Тітаренко С.А.
доцент кафедри дошкільної педагогіки і психології
Глухівського національного педагогічного університету Сумської області,
кандидат педагогічних наук, м. Глухів
ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ДОШКІЛЬНА ОСВІТА» ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ
У статті здійснено аналіз досліджень з проблеми підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти. Визначено бар’єри впровадження інклюзивної освіти в практику роботи загальноосвітніх закладів. Виділено умови і шляхи подолання перешкод і труднощів у вирішенні проблем інклюзії. Виокремлено низку завдань, спрямованих на підготовку майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти.
Ключові слова: інклюзивна освіта, діти з особливими потребами, майбутні вихователі, професійна діяльність.
The article analyzes the studies on the training of future pre-school teachers to the professional activity in terms of inclusive education. Author identifies barriers of introducing of inclusive education in the practice of schools and highlights the conditions and ways to overcome difficulties in dealing with inclusion. There is a determination of a number of tasks aimed at vocational training of future pre-school teachers in the conditions of inclusive education in the article.
Key words: inclusive education, children with special needs, future pre-school educators, professional activity.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Виховання і навчання дітей з вадами розумового і фізичного розвитку є складовою частиною єдиної державної системи освіти. Розвиток сучасного суспільства детермінує повагу до людського розмаїття, встановлення принципів солідарності та безпеки, що забезпечує захист та повне інтегрування у соціум усіх верств населення, перш за все – осіб з обмеженими можливостями здоров’я. Це зумовлено визначенням головної мети соціального розвитку – створення «суспільства для всіх». В основу такого інтегрування покладено концепцію цілісного підходу, яка відкриває шлях до реалізації прав і можливостей кожної людини, насамперед, передбачає рівний доступ до здобуття освіти.
Якісна освіта передбачає задоволення особливих освітніх потреб кожного індивіда, зокрема й з порушеннями психофізичного розвитку, без відриву такої особи від звичного соціального оточення, сім’ї, друзів [1].
Законом України «Про дошкільну освіту» затверджені державні гарантії щодо здобуття дошкільної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. В Україні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими освітніми потребами. В основних законах України про освіту запропоновано такі терміни, як «діти, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку», «особи, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах», «молодь з інвалідністю», «діти з тяжкими порушеннями розвитку», «діти з обмеженими можливостями здоров’я» тощо. Усі ці терміни співвідносяться з медичною суспільно-соціальною моделлю [5].
Актуальність дослідження проблеми підготовки педагогічних кадрів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти обумовлена соціальним замовленням суспільства на підготовку педагогів, зокрема вихователів дошкільних навчальних закладів, які матимуть певні професійні та особистісні якості, необхідні для такої роботи.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Результати досліджень учених і практиків багатьох країн підтверджують, що інклюзивний підхід корисний із соціальної, академічної і навіть фінансової точок зору, як в цілому для шкільної системи, так і для всіх дітей, які залучаються до інклюзивної освіти. Науковці переконані: інклюзивна освіта для дитини з порушеннями розвитку за всіма параметрами має бути такою самою, як освіта, яку отримують діти без порушень.
Протягом останнього десятиліття вітчизняні науковці, зокрема В. Бондар, А. Колупаєва, Т. Євтухова, В. Ляшенко, І. Іванова, О. Столяренко, А. Шевчук, О.Савченко та інші досліджують проблеми залучення дітей з особливими потребами до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, їх реабілітації та соціалізації до суспільних норм.
Значний вплив на розвиток системи спеціальних навчальних закладів, удосконалення їх структури, розробку методик ранньої діагностики психічного розвитку дітей мали праці психологів Л.Виготського, О. Венгер, О. Запорожця, О. Киричука, Г. Костюка, Б. Корсунської, С. Максименка, Н. Морозової, В. Синьова, П. Таланчука, В. Тарасун, М. Ярмаченка, в яких обґрунтовано принципові положення щодо особливостей розвитку психічних процесів у дітей різного віку, ролі корекційного виховання у підготовці до шкільного навчання, механізмів формування їх соціально-комунікативної активності. Учені досліджували питання історії становлення і розвитку окремих напрямів спеціальної освіти дітей шкільного віку з різними психофізичними порушеннями. Одночасно аналізувалася історія виникнення наукових поглядів на ті чи інші прояви аномального розвитку та засоби їх психолого-педагогічної корекції.
Питання готовності майбутнього педагога до роботи з дітьми в умовах інклюзивної освіти досліджувались Н. Назаровою, Ю. Шумилівскою та ін. Теоретико-методичні основи проблеми підготовки педагогів дошкільної та початкової освіти для забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому просторі розкрито в наукових дослідженнях В. Бондаря, В. Засенка, А. Колупаєвої, С. Миронової, Н. Назарової, В. Синьова, Н. Шматко та ін.
Мета дослідження – здійснити аналіз досліджень з проблеми підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти; охарактеризувати особливості професійної підготовки студентів спеціальності «Дошкільна освіта» до реалізації завдань інклюзивної освіти.
Виклад основного матеріалу дослідження. В Україні практика впровадження інклюзивних форм освіти в систему загальноосвітніх навчальних закладів є досить складною, що пов’язано з наявністю бар’єрів загальної освіти, які заважають успішній реалізації інклюзивних процесів. До таких бар’єрів належать:
– загальна освіта не має реальних стимулів і не виявляє активного інтересу до проблем інклюзії;
– відсутність системного бачення проблеми інклюзії і шляхів її вирішення в різних освітніх структурах;
– непідготовленість педагогічного корпусу загальної освіти (дидактична, психологічна, особистісна) до участі в інклюзивних процесах;
– недостатній рівень компетентності в межах цієї проблеми педагогічного корпусу вищих педагогічних навчальних закладів;
– особливість традиційної слов’янської ментальності з її пріоритетом соціального захисту над освітою і вибудовування в такому ракурсі соціальної політики стосовно осіб з особливостями психофізичного розвитку відводять на другий план державну підтримку реформування освіти під завдання інклюзії (яка, наразі, зводиться практично до будівництва пандусів) [3].
Г. Кравченко, Г. Сіліна виділяють наступні умови і шляхи подолання перешкод і труднощів у вирішенні проблем інклюзії:
– правильне діагностування розвитку дитини та врахування її потенційних можливостей;
– психологічна підготовка дитини з особливими потребами та її батьків до навчання спільно зі здоровими однолітками;
– розробка методики інтеграції дитини залежно від виду дизонтогенезу;
– тісна співпраця з батьками, надання їм необхідного мінімуму дефектологічних знань, психотерапевтичної та консультативної допомоги;
– відповідна підготовка педагогів загальноосвітніх закладів;
– створення спеціальних умов у групі, навчальному закладі (необхідне обладнання, охоронний режим тощо);
– підготовка здорових дітей групи до взаємодії з дитиною з особливими потребами;
– супровід інклюзивного дошкільника фахівцем-дефектологом, надання дитині кваліфікованої колекційної допомоги;
– забезпечення комплексного медико-психолого-педагогічного супроводу [2].
Інклюзивна освіта є однією з тих концепцій, яка вимагає зміни усталених уявлень, що формувалися протягом багатьох десятиліть, в усіх учасників системи освіти. Її гуманістична і правозахисна складова має на увазі зміну системи соціальних відношень і ґрунтується на інших цінностях, ніж звична для нас традиційна освіта.
Розгляд освіти через призму інклюзивності означає зміну уявлень про те, що проблемою є дитина, і перехід до розуміння того, що змін потребує сама система освіти. Цілі інклюзивної освіти знаходяться принципово в іншій системі координат, яка кардинально відрізняється від усталеної системи загальної і спеціальної освіти. Варто наголосити на тому аспекті, що інклюзивна освіта не буде побудована швидко, це довготривалий проект, який передбачає, насамперед, формування професійно-особистісної готовності усіх учасників педагогічного процесу, і зокрема педагогів з дошкільної освіти до роботи в інклюзивних умовах.
З метою формування у студентів професійної компетентності у сфері розвитку, навчання і виховання дітей з особливими потребами в навчальні плани напряму підготовки «Дошкільна освіта» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» введено навчальні дисципліни «Основи логопедії та дефектології», «Основи корекційної педагогіки», «Основи інклюзивної освіти».
Пропоновані дисципліни покликані вирішити низку завдань у підготовці майбутніх вихователів:
– розкриття методологічних і теоретичних основ дефектології як інтегрованої галузі наукового знання, що поєднує клініко-фізіологічні і психолого-педагогічні напрями досліджень процесів розвитку, навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку; корекційної педагогіки, зокрема дошкільної, як науки про виховання і навчання дітей з особливими освітніми потребами як в умовах спеціальних освітніх закладів, так і в умовах масових освітніх закладів, реабілітаційних центрів, сім’ї; інклюзивної освіти як основної інноваційної технології кінця XX – початку XXI століття;
– вивчення особливостей та закономірностей фізичного і психічного розвитку різних категорій аномальних осіб;
– висвітлення науково-теоретичних основ корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями та відхиленнями в розвитку;
– ознайомлення з ефективними шляхами та засобами профілактики аномалій розвитку, попередження дитячої дефективності;
– вивчення способів поліпшення життя і діяльності дітей з обмеженими можливостями у соціальному оточенні.
– розкриття особливостей психолого-педагогічного супроводу дітей з обмеженими можливостями в умовах дошкільних навчальних закладів загального типу, специфіки надання їм необхідної допомоги;
– формування у студентів знань, умінь та навичок організації і проведення ефективної корекційно-розвивальної роботи з дітьми в інклюзивних групах дошкільних навчальних закладів.
Отримані знання і вміння надають можливості майбутнім вихователям дошкільних навчальних закладів забезпечувати моніторинг психофізичного і соціального розвитку дітей, враховувати індивідуальні особливості кожної дитини при складанні індивідуальної програми розвитку, навчання і виховання з метою корекції процесів розвитку і соціалізації дитини, у якої в результаті дії різних чинників ці процеси є ушкодженими; ефективно організовувати взаємодію з сім'ями, які виховують дітей з особливими освітніми потребами [4].
Ефективність спільного навчання і виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку і здорових однолітків залежить від спеціальної підготовки майбутніх вихователів. Важливого значення набуває формування в педагогів адекватного ставлення до осіб з порушеннями психофізичного розвитку та їхніх родин; відповідних професійно значущих рис особистості (як любов до дітей незалежно від їхнього здоров’я, терпимість, гуманізм, емпатія тощо.
Безперечно, цілеспрямована підготовка вихователів сприятиме успішному розв’язанню проблеми інклюзивного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітніх закладах. Під час організації і проведення освітнього процесу у вищому навчальному закладі слід особливу увагу приділяти формуванню у майбутніх вихователів професійно-ціннісних орієнтацій, професійно-особистісних якостей, умінь та професійних компетенцій.
У майбутніх вихователів необхідно сформувати навички психологічної підтримки дітей з особливостями психофізичного розвитку; вміння організовувати безконфліктну соціальну взаємодію з різними рівнями психофізичного розвитку; вміння співпрацювати з різними типами сімей; навички взаємодії з колегами.
Висновки. Підготовка студентів до професійно-педагогічної діяльності в умовах інклюзивної освіти є складним, тривалим, багатоетапним процесом. Цілеспрямована модернізація змісту вивчення нормативних дисциплін і дисциплін за вибором, вибір найбільш адекватних педагогічних технологій безумовно сприятиме позитивній динаміці в становленні професійної компетентності студентів.
Перспективними напрямами подальших наукових розвідок з порушеної проблематики вважаємо дослідження процесу формування професійно-особистісної готовності майбутніх вихователів до реалізації завдань інклюзивної освіти в умовах масового дошкільного навчального закладу.
Література
1. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи : монографія / А. А. Колупаєва. – К. : «Саміт-Книга», 2009. – 272 с.
2. Кравченко Г.Ю. Інклюзивна освіта в ДНЗ / Г.Ю. Кравченко, Г.О. Сіліна. – Х. : Вид-во «Ранок», 2014. – 176 с. – (Серія «Сучасна дошкільна освіта»).
3. Мартинчук О.В. Підготовка майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах іклюзивної освіти / О.В. Мартинчук // Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс]: Збірник наук. праць / Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. – Випуск 8. – К., 2012. – Режим доступу до збірника : http://www.psyh.kiev.ua
4. Назарова Н.М. Интегрированное (инклюзивное) образование: генезис и проблемы внедрения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mgpu.ru.
5. Основи інклюзивної освіти : навчально-методичний посібник / за заг. ред. Колупаєвої А.А. – К : « А. С. К. », 2012. – 308 с.
|