СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(9)'2010 Заснований у 2006 році
|
|
Скачати 1.49 Mb.
|
|
Висновки: 1. Техногенна безпека нерозривно пов’язана з екологічною безпекою і є складовою національної безпеки. Тому питання забезпечення техногенно-екологічної безпеки повинні розглядатися як пріоритетні напрямки розвитку державного управління. Реалізація державного управління у сфері ТЕБ та НС потребує системної, планомірної, цілеспрямованої діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування, громадських організацій зі створення законодавчої основи та нормативної підтримки. 2. Чинне законодавство України у сфері ТЕБ та НС створено за відомчим принципом, є неповним, фрагментарним, неоднозначним і суперечливим. Державні стандарти часто не відповідають законодавству та один одному. Багато питань викликає Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та його підзаконні акти. 3. Неоднозначність та суперечливість українського законодавства у сфері ТЕБ та НС простежується вже на рівні термінології при визначенні основних понять, наведених у нормативно-правових актах і нормативних документах. Вирішення цієї проблеми потребує глибокого аналізу існуючої термінології, її вдосконалення і упорядкування. 4. Багато існуючих проблем пов’язано з відомчою розпорошеністю функцій державного управління, відповідальності та контролю у сфері ТЕБ та НС. При цьому питання формування законодавчої і нормативної бази щодо забезпечення техногенної, промислової і екологічної безпеки та запобігання НС покладені на одні центральні органи виконавчої влади, а підготовкою аварійно-рятувальних служб та ліквідацією наслідків НС вимушені займатися інші. 5. Відсутність єдиної термінології у сфері забезпечення комплексної безпеки на державному рівні, чіткого розмежування безпеки за видами та сферами відповідальності за її стан між центральними органами виконавчої влади найчастіше призводить до дублювання функцій між відомствами або перекладання відповідальності між ними, що не сприяє забезпеченню необхідного рівня безпеки в країні та оптимальному балансу економічних витрат. У свою чергу неоднозначність та суперечливість законодавства може приводити до ігнорування його вимог або невиконання норм у цілому. 6. Ситуація, що склалася із законодавством у сфері ТЕБ та НС, потребує термінового втручання з боку органів державного управління. Одним з методів її виправлення є внесення необхідних змін та доповнень до проекту Закону України «Про техногенну безпеку», який на цей час знаходиться на розгляді у Верховній Раді України. УДК 006.05:778.14 Г. С. Костенко, І. А. Рева, К. К. Пащенко АВАРІЇ НА ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТАХ Зважаючи на наявність джерел небезпеки на потенційно небезпечних об’єктах (далі – ПНО) завжди є ймовірність виникнення аварій, які можуть перерости в надзвичайну ситуацію (далі – НС) місцевого або вищих рівнів. Кожна форма паспорта ПНО має розділ "Аварії, що мали місце на об’єкті", де зазначається дата виникнення аварії, характер аварії, причини виникнення аварії, кількість постраждалих осіб тощо. Наявність цієї інформації в паспорті ПНО відображає прояв реальної небезпеки об’єкта і має вагоме значення для розроблення заходів щодо попередження НС та ліквідації їхніх наслідків.   Рис. 1Для оцінювання взаємозв’язку проявів техногенної потенційної небезпеки в регіоні та кількості ПНО, розташованих на його території, проведено зіставлення кількості ПНО, розташованих у регіонах відповідно до територіальних переліків ПНО, і кількості техногенних НС, які відбулися на їхній території протягом 2008 року [1]. На рисунку 1 показано результати цього співставлення. Характер розподілу ПНО та НС по регіонах України дозволяє припустити, що між цими характеристиками регіонів існує тісний взаємозв’язок. Для підтвердження цього припущення проведено кореляційний аналіз даних, наведених у таблиці 1. Таблиця 1 – Співвідношення кількості НС техногенного характеру, які виникали протягом 2008 року, та кількості ПНО в регіонах України
Можливі значення ступеня кореляційного зв’язку, що вимірюється коефіцієнтом кореляції (К), знаходяться у межах від -1 до +1. Коефіцієнт К, що дорівнює -1, відповідає повному зворотному зв’язку, коефіцієнт К, що дорівнює 0, свідчить про відсутність будь-якого зв’язку, коефіцієнт К, що дорівнює +1, – це повний прямий зв’язок, коефіцієнт К, що дорівнює дробовим значенням, відображає певний ступінь прямого чи зворотного зв’язку. Прийнято вважати, якщо К < 0,3, то зв’язок слабкий; коли К = (0,3÷0,7) – зв’язок середній; а у разі К > 0,7 – зв’язок сильний, або тісний. Парна кореляція – це неповний прямий чи зворотний зв’язок між одною ознакою-наслідком і одною ознакою-фактором. Вона дозволяє відносно адекватно вимірювати виявлений зв’язок, чого не дають інші методи статистичного аналізу [2]. Після проведення кореляційного аналізу зазначених даних встановлено значення коефіцієнта кореляції, який дорівнює 0,707. Таким чином, між кількістю ПНО в регіоні та кількістю НС техногенного характеру, які виникли протягом року на його території, є тісний зв’язок. Отже, інформація про аварії, які відбувалися на ПНО, має важливе значення під час розроблення заходів щодо попередження НС та підтримки рішень, які прийматимуться під час ліквідації наслідків НС на ПНО. У багатьох паспортах ПНО, які надходять до НДІ мікрографії для актуалізації бази даних (далі – БД) Реєстру ПНО, інформація про аварії відсутня. Дані про аварії мають лише 112 ПНО з понад 19 700 об’єктів, які на цей час зареєстровано у Реєстрі ПНО. У той же час за даними МНС протягом тільки 2008-2009 років на ПНО сталося близько 80 НС техногенного характеру [3]. Більшість цих об’єктів (48) зареєстрована у Реєстрі ПНО та/або внесена до територіальних переліків ПНО. Аварії відбулися на чотирьох котельнях, жодну з котрих не зареєстровано у Реєстрі ПНО і не зазначено у територіальних переліках ПНО. Зокрема, у селі Рудня Димерська, Вишгородського району Київщини; селі Грушівка, Судакського району Криму; місті Вугледар, що на Донеччині; та у селищі Липова Долина на Сумщині. Найтяжчі наслідки мала аварія в селі Рудня, де загинула одна людина та повністю зруйновано котельню. В інших аваріях постраждало п’ятеро осіб та завдано матеріальних збитків. Упродовж зазначеного періоду на 10 об’єктах життєзабезпечення, три з котрих зареєстровано у Реєстрі ПНО, виникли аварії. П’ять аварій зазнали водогони, у результаті чого населення відповідних районів на певний період залишилось без води. Порив водогонів стався у столиці, в Голосіївському лісі, поруч із вулицею Затєвахіна; поблизу міста Горськ, що на Луганщині; на Кіровоградщині, поблизу міста Олександрія; у Херсоні на вул. Рози Люксембург та місті Миколаєві, що на Львівщині. Три аварії трапилось на каналізаційних колекторах, що призвело до обмеження водопостачання житлових будинків. Так, у місті Ніжин, що на Чернігівщині, унаслідок довготривалої експлуатації стався порив самопливного каналізаційного колектора діаметром 300 мм. У зв’язку з аварією було введено режим обмеження водопостачання 34 житлових будинків, де мешкають до 5000 людей, 20 установ і організацій, які відводять стоки через цей колектор. Подібна аварія виникла у Чернігові на території сховища мазуту комунального підприємства "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "Тернова". Там сталося руйнування міського залізобетонного каналізаційного колектора діаметром 1400 мм із утворенням провалу ґрунту довжиною 27 м, шириною 7 м, глибиною 3 м. ТЕЦ зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-01.74.2004.0001366, але самого каналізаційного колектора ні у Реєстрі ПНО, ні у переліку ПНО Чернігівської області немає. У Луганську, на станції біологічної очистки ТОВ "Луганськвода", у приміщенні хлораторної через розгерметизацію на трубопроводі стався виток біля 1 кг рідкого хлору. У результаті постраждала одна людина, яку з діагнозом "отруєння легкого ступеня" госпиталізовано. Цей об’єкт зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-01.44.2004.0000024. Поблизу села Гнідин Бориспільського району, на мулових полях Бортницької станції аерації ВАТ "Київводоканал", сталося загоряння сухого трав’яного настилу окремими осередками на загальній площі близько 8 га, пожежу ліквідовано, постраждалих немає. Бортницька станція аерації занесена до Реєстру ПНО за номером ПНО-01.80.2004.0008464. У зазначений період відбулися аварії на чотирьох залізничних станціях, з яких тільки одна не зареєстрована у Реєстрі ПНО і не занесена до територіального переліку ПНО. На Донеччині, на товарній залізничній станції міста Червоноармійськ, при формуванні вантажного поїзду зійшло з рейок 5 цистерн із пропан-бутаном ємністю 73 м3 кожна, одна з них перекинулася. Витоку пропан-бутану з цистерн не було. Залізничну станцію зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-08.14.2004.0007865. У сортувальному парку залізничної станції Нижньодніпровськ-вузол (м. Дніпропетровськ) під час перестановки вагонів зійшло з рейок і перекинулося на бік 3 цистерни з газойлем та 1 порожній вагон. У результаті із заливної горловини однієї цистерни відбулося витікання біля 300 кг газойлю. Жертв і постраждалих немає. Залізничну станцію Нижньодніпровськ-вузол зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-08.12.2004.0008136. Біля залізничної станції Капустине Маловисківського району Кіровоградщини, на під’їзних шляхах, сталося сходження з рейок 10 залізничних вагонів із рудою без наступного перекидання. Жертв і постраждалих немає. Залізничну станцію зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-08.35.2004.0006322 у 2002 році. На залізничній станції Вільнянськ Запорізької області сталося витікання бензину з цистерни вагою 120 т із паливо-мастильними матеріалами. Залізничну станцію Вільнянськ не зазначено у переліку ПНО Запорізької області та у Реєстрі ПНО. Протягом останніх двох років аварії виникали на дев’яти підприємствах, з яких тільки два не зазначено у територіальних переліках ПНО та у Реєстрі ПНО. На території колишньої тракторної бригади в селі Зняцево Мукачівського району Закарпатської області сталося витікання близько 5 т аміачної води з цистерни місткістю 60 т. Забруднено площу 30 м2. Зазначений об’єкт не внесено до переліку ПНО Закарпатської області, а також не зареєстровано у Реєстрі ПНО. В Івано-Франківську на вулиці Шота Руставелі, 1, на території ВАТ "Івано-Франківський лісокомбінат" у сушильній камері виникла пожежа, внаслідок якої вогнем знищено покрівлю будівлі площею 950 м2. Жертв і постраждалих немає. Підприємство не входить до складу переліку ПНО Івано-Франківської області та не зареєстровано у Реєстрі ПНО. У Харкові на території колишнього заводу тракторних двигунів, на другому поверсі триповерхової будівлі виникла пожежа. Приміщення, де це сталося, було здано в оренду під виробництво меблевих заготовок і фурнітури. Вогонь розповсюдився на 300 м2. Пожежу оцінено у підвищений, третій, номер складності. Одночасно з її гасінням було евакуйовано 47 людей. Під час пожежі постраждав один робітник 1982 року народження; з опіками різного ступеня тяжкості його доставлено до лікарні невідкладної допомоги. Завод тракторних двигунів зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-01.63.2004.0006860. Інформація про цей об’єкт у базі даних Реєстру ПНО не оновлювалась з 2002 року. У переліку ПНО Харківської області цей об’єкт значиться у третьому розділі "Потенційно небезпечні об’єкти, які необхідно вилучити з Державного реєстру ПНО". Пожежа на території об’єкта, який запропоновано вилучити з Реєстру ПНО на підставі припинення існування юридичної особи, яка відповідала за ПНО, свідчить про те, що сам об’єкт не втратив джерел небезпеки і залишився функціонувати як потенційно небезпечний. Юридичною або фізичною особою (підприємцем), якою орендовано приміщення колишнього заводу тракторних двигунів, не зареєстровано об’єкт у Реєстрі ПНО, як-то має бути зроблено згідно з Положенням про паспортизацію ПНО [4]. У місті Гадяч Полтавської області, на території ВАТ "Гадяцький м’ясокомбінат", у приміщенні компресорного цеху через розгерметизацію фланцевих з’єднань аміакопроводу під час проведення ремонту сталося викидання 80 кг аміаку. Жертв, постраждалих і загрози навколишньому середовищу не було. ВАТ "Гадяцький м’ясокомбінат" входить до складу другого розділу "Потенційно небезпечні об’єкти, які підлягають паспортизації" переліку ПНО Полтавської області. Паспорта ПНО цього об’єкта до НДІ мікрографії не надходило – тому в Реєстрі ПНО його не зареєстровано. У Кривому Розі на Рудозбагачувальній фабриці № 1 ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сталося руйнування стінок бункера та обрушення біля 800 т рудничної породи на дільницю площею близько 20 м2. Під завалом опинилося приміщення оператора млина. Машиніст млина та ще один робітник, які перебували в ньому, загинули. Об’єкт зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-01.12.2004.0001091. Аварії відбувалися також на 8 продуктопроводах, сім з яких внесено до складу територіальних переліків ПНО та/або зареєстровано у Реєстрі ПНО. На внутрішньому газоконденсатному трубопроводі, який належить Солохівському промислу, сталося розривання із витіканням газоконденсатної суміші на ґрунт площею близько 1 га. Газоконденсатне Солохівське родовище зареєстровано у Реєстрі ПНО за номером ПНО-01.53.2004.0000818, але інформація не оновлювалась з 1997 року. На конденсатопроводі УКПГ "Яблунівка" – УКПГ "Гадяч", що знаходиться в селі Лучка Лохвицького району Полтавщини, виявлено пошкодження запірної арматури з витіканням газоконденсату на площі 0,2 га. Зазначений об’єкт не введено до переліку ПНО Полтавської області і не зареєстровано в Реєстрі ПНО. Аварії на продуктопроводах траплялись унаслідок стороннього втручання з метою несанкціонованого відбирання продукту. Такі випадки відбувались на двох продуктопроводах, які належать ДП "ПрикарпатЗахідтранс", на газогоні "Уренгой – Помари – Ужгород", на 649 кілометрі магістралі "Одеса-Броди" нафтопроводу "Дружба" та на конденсатопроводі УКПГ "Яблунівка" – УКПГ "Гадяч". Стороннє втручання до продуктопроводів призводило не тільки до забруднення довкілля, а й до значних матеріальних втрат. Протягом зазначеного періоду за даними МНС аварій зазнало 9 шахт, п’ять з яких зареєстровано у Реєстрі ПНО, три – відсутні і в Реєстрі ПНО, і територіальних переліках ПНО, одну шахту, що у Дніпропетровській області, зазначено лише у територіальному переліку ПНО. Внаслідок цих аварій загинуло четверо гірників, близько двадцяти – травмовано. Так, у місті Нововолинськ, на шахті № 10 (знаходиться у стані розробки та ще не введено в експлуатацію) ДП "Нововолинськ" на глибині 355 метрів під час проведення бетонних робіт у заїзді до першого північного штреку стався вибух метану. У результаті було травмовано 7 робітників, яких з опіками госпиталізовано до міської лікарні. У Реєстрі ПНО шахту не зареєстровано і не зазначено у переліку ПНО Волинської області. У місті Соснівка Сокальського району Львівщини на шахті "Надія" ДП "Львіввугілля" на горизонті 470 метрів, у штреку № 261, сталося обрушення породи, внаслідок чого загинув 33-річний гірник, ще один гірник 1981 року народження з травмами середнього ступеня тяжкості госпиталізовано до Червоноградської центральної міської лікарні. Шахту не зареєстровано у Реєстрі ПНО і не зазначено у переліку ПНО Львівської області. Аварії на автозаправних станціях трапляються досить рідко. Так, у 2008 році у селі Романове Село Збаразького району Тернопільщини, на території ВАТ "Тепличний комбінат", під час заправлення легковика "Daewoo-lanos" газом від самовільно обладнаної газокомпресорної установки стався вибух балона, внаслідок чого загинув працівник підприємства. Майже через рік у Києві, на Броварському проспекті, 44а, на автозаправній станції "ОККО" сталася розгерметизація газозаправної колонки, що спричинило витікання газу пропан-бутан. Обидві АЗС не зареєстровано у Реєстрі ПНО і не зазначено у територіальних переліках ПНО. На вулицях і дорогах населених пунктів експлуатується 4378 мостів та 533 шляхопроводи загальною протяжністю 333 км. Значне зростання інтенсивності руху та особливо великовагових навантажень призводить до руйнування покриття проїжджої частини вулично-дорожньої мережі та елементів конструкцій мостових споруд. Так, 914 споруд, або 18 % загальної кількості мостів та шляхопроводів, мають обмежену тримку здатність чи знаходяться в аварійному стані. Найвищими (79 %) ці показники є в Харківській області, найкраща ситуація – у Чернівецькій області, яка має їхній рівень 2 % [1]. За два останні роки трапились два випадки обрушення елементів конструкції мостів та один випадок руйнування мосту. Так, на Донеччині у Приморському районі міста Маріуполь, на проспекті Луніна, сталося обрушення близько 20 м прольоту пішохідного мосту (міст металевий із залізобетонним перекриттям, довжина – 50 м, ширина – 2,5 м). У результаті було пошкоджено автомобіль "КамАЗ" і травмовано його водія, якого у стані середнього ступеня тяжкості госпиталізовано до міської лікарні. У селі Комарівка Кременецького району Тернопільщини, внаслідок погіршення погодних умов, зокрема, сильного вітру та зливи, потужним водяним потоком річки Іква зруйновано залізобетонний міст місцевого значення (ширина – 4 метри, довжина – 7 метрів, зведений у 1961 році). Жертв і постраждалих не було. У Львові внаслідок порушення технологічних робіт бригадами ТОВ "Західтрансбуд" під час проведення капітального ремонту Левандівського мосту сталося обрушення середньої залізобетонної балки довжиною 25 м. Це призвело до пошкодження високовольтної контактної мережі, двох опор і металевої ферми. Жоден з трьох мостів не зареєстровано у Реєстрі ПНО та не зазначено у територіальних переліках ПНО. Необхідно звернути увагу на те, що територіальними органами державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до складу територіальних переліків ПНО здебільшого не включено мости. З цієї причини кількість мостів у БД Реєстру ПНО значно перевищує їхню кількість у територіальних переліках ПНО. Надзвичайні ситуації трапляються також і на об’єктах метрополітену. Так, 21 липня 2009 року у Харкові, в підземному переході станції метро "Ботанічний сад", сталася пожежа. Вогнем було охоплено внутрішню обшивку кіоску побутової хімії. Пожежу ліквідовано до прибуття підрозділів МНС саме завдяки системі пожежогасіння, якою було обладнано кіоск. Об’єкти метрополітену включені до переліку ПНО Харківської області, але до НДІ мікрографії паспортів на зазначені об’єкти не надходило і тому їх у Реєстрі ПНО не зареєстровано. У 2009 році поблизу селища Косарівщина Роменського району Сумщини виникла пожежа на нафтовій свердловині № 10 "Тарутино", що належить ВАТ "Охтирканафтогаз". Для попередження можливого вибуху було проведено охолодження технічного устатковання та гасіння полум’я, висота якого досягала 5 м. Незабаром вогонь було приборкано. Цей об’єкт не зареєстровано у Реєстрі ПНО і не зазначено у переліку ПНО Сумської області. У посушливий період року створюється реальна загроза виникнення лісових пожеж. Площа лісового фонду України становить близько 10,8 млн га. У 2008 році на території лісового фонду (за даними Держкомлісгоспу України) виникло 3316 пожеж. Зокрема, у Луганському обласному управлінні лісового та мисливського господарства відбулося 586 пожеж, Київському – 373, Харківському – 356, Дніпропетровському – 324. Найбільші площі лісів, що було пошкоджено пожежами: у Харківській області – 1823 га, Луганській – 513 га, Чернігівській – 498 га, Дніпропетровській – 305 га, Запорізькій та Херсонській – понад 260 га. Середня площа лісової пожежі на один випадок по Держкомлісгоспу України становить 2,5 га [1]. На цей час до Реєстру ПНО занесено такі об’єкти лісових та лісомисливських господарств: деревообробні цехи та автозаправні станції. Для паспортизації лісових масивів необхідно розробити окрему форму паспорта ПНО "Земельна ділянка лісового фонду". Пожежі трапляються і на торфовищах. Так, на Полтавщині в болотистій місцевості було виявлено 5 окремих осередків торф’яної пожежі між селами Загребелля та Яблуневе загальною площею 57 га. Загрози прилеглим населеним пунктам, лісосмугам і сільськогосподарським угіддям не було. На Житомирщині підрозділами МНС ліквідовано осередки торф’яних пожеж. Зокрема біля села Копище Олевського району на території Поліського природного заповідника силами рятувальників і техніки МНС погашено окремі осередки торф’яної пожежі на площі до 43 га. Поблизу села Жовтневе Луганського району, на території Білокоровицького лісового господарства, окремі осередки торф’яної пожежі на площі до 30 га приборкано силами 18 рятувальників. Поблизу села Ржищів Горохівського району Волинської області трапилася пожежа на торфовищі. Вогонь господарював на торф’яному угідді площею близько 20 га. Зважаючи на вищезазначене, торфовища належать до ПНО, але паспортизувати ці об’єкти на цей час неможливо тому, що не розроблено відповідну форму паспорта ПНО. Аналіз аварій на ПНО, які відбувалися у 2008-2009 роках, показав, що значну кількість (32) цих об’єктів не зареєстровано в Реєстрі ПНО і навіть не зазначено в територіальних переліках ПНО. Дані про такі об’єкти, як лісові масиви, торфовища, не внесено до Реєстру ПНО з причини відсутності на цей час відповідних форм паспортів ПНО. Але такі об’єкти становлять близько 25 % від загальної кількості незареєстрованих ПНО. Відсутність у територіальних переліках ПНО і ненадходження до НДІ мікрографії паспортів ПНО, а отже, і відсутність у Реєстрі ПНО об’єктів, для яких існують затверджені наказом МНС від 07.11.2006 № 712 форми паспортів ПНО, можна пояснити лише недотриманням повною мірою вимог Положення про паспортизацію ПНО [4] територіальними органами державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, а також відповідальними особами ПНО. Необхідно також зазначити, що до НДІ мікрографії не надходило жодних повідомлень про аварії, які за даними МНС сталися протягом останніх двох років на ПНО, зареєстрованих у Реєстрі ПНО. Забезпечити інформаційне наповнення БД Реєстру ПНО щодо аварій, які відбуваються на ПНО, можливо за умови надання відповідними аварійно-рятувальними службами або територіальними органами державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки інформації про ці аварії безпосередньо до НДІ мікрографії. Для цього необхідно внести зміни у Положення про паспортизацію ПНО [4]. Протягом 2008 року НДІ мікрографії розробив дві форми паспортів ПНО "Рудник корисних копалин" та "Склад небезпечних та невизначених речовин", але у зв’язку з припиненням фінансування робіт з удосконалення інформаційної підсистеми моніторингу стану потенційно небезпечних об’єктів у 2009 році ці форми не затверджені наказом МНС і не доопрацьована структура бази даних Реєстру ПНО для надання можливості внесення інформації за цими формами паспортів. Література: 1. Національна доповідь про стан техногенної та природної небезпеки в Україні у 2008 році / МНС України ; НАН України. – К. : Вид-во Чорнобильінтерінформ, 2009. – 257 с. 2. Чернова Т. В. Экономическая статистика : учеб. пособие. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 1999. – Режим доступа : http://www.aup.ru/books/m81/8.htm. 3. Надзвичайні події / МНС України. – Режим доступа : http://www.mns.gov.ua. 4. Наказ МНС України від 16.08.2005 № 140, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.09.2005 р. за № 970/11250 "Про внесення змін до наказу МНС України від 18.12.2000 р. № 338 "Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів" // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 35. – Ст. 2164. УДК 626/627.26 О. А. Воронін Стан гідротехнічних споруд України та пов’язані з ним ризики для довкілля Гідротехнічні споруди та їх комплекси (гідровузли) є розповсюдженими складними інженерними об'єктами. Економічна, екологічна і соціальна відповідальність цих об'єктів надзвичайно велика. Тому питанням надійності та безпеки гідротехнічних споруд в усьому світі приділяється значна увага. Загальновідомо, що гідротехнічні споруди істотно відрізняються від інших інженерних споруд. Це пов'язано з механічною, фізико-хімічною і біологічною дією на них води, унікальністю гідрологічних, топографічних, інженерно-геологічних природних умов, у яких ці споруди зводяться. Крім того, їх конструкції відрізняються масивністю і значними габаритними розмірами. Гідротехнічні споруди України представлені 7 великими гідроелектростанціями (ГЕС) (на р. Дніпро - 6, на р. Дністер - 1), Київською, Ташлицькою та Дністровською гідроакумулювальними електростанціями (ГАЕС) та близько 50 малими ГЕС, Дніпровським каскадом судноплавних шлюзів, комплексом протипаводкових споруд. В Україні налічується понад 1000 водосховищ, 28 000 ставків, 7 великих каналів та 10 великих водоводів у водозабірних басейнах Дніпра, Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця, Південного та Західного Бугу, а також малих річок Приазов’я та Причорномор’я [1]. З точки зору безпеки для довкілля до найгірших наслідків можуть призвести гідродинамічні аварії – надзвичайні події, пов’язані з аварією на гідротехнічній споруді (греблі, дамбі, шлюзі та ін.), з утворенням хвиль прориву, які розповсюджуються з великою швидкістю. У разі проривання греблі в ній виникає проран, від розмірів якого залежить об'єм і швидкість падіння води від верхнього б'єфу в нижній б'єф і параметри хвилі прориву - головного чинника ураження гідродинамічної аварії. Руйнівна дія хвилі прориву є наслідком: - різкої зміни рівня води в нижньому і верхньому б'єфах; - безпосередньої дії маси води, що пересувається з великою швидкістю; - змін характеристик міцності ґрунту в підвалинах споруд внаслідок фільтрації і насичення його водою; - розмивання і переміщення великих мас ґрунту; - переміщення з великою швидкістю уламків зруйнованих будівель і споруд і їх таранної дії. Масштаби наслідків гідродинамічної аварії залежать від параметрів та технічного стану гідротехнічної споруди, характеру та ступеня її руйнування, об’єму запасів води у водосховищі, рельєфу місцевості та ін. Прогнозувати гідродинамічну аварію дуже складно. Здійснення комплексу заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій починається з етапу проектування споруд і триває впродовж усього терміну їхньої експлуатації. Під час проектування гідротехнічних споруд України оцінка їх надійності та безпеки виконується із застосуванням методу граничних станів. Суть його полягає в урахуванні мінливості навантажень і впливів, показників властивостей матеріалів та ґрунтів, розрахункових періодів роботи споруд, а також умов їх роботи на основі системи нормативних коефіцієнтів. Зазначений метод у деяких випадках не дозволяє отримати об'єктивну оцінку надійності та безпеки споруд. Це пов'язано з тим, що прийняті в нормах проектування значення нормативних коефіцієнтів не завжди є обґрунтованими, мають умовний характер [4]. Тобто закладений у проектах запас міцності гідротехнічних споруд для запобігання виникненню на них аварій потребує забезпечення належного рівня безпеки використання споруд, основними напрямками якого є: - контроль за дотриманням встановленого режиму експлуатації; - систематичний контроль за технічним станом споруд у процесі їх експлуатації, проведення технічних оглядів та інженерних обстежень; - проведення аналізу причин змін технічного стану конструкцій; - розробка та реалізація заходів (які включають усі види ремонтних робіт, створення страхового фонду документації) з підтримання споруд у належному стані, попередження аварійних ситуацій та ліквідації їх наслідків. Експертами вивчалися наслідки можливих аварій на гідротехнічних спорудах України. Підраховано, що водяна маса всіх водосховищ країни становить більше сорока трьох кубічних кілометрів. Це можна порівняти з водяним валом, який обвалився на узбережжя Індонезії у 2005 році та забрав життя півмільйона людей. До того ж, перепад рельєфу від Києва до Чорного моря складає 103 метри, тобто у разі аварії водяний потік може линути з великою швидкістю. Серйозна аварія на будь-якій гідротехнічній споруді Дніпровського каскаду, яка призведе до скиду накопиченої у рукотворному морі водяної маси, спричинить «ефект доміно» на об’єктах, які розташовані нижче за течією. Природно, що з кожною новою зруйнованою греблею цей ефект буде посилюватися. У 1995-1996 роках група незалежних експертів, яка працювала під керівництвом еколога, академіка Василя Кредо (так звана «група Кредо»), підготувала довідку-прогноз: «Що станеться, якщо відбудеться техногенна катастрофа на Дніпровському гідротехнічному каскаді». Перспективи, які в ній змальовані, можна передати коротко одним словом - «апокаліпсис» [9]. За найгіршим варіантом можливого розвитку подій, через аварію на «вершині» каскаду, будуть зруйновані всі його споруди та Україна перестане існувати як держава. Частково знищеними, частково затопленими виявляться значна частина Києва, Переяслава-Хмельницького, Черкас, Кременчука, Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Енергодара, Марганця, Нікополя, Херсона, Одеси. Країна буде розсічена на дві частини, транспортні артерії, комунікаційні лінії будуть розірвані. Катастрофа поглибиться численними аваріями на техногенних об'єктах: нафто- та газопроводах, хімічних та інших підприємствах. Донбас та Крим практично залишаться без питної води. Енергосистема країни, в одну мить позбавлена ГЕС, буде розбалансована. Під загрозою опиниться і Запорізька атомна електростанція (АЕС). У зоні ураження опиниться 20-25 млн людей. Навіть після спаду води із затоплених територій люди ще тривалий час не зможуть жити на цій землі через накопичення з 1986 року (аварії на Чорнобильській АЕС) на дні водосховищ, передусім Київського моря, значної кількості радіоактивного іла, який, у разі аварії, забруднить ледве не половину території України, а також Чорне море з причорноморськими країнами [6, 9]. Існує думка, що ймовірність такої ситуації була закладена при проектуванні будівництва Дніпровського каскаду ГЕС у 30-ті роки минулого століття керівництвом СРСР. А саме, що Йосип Сталін, який особисто брав участь у прийманні цього проекту, поставив завдання проектантам передбачити «ефект доміно» для створення природної лінії оборони на випадок війни [9]. Стан роботи із забезпечення безпечного стану гідротехнічних споруд, фінансування відповідних заходів не відповідає необхідному рівню щодо запобігання виникненню аварій та аварійних ситуацій, унеможливленню розвитку подій за прогнозом «групи Кредо». Через брак фінансових ресурсів відбувається інтенсивне старіння гідротехнічних споруд, численна кількість їх об’єктів тепер знаходиться в аварійному стані. Зокрема, знос судноплавних шлюзів досяг 60 % [1, 7]. Тому, що на цей час не зафіксовано жодного серйозного інциденту на спорудах ГЕС, ГАЕС, судноплавних шлюзів, можна завдячувати закладеному при проектуванні надвисокому ресурсу живучості споруд та його підтримці, виконанню у повному обсязі, до 1991 року, планово-попереджувальних ремонтів. Але цей ресурс є вичерпним і визначені перспективи наслідків аварій можуть стати реальністю, якщо не буде вжито відповідних заходів. Вище йшла мова про можливі події. Стан протипаводкового комплексу вже призводить до певних негативних наслідків. На сьогодні довжина ліній дніпровських водосховищ становить 3037 км, 1110 км із них – береги, які необхідно терміново зміцнювати. При будівництві водосховищ швидкість руйнування берега, відповідно до розрахунків, повинна була становити 0,5-1 м на рік, але реально в деяких районах вона досягає 5-10 м. Внаслідок руйнування й розмиву берегів уже загублено 6175 га землі. Фахівці не виключають, що через кілька років на півдні України через загрозу затоплення доведеться відселяти цілі райони. Починаючи з 1990 року, внутрішні водні шляхи скоротилися майже вдвічі (з 4 до 2,2 тис. км). Шляхи зі знаками судноплавства становлять лише 51 % загальної довжини водних шляхів, які сьогодні експлуатуються. За таких темпів Україна за 15-20 років залишиться без внутрішніх судноплавних шляхів [1, 3, 5]. Навіть відновлення проведення у повному обсязі робіт щодо підтримки безпечного стану гідротехнічних споруд не виключає виникнення на них аварій і потребує проведення заходів з підготовки до ліквідації їх наслідків. Одним з напрямків такої роботи є створення страхового фонду документації (СФД). Значна частина гідротехнічних споруд проектувалася та будувалася у 30-80 роки минулого століття, зокрема гідровузли та шлюзи Дніпровського каскаду, головними проектувальниками та, відповідно, утримувачами будівельної, конструкторської, технологічної документації яких на цей час є науково-дослідні та проектно-конструкторські установи іншої держави [8]. Та навіть за наявності документації в утримувачів об’єктів, мати яку вкрай важливо для проведення будівельних (відбудовчих), аварійно-відновлювальних та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій, у зв’язку із тривалими термінами експлуатації споруд її стан є непридатним для використання. Крім того, аварії на об’єктах містять небезпеку повного або часткового знищення документації. Наявність СФД унеможливлює втрату цієї інформації, сприяє своєчасному забезпеченню відповідних аварійно-рятувальних формувань, інших сил ліквідації наслідків аварій необхідною документацією, створює умови для заощадження значних коштів [2]. На цей час суб’єктами державної системи СФД проводяться заходи з формування СФД на гідротехнічні споруди відповідно до галузевих програм на об’єкти електроенергетики, водогосподарсько-меліоративного комплексу, судноплавні гідротехнічні споруди (шлюзи). Проблеми в реалізації цього завдання спільні з завданням безаварійної експлуатації споруд: окремі суб’єкти державного управління та господарювання не усвідомлюють необхідність проведення цієї роботи, наслідки можливих надзвичайних ситуацій. У першу чергу, це стосується експлуатації шлюзів Дніпровського каскаду, на об’єкти яких до страхового фонду з 2002 року (Міністерством транспорту та зв’язку затверджено відповідну галузеву Програму формування СФД з терміном реалізації 5 років) закладено лише 10% передбаченого обсягу документації. Таким чином, проблема безпечного стану гідротехнічних споруд як об’єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, потребує невідкладного вирішення. Необхідні розуміння важливості порушеного питання та запровадження дієвих заходів, перш за все, з боку відповідних органів державного управління, за напрямками зведення до мінімуму ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій через забезпечення належного технічного стану споруд та підготовки до ліквідації наслідків можливих аварій. Важелями у цій роботі мають стати розроблення та реалізація галузевих програм, здійснення державного нагляду у сфері експлуатації гідротехнічних споруд. Література: 1. Національні доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2007 - 2008 роках. Розділ 3.4. Аналіз загроз гідродинамічної небезпеки та системи реагування на них. – Режим доступу : Веб-сайт МНС України. 2. Закон України «Про страховий фонд документації України» від 22 березня 2001 р. № 2332-ІІІ 3. Дубняк С. С. Еколого-гідроморфологічний аналіз проблем підтоплення прибережних земель у зоні впливу Дніпровських водосховищ. – К. : Наукові праці УкрНДІМГ. – 2007. – № 256. – Ст. 377. 4. Вайнберг О. І. Вплив природних факторів на надійність і безпеку гідротехнічних споруд. – Х. : Хар. держ. техн. ун-т будівництва та архітектури, 2008. – С. 35. 5. Тимченко В. М. Екологічна гідрологія водосховищ України. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 383. 6. Про здоров’я Київської ГЕС і греблі, що утримують море. Режим доступу : Веб-сайт Журнал Верховної Ради України «Віче» – 2008. 7. Про ефективність виконання Державної програми удосконалення державної системи забезпечення судноплавства на 2002-2006 роки. – Режим доступу : Веб-сайт Головного контрольно-ревізійного управління України. – 2006. 8. Дослідження та розроблення переліків оптимального складу комплектів документації на об’єкти судноплавних гідротехнічних споруд і судноремонтних заводів для закладання до страхового фонду документації. – Х. : Державний департамент СФД, 2006. 9. «Київське море» – найнебезпечніший об’єкт земної кулі. – Режим доступу : Веб-сайт громадської організації www.experts.in.ua/. Реферати |
Схожі:
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(8)'2010 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(10)'2011 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(7)'2009 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(11)'2011 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(12)'2012 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(13)'2012 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| Перелік питань для підготовки до написання модульної контрольної... Страховий захист – це … Страховий захист як економічна категорія має такі ознаки (5 ознак): … |
Результати проведення держекоекспертизи проектної документації у 2010 році (за липень) |
| ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР Малої академії наук України у 2009/2010 навчальному році (Додаток 1). Просимо дотримуватись вимог вищезазначеного наказу Міністерства... |
Програми з енергозбереження на 2006-2010 роки у м. Синельниковому... Дніпропетровській області на 2010 – 2015 роки, з метою внесення змін та доповнень до міської Програми з енергозбереження на 2006-2010... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua