СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Становлення ринкових відносин у суспільстві вимагає підготовки нової генерації конкурентоздатних фахівців з високим рівнем компетентності, професійними вміннями, спроможних якісно виконувати функціональні обов’язки та поставлені виробничі завдання.

Європейський вимір у підходах до професійної освіти передбачає різнорівневе навчання, в якому кожен рівень підпорядкований основній меті – підготувати молоду людину, яка володіє загальними і професійними компетенціями та займає активну громадянську позицію до складного, динамічного ринку праці. Однак на сьогодні в Україні у системі професійної підготовки кваліфікованих кадрів склалася критична ситуація, спричинена кризовим станом вітчизняної економіки, фізичним і моральним старінням трудових ресурсів, дефіцитом працівників з вищою освітою одних професій та перенасиченням інших, кардинальним зменшенням обсягів випускників професійно-технічних навчальних закладів, відсутністю ефективної системи профорієнтаційної роботи тощо. Зниження якості трудового потенціалу створює перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили, яка відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, мобільності й економічної активності загалом. Усе це дає підстави стверджувати, що задовольнити потреби держави або окремого регіону в кваліфікованих кадрах й одночасно реалізувати запити особистості має професійна освіта, побудована на засадах діяльнісного, компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів.

З позицій європейського вибору нині важливо перенести акцент формування трудового потенціалу на рівень регіону, використати прогностичні можливості місцевих традицій забезпечення кваліфікованими кадрами різних галузей локальної економіки. Тому доцільність вивчення історико-педагогічних особливостей становлення і розвитку професійної освіти Закарпаття крізь призму демократичних змін у минулому з урахуванням сучасних соціально-економічних умов набуває особливої значущості. Передовсім творчого переосмислення вимагають традиції європейських демократичних підвалин у фаховому шкільництві закарпатського краю в період між двома світовими війнами. Унікальність історії Закарпаття полягає у тому, що цей регіон тривалий час був відірваний від материнської землі, однак саме у досліджуваний період здійснив швидку соціально-економічну й культурно-освітню еволюцію. Стрімкий прогрес краю став можливим завдяки об’єднанню закарпатських українців із сусідніми слов’янськими народами у складі найдемократичнішої на той час європейської держави – Чехословацької Республіки (ЧСР), яка забезпечила автономні права з високим ступенем самоорганізації, самоуправління і національної самоіндентифікації в культурі та освіті.

У дослідженні розкривається історичний аспект становлення і розвитку професійної освіти у Закарпатті впродовж 1919 – 1939 рр., позаяк на цьому етапі вона мала характерні особливості й опиралася на ті чи ті змістові, організаційно-методичні та соціально-захисні аспекти. Виокремлення і творче використання цих раціональних зерен в організації та здійсненні навчального процесу, на наш погляд, сприятиме вдосконаленню сучасної системи вітчизняної професійної освіти.

Про важливість професійної освіти, фахової підготовки кваліфікованих кадрів йдеться у низці нормативно-правових документів: Конституції України (1996), законах України «Про освіту» (1991), «Про професійно-технічну освіту» (1998), «Про вищу освіту» (2014) та ін. На їх основі окреслено мету, принципи, завдання та пріоритетні напрями розвитку системи професійної освіти, викладені у «Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 рр.» (2012), «Концепції розвитку професійної освіти в Україні» (2004), «Концепції Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 рр.» (2010), а також інших теоретико-методологічних документах, спрямованих на вдосконалення професійної підготовки молоді в нових соціально-економічних умовах.

З’ясування історичного аспекту становлення професійної освіти, які розкривають її специфіку як самостійного, профільного різновиду вітчизняної освітньої галузі, дає змогу на основі набутого попередниками досвіду з’ясувати сучасні тенденції й здійснити проектування перспективних стратегій її розвитку. Вивчення такого складного феномену, як професійна освіта, її історичних, теоретико-методологічних та психолого-педагогічних аспектів, потребувало врахування результатів численних попередніх досліджень, зокрема наукових праць українських і зарубіжних учених: С. Батишева, Г. Васяновича, М. Вегеша, Г. Вендта, А. Вихруща, О. Вільмана, А. Волошина, Р. Герляха, В. Гомонная, С. Гончаренка, М. Євтуха, Т. Завгородньої, М. Зимомрі, С. Золотухіної, І. Зязюна, В. Кеміня, М. Кляп, В. Кравця, І. Курляк, З. Курлянд, В. Лугового, П. Магочія, Н. Мукан, Н. Ничкало, Л. Оршанського, М. Пантюка, Г. Розлуцької, В. Росула, М. Савчина, В. Химинця, М. Чепіль, К. Шмідта, А. Штефана, О. Щербак та ін. Аналіз творчої спадщини цих науковців сприяв теоретичному узагальненню загальних підходів проблеми формування системи професійної освіти.

Потреба у ґрунтовному вивченні окресленої проблеми актуалізується її недостатньою розробкою в історії педагогіки, необхідністю розкриття змісту та організаційно-методичних засад фахового шкільництва минулого, важливістю виявлення шляхів використання цього прогресивного історичного досвіду в сучасній педагогічній практиці, тому викладені міркування дали підстави для вибору теми дисертаційного дослідження: «Становлення і розвиток професійної освіти в Закарпатті (1919 – 1939 рр.)».

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану НДР кафедри педагогіки та психології ДВНЗ «Ужгородський національний університет» при розробці теми «Теорія і практика становлення та розвитку системи освіти, навчання і виховання у загальноєвропейському контексті» (0110U000768). Тема дисертації затверджена вченою радою ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (протокол № 9 від 27 жовтня 2011 р.) й узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 25 вересня 2012 р.).

Мета дослідження – здійснити комплексний історико-педагогічний аналіз теоретичного надбання і практичного досвіду професійної освіти у Закарпатті впродовж 1919 – 1939 рр. та виявити можливості їх творчого використання в сучасних умовах.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

– проаналізувати історичні передумови, з’ясувати особливості розвитку професійної освіти у Закарпатті впродовж 1919 – 1939 рр. та виділити основні періоди її становлення;

– визначити основні чинники і тенденції розвитку системи професійної освіти Підкарпатської Русі;

– розкрити організаційно-методичні засади функціонування професійних навчальних закладів у досліджуваний період;

– обґрунтувати можливості творчого використання прогресивного історичного досвіду в умовах трансформації сучасної системи професійної освіти в Україні.

Об’єкт дослідження – професійна освіта в історії педагогічної думки Закарпаття.

Предмет дослідження – особливості становлення, тенденції розвитку та організаційно-методичні засади професійної освіти у Закарпатті (1919 – 1939 рр.).

Теоретичну основу дослідження становлять праці українських і зарубіжних учених із таких проблем: історії України та культурно-освітніх процесів у Закарпатті (І. Ванат, М. Вегеш, А. Волошин, В. Гарагонич, В. Гомоннай, І. Гранчак, Я. Грицак, Д. Данилюк, М. Грушевський, А. Ігнат, І. Король, І. Крип’якевич, І. Поп, О. Орос, М. Токар, С. Сірополко, В. Худанич, Ю. Шаповал, А. Штефан та ін.); філософії освіти (В. Андрущенко, А. Герасимчук, Г. Васянович, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай, М. Михальченко, І. Надольний, Н. Скотна, В. Скотний та ін.); історії розвитку загальної і професійної освіти в Україні (Л. Баїк, М. Барна, А. Бойко, А. Вихрущ, О. Волинська, Д. Герцюк, Н. Дем’яненко, М. Донченко, О. Дубасенюк, М. Євтух, Т. Завгородня, С. Золотухіна, О. Квас, В. Кемінь, І. Киричок, Н. Коляда, В. Кравець, І. Курляк, М. Левківський, І. Лікарчук, В. Луговий, Н. Ничкало, М. Лук’янченко, О. Любар, Л. Оршанський, М. Пантюк, Д. Пенішкевич, Я. Собко, Б. Ступарик, М. Чепіль та ін.); теорії і практики навчання у Закарпатті (М. Баяновська, О. Бенца, М. Зимомря, М. Кляп, М. Кухта, Л. Маляр, І. Небесник, Г. Рего, Г. Розлуцька, В. Росул, О. Фізеші, П. Ходанич, О. Юрош та ін.).

Методи дослідження: загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення, систематизація, класифікація) – для аналітичної обробки наукових джерел і з’ясування сутності професійної освіти як суспільного та педагогічного феномена; пошуково-бібліографічний – для вивчення архівних і бібліотечних фондів, каталогів, описів, видань тощо; системно-історичний – для розгляду історичних передумов та еволюції проблеми становлення і розвитку професійної освіти у Закарпатті; персоналістично-біографічний – для розкриття педагогічних поглядів й управлінської діяльності відомих педагогів-організаторів, які зробили вагомий внесок у розвиток професійної освіти Підкарпатської Русі; історико-типологічний – для з’ясування основних чинників, тенденцій та особливостей трансформації системи професійних навчальних закладів у Закарпатті впродовж досліджуваного періоду; історико-порівняльний – для порівняння подій, явищ, фактів, поглядів на досліджувану проблему з реаліями сьогодення; прогностичний – для виявлення умов ефективного впровадження прогресивного історичного досвіду у практику сучасної системи професійної освіти.

Джерельну базу дослідження складають кілька груп наукових документів. Зокрема, до першої групи належать праці з проблем філософії, історії, теорії вітчизняної освіти, а також навчально-методична література відомих закарпатських педагогів кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Друга група джерел – нормативно-правові документи, звіти, довідники, статистичні щорічники, а також плани та програми професійних навчальних закладів, статути громадських організацій (культурно-просвітницьких, педагогічних, фахових та ін.). До третьої групи належить періодична преса, зокрема часописи: «Подкарпатска Русь», «Учитель», «Учительський голос», «Урядовый вістник», «Урядова газета», «Народна школа», «Česká osvěta», «Škola měšt´anská» та ін. До четвертої групи увійшли документи і матеріали з Державного архіву Закарпатської області (фонди: 28; 56; 813; 1048; 1049; 1513; 1551) та фондів бібліотек – Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки НАПН України імені В. Сухомлинського, Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, бібліотеки ДВНЗ «Ужгородський національний університет», а також інтернет-ресурси сайтів науково-педагогічних видавництв, вітчизняних професійних і вищих навчальних закладів.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919 – 1939 роки. Нижня межа визначається приєднанням Закарпаття до Чехословацької Республіки (1919), демократичний уряд якої вперше в історії краю реально забезпечив рівні можливості для здобуття професійної освіти незалежно від статі, віросповідання, національності, соціального і майнового стану. Верхня межа періоду збігається з початком Другої світової війни (1939), яка привела до кардинальних суспільно-політичних змін в Європі, у т.ч. й Закарпатті.

Територіальні межі дослідження окреслені адміністративною територією Підкарпатської Русі, яка у 1919 – 1939 рр. перебувала в складі Чехословаччини, об’єднувала майже всі сучасні населені пункти Закарпаття, окрім м. Чоп та його околиць, а також включала с. Лекаровце (нині – Словаччина). Площа Підкарпатської Русі на той час становила 12097 км²; згідно з переписом 1930 р., на її території проживали 725357 осіб.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягають у тому, що:

– вперше здійснено системний науковий аналіз становлення і розвитку професійної освіти Закарпаття у період 1919 – 1939 рр., з’ясовано історичні передумови, науково обґрунтовано чинники та виявлено тенденції формування мережі професійних навчальних закладів, розкрито організаційно-педагогічні засади їх функціонування (нормативно-правове, навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення, зміст, форми та особливості організації навчально-виховного процесу);

– обґрунтовано періодизацію, яка відображає специфіку трансформації системи професійної освіти у Закарпатті означеного періоду: 1919 – 1920 рр. – відродження і формування системи професійної освіти Підкарпатської Русі після входження до складу Чехословацької Республіки; 1921 – 1930 рр. – інтенсивний розвиток мережі професійних навчальних закладів; 1931 – 1939 рр. – удосконалення та модернізація системи професійної освіти;

– узагальнено прогресивні здобутки професійної освіти Підкарпатської Русі у досліджуваний період та визначено їх цінність для розбудови системи підготовки професійних кадрів на сучасному етапі;

– уведено до наукового обігу нові дані, факти, теоретичні ідеї, що базуються на архівних документах і характеризують основні відмінності та тенденції формування системи професійної освіти у Закарпатті впродовж 1919 – 1939 рр., зокрема матеріали з ДАЗО: Ф. 28 (оп. 2, спр. 52, 53; оп. 3, спр. 258, 312, 366); Ф. 56 (оп. 1, спр. 201, 256, 372); Ф. 495 (оп. 1, спр. 3); Ф. 813 (оп. 2, спр. 2); Ф. 1048 (оп. 2, спр. 5,); Ф. 1049 (оп. 1, спр. 7); Ф. 1513 (оп. 1, спр. 3); Ф. 1551 (оп. 2, спр. 67, 80, 101, 120, 121, 194, 227, 252; оп. 3, спр. 139).