«РОЗВИТОК ДУХОВНО–ТВОРЧОЇ
ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА З ВИКОРИСТАННЯМ ТВОРІВ
В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО»
вЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ:
БАЛАМУТ юЛІЯ юРІЇВНА
РОЗВИТОК ДУХОВНО–ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА З ВИКОРИСТАННЯМ ТВОРІВ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
Початкова школа – це перший освітній рівень, який закладає фундамент загальноосвітньої підготовки школярів. Тому пріоритетним завданням навчання в початковій школі на сучасному етапі повинно бути не лише сформувати в учнів певну суму знань, умінь та навичок, а забезпечити подальше становлення особистості дитини, розвиток її розумових здібностей, і в першу чергу – це навчити дітей самостійно й творчо мислити.
І зараз цінними є теоретичні положення та практичне надбання Василя Олександровича Сухомлинського, який прагнув, щоб початкова школа стала школою мислення, фундаментом творчих здібностей учнів. Його ідеалами були вчитель – умілий, вдумливий вихователь розуму дитини, та учень – мислитель, дослідник, творець.
Видатний педагог убачав мету й результат своєї педагогічної діяльності не лише у формуванні творчої особистості школяра, а й у створенні доброго імені Людини.
Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, фантазії, творчості. Творчість є дійсністю, в яку людина вкладає ніби частку своєї душі, чим більше душі вона вкладає, тим багатшою стає сама.
Можливості для творчості безмежні. Шкільна творчість починається зі слова. Слід особливо підкреслити, що в житті дітей перше місце повинне належати словотворчості.
В. О. Сухомлинський писав: «Дати дитині радість поетичного натхнення, пробудити в її серці живе джерело поетичної творчості – така ж важлива справа, як навчання читанню й рішенню задач».
Творчість не приходить до дітей лише з натхненням, їй треба вчити. Але не для того, щоб виростити юних поетів, а щоб добрішим, благороднішим стало кожне дитяче серце.
Створення казок – один із найцікавіших для дітей видів творчості, найбагатше джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень.
Під впливом почуттів, пробуджуваних казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Якщо ми хочемо, щоб наші вихованці стали розумними, допитливими, кмітливими, треба виховувати, пробуджувати, одухотворювати їхній розум красою слова, думки.
Я вважаю, що першими творчими роботами, які складає дитина в початкових класах, повинні бути саме казки про те, що бачить дитина, що її оточує, що вона переживає, що бере близько до серця.
Досвід роботи переконує в тому, що навчити дітей писати твори правильно й красиво – велика й копітка праця. Тільки повсякденна робота над засвоєнням норм літературної вимови на всіх уроках дає позитивні результати. Головне в такій роботі – досягти оптимальної діяльності мислення кожної дитини, гарно знати індивідуальні особливості всіх учнів.
Для розвитку творчого мислення та мовлення учнів я звернулася до творів В. О. Сухомлинського. Тексти видатного педагога – безцінна скарбниця і для дітей, і для батьків, і для вчителів. Кожен його твір - мініатюра – це дитяча або сімейна проблема. Кожне оповідання – це мудра й тактовна підказка в тій чи іншій ситуації. У казках та оповіданнях В. Сухомлинського висока моральність, щирість, схвильованість почуттів, образна й жива мова. Це цінний матеріал і для виховання духовності, і для навчання рідній мові.
При календарному плануванні уроків української мови та читання я обов’язково підбираю ще й тексти В. О. Сухомлинського відповідно до теми уроку. Багато з цих оповідань та казок роздрукувала на кожного учня, розподіливши їх за темами: «Людина – найвища цінність», «Етюди рідної природи»,
«У дружбі велика сила», «Поважне ставлення до старших», «Подорож до джерела думки», «Розвивай у собі чуйність» тощо. Та, звичайно, ці папки постійно поповнюються новими текстами.
Робота над оповіданнями та казками видатного педагога не лише сприяє розумовому розвитку дітей, їх мисленню, мовленню, але і навчить доброті, чуйності, любові до всього живого, працелюбності, допитливості; примусить замислитися над своїми вчинками, підкаже вибір правильного рішення.
На першому етапі роботи я читала або розповідала дітям казки. Учні їх обговорювали та переказували. Але навіть переказ дітлахів, під умілим керівництвом дорослих, майже ніколи не буває дослівним, завжди стає своєрідним проявом творчості.
Гарно підготовлені й проведені перекази привчають учнів логічно, зв'язно висловлювати думки, збагачують і вдосконалюють мову школярів, розширюють їх світогляд. Вони також є безпосередньою підготовкою до складання учнями власних висловлювань.
Під час роботи над текстом прагну розвивати уяву дітей, їхню фантазію, привчаю вимогливо ставитися до слова, до його влучності, образності.
Практикую не тільки перекази, а й використовую різноманітні види творчих завдань:
- конструювання речень з урахуванням запропонованої мовленнєвої ситуації;
- складання тексту за поданим заголовком та кінцівкою;
- побудова тексту-опису за аналогією;
- за поданим початком;
- складання тексту за назвою та опорними словами;
- складання тексту-міркування при відповіді на питання;
- самостійне визначення теми й складання тексту за опорними словами;
- розгортання певного сюжету в текст;
- складання зв'язної розповіді за серією сюжетних малюнків.
На цих заняттях створюється атмосфера, яка сприяє творчому та духовному підйому учнів.
У своїй роботі часто використовую межпредметні зв'язки. На уроках образотворчого мистецтва учні із задоволенням ілюструють казки, прочитані на уроках читання.
Від складання усних розповідей у подальшому діти переходять до написання творів – мініатюр, що є найбільш важким видом діяльності. «Найголовніше в цій роботі, - наголошував В. О. Сухомлинський, - відкрити в кожному учні не тільки вдячного, чуйного слухача або читача казок, але й маленького казкаря - творця».
Звичайно, дитині нелегко скласти казку, якщо не дати їй натхнення для роботи думки.
Ось, наприклад, у нас у класі взимку жив жучок - сонечко, який з невідомих причин, не заліг у сплячку. Якось він подорожував по горщику з кактусом. Я звернулась до дітей:
- Уявіть собі, що наш жучок натрапив на колючку, дуже вколовся і поранений упав. А що було далі?
І одразу ж діти склали багато всіляких фантастичних історій порятунку жучка та його подальшої долі.
Ось так і складається основа казки. Необхідно дати поштовх дитині, підтримати, надихнути, тоді вона й сама охоче буде вигадувати. Немає жодного учня, який не зміг би це зробити після відповідної підготовки.
Створення казок стає для дітей першим етапом творчості, на якому вони стверджують свої здібності, пізнають себе, відчувають почуття гордості за те, що створили.
Робота над казками - це не тільки розвиток мовлення, а і самовиховання почуттів, це загальнопедагогічна проблема, від вирішення якої залежить розумовий розвиток учнів, багатство їхнього духовного життя.
Спочатку ми створювали казки колективно, поправляючи, додаючи, щось змінюючи. Поступово у дітей накопичуються знання, розвивається творче мислення, збагачується словниковий запас, вони звикають правильно будувати речення, а головне – відбувається духовне зростання, приходить упевненість у своїх можливостях.
І ось у нас з'явилися перші самостійні проби пера, народилися перші учнівські казки. Кожен твір обов'язково зачитується у класі, учитель навчає дітей удосконалювати написане, знаходити позитивне. Позиція вчителя на уроці - позиція зацікавленого співрозмовника, який уважно вислуховує кожну думку, виражаючи при цьому явне задоволення від спілкування з учнями, заохочуючи їхнє прагнення висловлюватися, підтримуючи в них переконаність, що їхня думка, міркування, висновок цікаві й для нього.
Складання казок – це найщасливіші хвилини духовного спілкування вчителя з учнями, а для дітей – незрівнянна радість мислення.
Пропоную одну із казок, яку написала моя учениця - Дубровіна Катерина
Сонечко і кульбаба
Ранньою весною виросла на лісовій галявині маленька кульбаба. Ледве з'явившись на світ, вона побачила сонечко, таке ж яскраве і золотисте, як і вона сама. Вони відразу подружилися. Вранці сонечко будило кульбабу. Увечері ж, коли воно ховалося за обрій, лягала спати і квіточка. А вдень сонечко зігрівало свою маленьку подружку теплим промінням і розповідало різні цікаві пригоди. Друзі дуже полюбляли грати в схованки. Сонечко заходило за хмаринки, а квітка відгадувала, де воно. Кульбабці ж ніяк не вдавалося сховатися від сонечка.
І ось якось вранці вийшло сонечко на небо, подивилося вниз і не побачило золотої шапочки своєї подружки. Жовті пелюстки квітки перетворилися на білі парашутики. Подув вітер, і вони розлетілися по всій галявині. Тепер друзі зустрінуться лише майбутньої весни, коли насіння проросте.
Звичайно, ці дитячі казки, не бездоганні. Але найголовніше те, що діти полюбляють складати, писати, а вміння прийде з часом.
А що ж залишається після казки?
«Залишається пережита одного разу радість творчості (а це вже саме по собі немало!) і нехай ще не зовсім усвідомлене дитиною відчуття першовідкривача, таке необхідне в будь-якій справі», - писав В. О. Сухомлинський.
ВИСНОВОК: учні, як правило, мають і гарні показники швидкості читання, володіють мовленнєвими навичками, намагаються висловити свої думки й почуття про прочитане. Добре підготовлені діти до продовження літературної освіти в старших класах. Вони відрізняються розвиненою уявою, художнім смаком, умінням аргументовано робити висновки про мотиви поведінки й вчинки персонажів, бачать авторське ставлення до описуваної події, розуміють основну думку твору, з інтересом, творчо працюють над творами, в яких не тільки використовують власні спостереження, але й висловлюють своє ставлення до описуваного.
Така цілеспрямована систематична робота з розвитку творчих здібностей учнів сприяє їх розумовому розвитку, розширює словниковий запас, розвиває зв’язне мовлення, формує особистісні риси школярів, їхні моральні переконання.
|