|
|
Скачати 1.49 Mb.
|
|
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ СТРАХОВОГО ФОНДУ ДОКУМЕНТАЦІЇ Сучасний розвиток суспільства вимагає значного підвищення ролі та розширення мережі культурних закладів, зокрема, музеїв як носіїв духовної спадщини українського народу, що ефективно впливають на виховання громадян і на розвиток національної культури в цілому. Створення та організація діяльності Музею державної системи страхового фонду документації (далі – Музею) і його філій в бюджетних установах є важливою та нагальною справою, оскільки формування страхового фонду документації – це гарантоване збереження для майбутніх поколінь інтелектуального, наукового, технічного потенціалу та культурного спадку, зафіксованого у документованій формі, яке було і є справою унікальною за складністю і значенням, що далеко виходить за межі технологічного процесу мікрофільмування. Історія страхового фонду документації України нараховує 18 років, однак сучасні здобутки ґрунтуються на десятиріччях розвитку страхового фонду документації колишнього Радянського Союзу. Державна система страхового фонду документації у процесі свого становлення пройшла декілька історичних етапів, кожен з яких характеризується важливими подіями та рішеннями органів влади, що в цілому сприяло її подальшому прогресивному розвитку. Мета даної статті полягає у визначенні основних аспектів організації та практичної діяльності Музею, науковому обґрунтуванні його функціонального призначення для підвищення рівня поінформованості суспільства щодо важливості ролі страхового фонду документації у системі цивільного захисту України. Організаційні заходи зі створення Музею державної системи СФД були проведені на підставі Закону України "Про музеї та музейну справу" і здійснені на виконання наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі – МНС) від 10.03.2009 № 174 “Про цільову програму історико-культурного розвитку протипожежних та рятувальних служб, подальшого розвитку музейної справи та підвищення ролі ветеранських організацій системи органів і підрозділів цивільного захисту МНС”. На посилення ролі музеїв у духовному відродженні українського народу скеровано Указ Президента України від 22 березня 2000 року № 489 “Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України”. Програмою розвитку музейної справи в Україні визначено основні напрямки розв’язання проблем збереження, розвитку і використання музейних фондів, передбачено зміцнення матеріально-технічної бази музеїв, впровадження в діяльність музеїв інформаційних технологій, технічне оснащення музеїв на рівні сучасних вимог і стандартів, створення належних умов для зберігання музейного фонду і покращення його використання з метою формування національної свідомості, підвищення загального рівня освіти і культури. Відповідно до “Методики створення і організації діяльності місцевих музеїв” було розроблено та наказом Державного департаменту СФД від 06.07.2009 № 102 затверджено Положення про Музей історії державної системи страхового фонду документації та його філії в бюджетних установах (далі – Положення). Згідно з Положенням Музей історії державної системи страхового фонду документації та його філії в бюджетних установах є осередком освіти і виховання, який сприяє формуванню у молодого покоління національної свідомості, вивченню та висвітленню історії створення та функціонування державної системи страхового фонду документації (далі – державної системи СФД), ефективному розвитку музейної справи та надійному забезпеченню соціального і правового захисту ветеранів, а також активізації роботи щодо організації наукових досліджень державної системи СФД. Музей у своїй діяльності керується Законами України “Про страховий фонд документації України”, “Про музеї та музейну справу”, нормативними документами системи МНС, Міністерства культури і туризму (далі – МКТ), затвердженим Положенням. Профіль Музею визначається як історичний на підставі загальноприйнятої класифікації музеїв за профілями (п. 3.2 Положення). Мета діяльності Музею полягає у вивченні та висвітленні історії створення, становлення та функціонування державної системи СФД, вихованні молодих працівників, формуванні у них високих професійних та моральних якостей, високоорганізованої свідомості та вимогливої особистості, що в цілому передбачає вирішення наукових та науково-дослідних завдань, які поставлені перед державною системою страхового фонду документації. На початковому етапі створення Музею проводились роботи з наукового комплектування фондів різними шляхами (співбесіди з ветеранами та колишніми співробітниками державної системи СФД, проведення лекцій, відряджень тощо) та обліку предметів музейного значення у спеціальних фондово-облікових документах. Однією з важливих складових організації музейної справи є розроблення тематичної структури, тематико-експозиційного плану (далі – ТЕП), ескізного проекту (концепції Музею та її конкретного експозиційного втілення) майбутнього музею. Тематична структура подає перелік експозиційних тем згідно з концепцією музею та колекцією музейних предметів, враховує особливості приміщення майбутньої експозиції. Тематико-експозиційний план музею повно і послідовно включає всі розділи, теми, підтеми, комплекси, а також перелік всіх (основних і допоміжних) матеріалів за такою схемою: обов'язково розробляється текстово-анотаційний матеріал до ТЕПу, який включає основні тексти (вміщені на початку розділу, теми, підтеми експозиції), пояснювальні записки, а також етикетки (стисло подані назва предмета, його датування, місце знахідки, інформація про автора, розкриття змісту). З метою впорядкування робіт з музейної справи та вирішення практичних питань зі створення Музею у Державному департаменті СФД було сформовано організаційний комітет. Протоколом установчого засідання організаційного комітету щодо вирішення практичних питань розвитку музейної справи та ветеранського руху системи СФД № 2 від 22 липня 2009 р. був затверджений Порядок формування структури експозиції в Музеї історії державної системи СФД та його філіях, в якому враховані найважливіші аспекти, пов’язані із специфічними особливостями становлення та розвитку державної системи СФД, а саме: - музейні матеріали повинні забезпечувати сприйняття відвідувачами інформації щодо етапів становлення, сьогодення та перспектив подальшого розвитку державної системи СФД; - інформація експозицій повинна бути чіткою, доступною в сприйнятті та об’єктивною. - розміщення експозиції повинно забезпечувати зручність її огляду; - музейні матеріали, які планується залучати до загального експонування в Музеї, не повинні містити інформації, що належить до державної таємниці, а також має службовий характер. При оформленні стендів рекомендується залучати весь наявний документальний та експозиційний матеріал, що має історичне значення для державної системи СФД: документи, фотографії, речові пам’ятки (у тому числі нагороди), книги, а також допоміжний матеріал (карти, схеми, діаграми, графіки тощо). На виконання рішень протоколу № 2 від 22 липня 2009 р. організаційним комітетом було розроблено тематичну структуру експозиції Музею історії державної системи СФД, якою передбачено виготовлення таких тематико-експозиційних комплексів. 1. Заснування та становлення системи страхового фонду документації: “радянський період” 1959-1991рр. 2. Розвиток державної системи страхового фонду документації України в період 1992-2001рр. 3. Нормативно-правове забезпечення. Структура державної системи СФД за призначенням (напрямами). 4. Сьогодення державної системи страхового фонду документації України 2002 2010 рр.: проблеми та перспективи. 5. Ветерани державної системи страхового фонду документації України. На цей час розроблений ТЕП першого тематико-експозиційного комплексу, його ескізний проект та оригінал - макет в електронному вигляді. Роботи в даному напрямі продовжуються. Паралельно з розробкою ТЕПу, кожної теми, комплексу продовжується пошук (навіть на перспективу) потрібних матеріалів для повного та об’єктивного висвітлення конкретних тем тощо. Одночасно з написанням ТЕПу організаційним комітетом розробляється текст екскурсії, яка є своєрідним засобом поширення знань за допомогою науково-обґрунтованої, цілеспрямованої, анотованої, естетично оформленої демонстрації музейних предметів-експонатів. Таким чином, роботи зі створення Музею Державної системи страхового фонду документації проводяться збалансовано, з урахуванням трьох вагомих складових музейної справи: науково-фондової, експозиційної та науково-освітньої роботи. Певна організаційна та практична робота проводиться бюджетними установами державної системи СФД, діяльність яких безпосередньо пов’язана з виробничим процесом – виготовленням мікрофільмів. Усіма бюджетними установами розроблені плани заходів з організації кімнат історії та підвищення ролі ветеранського руху. Ветерани бюджетних установ проводять повсякденну виховну роботу серед молодшого покоління працівників, передають свій досвід роботи, сприяючи формуванню у них високих професійних і моральних якостей. Найголовнішою проблемою, яка постійно постає у процесі організації діяльності Музею Державної системи страхового фонду документації, як і взагалі музеїв України, є обмеженість фінансування, але висловлюємо сподівання, що дане питання найближчим часом буде вирішено. Створення та подальше функціонування Музею державної системи страхового фонду документації та його філій в бюджетних установах дозволить суттєво розширити сфери діяльності державної системи СФД, акцентувати увагу на її соціальному, культурному та гуманітарному призначенні, буде сприяти: - організаційному оформленню ветеранського руху державної системи СФД, надасть йому нових імпульсів розвитку; - проведенню на базі Музею конференцій, семінарів, круглих столів за участю ветеранів державної системи СФД; - вивченню та висвітленню історії створення, становлення та функціонування державної системи СФД, участі її фахівців у збереженні інтелектуального, наукового, технічного потенціалу, культурного спадку народу України; - розширенню та поглибленню професійної підготовки молодих працівників, формуванню у них розуміння нерозривного взаємозв’язку минулого, сучасного і майбутнього України; - активізації роботи щодо організації наукових досліджень з історії створення, розвитку та функціонування державної системи СФД та публікації їх у провідних фахових виданнях України. Література: 1. Конституція України // ВВР України. – 1996. – 23 липня. – № 30. – Ст. 141. 2. Закон України "Про музеї та музейну справу" // ВВР України. – 1995. – 20 червня.– № 25. – Ст. 151. 3. Положення про Музейний фонд України / затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 № 1147 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 30. – Ст. 1268. 4. Указ Президента України від 22 березня 2000 р. № 489 „Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України”. 5. Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв / затв. Міністерством культури і мистецтв України від 30.04.1996 № 220. 6. Наказ МНС України від 10.03.2009 № 174 "Про цільову програму історико-культурного розвитку протипожежних та рятувальних служб, подальшого розвитку музейної справи та підвищення ролі ветеранських організацій системи органів і підрозділів цивільного захисту МНС". 7. Антонюк Є. І. Роль музеїв у вихованні патріотичних почуттів та громадянських якостей школярів // Управління освіти облдержадміністрації: зб. статей. – Чернівці, 1997. УДК 006.05:778.14 Г. С. Костенко, Л. В. Сухорецька, І. А. Рева ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АКТУАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ У БАЗІ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТІВ Роботи з актуалізації інформації у базі даних Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів (далі – Реєстр ПНО) в НДІ мікрографії проводяться більше десяти років. Весь цей час фахівці інституту здійснюють комплекс заходів, які забезпечують збір, накопичення та актуалізацію інформації щодо небезпечних об’єктів, інформаційне обслуговування користувачів даними Реєстру ПНО, розробляють необхідні інструктивні документи та вдосконалюють методи і засоби ведення Реєстру ПНО. За цей час впроваджені структуровані форми територіальних та галузевих переліків потенційно небезпечних об’єктів (далі – ПНО), в яких окремо наведені об’єкти, зареєстровані у Реєстрі ПНО, об’єкти, які необхідно зареєструвати у Реєстрі ПНО та об’єкти, які підлягають виключенню з Реєстру ПНО [1]. Вдосконалені діючі та розроблені нові форми паспортів ПНО. Кількість форм паспортів зросла з 3 до 14 [2]. Крім того, розроблено ще дві форми паспортів ПНО: 14НС – "Рудник корисних копалин" та 15НС – "Склад небезпечних та невизначених речовин". Припинення у 2009 році фінансування робіт з удосконалення інформаційної підсистеми моніторингу стану ПНО не дозволило доопрацювати програмний засіб "REESTR" для забезпечення можливості внесення інформації в базу даних (далі – БД) Реєстру ПНО за цими формами паспортів. У подальшому, за умови фінансового забезпечення, відділом планується розробити форми паспортів ПНО на такі об’єкти: - лісова ділянка; - склад боєприпасів; - електрична мережа високої напруги; - полігон побутових відходів; - вежа (радіо-, телекомунікаційна); - підводний об’єкт; - об’єкти систем газопостачання. Відсутність вищезазначених форм паспортів ПНО не дає можливості паспортизувати значну кількість об’єктів, що входять у другий розділ "Потенційно небезпечні об’єкти, які підлягають паспортизації" територіальних переліків ПНО. Таких об’єктів у переліках 2010 року нараховується більше 200, наприклад: - Вільногірські розподільчі електричні мережі ЗАТ "ПЕЕМ ЦЕК", Дніпропетровська обл.; - Полігон для переробки твердих побутових відходів ТОВ "ЕКОЛОГІЯ", Дніпропетровська обл.; - Склади вибухівки Військової частини № А-3283, Дніпропетровська обл.; - Першотравенська радіорелейна ретрансляційна телевізійна станція ДОРТПЦ, Дніпропетровська обл.; - Миколаївське лісництво, Дніпропетровська обл.; - Курилівське лісництво, Дніпропетровська обл.; - Радянське лісництво, Дніпропетровська обл.; - Шульгівське лісництво, Дніпропетровська обл.; - Атракціони парку металург ЗАТ "КРЦ Еліт клуб", Дніпропетровська обл.; - ВП "Макіївський об’єднаний район електричних мереж" ВАТ "Донецькобленерго", Донецька обл.; - Підстанція 110 кВ Харцизьких електричних мереж ВАТ "Донецькобленерго", Донецька обл.; - Підстанція 220 кВ Чайкінських магістральних електричних мереж ДП "Донбаська енергетична система", Донецька обл.; - Газова мережа Старобешівського УГГ, Донецька обл.; - ДП "Турійське лісове господарство", Волинська обл.; - ДП "Любомльське лісове господарство", Волинська обл.; - Любомльське міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, Волинська обл.; - ДП "Любешівське лісомисливське підприємство", Волинська обл.; - ДП "Старовижівське лісове господарство", Волинська обл.; - Озерянський лісокомплекс ДП "Чортківський лісгосп", Тернопільська обл.; - Лінійні розподільчі газопроводи Кременецького ВПРГ, Тернопільська обл.; - Сміттєзвалище смт Підволочиськ ПП "Ринок", Тернопільська обл.; - Сміттєзвалище м. Скалат Скалатської міської ради, Тернопільська обл.; - Система газопостачання Балаклійського району ВАТ "Харківгаз", Харківська обл.; - Система газопостачання району Чугуївської філії ВАТ "Харківгаз", Харківська обл.; - Система газопостачання Золочівського району ВАТ "Харківгаз", Харківська обл.; - Система газопостачання Красноградського району ВАТ "Харківгаз"; - Військові склади озброєння, Харківська обл. тощо. У зв’язку зі спекотним літом 2010 року особливої актуальності набуває розроблення форм паспортів ПНО на лісову ділянку (лісництво, лісове господарство) та військовий склад (склад боєприпасів). Періодично для реєстрації до НДІ мікрографії надходять паспорти, оформлені з суттєвими порушеннями правил їх заповнення. Так, у червні 2010 року надійшло два паспорти ПНО від ВАТ "Київгаз": "Правобережна у м. Києві система газопостачання природним газом промислових об’єктів та комунально-побутових споживачів" та "Лівобережна у м. Києві система газопостачання природним газом промислових об’єктів та комунально-побутових споживачів". У першому паспорті в розділі "Основні виробничі будови і споруди" зазначено шість головних газорозподільних пунктів, 162 газорозподільні пункти та п’ять котелень, а у другому паспорті, у тому ж розділі, зазначено 38 газорозподільних пунктів. Площа та місце знаходження об’єктів у паспортах визначаються як правобережна та лівобережна частини міста. Також у червні 2010 року отримано паспорт Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. Тут у п’ятий розділ паспорта "Характеристика лінійної частини" включено шістдесят ділянок магістрального газопроводу та відгалужень від нього, а у шостий розділ "Основні споруди та технологічне обладнання лінійної частини" – сорок вісім газорозподільних станцій. За умов невизначеності у Реєстрі ПНО місць знаходження джерел небезпеки та площі ПНО неможливо розробляти ефективні заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків. Крім того, кожний газорозподільний пункт, зазначений у цих паспортах, є потенційно небезпечним об’єктом і тому на кожен з цих об’єктів необхідно оформлювати окремий паспорт ПНО. Ще однією проблемою актуалізації інформації БД Реєстру ПНО є розбіжність між кількістю ПНО у територіальних переліках ПНО (їх першій частині) та у Реєстрі ПНО. Так, у першому (Потенційно небезпечні об’єкти, які зареєстровані у Державному реєстрі ПНО) та третьому (Потенційно небезпечні об’єкти, які необхідно вилучити з Державного реєстру ПНО) розділах територіальних переліків ПНО, наданих НДІ мікрографії у 2010 році, нараховується 15 500 об’єктів, а кількість об’єктів у Реєстрі ПНО на кінець 2009 року дорівнювала 19 513. Таким чином, різниця складає 4 013 об’єктів. Велика різниця між кількістю об’єктів у переліках ПНО та Реєстрі ПНО помітна у Харківській (531), Львівській (441), Донецькій (404), Луганській (303), Миколаївській (289) та Хмельницькій (273) областях. Також значна різниця має місце у Київській (174), Івано-Франківській (165), Полтавській (153), Запорізькій (146), Дніпропетровській (137), Вінницькій (123) областях та місті Києві (139). Незначна розбіжність у кількості ПНО між територіальними переліками та Реєстром ПНО існує по Тернопільській (24), Черкаській (14), Чернігівській (3) областях та місту Севастополю (6). По усіх інших областях зазначена різниця змінюється від 42 до 92. Але у переліку ПНО Луганської області, затвердженому рішенням обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, протокол від 21.12.2009 № 24, відсутні навіть такі об’єкти, інформація про які була внесена або оновлена протягом 2007 – 2009 років. Перелік цих об’єктів наведено у таблиці 1. Для усунення зазначених недоліків у територіальних переліках ПНО необхідно перший розділ переліків формувати цілком з об’єктів, зареєстрованих у Реєстрі ПНО, а в назві першого розділу переліку доцільно зазначати дату, станом на яку зареєстровані об’єкти. Наказом МНС України [3] затверджено Порядок декларування безпеки підводних ПНО, що затоплені у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх водах України, який передбачає реєстрацію підводних об’єктів у Реєстрі ПНО. Таблиця 1
Відповідно до пункту 3.4 цього порядку Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки до 1 грудня поточного року затверджує переліки підводних ПНО та направляє їх до Державного департаменту страхового фонду документації (далі – СФД). Крім того, до Державного департаменту СФД необхідно надавати Декларацію безпеки підводних ПНО. Цю Декларацію складає Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах для внесення інформації про ці об’єкти до БД Реєстру ПНО. За своїм складом декларація повинна бути формою паспорта ПНО – 13НС. Протягом двох років від Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, а також від Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах не отримано жодного переліку підводних ПНО або Декларації безпеки підводного ПНО. Згідно з Доповненням № 1 до технічного завдання "Удосконалення інформаційної підсистеми моніторингу стану потенційно небезпечних об’єктів" у 2010 році заплановано розроблення форми паспорта 13НС, але відсутність фінансування не дозволила розробити зазначену форму паспорта ПНО. Таким чином, паспортизація та реєстрація підводних ПНО, передбачена наказом МНС України, не проводиться з багатьох причин, основною з яких є відсутність фінансування запланованих робіт цього напрямку. Зі збільшенням кількості об’єктів у територіальних переліках ПНО та відповідно до обсягів інформації у базі даних Реєстру ПНО трудомісткість робіт щодо його ведення значно зростає. У подальшому використання паспортів ПНО на паперовому носії інформації для наповнення БД Реєстру ПНО шляхом набору даних вручну може значно загальмувати наповнення Реєстру ПНО та оновлення інформації у його БД. У 2009 році від суб’єктів господарської діяльності отримано 3746 паспортів ПНО, що відповідає встановленій річній плановій трудомісткості опрацювання інформації про ПНО в НДІ мікрографії. Відповідно до другого розділу територіальних переліків ПНО у цьому ж році необхідно було б паспортизувати 10619 об’єктів, а також оновити інформацію у базі даних Реєстру ПНО стосовно 6958 об’єктів. Таким чином, кількість паспортів ПНО, які мали бути надіслані до НДІ мікрографії протягом 2009 року та які слід було б опрацювати належним чином, становить 17577. Для опрацювання такої кількості паспортів необхідно збільшити трудомісткість робіт щодо актуалізації інформації у БД Реєстру ПНО більше ніж у 4,5 раза. Подібна ситуація складається і у поточному 2010 році. Звісно, що збільшення трудомісткості робіт до таких обсягів спричинить значне збільшення фінансових витрат, яких і так в недостатній кількості виділяється на ведення Реєстру ПНО. Найбільш прийнятним шляхом для вирішення цієї проблеми є перехід від паспортів ПНО на паперовому носії до застосування електронних паспортів. Технічне завдання на удосконалення інформаційної підсистеми моніторингу стану ПНО, розроблене у 2006 році, передбачало впровадження у 2007-2010 роках програмного засобу "Електронний паспорт Державного реєстру ПНО – клієнт". Впровадження такого програмного засобу дозволило б формувати паспорт ПНО в електронному вигляді відповідальними особами ПНО (суб’єктами господарської діяльності) та надсилати його до НДІ мікрографії електронною поштою для безпосереднього внесення інформації про ПНО до БД Реєстру ПНО. Передбачається, що використання електронного паспорта ПНО суттєво скоротить трудомісткість ведення Реєстру ПНО та підвищить рівень актуалізації інформації в його БД. На жаль, розроблення електронного паспорта ПНО відкладено за відсутністю фінансування. Зважаючи на скрутне фінансове становище у державі, доцільно провести заходи щодо зменшення витрат на роботи, пов’язані з веденням Реєстру ПНО. До таких заходів належить, перш за все, перехід на електронний документообіг у процесі ведення Реєстру ПНО, а також спрощення порядку реєстрації ПНО та оновлення інформації про них у базі даних Реєстру ПНО. Можливо, слід розглянути введення оплати реєстраційних послуг суб’єктами господарської діяльності. Окремим напрямком роботи слід вважати покращання якості подання інформації про небезпечні об’єкти для внесення їх у БД Реєстру ПНО. Після впровадження вдосконалених форм паспортів ПНО [2] НДІ мікрографії отримує разом з паспортами ПНО кресленики ситуаційних планів підприємств, деякі реєстранти надсилають плани евакуації, схеми зон ураження тощо. Такі матеріали мають стати в нагоді для системи оперативного і дієвого реагування на ситуації, що загрожують життю людей, навколишньому середовищу, матеріальним цінностям. З огляду на різні причини програмним додатком "REESTR" не передбачено внесення графічної інформації до БД Реєстру ПНО. Крім цього, до Реєстру ПНО не підключені геоінформаційні системи (електронна карта України та електронні плани ПНО), що значно підвищило б ефективність його використання. Тобто зважаючи на те, що програмний додаток "REESTR" впроваджено в експлуатацію понад десяти років тому, він не відповідає сучасним вимогам і потребує досить суттєвого доопрацювання. Попри певні організаційні недоліки ведення Реєстру ПНО та технічні недоліки його програмного забезпечення кількість зареєстрованих об’єктів постійно зростає. До кінця поточного 2010 року Реєстр ПНО буде нараховувати близько 22 тис. зареєстрованих об’єктів. |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(8)'2010 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(10)'2011 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(7)'2009 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(11)'2011 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(12)'2012 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(13)'2012 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| Перелік питань для підготовки до написання модульної контрольної... Страховий захист – це … Страховий захист як економічна категорія має такі ознаки (5 ознак): … |
Результати проведення держекоекспертизи проектної документації у 2010 році (за липень) |
| ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР Малої академії наук України у 2009/2010 навчальному році (Додаток 1). Просимо дотримуватись вимог вищезазначеного наказу Міністерства... |
Програми з енергозбереження на 2006-2010 роки у м. Синельниковому... Дніпропетровській області на 2010 – 2015 роки, з метою внесення змін та доповнень до міської Програми з енергозбереження на 2006-2010... |