Передмова

Скачати 2.09 Mb.

Назва	Передмова
Сторінка	3/18
Дата	22.02.2016
Розмір	2.09 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

Оскарження в суді процедури щодо надання статусу біженця в Україні

Право кожного на звернення до суду

Право кожного на звернення до суду передбачено в Конституції України, а також в низці міжнародно-правових і внутрішньодержавних актів України.

Відповідно до ч.ч. 2 і 3 ст. 55 Конституції України^²⁴ права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 р.^²⁵ визнає право кожної людини на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення його загальних прав, що надані йому Конституцією або законом.

Конвенцією про статус біженців 1951 р. закріплено право біженців на вільне звернення до суду на території всіх Договірних Держав та користування щодо права звернення до суду таким самим правом, що й громадяни, зокрема з питань юридичної допомоги та звільнення від забезпечення сплати судових витрат (cautio judicatum solvi) (ст. 16).

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. закріплює право на справедливий судовий розгляд (ст. 6) та на ефективний засіб правового захисту (ст. 13). Для забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створено Європейський суд з прав людини, який функціонує на постійній основі (ст. 19).

Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції». Оскільки шукач статусу біженця в Україні перебуває на території України, то він знаходиться під юрисдикцією України, і на нього розповсюджується дія Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р. № 3018-III^²⁶ усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

У випадку прийняття негативного рішення для заявника, зокрема, рішення органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову в прийнятті заяви про надання статусу біженця, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця заявник має право, протягом семи робочих днів, оскаржити до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, яким є Державний комітет України у справах національностей та міграції, а так само до суду (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про біженців»)

Рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції про надання, втрату або позбавлення статусу біженця також може бути оскаржене в судовому порядку (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про біженців»).
До 1 вересня 2005 року спори щодо визначення статусу біженця вирішувалися на підставі Цивільно-процесуального кодексу України від 18.07.1963 р. № 1500-VI^²⁷. Стаття 248-7 цього Кодексу передбачала, що за результатами розгляду скарги суд постановляє рішення. При встановленні обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує орган державної влади, орган місцевого самоврядування, посадову чи службову особу задовольнити вимогу заявника і усунути порушення, скасовує покладений на нього обов'язок чи застосовані до нього заходи відповідальності або іншим шляхом поновлює його порушені права, свободи чи законні інтереси.

Від 1 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV^²⁸ (далі – КАС), згідно з яким зазначені категорії справ розглядаються на підставі цього Кодексу.

Іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України (ч. 4 ст. 6 КАС).

Ст. 10 КАС закріплює рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 7 КАС, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах України є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

7) обов’язковість судових рішень.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (ч. 1 п. 1 ст. 17 КАС). Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Справи про оскарження рішень щодо процедури надання статусу біженця мають предметну, територіальну та інституційну підсудність.

Предметна підсудність.

Справи щодо оскарження рішень Державного комітету України у справах національностей та міграції та органів міграційної служби підсудні окружним адміністративним судам (ч. 2 ст. 18 КАС). Зауважимо, що на цей час окружні суди ще не створені (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КАС), тому зазначені справи розглядаються місцевими загальними судами.

Територіальна підсудність.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАС).

Теорія права визначає правовий акт як документ, що прийнятий у встановленому порядку органами держави, об’єднаннями громадян за уповноваженням держави, посадовими особами, іншими учасниками соціальних зв'язків, і направлений на регулювання суспільних відносин в інтересах народу, виконання законів і відправлення правосуддя оптимальними засобами у встановлений час та в межах компетенції^²⁹. Відповідно, якщо правовий акт містить індивідуальні приписи щодо осіб, і породжує, змінює або припиняє правовідносини, то він є актом індивідуальної дії.

Рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції, а також органів міграційної служби щодо конкретної особи – шукача статусу біженця в Україні очевидно є правовими актами індивідуальної дії.

Можливість оскарження нормативно-правових актів передбачено ч. 3 ст. 19 КАС. Нормативно-правовий акт^³⁰ – це офіційний документ, прийнятий уповноваженою особою (суб'єктом) у строго визначеній формі і який містить у собі нормативні приписи. Нормативний припис – владне волевиявлення уповноваженого на те суб'єкта, що має обов'язковий характер, тобто адресоване індивідуально невизначеному колу учасників суспільних відносин, що стосуються типових життєвих обставин, а також, які застосовуються і реалізуються при певних життєвих ситуаціях.

Нормативний припис відрізняється від індивідуального припису тим, що адресується конкретним суб'єктам, стосується конкретної життєвої обставини та реалізується одноразово.

Таким чином, у контексті територіальної підсудності рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції, а також органів міграційної служби щодо конкретної особи – шукача статусу біженця в Україні мають оскаржуватися до окружного адміністративного суду за місцем проживаня (перебування, знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАС).

Інституційна підсудність.

Ст. 20 КАС передбачає інституційну підсудність.

Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 КАС, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами.

Випадки колегіальності

Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність центрального органу виконавчої влади, його посадової чи службової особи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів (ч. 1 ст. 24 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 24 КАС «адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності».

Колегією у складі трьох суддів здійснюється перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 24 КАС).

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п’яти суддів (ч. 4 ст. 24 КАС).

Види судових рішень

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови (ч. 1 ст. 158 КАС) і повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 159 КАС).

Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали (ч. 2 ст. 158 КАС).

На підставі ст. 164 КАС «Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку».

Також суд може винести окремі ухвали. Такі ухвали виносяться, якщо під час розгляду справи суд виявляє порушення закону (ст. 166 КАС). Окремі ухвали направляються відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Згідно із ст. 168 КАС суд, що ухвалив судове рішення, також може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ст. 162 КАС).

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Постанови суду першої інстанції можуть бути оскаржені до Апеляційного адміністративного суду^³¹. Судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду України^³².
Нас час визначення статусу біженця в України особі, яка звернулася за наданням їй статусу біженця, або яка скористалася правом на оскарження, видається одна з таких довідок^³³:

– довідка про подання особою заяви про надання їй статусу біженця (на час з моменту звернення із заявою про надання статусу біженця і до винесення рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні докуменів для вирішення питання щодо надання статусу біженця);

– довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішеня питання щодо надання статусу біженця (на час з моменту прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця і до відмови в наданні статусу біженця);

– довідка про прийняття скарги до розгляду (на час оскарження рішення органу міграційної служби щодо відмови в прийнятті заяви про надання статусу біженця або в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця до Державного комітету України у справах національностей та міграції. Така довідка повинна видаватися з моменту відмови органом міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в прийнятті заяви про надання статусу біженця або в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та до моменту винесення рішення Державним комітетом України у справах національностей та міграції за результатами розгляду скарги);

– довідка про звернення до суду (на час з моменту звернення із позовною заявою до суду та до моменту винесення остаточного рішення суду по справі).

Від моменту звернення шукача статусу біженця до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ, як це передбачено абзацом 2 ст. 9 Закону України «Про біженців», і до остаточного рішення суду по справі (у випадку оскарження рішень органів виконавчої влади), до такої особи слід ставитися як до потенційного біженця^³⁴.

Оскарження до Європейського суду з прав людини

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. На сьогодні у контексті цієї норми можна говорити про звернення до Європейського суду з прав людини^³⁵.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

Схожі:

Навчально-методичний посібник ЧЕРКАСИ Передмова	Навчально-методичний посібник ЧЕРКАСИ Передмова
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Передмова	П. В. Афанасьєв ПОБУДОВА ДЖЕРЕЛ БЕЗПЕРЕБІЙНОГО ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА РАДІОСИСТЕМ Передмова
Змістовий модуль Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину Передмова	ПЕРЕДМОВА Взаємодія деталей, механізмів затвора гаубиці д-30 під час відкривання, закривання
ЗМІСТ Передмова 5 0 Загальний відділ 7 Пізнавальна література для дітей та юнацтва 19 1 Філософські науки. Психологія 21	Керівний документ з технічного обліку обладнання і паспортизації... Передмова
2008 ПЕРЕДМОВА РОЗРОБЛЕНО: Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів...	ПЕРЕДМОВА Призначення цього посібника — допомогти вчителю викладати математику в 6 класі на різних рівнях, залежно від підготовки класу та...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання