|
|
Скачати 1.49 Mb.
|
|
МНС УКРАЇНИ Державний департамент страхового фонду документації НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІКРОГРАФІЇ СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(9)'2010 Заснований у 2006 році. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (Свідоцтво КВ № 10990 від 14.02.2006 р.) Засновник: Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м. Харків, 61046 тел. (0572) 94-97-17 факс (0572) 94-98-11 Редакційна колегія: голова: Степаненко Володимир Леонідович, к.е.н., Державний департамент СФД; заступник голови: Кривулькін Ігор Михайлович, к.ф.-м.н., НДІ мікрографії; члени редакційної колегії: Костенко Григорій Сергійович, к.т.н., с.н.с., НДІ мікрографії; Ларін Олександр Миколайович, д.т.н., проф., НУЦЗ України; Марченко Андрій Петрович, д.т.н., проф., НТУ «ХПІ»; Пєвцов Геннадій Володимирович, д.т.н., проф., ХУПС ім. І. Кожедуба; Соболь Олександр Миколайович, д.т.н., НУЦЗ України; Тараненко Михайло Євгенович, д.т.н., проф., НАУ ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»; Труш Олександр Олегович, к.держ.упр., доц., ХарРІ НАДУ при Президентові України; відповідальний секретар: Новіков Сергій Данилович, НДІ мікрографії. Рекомендовано до видання Науково-технічною радою НДІ мікрографії, протокол № 12 від 19 листопада 2010 р. (рішення № 30). Статті надруковано в авторській редакції. За достовірність викладених фактів, цитат, економіко-статистичних та інших даних, а також використання відомостей, що не рекомендовані до відкритої публікації, відповідальність несе автор. Редакція зберігає за собою право скорочувати та редагувати матеріали статей. Авторські рукописи не повертаються. © НДІ мікрографії, 2010 ЗМІСТ
УДК 778.14:002.6 М. О. Гриценко, О. Г. Ларін, М. О. Федоров Деякі питання формування страхового фонду документації на потенційно небезпечні об’єкти Міністерства оборони України Життя будь-якого сучасного суспільства проходить в умовах наявності загрози потрапити у надзвичайну ситуацію (далі – НС) техногенного, природного, соціально-політичного або воєнного характеру. Останнім часом подібні явища стали численними, масштабними і небезпечними. Ситуація, що склалась на сьогодні в Україні стосовно небезпечних природних явищ, аварій і катастроф, характеризується як дуже складна. Тенденція збільшення кількості НС, необхідність подолання їх наслідків змушують враховувати їх складний характер, серйозну загрозу безпеці кожної окремої людини, суспільству і навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. Запобігання НС, максимальне зниження масштабів втрат і збитків від їх проявів перетворилося на загальнодержавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади всіх рівнів. Досвід останніх років свідчить про особливу важливість вирішення цього питання щодо об’єктів військових частин, підприємств та установ Міністерства оборони України (далі – МОУ). Деякі міркування щодо стану справ будуть наведені у цій статті. Для реалізації в Україні державної політики у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання і оперативного реагування на них Державний департамент страхового фонду документації уповноважений здійснювати контроль за формуванням страхового фонду документації (далі – СФД), його веденням, утриманням і видачею користувачам документів для забезпечення потреб мобілізаційної підготовки та сталого функціонування економіки держави, відбудови об’єктів систем життєзабезпечення населення, проведення аварійно-рятувальних та відновних робіт під час ліквідації наслідків НС. За одним з напрямків визначених завдань Державний департамент СФД уповноважений вести Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів ((далі – Реєстр ПНО). Потенційно небезпечний об’єкт (далі – ПНО) – об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварій [1]. Реєстр ПНО призначений для обліку всіх потенційних джерел НС різних рівнів і використовується для збору, накопичення, відновлення, систематизації та збереження формалізованої інформації про ідентифіковані та паспортизовані ПНО, надання відповідних даних до суміжних підсистем Урядової інформаційної системи з питань надзвичайних ситуацій для аналізу можливості виникнення НС на об’єктах, територіях або в окремих регіонах країни, оцінки ризиків НС будь-якого характеру, прогнозування масштабів НС, моделювання їх розвитку і прийняття на основі цих даних рішень щодо запобігання чи обмеження масштабів НС. Паспортизація ПНО, формування галузевих страхових фондів документації на ПНО за напрямками профільних центральних органів виконавчої влади надають можливість забезпечення інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень під час ліквідації НС або їх наслідків. На цей час Реєстр ПНО містить відомості про понад 20 тис. ПНО всіх галузей народного господарства. Переважна більшість військових частин МОУ має об’єкти, які за певними ознаками підпадають під визначення ПНО. Перш за все такі об’єкти, як склади боєприпасів, бази, сховища озброєння, військової техніки, пального, аеродроми тощо, безумовно, є ПНО, які у разі виникнення НС створюють загрозу життю людей, а також небезпеку ураження населених пунктів. На цей час на базах і арсеналах МОУ накопичено мільйони одиниць різних боєприпасів, списаних або таких, що підлягають списанню. До них відносяться авіабомби, ракети, морські торпеди, маса вибухових речовин (далі – ВР) в яких досягає сотень кілограмів, а також артилерійські снаряди, міни і заряди з масою ВР до декількох кілограмів. Така ситуація склалася історично ще за радянських часів, коли більшість об’єктів створювалась з метою накопичення боєприпасів. Під час виведення радянських військ із країн соцтабору боєприпаси залишали на території України, що різко збільшило їх загальну кількість. З часом з’ясувалося, що зберігати стару зброю не тільки невигідно, але й небезпечно. В Україні це наочно демонструють НС, які виникали в останні роки на складах боєприпасів МОУ. У жовтні 2003 року в місті Артемівську Донецької області на артилерійській базі вибухнули майже 1700 тонн боєприпасів [2]. Поранення отримала одна особа. У травні 2004, липні 2005, серпні 2006 років біля села Новобогданівка Запорізької області на артилерійських складах військової частини виникли пожежі з подальшою детонацією боєприпасів [3]. Загинули та були поранені понад десять осіб. Значних збитків завдано будовам села Новобогданівка, було паралізовано автомобільне і залізничне сполучення. У травні 2007 і у квітні 2008 років біля села Новобогданівка Запорізької області на артилерійських складах відбулося позаштатне спрацьовування боєприпасів [4]. Два піротехніки загинули, три – були поранені. У серпні 2008 року на території військової частини, розташованої поблизу вузлової станції Лозова в Харківській області, загорівся склад з боєприпасами, що призвело до подальшої детонації боєприпасів. У серпні 2010 року на території цієї ж військової частини відбулося два випадки спалахів мін, внаслідок чого загорілася трава на території арсеналу. Крім того, на території арсеналу ще лишилася майже 41 тис. тонн боєприпасів, які розлетілися внаслідок НС у 2008 році [5]. Останні події в державі, пов’язані з НС техногенного та природного характеру, висувають жорсткі вимоги щодо наявності та стану документації, необхідної для проведення аварійно-рятувальних робіт на ПНО арсеналів, баз та складів озброєння і боєприпасів. Досвід ліквідації випадків НС та їх наслідків свідчить про те, що відсутність інформації про стан та інженерне обладнання об’єкта або недостатня, неповна інформація про нього у переважній більшості випадків значно ускладнює оперативне прийняття управлінських рішень щодо використання спеціальних підрозділів оперативних служб, сил і засобів цивільного захисту. Безумовно, обрана стратегія організації та виконання робіт з ліквідації НС буде більш ефективною, якщо базуватиметься на документах, що повно і точно розкривають особливості дійсного стану об’єкта. Для цього в розпорядженні аварійно-рятувальних служб мають бути оперативно надані Плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій (далі – ПЛАС) чи креслення споруд, інженерних мереж, планів розміщення сховищ боєприпасів з інформацією про їх основні характеристики (дальність польоту, радіус розлітання осколків та ін.). Необхідно також зазначити, що наслідком пожеж, аварій та інших НС на арсеналах, базах та складах озброєння може бути повне знищення документації на об’єкти та системи їх життєзабезпечення. Слід зазначити, що вартість відтворення документації за умови її закладання до СФД орієнтовно у 40 – 50 разів менша за вартість повторної розробки проектними організаціями нового комплекту документації. Крім того, своєчасне закладання до СФД проектної документації будівництва дозволить враховувати її при складанні ПЛАС або ліквідації НС. Таким чином, створення СФД на ПНО військових частин МОУ на сьогодні має велике значення для ліквідації на їх території наслідків НС техногенного та природного характеру. Але, на жаль, і на цей час точаться суперечки навколо питання: чи об’єкти всіх військових частин МОУ належать до ПНО, чи тільки тих військових частин, на яких зберігаються боєприпаси та вибухові речовини? Державну політику та координацію робіт зі створення, формування, ведення та використання СФД здійснює організаційно-правова структура, що визначена як державна система СФД і є сукупністю суб’єктів системи, технічних засобів, обслуговуючого їх персоналу, нормативно-правових актів, організаційно-технічних заходів [6]. Страховий фонд документації України – упорядкований банк документів, зафіксованих на мікрографічній плівці чи інших компактних носіях інформації, які прийняті на державний облік і довгострокове надійне зберігання. Функціонування державної системи страхового фонду документації визначається вимогами нормативно-правової бази СФД, яка надає можливість центральним органам виконавчої влади формувати на плановій основі галузеві страхові фонди документації шляхом розроблення та реалізації галузевих програм створення СФД. Вона передбачає, що першочерговими об’єктами, на які необхідно створювати СФД, мають бути ПНО. До фундаментальних засад функціонування державної системи страхового фонду документації відноситься обов’язковість включення до страхового фонду документації, необхідної для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт під час ліквідування надзвичайних ситуацій за умови збереження державної та іншої передбаченої законом таємниці. Згідно з [7], основою для розроблення галузевих програм за формами, встановленими Державним департаментом СФД для проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій, є: перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1214, а також реєстри техногенно та екологічно небезпечних об'єктів. Зазначені реєстри розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади не завжди своєчасно. Власну неквапливість фахівці центральних органів виконавчої влади пояснюють відсутністю безпосереднього посилання в керівних документах системи СФД на даний орган виконавчої влади або розбіжностями в тлумаченні сторонами певних вимог нормативно-правових актів. Така позиція не є коректною. Після надання Державним департаментом СФД відповідних роз’яснень органи виконавчої влади, як правило, розпочинають формування галузевих СФД. Вимогами [8] передбачено, що для виявлення на об'єкті джерел небезпеки використовують Перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам, складений з урахуванням положень: – постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 „Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки”; – Переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631. У процесі ідентифікації використовують: а) Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554; б) Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірних умовах обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1214. Об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів. Об'єкти, які підпадають під дію нормативно-правових актів, зазначених у пунктах а) та б), належать до потенційно небезпечних незалежно від рівнів НС, які можуть ініціювати виявлені джерела небезпеки. Відповідно до [9], автозаправні станції, виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива віднесено до видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. У Переліку основних джерел небезпеки, за якими визначають ПНО, значна кількість джерел небезпеки притаманна об’єктам військових частин та ремонтних підприємств МОУ, що зумовлює їхню приналежність до ПНО. До таких джерел, зокрема, віднесено: – технологічне обладнання, пов’язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням небезпечних речовин; – технологічне обладнання, пов’язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням самозаймистих та легкозаймистих твердих речовин та матеріалів; – балони, контейнери, цистерни та інші ємності із стисненими, зрідженими, отруйними та вибухонебезпечними газами; – резервуари, цистерни, балони та інші ємності з небезпечними речовинами; – технологічне обладнання термічних цехів і дільниць, електротермічні установки підвищеної та високої частоти; – вибухові матеріали, що застосовуються у виробничих процесах, засоби військового призначення, що містять вибухові матеріали, які виготовляються, знаходяться на зберіганні або утилізуються; – гальванічні дільниці; – генераторні ацетиленові установки; – ливарні, плавильні, заливальні дільниці та устаткування для термообробки литва; – установки та обладнання для виробництва, переробки, розподілу і зберігання та застосування продуктів розподілу повітря, хлору, аміаку, природного та супровідних металургійному та хімічному виробництву газів; – стаціонарне обладнання для вантажно-розвантажувальних робіт, підіймальні споруди; – технологічне обладнання для одержання розплавів чорних та кольорових металів, сплавів на основі цих розплавів. згідно з Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001 передбачено виникнення НС, специфічних для МОУ і пов’язаних з „…аваріями на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів” [11]. Зазначеним класифікатором також визначено, що такі НС, пов’язані з можливістю підготовки або проведення терористичних актів та загибеллю людей, можуть бути найбільш імовірними для об’єктів військових частин МОУ, а саме: „…зникнення або викрадення зброї та небезпечних речовин з об’єктів їх зберігання, використання, перероблення та під час транспортування”, „…встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), житловому секторі, транспорті” [11]. Крім того, військовим частинам, за специфікою їх функціонування, згідно з [8], притаманна наявність таких видів небезпеки: вибухопожежна, пожежна, фізична, хімічна, екологічна. Це також підтверджує доцільність віднесення переважної більшості військових частин та відомчих ремонтних підприємств МОУ до ПНО. Необхідно зазначити, що МОУ з розумінням та належною увагою поставилось до питання створення СФД на об’єкти військових частин, підприємств, установ та організацій, хоча процес відбувається з певним ускладненням. На цей час затверджені та знаходяться на стадії реалізації дві галузеві програми створення СФД: Програма формування СФД на техногенно та екологічно небезпечні об’єкти Збройних Сил України; Програма формування СФД на об’єкти та споруди систем життєзабезпечення, транспортних зв’язків підприємств МОУ. У зв’язку з тим, що до Програми включено не всі військові частини, визначені МОУ як ПНО, було прийнято рішення про розробку Доповнення до діючої Програми. Відповідну роботу із залученням військових частин, віднесених до переліку ПНО Збройних Сил України (далі – ЗСУ), організовано на належному рівні. На підставі інформації від військових частин опрацьовується, систематизується і формується проект Доповнення. Зменшує ефективність роботи незавершеність реформування ЗСУ, проведення в Міністерстві організаційних заходів та зміна його керівного складу. У подальшому МОУ доцільно регулярно уточнювати склад відомчих ПНО. Найбільш складним питанням у процесі формування СФД МОУ є фінансування заходів з реалізації зазначених Програм. Для вирішення цього питання МОУ прийнято відповідне рішення щодо порядку фінансування об’єктів і споруд, які перебувають на балансі госпрозрахункових підприємств, а також будівель, споруд та інженерних мереж, що перебувають на балансі квартирно-експлуатаційних відділів ЗСУ, та інших об’єктів військових частин (аеродромів, мереж електрозв’язку, командних пунктів, спеціальних споруд тощо). На жаль, кошти на виконання Програми формування СФД на техногенно та екологічно небезпечні об’єкти ЗСУ виділяються нерегулярно і не в повному обсязі. Проте питання стосується не тільки виділення необхідного обсягу фінансування, але і правильності застосування економічної класифікації видатків бюджету на формування СФД у процесі оформлення як бюджетного запиту, так і звітних фінансових документів. Питання є актуальним для всіх центральних органів виконавчої влади, а не тільки для МОУ. Згідно з роз’ясненням Державного казначейства, видатки на створення СФД мають здійснюватись за кодом економічної класифікації видатків 1134 „Оплата послуг (крім комунальних)” Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 р. № 495. Деякі служби МОУ успішно використовують положення зазначеної інструкції, плануючи фінансування заходів з формування СФД, а інші ставляться до них з недовірою та не застосовують. Як наслідок, реалізація Програми формування СФД на техногенно та екологічно небезпечні об’єкти ЗСУ відбувається із значним відставанням від планових показників. Досвід робіт щодо ліквідації НС на арсеналах, базах та складах озброєння і боєприпасів свідчить про те, що для планування відповідних заходів до Державного департаменту СФД за інформацією про наявність документів СФД першочергово звертаються представники аварійних служб, МОУ та органів місцевої виконавчої влади. Проте інформація може бути надана лише за умови завчасного закладання до СФД документації на відповідний об’єкт. Проведений аналіз тільки підтверджує актуальність розглянутого питання і необхідність забезпечення МОУ стійкої системи управління щодо формування, ведення та використання страхового фонду документації України, особливо стосовно ПНО. Таким чином, на наш погляд, для запобігання та ліквідації наслідків НС, пов’язаних з функціонуванням небезпечних об’єктів військових частин, необхідно: – здійснювати заходи щодо розвитку та удосконалення системи створення та використання СФД на ПНО військових частин та підприємств МОУ; – забезпечувати підтримання в належному стані інформації щодо ПНО МОУ в Реєстрі ПНО та Державному реєстрі документів СФД; – поширювати подальше впровадження електронних паспортів ПНО на об’єкти військових частин, тим самим забезпечити можливість організації оперативного надання інформації з використанням електронних засобів зв’язку; – забезпечувати взаємодію районних (міських) і обласних органів виконавчої влади з Державним департаментом СФД з використанням інформації Державного реєстру документів СФД та Реєстру ПНО у сфері запобігання надзвичайних ситуацій. |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(8)'2010 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(10)'2011 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(7)'2009 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(11)'2011 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 1(12)'2012 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
СФД (Страховий фонд документації) Науково-виробничий журнал 2(13)'2012 Заснований у 2006 році Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії (НДІ мікрографії) – пров. Пархоменка, 1/60, м.... |
| Перелік питань для підготовки до написання модульної контрольної... Страховий захист – це … Страховий захист як економічна категорія має такі ознаки (5 ознак): … |
Результати проведення держекоекспертизи проектної документації у 2010 році (за липень) |
| ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР Малої академії наук України у 2009/2010 навчальному році (Додаток 1). Просимо дотримуватись вимог вищезазначеного наказу Міністерства... |
Програми з енергозбереження на 2006-2010 роки у м. Синельниковому... Дніпропетровській області на 2010 – 2015 роки, з метою внесення змін та доповнень до міської Програми з енергозбереження на 2006-2010... |