, як у Греції.

Після загибелі Трої Еней, син Анхиза і Афродіти, переселився з троянцями в Італію на землі царя Латина³. В 753 році до н.е. його потомки Ромул і Рем на семи пагорбах (Квірінал, Вимінал, Есквініл, Целій, Авентин, Палатин, Капітолій) заснували Рим.

Після об'єднання з сабінянами цар Ромул розділив населення царства на три триби, до кожної з яких входило по 10 курій. Кожна курія мала свою землю, спільні храми і святі місця, а також окремі традиції і свята. В куріях на постійній основі скликалися збори, на які з'являлися всі дорослі чоловіки. Вони вирішували питання сімейних, майнових, релігійних відносин, судили громадян за особливо важкі злочини. Збори курій (куріатні коміції) обирали царя (кожна курія мала один голос), влада якого обмежувалася Сенатом, який також затверджував рішення куріатних коміцій. Цар мав обов'язки полководця, і судді, та виконував певні релігійні функції.

За царя Сервія Туллія (578 - 534 рік до н.е.) у Римі було введено майновий ценз, згідно з яким усі військові і цивільні повинності (податки) розподілялись не подушно, а залежно від майнового стану. Римляни, що мали прибуток сто тисяч і більше асів, увійшли до 80 центурій, з яких половина (40 центурій) складалися з людей 46-60 років і половина - з 18-45-річних. Ці центурії отримали назву центурій першого розряду. До 20 центурій другого розряду входили римляни, прибуток яких становив від 75 до 100 тисяч асів. До 20 центурій третього розряду відносились ті, в кого прибуток був в межах від 25 до 50 тисяч асів. 20 центурій четвертого розряду складали римляни з прибутком від 11 до 25 тисяч асів, а 30 центурій п'ятого розряду ті, хто мав менше 11 тисяч асів. Решта громадян була об'єднана в одну центурію, члени якої звільнялися від військової повинності.

Із видатних людей Сервій створив ще 12 кінних центурій і для купівлі коней виділив із казни по 10 тисяч асів.

³

Вергілій, "Енеїда "

25

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Відповідно до цензового стану визначалися й права громадян. При вирішенні важливих питань управління державою для голосування першими запрошувалися центурії кіннотників, потім 80 піших центурій першого розряду. Якщо згоди не досягалось, то для голосування запрошувались центурії другого розряду, проте до центурій нижчих розрядів справа не доходила.

Царі правили Римом 244 роки. У 509 році до н.е. після вбивства Тарквінія Гордого на зборах центурій замість царя було обрано двох консулів - Луція Юнія Брута і Луція Тарквінія Колатина. Так консули стали найвищими посадовими особами держави. Почалася ера Римської республіки.

Луцій Юній Брут і Луцій Тарквіній Колатин склали і змусили громадян прийняти присягу, згідно з якою ніхто і ніколи в майбутньому не міг бути визнаний царем Риму.

Крім консулів, республіканським Римом правили також Сенат і магістрати. Сенат фактично був вищим управлінським органом Республіки, хоч і вважався дорадчим органом при магістраті: народні збори збиралися рідко, магістрати обиралися на один рік, а Сенат був постійно діючим органом.

За часів республіки Сенат мав значні повноваження. Він був верховним органом для затвердження рішень зборів кожної з тридцяти курій. Сенат вів казначейські справи, визначаючи доходи і видатки. Без дозволу цього органу не можна було витрачати ніяких коштів. Сенат визначав внутрішню і зовнішню політику, керував будівництвом храмів і громадських споруд.

Сенат не мав постійного приміщення і засідав в різних місцях: у спорудах на Форумі, в храмі Аполлона на Марсовому полі (за межами міста), в курії Помпея⁴.

Проте Сенат не був виборним органом. Щоб попасти до нього, потрібно було бути обраним на важливі державні і муніципальні посади, якими були посади двох консулів, чотирьох преторів⁵, цензорів⁶ , чотирьох квесторів⁷, та чотирьох едилів⁸. Тільки після пе-

⁴ В цій споруді було пізніше вбито Гай Юлія Цезаря

⁵ Претор - головний суддя Римської республіки

⁶ Цензори обиралися щоп'яти років для перепису населення і встановлення цензових груп

⁷ Квестори в Римській республіці відали казною

⁸ Едили керували громадськими роботами

26

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

р

ебування на цих посадах можна було потрапити до сенатського списку.

Список сенаторів щоп'ять років укладався спершу консулами, а потім це право було надано цензорам. Після кожної зміни списку змінювався й порядок розміщення в ньому сенаторів. Сенатор на першій позиції звався "принцепсом". Сенаторами ставали пожиттє-во, досягнувши 27-літнього віку. Проте їх могли й позбавити місця в Сенаті за розпусту, казнокрадство чи боягузтво в бою.

Сенатори зодягали світлі тоги, займали почесні місця в театрах і цирках, двічі на рік за рахунок держави урочисто обідали на Капітолії, їздили у відрядження з почесним супроводом, та звільнялися від багатьох повинностей. До їх обов'язків входило утримання будинку в Римі, організація багатих обідів, та навчання дітей у дорогих учителів. З огляду на це для сенаторів було введено високий майновий ценз, що складав 800 тисяч сестерцій.

За неявку на засідання без поважних причин сенатори сплачували штраф. Процедура засідань була доволі проста: консули займали спеціальні місця в центрі залу, а сенатори не мали постійних місць і розміщувалися будь-де. Вони говорили з свого місця стільки, скільки вважали за потрібне. Коли говорив сенатор, всі інші повинні були мовчати. За недотримання цього правила та інші порушення порядку головуючий міг наказати лікторам арештувати порушника. Тільки народний трибун міг відмінити арешт.

Сенатори виступали по старшинству відповідно до списку один раз на день. Головуючий називав сенатора на ім'я, наприклад: "Марку Антонію, говори!". Інколи для економії часу консули, претори чи трибуни призначали одного оратора від свого імені. Головуючий міг припинити дискусію, не опитуючи всіх сенаторів, або поставити питання на голосування без обговорення. Голосування відбувалося шляхом пересаджування сенаторів на правий і лівий боки. В залежності від важливості питання потрібно було набрати одну третину, половину або дві третини голосів.

На початку республіканського правління плебеям не все подобалося в керівництві державою, особливо нестерпним для них був гніт патриціїв. В 492 році до н.е. вони висловили протетст, озброї-

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 54

Схожі:

Урок з художньої культури 10 клас України за польсько-литовської доби; показати місце культури України на тлі тогочасних явищ світового мистецтва; розвивати уміння...	Кодекс є результатом спільної та тривалої роботи практично усіх центральних... ...
ВСТУП Розділ І. Духовний портрет Василя Симоненка на тлі тоталітарної доби с. 7 – 35	Встановлення нового світового порядку під впливом глобалізації Основним призначенням глобальної кризи є встановлення «нового світового порядку». Під «новим світовим порядком» розуміється встановлення...
МИТРОФАНОВ У гостросюжетному романі відомого американського письменника Стівена Кінга неймовірна, фантастична доля героя, що внаслідок тяжкої...	Центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний відділ З... Бібліотека – моя доля: з досвіду роботи / Долинська ЦРБ, метод бібліогр від.; уклад. З. В. Тарантюк, Н. П. Кушнірчук, відп за вип....
Світове господарство. Основні системи світового господарства	Світове господарство. Основні системи світового господарства
Тема. Це дівчина не просто так Маруся Це голос наш. Це пісня. Це душа. /Психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай на тлі конкретної історичної дійсності через ставлення...	1. Травестія як форма засвоєння культурної традиції «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Верґілія, героїв якої (з богами включно) Іван Котляревський...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання