|
|
Скачати 1.52 Mb.
|
| Джульєтта О, не хотіла б я нізащо в світі, Щоб тут вони побачили тебе!.. Ромео Своїм плащем мене прикриє ніч. Та, як не любиш ти,- нехай знаходять... Хай краще смерть від лютої злоби, Ніж довгий вік без ніжності твоєї. Джульєтта Хто показав тобі сюди дорогу? Ромео Моя любов! Вона мене навчила, Дала мені пораду, я ж за те Позичив їй очей. Я не моряк, Та будь від мене ти хоч так далеко, Як щонайдальший берег океану, Я б зважився такий здобути скарб! Джульєтта Моє лице ховає маска ночі, Але на нім пала дівочий стид, Що ти в цю ніч мої слова підслухав. Хотіла б я пристойність зберегти, Від слів своїх відмовитись хотіла б, Хотіла б я... та годі прикидатись! Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так...» Тобі я вірю, з мене досить слова. О, не клянись! Зламати можеш клятву: Недурно ж кажуть, що з любовних клятв Сміється сам Юпітер. О Ромео! Скажи, якщо ти любиш, правду щиру. Коли ж вважаєш - переміг мене Занадто швидко, я тоді насуплюсь, Скажу уперто: «Ні!», щоб ти благав. Інакше - ні, нізащо в світі! Ні! Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна І, може, легковажною здаюсь... Повір мені, і я вірніша буду, Ніж ті, що хитро удають байдужість. І я б могла байдужою здаватись, Якби зненацька не підслухав ти Любов мою й слова мої сердечні... Пробач мені, мій любий, і не думай, Що мій порив палкий - це легковажність; Мою любов відкрила темна ніч. Ромео Клянусь цим місяцем благословенним, Що сріблом облива верхи дерев... Джульєтта О, не клянися місяцем зрадливим, Який так часто змінює свій вигляд, Щоб не змінилася твоя любов. Ромео То чим я поклянусь? Джульєтта Не треба зовсім. Або, як хочеш, поклянись собою - Душі моєї чарівним кумиром,- І я повірю. Ромео Серця почуттям... Джульєтта Ні, не клянись! Хоч ти - єдина радість, Та не на радість змовини нічні... Все сталось несподівано занадто - Так швидко, так раптово й необачно, Як блискавка, що блисне й раптом зникне Ледь встигнемо сказати: «Он сяйнуло!» Добраніч, любий! Теплий подих літа Нехай цю бруньку ніжного кохання Оберне в пишну квітку запашну, Коли з тобою зійдемося ще раз. Добраніч! Хай у тебе переллється Той мир, що вщерть моє сповняє серце! Ромео Без нагороди так мене й покинеш? Джульєтта Якої ж нагороди хочеш ти? Ромео Повинна ти в коханні присягти. Джульєтта Я присяглась раніш, ніж ти просив, Проте я хтіла б клятву ту забрати. Ромео Забрати клятву? О, навіщо, люба? Джульєтта Щоб бути щедрою і знов віддати. Таж я того жадаю, що вже маю: Як море, доброта моя безкрая, Як море, дна не має і любов, Що більше їх я віддаю тобі, То більше їх у мене зостається, А їм немає меж... Мамка кличе за сценою. У домі гамір! Прощай, мій любий!.. Няню, я іду! Не зрадь мене, Монтеккі мій коханий. Хвилину почекай, я повернусь. (Виходить) Ромео О, ніч свята! Благословенна ніч!.. Таж ніч тепер... А що, як все це сон? Такий солодкий сон, що я боюсь - Він не обернеться ніколи в дійсність. Знову з'являється Джульєтта. Джульєтта Три слова ще, Ромео, й на добраніч! Якщо любов твоя до мене щира І хочеш ти зі мною взяти шлюб, То взавтра сповісти мене про це, І я пришлю по відповідь когось, Де і коли ти хочеш повінчатись; Тобі до ніг складу я свою долю - З володарем піду хоч на край світу! Мамка (за сценою) О синьйорино! Джульєтта Я йду! Як ти не будеш з чистим серцем, Тоді благаю... Мамка (за сценою) Синьйорино! Джульєтта Зараз! ...Облиш мене і більше не приходь, Зостав мене на самоті з журбою, То взавтра я пришлю. Ромео Душі спасінням... Джульєтта Сто тисяч раз тобі привіт! (Виходить) Ромео В сто тисяч раз без тебе хмурий світ! Так, як школяр від книжки утікає, Так ревно і любов любов шукає; Як гидко їм на школу знов дивитись, Так тяжко їй з любов'ю розлучитись! (Ступає до виходу) У вікні знову з'являється Джульєтта. Джульєтта Ромео, стій!.. О, стій! Якби мені Сокольничого голос, щоб назад Змогла я сокола мого вернути! Неволі голос надто слабосилий, А то б я потрясла печеру Ехо, Й повітря б голос більш, ніж я, захрип. Повторюючи це ім'я невпинно: «Ромео, де ти? Де ж ти, мій Ромео?!» Ромео То кличе знов мене моя душа! Бринять, як срібло, голоси коханців І солодко скрашають тишу ночі,- Мов ніжна музика милує вухо! Джульєтта Ромео! Ромео Люба! Джульєтта Милий, завтра вранці Коли прислать до тебе посланця? Ромео Найкраще о дев'ятій. Джульєтта Не спізнюсь. Мов двадцять літ чекать тії години! Забула я, чого тебе вернула... Ромео Дозволь зостатись, доки ти згадаєш. Джульєтта Не буду згадувать, щоб ти зостався, Та не забуду, як з тобою любо! Ромео Зостанусь я, щоб ти за все забула, Забуду й сам, що є десь інший дім. Джульєтта Світає... Хтіла б я, щоб ти пішов, Але не далі, аніж птах отой, Який літає на шовковій нитці. Пустунка дівчинка його відпустить, Як бідолашного в кайданах в'язня, й відразу знов назад за нитку тягне. Ревнуючи до волі ту пташину. Ромео Хотів би птахом бути я твоїм! Джульєтта І я, мій любий, теж цього хотіла б, Та ласками замучила б тебе... Прощай, прощай! Тяжкий час резетавання... О, стільки в нім солодкого страждання, Що все прощалася б, хоч і світає! (Виходить) Ромео Тебе хай сон і спокій повиває! Як хтів би я тим сном спокійним бути, Щоб тут в солодких мріях все забути! Тепер до келії отця святого - Почуть пораду хочу я від нього. (Виходить) СЦЕНА 2 Келія брата Лоренцо. Входить брат Лоренцоз кошиком. Брат Лор. Всміхається світанок сіроокий - Мережить барвами хмарки високі; Плямиста темрява нічна, мов п'яна, Тіка з-під огняних коліс Титана. Ще доки погляд сонечка палкий Не розірвав украй туман нічний, Роси не випив, дня не стрів привітом,- Я кошик свій наповню різним цвітом, Рослинами цілющими й травою Отруйною і згубною, страшною... Земля - природи мати і могила: В собі хоронить все, що породила. І ми численних бачимо дітей, Що ссуть життя і міць з її грудей. Хоч в матері одної й різні діти, Та кожне з них потрібне все ж на світі. Які ж то сили благодатні й цінні У травах є, у квітах і в камінні! Й мерзенне все, що із. землі встає, Хоч щось корисне все ж землі дає. Проте й в найкращому нема такого, Чого б не прирівняв ти до лихого: Корисне все - до діла або в строк, Бо з блага, може теж постать порок. Входить Ромео. Ось квіточка мала; в стеблі цім самім Трутизна вбивча змішана з бальзамом,- Понюхав лиш - і сили повен вщерть, А на язик узяв - раптова смерть. Отак добро і зло поміж собою І в людях, як в траві, стають до бою; Якщо ж добро не подолає зла, Кінець і для людини, й для стебла. Ромео Добридень, отче! Брат Лор. Будь благословен! Хто там віта мене раненько так? О сину мій, то є недобрий знак: Покинуть ложе о такій порі. В турботах спать не годні ми, старі,- Де клопіт сторожем, немає сну там. Лиш молодим і горем недіткнутим Солодкий сон схиляється до ложа. Які ж турботи спокій твій тривожать, Що, рано вставши, вийшов із кімнати? Чи, може, ти і не вкладався спати? Ромео О, найсолодші це були години... Брат Лор. Прости йому, вседержцю наш єдиний! Ти в Розаліни був? Там спочив твій? Ромео У Розаліни- я? Ні, отче мій! Я й це ім'я, й печаль його забув. Брат Лор. Хвалю, мій сину! Де ж вночі ти був? Ромео Все розкажу раніш, ніж запитаєш,- Нічого ж бо не відаєш, не знаєш. Бенкетував я з ворогом удвох - Стялись ми враз, і рани в нас обох. Тепер, після смертельної тривоги, Святої просим в тебе допомоги. В моїй душі я зтіоби не ношу,- За себе і за ворога прошу. Брат Лор. Ясніш кажи! Де загадкова мова, Одвіт там -і порада загадкова. Ромео То с*ухай же: я присягнув Джульєтті,- Люблю дочку синьйора Капулетті. Вона у мене серце узяла Й мені своє навіки оддала. Ми вирішили, отче, що робити, Та мусиш ти союз наш освятити, Навік з'єднати шлюбом. Де і як Ми стрілися і покохались так - Про все тобі дорогою скажу. Та тільки про одне тебе прошу, Благаю, отче, повінчай нас нині! Брат Лор. Святий Франціску! Що за дивні зміни! А Розаліна ж? Правда, що в очах У юнаків любов, а не в серцях. її так скоро зрадив ти й забув? Я б не повірив, якби сам не чув. О матір божа! Сліз гіркий потік Збігав за неї з цих поблідлих щік! Любов розсолом приправляв таким, Щоб та любов розвіялась, як дим? Ще туману твоїх зітхань глибоких Не висушило сонце яснооке! Іще лунає тут твоє стогнання, Я чую ще твої палкі благання! Ось пляма в тебе від минулих злив,- Ще й сліду :на щоці потік не змив! Адже ж то був ти сам, таж:вся причина Нудьги твоєї - тільки Розаліна! Як ти змінивсь!.. Тож слухай, май терпіння: Для жінки гріх малий її падіння, Якщо так м.ало сили і в мужчини. Ромео Ти ж лаяв за любов до Роааліни? Брат Лор. Не за любов,- за дурощі, дитино. Ромео І радив закопать любов... Брат Лор. Мій^сину! Я ж не для того радив так, мій милий, Щоб викопав ти іншу із могили. Ромео Не докоряй! Від цеї, що кохаю, Я за любов - любов і ласку маю. Не те, що та... Брат Лор. Бо та вже відгадала, Що тямиш ти в коханні надто мало І визубрив його лиш по верхах, Не вміючи читати й по складах. Ну, юний вітрогоне, у дорогу! Подам тобі для того допомогу,- І через шлюб ваш злоба та родинна У дружбу обернутися повинна. Ромео Ходім мерщій! Мені уже не ждеться... Брат Лор. Не гарячкуй! Хто квапиться - спіткнеться! Виходять. СЦЕНА З Вулиця. Входять Бенволіо й Меркуціо. Меркуціо І де того Ромео дідько носить? Він не приходив уночі додому? Бенволіо Ні, не приходив; я питав слугу. Меркуціо Це все через жорстоку Розаліну; Його оте гидке, бліде дівчисько Так мучить, що, мабуть, він ще здуріє. Бенволіо Тібальт, старого Капулетті небіж, Йому якусь записку надіслав. Меркуціо Клянусь життям, то виклик! Бенволіо Ромео відповість йому. Меркуціо Кожен, хто вміє писати, може відповісти на листа. Бенволіо Ні, я кажу, що він відповість тому, хто писав цього листа, показавши, що коли викликають, то на виклик ви- кликом відповідають. Меркуціо Ох, бідолаха Ромео! Він і так уже мертвий! Його проткнули чорні очі того білолицього дівчиська; йому про- стрелено вухо любовною пісенькою; йому розтято серце надвоє стрілою паскудного сліпого хлопчиська. То де вже йому.мірятися силами з Тібальтом? Бенволіо А що таке цей Тібальт? Меркуціо Він вправніший, аніж котячий князь Тібєрт, можеш мені повірити. Справжній майстер різних церемоній! Фех- тує, як по нотах,- так само, як ти пісеньки співаєш: додержує такту, часу й дистанції; він не дає супротивникові й зітхнути: раз, два, а три вже в тебе у грудях. Він справжній нищитель шовкових ґудзиків. Дуелянт! Дуелянт! Дворянин від голови до п'ят, знавець перших і других приводів до дуелі. Ах, його безсмертні passado! * А його punto reverso! ** Його hay!..*** Бенволіо А що воно таке? Меркуціо Чума б їх подавила, всіх отих блазнів, цих ше- пелявих, манірних, химерних фантазерів, цих настройщиків мови на новий лад! «Присягаюсь Ісусом, добрий клинок! Вельми висо- кий мужчина! Вельми чарівна шлюха!» Ну, чи не прикро ж це, синьйоре мій шановний, що нас так обсіли ці іноземні мухи, ці гендлярі модами, ці pardonnez-moi ****, які так полюбляють нові манери, що їм уже незручно сидіти на старій лаві? О, бодай їх з їхніми bon,bon!***** Входить Ромео. Бенволіо Ось і Ромео, ось і Ромео! Меркуціо Мов той в'ялений оселедець без ікри. О м'ясо, м'ясо, ти ж остаточно обернулось на рибу! Тепер у нього в голові ті мелодії, якими розпливався Петрарка. Та тільки проти його любки Лаура - кухонна дівка, хоч, правду кажучи, її коханець краще її оспівував; Дідона, на його думку,- шльондра, Клеопат- ра - циганка; Єлена та Геро - повійниці і пройди; Тізба, хоч і славилася сірими очима чи ще там чимось, а проте далеко їй до його любки! Синьйоре Ромео, bonjour! ****** Ось вам французьке привітання на честь ваших французьких штанів. Ну й штуку ти встругнув нам учора. * Випад! (Іт.) ** Відбій! (Іт.) *** Торкнув! (Скороч. англ.) **** Вибачте мені (фр.). ***** Гаразд, гаразд! (Фр.). ****** Добрий день (фр.). Ромео Доброго ранку! Яку ж це штуку? Меркуціо Втік од нас! Не розумієш яку? Ромео Пробач, добрий Мєркуціо, я мав дуже пильну справу, а в таких випадках можна супроти ввічливості погрішити. Меркуціо Це однаково, що в таких випадках людині дово- диться згинати коліна. Ромео Тобто бути чемним і вклонятися? Меркуціо Ти дуже чемно це зрозумів. Ромео Це найчемніше пояснення. Меркуціо Адже ж я - цвіт чемності. Ромео Цвіт - у розумінні «квітка»? Меркуціо Саме так. Ромео У мене й на черевиках квіти: як не рози, то хоч розетки. Меркуціо Влучно, влучно! Жартуй так і далі, доки не зчовгаєш черевиків. Коли відпаде одна підошва, то в другій зали- шиться дотеп, хоч і старий, дрантивий. Ромео О босий дотепе, вичерпаний, уже на одній пі- дошві! Меркуціо Стань між нами, добрий Бенволіо: моя дотеп- ність знемагає. Ромео Батогом її та острогами, батогом її та остро- гами, або я гукну, що я тебе обскакав! |
|
Сергій Панишко Поїздка волинського князя Володимира Васильковича до Ногая у 1286 р Орду до своїх зверхників. Для розуміння положення Галицько-Волинських земель у політичній структурі Золотої Орди у складний для неї... |
Парк Вороночива, смт Оратів В кінці ХІХст з Петербурга до Оратова приїхав потомственний дворянин, генерал Михайло Воронович. Тут він купив землю у багатого поляка... |
|
Вчитель значить, вічно молодий і одночасно утаємничений у мудрість... Вчитель – значить, вічно молодий і одночасно утаємничений у мудрість сотень поколінь, та ще й знавець у якійсь конкретній галузі... |
Весняне оповідання Поезія М. Хвильового розвивалася в колі ідей і форм, запропонованих символістами й футуристами. Молодий автор невтомно й енергійно... |
|
ВИХОВНА ГОДИНА Молодий єпископ Валентин, бачачи страждання закоханих, вінчав їх таємно. Про порушення імператорського наказу довідалися законники.... |
На території якого племінного союзу слов’ян засновано м. Київ? Заправління якого київського князя укладено збірник законів«Руська правда»?Я. Мудрий |
|
Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №4 Тема. «Повість минулих літ» найдавніший літопис нашого народу. Літописні оповіді «Про заснування Києва», «Про князя Олега» |
ПЛАН РОБОТИ школи молодого педагога Мета «Школи молодого педагога» – надати молодим вчителям методичну допомогу в розв’язанні першорядних проблем, подоланні труднощів,... |
|
Закон, «Руська правда», печеніги Ярослава Мудрого, розглянути зовнішню та внутрішню політику, з’ясувати значення діяльності князя для розвитку давньоруської держави;... |
Anonymous male narrator, b. 1909 in Illintsi, a district seat in... Від.: Про революцію я не пам'ятаю, бо ще тоді був молодий. Про револіюцію, але тільки я пам'ятаю за голод на Україні, який був |