|
|
Скачати 1.52 Mb.
|
Капулетті Тому вони і в'януть надто рано! Дітей моїх поглинула могила, її одну лиш небо зберегло. Ви серце дівчини скоріть, Парісе, Це все, що треба нам, щоб ми зійшлися. Чого вона собі, я їй бажаю І радо вас обох благословляю. Сьогодні свято у моєму домі; Зберуться рідні, друзі і знайомі, Всі ті, кого люблю я і шаную. Бажаним гостем бути вас прошу я. В цю ніч засвітять зорі нам земні Ясніш за ті, що сяють в вишині. Як втішно юнаку, що сад цвістиме, Що квітень хиряву прогонить зиму, Відчуєте і ви всю втіху свята, І вас почнуть красуні обступати. Дивіться, слухайте, спостерігайте, Найкращій з них свої чуття віддайте. Дочка моя теж буде поміж тими, її краса - ніяка перед ними. Ходім зі мною! Ти ж біжи, шукай, По всій Вероні всіх оповіщай, Хто в списку є. (Дає слузі папір) Ти мусиш їх прохати До нас на свято нині завітати. Капулетті й Паріс виходять. Слуга Всіх оповіщай, хто в списку є! А хто його знає, що це за список? Що, коли тут написано, щоб швець дбав про свій аршин, а кравець - про свою колодку, а рибалка - про свій пен- зель, а маляр - про свій невід. Всіх оповіщай, хто в списку є! Я повинен знайти всіх тих, що їх імена тут записані! А як мені второпати, які саме імена тут записані? Я ніяк не доберу, що тут написав той, хто тут писав! Треба знайти десь учену людину. А, оце до речі! Входять Бенволіо й Ромео. Бенволіо При сонці мерхне сяйво зір поволі; В малій халепі горе - перший лік; В великому не чуть малого болю; Крутіж у голові - верти у другий бік; Якщо ваш зір зустрів нову заразу, Стара хвороба пропаде одразу. Ромео Для цього теж корисний подорожник... Бенволіо Для чого? Ромео Для поламаних кісток. Зламав ти, бідолашний, ногу... Бенволіо Що? Чи ти не збожеволів, мій Ромео? Ромео Ні, я не збожеволів, а проте Я зв'язаний міцніш, ніж божевільний... В тюрмі я темній гину, пропадаю Від голоду,- я змучений до краю, Побитий і... Добридень, мій молодче! Слуга Добридень вам! Ви вмієте читати? Ромео О так, в моїй біді мою судьбу... Слуга Цього ви, мабуть, і без книжок навчились; але будьте такі ласкаві, скажіть мені, чи вмієте ви прочитати те, що тут бачите? Ромео Так, якщо знаю літери і мову. Слуга Ви чесно відповідаєте. Зоставайтесь веселі! Ромео Стривай же, хлопче, я читати вмію! (Читає) «Синьйор Мартіно та його дружина й дочки; граф Ансельмо та його прекрасні сестри; синь- йора вдова Вітрувіо; синьйор Плаченціо та його любі небоги; Меркуціо та його брат Валентин; мій дядько Капулетті, його дружина й дочки; моя чарівна небога Розаліна; Лівія; синьйор Валенціо та його кузен Тібальт; Лючіо та весе- ла Гелена». Блискуче товариство! (Повертає список) Куди ж їх запрошують? Слуга Нагору. Ромео Куди? Слуга На вечерю до нашої господи. Ромео Чиєї господи? Слуга Мого господаря. Ромео Про це спитать я мав тебе раніше. Слуга Тепер я вам скажу про це й без запитання: мій господар - знатний і багатий синьйор Капулетті, і якщо ви не з дому Монтеккі, то ласкаво просимо завітати до нас на келих вина. Зоставайтеся здорові! (Виходить) Бенволіо На святі цім родиннім в Капулетті Й твоя кохана Розаліна буде Між чарівних красунь. Ходімо й ми. Побачиш сам; хай око безстороннє Зрівня її з красунями Верони, І лебідь твій обернеться в ворону. Ромео Якщо блюзнірством погрішу таким, Вогнем хай сльози очі випікають. Смерть на вогні хай кара буде їм За те, що стали враз єретиками! Покіль існує світ, як не крути, Під сонцем кращої не вгледиш ти! Бенволіо Бо з нею поруч-інша не стояла, В твоїх очах вона сама сіяла. Отож ці кришталеві терези Хай зважать чари іншої краси, Тоді приваби знайдеш дуже мало В перлині, що твій погляд чарувала. Ромео Ходім, та не на інших задивлятись,- Коханою я буду милуватись! Виходять. СЦЕНА З Кімната в домі Капулетті. Входять синьйора Капулетті й мамка. Синьйора Кап. Поклич до мене доню. Де вона? Мамка Моєю цнотою в дванадцять років Клянусь, що я вже кликала її. Ягняточко моє! Моя пташинко! Куди поділася вона? Джульєтто! Входить Джульєтта. Джульєтга Що сталось? Хто це кличе? Мамка Ваша мати. Джульєтта Я тут. Чого бажаєте, синьйоро? Синьйора Кап. Та річ у тому... Няню, вийди звідси, Поговорить нам треба сам на сам: Проте стривай!.. Вернися, няню... Так, Згадала я, що слід тобі зостатись Послухати розмову нашу. Адже Ти знаєш змалку нашу любу доню. Мамка Злічу я вік її аж до години. Синьйора Кап. Це ж їй, здається, повних чотирнадцять. Мамка Я чотирнадцять дам зубів своїх,- Дарма, що маю їх лише чотири,- Що їй іще не повних чотирнадцять. До свята жнив ще скільки залишилось? Синьйора Кап. Ще тижнів зо два, може, трохи більше. Мамка Чи два, чи й більше - тільки знаю я, Що буде чотирнадцять їй на Петра. Вона й Сусанна - царство їй небесне - Однолітки. Сусанну бог прибрав: До мене надто доброю була. Тож я й кажу, що саме в ніч під Петра Джульєтті виповниться чотирнадцять. Так, далебі! Я добре пам'ятаю: Від землетрусу збігло одинадцять, В той день я відлучила від грудей її, маленьку. Зроду не забуду Я дня того - ні дня того, ні року. Я полином собі соски натерла И сиджу на сонці під голубником. Ви в Мантуї тоді були з синьйором. Так, так! Я пам'ятаю все докладно! Тож я й кажу, як наше немовля Гіркий полин з сосків покуштувало й відчуло гіркоту,- дитя дурненьке - Розсердилось, манюнє, й - геть сосок. Аж враз - торох! Згойднувся голубник. Я кинулась тікати. Ось саме одинадцять років тому. Вона тоді вже зводилась на ніжки. Ба, ні! Ось хрест святий! Вже тупцювала І бігала, маленька, перевальцем, За день до того ґулю ще набила. Муж - упокоїть хай господь його! - Веселий був небіжчик, взяв дитину: «Ай-ай! Ти,- каже,- впала на обличчя? Порозумнієш - падатимеш навзнак. Так? Правда ж, крихітко?» А це дурнятко - Мадонною клянусь! - відразу стихло. Утерло слізоньки та й каже: «Так...» Ото сміха! Я жарту не забуду, Хоч би мені ще жити сотню літ. «Так? Правда ж, крихітко?» - спитався він. Воно ж, дурнятко, стихло й каже; «Так...» Синьйора Кап. Та годі вже, прошу тебе, замовкни. Мамка Даруйте, пані... Сміх мене бере, Коли згадаю раптом, як дитина Утерла слізоньки та й каже: «Так...» Аж зирк - а в неї ґуля на чолі Не менша, ніж те півняче яєчко. Забилась так і плакала так гірко. «Ай! - каже муж.- Ти впала на обличчя? Як виростеш - на спинку будеш падать. Так? Правда ж, крихітко?» їй-богу. Враз Вона сказала тихо: «Так»,- і змовкла... Джульєтта Замовкни й ти, прошу тебе я, няню. Мамка Ну, добре вже, мовчу, господь з тобою. Миліших я не няньчила дітей. Якщо діждуся ще твого весілля, То вже нічого більше й не бажаю. Синьйора Кап. Весілля, так. Поговорить про це Хотіла я. Скажи мені, Джульетто, Чи маєш ти бажання стать до шлюбу? Джульєтта Про честь таку я ще й не мрію, мамо. Мамка Про честь! Якби тебе не годувала, Сказала б: розум з молоком всмоктала. Синьйора Кап. То час уже подумати про шлюб. У нас в Вероні є шляхетні дами, Молодші ще за тебе, а вже мами. Та я й сама давно в твої літа Була вже матір'ю. Отож, коротше, Паріс шляхетний сватає тебе. Мамка Ох, панночко! Який то молодик! Такого в цілім світі не знайти... Ну й кавалер! Як лялька з воску лита. Синьйора Кап. Найкраща квітка в квітниках Верони. Мамка Так, квітка й справді. Квітка прехороша. Синьйора Кап. Що скажеш ти? Чи він тобі до серця? На святі нині буде він у нас. Читай в лиці Паріса, як у книзі, Принади, писані пером краси; Всі риси ти уважно роздивись - В них ум і чарівна краса злились; Що невиразне в книзі тій спіткаєш, Те в погляді ясному прочитаєш. Кохання книга гарна і яскрава, Бракує їй тепер лише оправи. Як рибі справжня глибина, так само Прихованій красі потрібна рама. В очах людей сіяє книги слава, Що золоті слова в ній і оправа. Розділиш все, що є в його судьбі, Не зменшишся від цього, далебі. Мамка Не зменшиться, а зробиться велика: Повнішає жона від чоловіка. Синьйора Кап. Як дивишся ти на його любов? Джульєтта Я подивлюсь, чи погляд гріє кров... Дивитися дозволю я очам Лиш доти, доки бажано це вам. Входить слуга. Слуга Синьйоро, гості прибули, вечеря на столі; на вас чекають, синьйорину шукають, мамку в буфетній проклинають, і все шкереберть іде. Я мушу бігти туди прислуговувати. Благаю вас, будьте ласкаві, з'явіться негайно. Синьйора Кап. Уже йдемо! Джульєтто, граф чекає. Мамка Ходім! Там серце графове тріпоче. По любих днях стрічай солодкі ночі. Виходять. СЦЕНА 4 Вулиця. Входять Роме о, Меркуціо, Бенволіо, з п'ятьма чи шістьма іншими масками, слуги зі смолоскипами. Ромео Чи скажеш для пояснення промову, Чи, може, так, без виправдання ввійдем? Бенволіо Ні, пишномовність нині вже не в моді. Обійдемося ми й без Купідона З пов'язкою на лобі та з чудним Геть поцяткованим татарським луком, Що, мов опудало, лякає дам. Не треба і пролога нам при вході, Який проказують лиш під суфлера. Нехай нас міряють вони, як хочуть, Ми ж зміряєм підлогу їхню в танці Та й підемо. Ромео Не можу я скакати. Дай смолоскип! Якщо в душі моїй Печаль і морок, я нестиму світло. Меркуціо Ні, любий мій, ти мусиш танцювати. Ромео О ні! Даруй!.. Ви в бальних черевиках І на легкій підошві; а у мене Нудьга лежить на серці й, мов свинець. Додолу гне: я рухатись не можу. Меркуціо Ти ж закохавсь!.. Позич у Купідона Легенькі крила і ширяй на них! Ромео Мене поранив тяжко він стрілою,- Не злину я на крилах тих легких. Я зв'язаний, і пут не розірвати. Я падаю під тягарем любові. Меркуціо Упавши з тягарем - любов придушиш; Ти для істоти ніжної важкий. Ромео Для ніжної? Любов жорстока й люта! Вона брутальна й коле, як терник! Меркуціо Якщо до тебе так любов жорстока, Жорстокий будь і ти до неї сам. Коли її, якщо вона колюча, Додолу гни, й здолаєш ти любов. А дайте-но футляр лице прикрити. (Одягає маску) На маску - маску! Байдуже мені, Що здамся я потворним і бридким! Хай машкара за мене червоніє. Бенволіо Постукаймо, зайдімо -• і відразу Роботу дати мусимо ногам. Ромео Дай смолоскипа! Жартуни веселі Хай топчуть каблуками очерет. Я ж пригадаю приказку дідівську; Внесу вам світло і дивитись буду. Чудова гра, а я уже пропав... Меркуціо Пропала миша!.. Годі, не сумуй! Як ти не маєш сил, ми допоможем, Ми витягнем тебе з того багна, Ах, вибач, я хотів сказать - з любові, Що в неї аж по вуха ти загруз. Ходім! Удень безглуздо палим світло. Ромео О ні! Меркуціо Кажу, ми свій вогонь марнуєм: Адже ж удень ми ламп не потребуєм! Більш розуму в тверезих цих словах, Ніж у п'ятьох всіх наших головах. Ромео На маскарад ми маємо піти, Розумно це? Меркуціо Не сумнівайся ти! Ромео Я бачив сон. Меркуціо Бува, й мені щось сниться. Ромео Що саме? Меркуціо Те, що брешуть всі сновидці! Ромео У наших снах більш правди, ніж в словах... Меркуціо Була з тобою королева Меб! То повитуха фей, така маленька,- Не більша, ніж агатовий камінчик У олдермена в персні. Цугом їздить Вона на найдрібніших порошинках В нас по носах, як міцно ми спимо. В її візку з крил коника дашок; В колесах - шпиці із павучих лапок; З тоненьких павутинок - посторонки, А хомути - із місячного сяйва;' Маленький батіжечок - з волосинки, А пужално - із кістки цвіркуна; За кучера - малюсінький комарик В каптані сірому, багато менший, Ніж черв'ячок отой, що часом лазить У дівчини лінивої по пальцях. її візок - лісний горіх порожній, Що виточив його старенький шашель Чи вивірка - вони для фей віддавна Майструють колісниці. Пишно так Щоночі лине Меб в своїм візочку: Перетинає мозок у коханців, І сняться їм лише любовні втіхи; Проскаче в царедворців по колінах, І сняться кожному із них поклони; По пальцях суддів мчить - їм сняться гроші; Мчить по устах синьйор - цілунки сняться; Та часом ті вуста вона прищами За жадність до цукерок обдарує, Розгнівавшись за неприємний запах; Меб промайне під носом у вельможі, І він відчує дух нової ласки; Щетинкою під носом полоскоче В священика - приход багатший сниться; А часом мчить у вояка по шиї, І він у сні рубає ворогів, Проломи бачить, штурми і засади, Клинки іспанські, келихи з вином Завглибшки футів п'ять; а то зненацька Забарабанить голосно у вухо, й здригнеться він, прокинеться з прокльоном, Молитву прочитає й знов засне. Вночі та ж Меб куйовдить коням гриви, їх заплітає, а волосся людям Збиває в ковтуни: їх розплести - То небезпечно: може статись лихо! Вона ж, відьмачка, душить тих дівчат, Що сплять на спині, і привчає їх Витримувать вагу чоловіків, Як зробляться вони жінками. Ще Ця Меб... Ромео Мовчи, Меркуціо, облиш! Ти про пусте говориш! Меркуціо Так, про сни! Адже лінивого ума це діти, Це нашої фантазії плоди. Породжує вона химерні мрії - Легкі й тонкі так само, як повітря, Мінливіші за вітер, що спочатку Холодні груди півночі торкає, Але, розгнівавшись, враз відлітає, |
|
Сергій Панишко Поїздка волинського князя Володимира Васильковича до Ногая у 1286 р Орду до своїх зверхників. Для розуміння положення Галицько-Волинських земель у політичній структурі Золотої Орди у складний для неї... |
Парк Вороночива, смт Оратів В кінці ХІХст з Петербурга до Оратова приїхав потомственний дворянин, генерал Михайло Воронович. Тут він купив землю у багатого поляка... |
|
Вчитель значить, вічно молодий і одночасно утаємничений у мудрість... Вчитель – значить, вічно молодий і одночасно утаємничений у мудрість сотень поколінь, та ще й знавець у якійсь конкретній галузі... |
Весняне оповідання Поезія М. Хвильового розвивалася в колі ідей і форм, запропонованих символістами й футуристами. Молодий автор невтомно й енергійно... |
|
ВИХОВНА ГОДИНА Молодий єпископ Валентин, бачачи страждання закоханих, вінчав їх таємно. Про порушення імператорського наказу довідалися законники.... |
На території якого племінного союзу слов’ян засновано м. Київ? Заправління якого київського князя укладено збірник законів«Руська правда»?Я. Мудрий |
|
Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №4 Тема. «Повість минулих літ» найдавніший літопис нашого народу. Літописні оповіді «Про заснування Києва», «Про князя Олега» |
ПЛАН РОБОТИ школи молодого педагога Мета «Школи молодого педагога» – надати молодим вчителям методичну допомогу в розв’язанні першорядних проблем, подоланні труднощів,... |
|
Закон, «Руська правда», печеніги Ярослава Мудрого, розглянути зовнішню та внутрішню політику, з’ясувати значення діяльності князя для розвитку давньоруської держави;... |
Anonymous male narrator, b. 1909 in Illintsi, a district seat in... Від.: Про революцію я не пам'ятаю, бо ще тоді був молодий. Про револіюцію, але тільки я пам'ятаю за голод на Україні, який був |