Меркуціо Ну, якщо твої дотепи поженуться, як на полю-
ванні за дикими гусьми, я загинув, бо в кожному з твоїх п'яти
чуттів більше дикості, ніж у мене в усіх разом узятих. Чи не вва-
жаєш ти й мене за дикого гусака?
Ромео Та ти ж ніколи нічим іншим і не був.
Меркуціо Я скубну тебе за вухо за цей жарт.
Ромео Ні, добрий гусаче, не щипайся.
Меркуціо Твій дотеп гірко-солодкий, це надто гострий соус.
Ромео А хіба ж гострий соус не хороша приправа до
ситого гусака?
Меркуціо О, твоя дотепність розтягається, мов лайкова
шкіра,- і вздовж, і вшир; з одного дюйма можна розтягти її до
ліктя.
Ромео Я розтягну її відповідно до слова «гусак», то й
вийде з тебе і вздовж і вшир - годований гусак.
Меркуціо Ну от! Чи ж не краще так жартувати, ніж раз
у раз стогнати від кохання? Тепер з тобою можна розмовляти, ти
знов Ромео: такий, який є, яким тебе зробили природа й вихован-
ня. А ота слинява любов скидається на нікчемного скомороха, що,
висолопивши язика, бігає туди й сюди і шукає, в яку б дірку
встромити своє брязкальце.
Бенволіо Ну, годі!
Меркуціо Ти зупиняєш мене; своїм «годі» гладиш моє
красномовство проти шерсті.
Бенволіо Так, інакше воно в тебе надто розростеться.
Меркуціо Ти помиляєшся. Я хотів скоротити мою розпо-
відь, бо пірнув у найглибшу її глибінь і саме збирався закінчити.
Ромео Гляньте, ну й убрання!
Входить мамка і її слуга П'єтро.
Меркуціо Вітрило, вітрило!
Бенволіо Двоє, двоє: спідниця й штани.
Мамка П'єтро!
П'єтро Чого зводите?
Мамка Моє віяло, П'єтро!
Меркуціо Добрий П'єтро, зроби ласку, прикрий їй облич-
чя: її віяло набагато краще за нього.
Мамка Доброго ранку, синьйори.
Меркуціо Пошли вам боже добрий вечір, прекрасна синь-
йоро!
Мамка Та хіба ж зараз вечір?
Меркуціо Авжеж, вечоріє, запевняю вас; безсоромна
стрілка сонячного годинника показує вже на полудень.
Мамка Йдіть геть! Що ви за людина!
Ромео Людина, синьйоро, що її бог створив собі самому
на шкоду.
Мамка Ій-богу, добре сказано: собі самому на шкоду.
Синьйори, чи не скаже хто з вас, де знайти молодого Ромео?
Ромео Я можу вам сказати, але молодий Ромео буде
старіший тоді, коли ви його знайдете, ніж тепер, коли ви його
шукаєте. Я наймолодший з усіх, що так зовуться, хоч, може, й не
найгірший.
Мамка Ви хороше говорите.
Меркуціо Хіба ж гірше може бути хорошим? Ніде правди
діти, до ладу сказано! Розумно!
Мамка Якщо це ви, синьйоре, то мені треба побалакати
з вами сам на сам.
Бенволіо Вона хоче запросити його кудись на вечерю.
Меркуціо Звідниця, звідниця, звідниця! Ату її!
Ромео Кого це ти цькуєш?
Меркуціо Не зайця, синьйоре; а якщо й зайця, то хіба що
з пісного пирога, який устиг зачерствіти й запліснявіти раніше,
ніж його з'їли.
(Проходячи повз них, співає)
Сивий заєць старий,
Сивий заєць старий, .
Він для посту б хіба пригодився.
Тільки хто б його їв,
Коли він посивів,
Перше ніж на рожні опинився.
Ромео, скоро додому? Ми йдемо на обід до вашого батька.
Ромео Я - слідом за вами.
Меркуціо Прощавайте, старезна синьйоро! Прощавайте!
(Наспівуючи)
Синьйоро, синьйоро, синьйоро!..
Меркуціо й Бенволіо виходять.
Мамка Прощавайте вже, прощавайте! Скажіть, будьте
ласкаві, синьйоре, хто цей зухвалий крамарчук, цей шибеник,, у
якого в голові сидить тільки паскудство?
Ромео Це синьйор, пані, який любить сам себе слухати;
він може наговорити за одну хвилину стільки, що не вислухати
й за цілий місяць.
Мамка Якщо він говоритиме щось на мене, я йому по-
кажу! Я його провчу! Я з ним упораюсь, хоч би він був дужчий,
ніж є. Та й не тільки з ним, я й з двадцятьма такими жевжиками
впораюся... А якщо сама не подужаю, то знайду собі оборонців.
Ах ти ж, шолудивий паскуднику! Я йому не гуляща дівка! Я йому
не приятелька по чарці! - А ти
(звертається до свого слуги П'етро)
стоїш, роззявивши рота, і дозволяєш кожному пройді потішатися
наді мною! .
: П'єтро Я ще не бачив, щоб хтось потішався над вами,
я вмить вихопив би зброю, будьте певні! Я видобуваю зброю так
проворно, як і будь-хто, коли де трапляється нагода для хорошої
бійки та коли закон на моєму боці.
Мамка Богом присягаюсь, я й досі ніяк отямитись не
можу... Все в мені аж труситься! Іч, шолудивий пес! Прошу вас,
синьйоре, одне слово. Як я вам сказала, моя молода синьйорина
звеліла мені розшукати вас; а що саме маю переповісти вам, я
поки що помовчу. Але перш за все дозвольте мені завважити, що
коли ви збираєтесь, як то кажуть, водити її за носа, то це буде
вкрай безчесна штука, як то кажуть, бо моя синьйорина ще дуже
молоденька. Отож я й кажу: якщо вам спаде раптом на думку
погратися з нею, як то кажуть, одурити її, то це буде дуже гидкий
вчинок проти такої шляхетної синьйорини.
Ромео Няню, вітай від мене твою синьйорину й госпо-
диню. Запевняю тебе...
Мамка Ох, і добра ж душа! Так їй і скажу. Господи,
господи! Як же вона зрадіє!
Ромео Та що ж ти їй скажеш, няню? Ти ж не дослуха-
ла мене.
Мамка Я скажу їй, синьйоре, що ви запевняєте,- а це,
на моє розуміння,- благородне освідчення.
Рамео Скажи їй, щоб вона за всяку ціну
Прийшла на сповідь нині ще надвечір;
І там, у келії отця Лоренцо,
Відбудеться і сповідь, і вінчання.
Не сплутаєш? Ось маєш за труди.
Мамка Нізащо!
Ромео Та бери, кажу, бери!
Мамка Надвечір! Що ж, гаразд, напевне, прийде.
Ромео Ти ж, добра няню, жди біля абатства:
Туди до тебе прийде й мій слуга
І принесе драбину мотузяну.
По ній на щоглу мойого блаженства
Я піднімуся під покровом ночі.
Прошу, не зрадь, то матимеш подяку.
Прощай! Вітай від мене синьйорину!
Мамка Спаси вас боже! Слухайте, синьйоре;..
Ромео Що скажеш, мила няню?
Мамка Ваш слуга,
Чи він надійний? Нащо третій нам?
Там, кажуть люди, таїни нема«,
Де вашу таїну вже двоє знає.
Ромєо Надійний він, як сталь. Ти не турбуйся.
Мамка Дуже добре, синьйоре. Моя синьйорина - най-
чарівніше дівчатко... Боже, боже! Коли вона була ще ось такою
малесенькою крихіткою... О!.. Тут у місті є один шляхетний синь-
йор, Паріс на ім'я, то він був би радий її підхопити. А вона ж,
моя голубонька, і дивитися на нього не хоче; їй приємніше на
жабу, на справжню жабу дивитись, ніж на нього!.. Я часом сер-
джу її - кажу, що Паріс хороший жених; чим їй, як то кажуть,
не до пари? Та присягаюся вам, вона як почує, так і зблідне, аж
пополотніє вся, немов крейдою візьметься. А скажіть: розмарин
і Ромео починаються з тієї самої літери?
Ромео Так, няню. А що? Обидва слова починаються
з літери «Р».
Мамка Ох, жартун! Та це ж собаче ім'я! Р-р-р-р... це
тільки для собак! Ні, я знаю, що вони з різних літер починаються.
А вона такі ніжні вірші складає про вас і про розмарин, що у вас
серце з радощів затанцювало б, якби ви почули.
Ромео Вітай від мене синьйорину.
(Виходить)
Мамка О, тисячу разів. Гей, П'єтро!
П'єтро Що накажете?
Мамка П'єтро, візьми моє віяло та гайда вперед ху-
тенько.
Виходять.
СЦЕНА 4
Сад Капулетті.
Входить Джульєтта.
Джульєтта Я няню відіслала о дев'ятій,
Вона мені вернутись обіцяла
За півгодини. Що, коли його
Вона знайти у місті не змогла?
Та ні, не те! О, та вона ж кульгава!
Так, так... Лише думки повинні буть
Послами у кохання. В десять раз
Летять вони скоріше, ніж летить
Проміння сонячне, коли зганяє
Воно з горбів похмурих тінь нічну.
Недарма ж прудкокрилі голуби
Везуть любов, та й любий Купідон
Швидкі, як буйний вітер, має крила...
А сонце вже стоїть над головою!
З дев'ятої до півдня - три години.
Які ж вони і довгі, і нудні!..
А няні все нема... Якби ж то кров
Гарячу мала і кохала палко,
Вона б літала, наче м'яч: її
До нього кидали б мої слова,
Його ж слова - до мене.
Стара людина - ніби справжній мрець:
Бліда, тяжка й незрушна, як свинець.
О боже, йде!
Входять мамка і П'єтро.
О няню дорога!
Ну що, зустріла? Відішли слугу.
Мамка Чекай нас коло брами, П'єтро.
П'єтро виходить.
Джульєтта Ну, дорога моя... Сумна ти, боже!..
Хоч би й були твої звістки сумні,
Ти весело їх передай; коли ж
Ти з добрими прийшла сюди звістками,
То музики солодкої не псуй,
Не грай її мені з обличчям кислим.
Мамка Стомилась я... дай трохи відпочину...
Ох, кісточки болять! Ну й прогулялась!
Джульєтта Я віддала б тобі мої кістки,
Аби скоріш ти новину сказала.
Ну, говори ж! Ну, нянечко, кажи!
Мамка Ісусе! Що за поспіх? Постривай!
Чи ти не можеш трошки потерпіти?
Ти ж бачиш, що звести не можу дух...
Джульєтта Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,
Щоб повісти, що дух звести не можеш.
Адже слова оці багато довші,
Ніж звістка та, з якою зволікаєш.
То добра звістка чи лиха? Скажи!
Лише на це дай відповідь хутчій,-
Подробиць я терпляче почекаю.
Ну, заспокой мене! Лиха чи добра?
Мамка Ех, та й вибрала ж ти собі ні те ні се!.. Не
знаєш, як треба вибирати чоловіків. Ромео... Ото не бачили! Прав-
да, хоч з обличчя він і кращий за інших чоловіків, а проте ноги
такої, як у нього, ні в кого з чоловіків не знайдеш!.. А щодо руки,
ходи і стану, то хоч про них багато й не скажеш, а проте вони
вищі за всякі порівняння. Не скажу, щоб він був цвіт чемності,
але ручуся тобі, він лагідний, як ягнятко. Ну, йди ж своїм шля-
хом, дівчатко, та шануй бога! А що, в нас уже пообідали?
Джульєтта Ні, ні! Таж все це знала я й раніш...
А шлюб наш як? Що він сказав про нього?
Мамка Як голова болить! Ой голова!
Тріщить, неначе хоче розламатись,-
На двадцять розривається шматків.
А тут ще й спина... Ох, і бідна спина...
Красненько дякую, ти ж безсердечна,-
Мене загнала трохи не до смерті!
Джульєтта Пробач, однак я щиро вболіваю,
Що ти нездужаєш. Ах, няню люба...
О люба, люба нянечко, скоріше
Скажи ж мені, що передав коханий?
Мамка То слухайте ж: коханий ваш сказав,
Як чесний чоловік, шляхетний, добрий...
Я присягаю вам... Де ваша мати?
Джульєтта Де мама?.. Як то де? Звичайно, вдома;
Де ж бути їй?.. Як дивно ти говориш:
«Сказав він так, як чесний чоловік,-
Де ваша мати?»
Мамка Люба синьйорино!
Іще й кипить! Ну, ну! Оце якраз
Припарка на мої кістки недужі!
Тоді сама влаштовуй власні справи!
Джульєтта Та годі вже! Ну, що ж сказав Ромео?
Мамка Чи відпускають нині вас на сповідь?
Джульєтта О так.
Мамка То до отця Лоренцо йдіть:
Там в келії чекатиме жених,
Щоб нині вже собі за жінку взяти.
Ач, кров одразу збіглась до обличчя.
Пашить, мов жар,- це від моїх нозин!
Ідіть до церкви. В мене інший шлях:
Драбину принесу, щоб міг ваш любий,
Стемніє ледь, до пташечки своєї
Залізти у гніздечко. Вам то радість,
Мені ж- важкий тягар. Та прийде час -
Вночі тягар нав'ючать і на вас!
Я на обід іду. Ви ж поспішайте.
Джульєтта Спішу до щастя! Нянечко, прощайте!
Виходять.
СЦЕНА 5
Келія брата Лоренцо.
Входять брат Лоренцо й Ромео.
Брат Лор. Хай небо шлюб оцей благословить,
Щоб потім нас не покарало горем!
Ромео Амінь, амінь! Нехай приходить горе,-
Не зможе переважити воно
Тієї радості, що за хвилину
Переживу я серцем біля неї.
З'єднай лиш нам святим обрядом руки,
Й хай прийде згубниця кохання - смерть,
Аби я встиг назвать її своєю!
Брат Лор. Бурхливі радощі страшні, мій сину,
Бо часто в них бурхливий і кінець.
їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть,
Як порох і вогонь, у поцілунку.
І найсолодший мед гидким здається,
Бо надто вже солодкий. Він псує
Надмірністю своєю апетит.
Люби, та міру знай, і ти найдовше
Любитимеш. Хто надто поспішає -
Спізняється, як той, що зволікає.
Входить Джульєтта.
Ось і вона! Така легка нога
По плитах цих ще зроду не ступала.
Коханці пройдуться по павутинці,
Яка літає літом у повітрі,
І не впадуть. Так, суєта легка!
Джульєтта Добривечір, духовний отче мій!
Брат Лор. За нас обох подякує Ромео.
Джульєтта Я і його вітаю, бо інакше
Нема за що складать мені подяку.
Ромео Джульєтто люба! Коли в тебе в грудях
Від щастя серце б'ється так, як в мене,
І можеш краще виявити радість,
Знайди слова, яких мені бракує,
І всолоди повітря навкруги
Ласкавим подихом своїм, нехай
Мелодія чудова слів твоїх
Змалює те блаженство чарівне,
Яке ми відчуваєм в цю хвилину.
Джульєтта Любов багата ділом - не словами,-
Й пишається собою без прикрас.
Той, хто свої скарби злічити може,
Той лиш жебрак. Але моя любов
Така велика й так зросла безмежно,
Що я злічить не можу й половини
її скарбів...
Брат Лор. Ходім! Святий обряд
Благословить вас. Я ж бо вас тепер
На самоті нізащо не покину,
Аж доки не зіллю вас в плоть єдину.
Виходять.
ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Верона. Міський майдан.
Входять Меркуціо, Бенволіо, паж та слуги.
Бенволіо Ходім звідсіль, прошу тебе, Меркуцьйо!
День душний, і гуляють Капулетті.
Як стрінемось - без сварки не минеться,
Бо в дні жаркі кипить шалено кров.
Меркуціо Ти мені нагадуєш одного з тих молодців, які,
ввійшовши до таверни, ляскають своєю шпагою па столу й гука-
ють: «Дай боже, щоб ти мені не була потрібна!» - а після другого
келиха штрикають нею в слугу, коли в цьому немає ніякої по-
треби.
Бенволіо Та невже ж я подібний до такого молодця?
Меркуціо Ще б пак! У гніві ти один з найгарячіших зади-
рак в Італії: як зачепиш тебе, ти починаєш лютувати, а як розлю-
туєшся, чіпляєшся до всіх.
Бенволіо А далі що?
Меркуціо А далі те, що якби тут було двоє таких, як ти,
то скоро не залишилося б жодного, бо вони один одного вбили б.
|