|
|
Скачати 2.09 Mb.
|
іменем УкраїниДД.ММ.РР M-ий районний суд м. N у складі колегії суддів: головуючого J1, суддів: J2, J3, при секретарі S, з участю позивача, представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. N адміністративну справу за позовом громадянки AS на рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції щодо відмови в наданні статусу біженця, встановив: ДД.ММ.РР позивач направила до суду позовну заяву на рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції (далі – Держкомнацміграції) від ДД.ММ.РР про відмову в наданні статусу біженця. Позов мотивує тим, що її питання розглядалось без повного дослідження та перевірки всіх обставин, зазначаючи, що вона і її сім’я під час проживання в Чечні в м. N переслідувалися російськими військовими та піддавались залякуванню та переслідуванням через чеченську національність і вона змушена була покинути Чечню та виїхати до України. З цих підстав просить зобов’язати Держкомнацміграції надати їй статус біженця. Представник позивача підтримав її вимоги, звертаючи увагу на визнаний міжнародний факт переслідувань в Росії осіб за належністю до чеченської національності. Представник Держкомнацміграції доводи, викладені в позові, не визнав, вказавши, що позивач не підпадає під термін «біженець», а також під ті підстави, які передбачають надання статусу біженця, оскільки фактично не переслідувалась в країні свого походження і не мала реальної загрози своєму життю чи здоров’ю. У судовому засіданні було встановлено, що рішенням Держкомнацміграції від ДД.ММ.РР AS було відмовлено в задоволенні заяви про надання статусу біженця відповідно до абз. 5 ст. 10 Закону України «Про біженців» з посиланням на відсутність обставин, передбачених ст. 1 цього Закону. AS прибула до України ДД.ММ.РР та звернулася до OMS із заявою про надання статусу біженця. Рішенням Держкомнацміграції від ДД.ММ.РР їй було відмовлено в наданні статусу біженця. ДД.ММ.РР AS виїхала з України до Чечні, де знаходилась в м. N. Повернулася до України ДД.ММ.РР. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців», під терміном «біженець» розуміється особа, яка не є громадянином України, і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, вимушена залишити територію країни, громадянином якої вона є, і не може чи не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань. У судовому засіданні було добуто доказів того, що під час проживання AS на території Російської Федерації, а саме в Чечні, її переслідували представники Російських Федеральних військ чи представники влади. Факти постійних перевірок документів та нетактовне ставлення до неї з боку військових, на які вона посилається, також можуть свідчити про переслідування її за ознаками національності. У судовому засіданні не встановлено переслідувань AS за національністю на інших частинах території Російської Федерації. У судовому засіданні AS пояснила, що військові її затримували на вулиці, чинили перешкоди у пересуванні в Чечні та обмежували можливість в’їзду та виїзду з території країни. Таким чином, суд вважає, що AS, будучи за національністю чеченкою, переслідувалась на території Чечні за ознаками національності, а тому при прийнятті рішення №_ від ДД.ММ.РР Держкомнацміграції були порушенні її права. Керуючись ст.ст. 7, 11, 158, 162, 163 КАС України, суд вирішив: Позов задовільнити. Скасувати рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції про відмову в наданні статусу біженця. Зобов’язати Державний комітет України у справах національностей та міграції прийняти рішення про надання AS статусу біженця в Україні. Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду N-ої області в порядку, передбаченому чинним законодавством. Головуючий: суддя J1 (підпис) Судді: суддя J2 (підпис) суддя J3 (підпис) Секретар S (підпис) печатка ПОСТАНОВА іменем України ДД.ММ.РР M-ий районний суд м. N у складі колегії суддів: головуючого J1, суддів: J2, J3, при секретарі S, з участю позивача, представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. N адміністративну справу за позовом громадянина AS на рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції, встановив: Позивач звернувся до суду зі скаргою на рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції (далі – Держкомнацміграції) стосовно відмови в наданні йому статусу біженця. Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки приймалося без врахування та без дослідження всіх обставин, що мають юридичне значення для надання йому статусу біженця, просив визнати оскаржуване рішення неправомірним. У судовому засіданні Позивач підтримав скаргу та пояснив, що не може повернутися до себе на батьківщину, оскільки через свою належність до чеченської національності його життю та свободі там загрожує небезпека, а також нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження. Він пояснив, що під час проживання в Чечні в м. N переслідувався військовослужбовцями федеральних військ Російської Федерації, його затримували та вимагали викуп від його рідних, тільки після сплати якого він був звільнений. Зазначив, що не має можливості вільно пересуватися по території Чечні, його постійно затримували на блокпостах, відбирали паспорт. У нього є побоювання, що наступного разу, коли його затримають та в нього і його рідних не буде можливості сплатити викуп, він може не повернутися додому. Він пояснив, що не має можливості переселитися до іншої частини Російської Федерації, оскільки російська влада переслідує осіб чеченської національності, особливо молодих чоловіків його віку. Також переслідування є і з боку опозиції, представники якої постійно до нього зверталися, агітували його взяти участь в бойових діях проти федеральних військ. Позивач заявляв, що не має бажання воювати, однак його постійно примушують це робити. Під час проведення співбесіди AS вказував співробітникам OMS на конкретні випадки переслідування його з боку представників влади Росії та російських військових, однак ця інформація не була належним чином перевірена, оскільки в разі перевірки була б підтверджена і визнана такою, що відповідає дійсності. Дані, про які він повідомляв, спростовані не були. Таким чином, вважає рішення Держкомнацміграції про відмову в наданні статусу біженця необґрунтованим та незаконним. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що рішення про відмову в наданні статусу біженця було винесено лише в результаті однієї співбесіди, факти, про які Позивач повідомив представнику OMS, перевірені не були, йому відмовлено в наданні статусу біженця на підставі відсутності документів, які б підтверджували факт переслідування за національною ознакою. Однак, як зазначає представник Позивача, абсурдною є ситуація – вимагати документи, які доводять переслідування з боку влади від особи, яка переслідується. Також, як зазначає представник Позивача, у відповідності із Конвенцією про статус біженців 1951 р., до якої 10.01.2002 року приєдналась і Україна (Закон України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців»), обов'язок доводити факти переслідування покладається на особу, яка подає заяву, але за смислом ч. 2 ст. 71 КАС у випадку неможливості надати докази, статус біженця надається без подання зазначених документів, тобто сумніви трактуються на користь заявника. Представник Держкомнацміграції в судове засідання не з'явився, про день, місце, час розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглядати справу у його відсутність. Вислухавши пояснення Позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Рішенням Держкомнацміграції від ДД.ММ.РР AS було відмовлено в наданні статусу біженця на підставі абз. 5 ст. 10 Закону України «Про біженців», у зв'язку з відсутністю обґрунтування побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Такий висновок OMS зробив за результатом однієї співбесіди. У відповідності до ст. 13 Закону України «Про біженців» OMS здійснюють перевірку наявності обставин, за якими статус біженця не надається. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності та дійсності поданих ним документів, OMS має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Як встановлено судом, Держкомнацміграції перевірка фактів, викладених AS під час співбесіди, не проводилась, запити у відповідні органи не були зроблені, таким чином можна зробити висновок, що рішення Держкомнацміграції було прийнято формально. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 13 Закону України «Про біженців», ст.ст. 7, 11, 158, 162, 163 КАС України, суд вирішив: Позов AS задовільнити. Визнати рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції №__ від ДД.ММ.РР про відмову в наданні статусу біженця неправомірним. Зобов’язати Державний комітет України у справах національностей та міграції прийняти рішення щодо надання AS статусу біженця в Україні. Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду N-ої області в порядку, передбаченому чинним законодавством. Головуючий: суддя J1 (підпис) Судді: суддя J2 (підпис) суддя J3 (підпис) Секретар S (підпис) печатка ПОСТАНОВА іменем України ДД.ММ.РР M-ий районний суд м. N у складі колегії суддів: головуючого J1, суддів: J2, J3, при секретарі S, з участю позивача, представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. N адміністративну справу за позовом громадянина AS на рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції, встановив: Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції (далі – Держкомнацміграції) від ДД.ММ.РР позивачу було відмовлено в наданні статусу біженця відповідно до абз. 5 ст. 10 Закону України «Про біженців». Оспорюючи законність даного рішення, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати рішення неправомірним та зобов’язати Держкомнацміграції прийняти рішення щодо надання йому статусу біженця. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач ДД.ММ.РР приїхав до України та звернувся до OMS із заявою про надання йому статусу біженця. Рішенням зазначеної установи позивачу було відмовлено в наданні статусу біженця, тому позивач оскаржив рішення до Держкомнацміграції. Вважає, що приймаючи рішення про відмову у наданні статусу біженця, Держкомнацміграції неправильно застосував норму Закону України «Про біженців», не обґрунтував належним чином свою відмову та не враховував усіх обставин справи. Позивач за національністю є таджик, був членом Народно-Демократичної партії Афганістану, а тому після приходу до влади талібів став переслідуватись як за національною ознакою, так і за політичними переконаннями. Його ув’язнювали, піддавали жорстоким тортурам, вбили його дядька та двоюрідного брата. Тому позивач, реально побоюючись за своє життя та за життя своїх родичів, приїхав до Російської Федерації, перетнувши кордони Таджикістану і Казахстану. Однак в Росії позивач не зміг подати заяву через невиправдані затримки представників державної влади, а тому вирішив приїхати до України та звернутися із заявою про надання йому статусу біженця. Представник позивача просив також врахувати дані про політичну обстановку в Афганістані в даний час та врахувати дані УВКБ ООН щодо питання повернення біженців в Росію. Представник Держкомнацміграції позов не визнав, пояснивши, що AS було відмовлено в наданні статусу біженця відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням того, що даних про його належність до певної партії під час інтерв’ювання встановлено не було і позивач на це не посилався. При прийнятті рішення про відмову в наданні статусу біженця Держкомнацміграції керувався даними про політичну обстановку в Афганістані та прийняв до уваги ту обставину, що AS вже звертався в Україні із заявою про надання статусу біженця, але йому було відмовлено в наданні статусу біженця, хоча сам позивач приховав цей факт. У судовому засіданні встановлено наступне. Позивач є громадянин Афганістану, за національністю таджик. ДД.ММ.РР AS звернувся із заявою до OMS, в якій вказав, що таліби примушували його вступити до їх лав, погрожували розправою, тому він вимушений був залишити країну свого походження. Під час співбесіди причиною міграції позивач вказав погане життя та війну, політичні переконання та національні відносини. Крім того, позивач зазначив, що, проживаючи в Афганістані, в політичних партіях не перебував. Приймаючи рішення по заяві AS, Держкомнацміграції перевірив доводи, викладені позивачем на співбесіді, порівняв їх з його анкетою та рішенням №__ від ДД.ММ.РР і відмовив в наданні статусу біженця відповідно до абз. 5, 7 ст. 10 та абз. 2 ст. 1 Закону України «Про біженців». Відповідно до абз. 5 ст. 10 Закону України «Про біженців» статус біженця не надається особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абз. 2 ст. 1 цього Закону, відсутні, а також стосовно якої встановлено, що до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця така особа перебувала в третій безпечній країні. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про біженців», біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи та політичні переконання, перебуває за межами країни своєї громадянської належності, та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Суд вважає, що у судовому засіданні не було добуто доказів того, що позивач в країні свого походження переслідувався за свої політичні переконання чи за ознакою національності. Крім того, під час інтерв’ю позивач сам зазначив, що в політичних партіях не перебував. Наявність в Афганістані певних переслідувань громадян іншої національності, в т.ч. і таджиків, суд вважає, не може бути ствердженням того, що такі переслідування мали місце відносно позивача. Крім того, суд враховує, що на даний час політична обстановка в Афганістані змінилася, до влади прийшли демократичні сили. Будь-які переслідування в державі осіб, які за національністю є таджиками чи до приходу до влади талібів були членами Національно-демократичної партії Афганістану, не існують. Посилання представника позивача на те, що при поверненні позивача на Батьківщину можуть мати місце такі переслідування, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджуються ніякими достовірними доводами і носять характер припущення70. Що стосується тверджень представника позивача на необґрунтованість відмови AS в наданні статусу біженця, то суд також не може прийняти їх до уваги, оскільки в рішенні чітко зазначено, на підставі якого закону та яких норм закону відмовлено в надані статусу біженця, зазначено, що підставою для відмови є той факт, що причиною імміграції позивача є економічні проблеми. Крім того, позивач перебував на території інших безпечних країн, однак у встановленому порядку за статусом біженця не звернувся. Зокрема, як пояснив представник позивача, AS на територію Росії перебував більше року, тому суд вважає, він мав можливість звернутися до відповідної установи із заявою про надання статусу біженця. Також суд враховує, що ДД.ММ.РР позивач вже звертався до OMS з проханням надати йому статус біженця, однак йому було відмовлено. Зазначену обставину він приховав та вказав, що в цей час проживав на території Росії. Таким чином, суд, враховуючи зібрані по справі докази, вважає, що Держкомнацміграції прийнято рішення про відмову в наданні статусу біженця відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання його неправомірним відсутні і в задоволенні позовних вимог слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 13 Закону України «Про біженців», ст.ст. 7, 11, 158, 162, 163 КАС України, суд вирішив: Відмовити AS в задоволенні позовних вимог. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в установлений законом строк. Головуючий: суддя J1 (підпис) Судді: суддя J2 (підпис) суддя J3 (підпис) Секретар S (підпис) печатка |
| Навчально-методичний посібник ЧЕРКАСИ Передмова |
Навчально-методичний посібник ЧЕРКАСИ Передмова |
| 1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Передмова |
П. В. Афанасьєв ПОБУДОВА ДЖЕРЕЛ БЕЗПЕРЕБІЙНОГО ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА РАДІОСИСТЕМ Передмова |
| Змістовий модуль Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину Передмова |
ПЕРЕДМОВА Взаємодія деталей, механізмів затвора гаубиці д-30 під час відкривання, закривання |
| ЗМІСТ Передмова 5 0 Загальний відділ 7 Пізнавальна література для дітей та юнацтва 19 1 Філософські науки. Психологія 21 |
Керівний документ з технічного обліку обладнання і паспортизації... Передмова |
| 2008 ПЕРЕДМОВА РОЗРОБЛЕНО: Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів... |
ПЕРЕДМОВА Призначення цього посібника — допомогти вчителю викладати математику в 6 класі на різних рівнях, залежно від підготовки класу та... |