— 2 —
|
— Блокатори Н-2 рецепторів - ранітидин, циметидин, фамотидин
(квамател). Останній - 3-го покоління - найбільш ефективний і
безпечний, застосовується при всіх формах виразкової хвороби.
— М-холіноблокатори: Атропіну сульфат (алкалоїд красавки).
Але він має багато побічних ефектів (тахікардія, підвищення внут-
ріочного тиску, гепатотоксична дія тощо). Тому краще користуватися
сучасним пр-том Гастроцепіном, якій вибірково пригнічує лише гаст-
ральні М-холінорецептори і має потрійну дію: знижує секрецію, знимає
спазми шлунка і покращає мікроциркуляцію крові в ділянці виразки,
що прискорює ії загоєння (спочатку призначається в ін”єкціях - до лік-
відації гострого стану, потім - підтримуюча терапія в таблетках).
— Блокатори протонної помпи: Омепразол. Викликає глибоке пригнічен-
ня секреції і є найефективним пр-том при важких формах хвороби.
— Антихелікобактерні препарати (пригнічують розвиток Helicobacter
pylori, яка живе в пілорічній частині шлунку і сприяє виникненню
виразки): антибіотики тетрациклін, кларітроміцин (клацид), а також
метронідазол, Де-Нол (субцитрат вісмуту), який має ще в”яжучу,
протизапальну дію і вважається препаратом №1 (базовим)в сучасних
методиках лікування виразкової хвороби. До схеми лікування додаєть-
ся комплекс цих препаратів.
|
3 .
|
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МОТОРИКУ ШЛУНКА:
Блювотні препарати (еметики): 1)Центральної дії - апоморфіну гідрохлорид - подразнює рецептори Тригер-зони довгастого мозку і збуджує блювотний центр. Застосовується при лікуванні алкоголізму;
2) периферичної дії (настій трави термопсису, р-н аміаку) - подразнюють рецептори шлунка і рефлекторно збуджують блювотний центр. Застосовуються при гострих отруєннях.
Протиблювотні препарати (антиметики). 1) Центральної дії: а)нейролептики - аміназин, етаперазин, тиєтилперазин або торекан, галоперидол, дроперидол. Застосовують при неприборканому блюванні внаслідок токсикозів вагітності, пухлин мозку, променевої хвороби, під час хіміотерапії злоякісних пухлин. б)М-холіноблокатори - скополамін, “Аерон”, церукал або реглан, метоклопрамід. Застосовують при блюванні внаслідок вестибулярних порушень (морська та повітряна хвороби).
Увага: — Блювотні пр-ти можна застосовувати лише в тих випадках, коли
хворий у свідомості!!
— Протиблювотні пр-ти не можна застосовувати при блюванні на
фоні отруєнь!!
|
Завдання для самостійної роботи:
Правила застосування алмагелю (обгрунтувати!).
Особливості застосування омепразолу при лікуванні виразкової хвороби.
Особливості дії церукалу на функції ШКТ та методика його застосування.
Які антиметики можна призначати, а які не можна вагітним та чому?
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ
( ГЕПАТОТРОПНІ ПРЕПАРАТИ )
_____________________________________
|
Класифікація за характером дії:
Жовчогінні засоби.
Гепатопротектори.
|
1.
|
Жовчогінні засоби,
Холеретичні (холеретики) - які індукують (стимулюють) утворення жовчі та жовчних кислот і тому призначаються при лікуванні гепатитів, цирозу печінки, холецисто-ангіохолітів.
Пр-ти, що містять суху жовч та жовчні кислоти (ці кислоти є функціональним стимулятором жовчоутворення): а)“Алохол” - табл., що містять суху жовч тварин, екстракт часнику, екстракт кропиви, вугілля активоване. Призначається по 1-2 табл. через 20-30 хв.після їди; б) “Холензим” - табл., що містять суху жовч тварин і комплекс травних ферментів підшлункової залози. Тому він призначається також тоді, коли в патологічний процес втягнута панкреас (підшлункова залоза) і спостерігається погіршення ії травної функції. Призначається так само.
в)Дегідрохолева к-та (хологон). Табл. 0,2.
Синтетичні препарати: — Оксафенамід. Не тільки стимулює секрецію жовчи, але й знимає спазми жовчовивідних шляхів (спазмолітична дія). Призначається в табл. за 30 хв. до їди.
Фітопрепарати: настої та вивари квітів цміну піщаного (безсмертник), кукурудзяних приймочок, листя м”яти перцевої, плодів шипшини, кореню куль-баби.
Згущений екстракт шипшини з глюкозою - Холосас. Призначається по 1
чайн. ложці одразу чи через 15-20 хв. після їди.
Холекінетичні (холекінетики, від лат. kineo - рух) - які покращають відток жовчі, розслаблюючи непосмуговані м”язи жовчовивідних шляхів і сфінктера Одді, полегшуючи тим самим евакуацію жовчі у 12- ти палу кишку.
М-холіноблокатори - атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат.
Спазмолітики міотропної дії - папаверину гідрохлорид, но-шпа, магнію сульфат. Останній має рефлекторну дію: подразнюючи рецептори 12-палої кишки він сприяє розкриттю сфінктера Одді і полегшує евакуацію жовчі, тому використовується для т.з. дуоденального зондування: 50-100 мл. підігрітого (!) 10-25% р-ну (тепло розслаблює, а холод викликає спазм сфінктера!!) вводиться через дуоденальний зонд в умовах функціонального кабінету (т.з “зондовий тюбаж). В домашніх умовах проводиться беззондовий тюбаж (сліпе зондування) рослинними оліями, мінеральними лужними водами, р-нами ксиліту, сорбіту, цукру, пивом.
Холелітолітичні - сприяють розчиненню холестеринових каменів в жовчному міхурі: Оліметин - комплексний пр-т: ефірні олії м”яти, аіру,
|
— 2 —
|
олія терпентинна очищена (скіпідар), олія олівкова, сірка очищена.
Капсули. По 2 капс. 3-5 разів до їди, після відходження камінів - по 2 капс.
на день.
|
2.
|
Гепатопротектори - засоби, що захищають клітини печінки від пошкоджуючого впливу гепатотоксичних речовин (алкоголю, ліків, засобів для наркозу тощо), нормалізують обмінні процеси у гепатоцитах. Застосовують в комплексній терапії гепатитів, цирозу печінки, уражень печінки гепатотоксичними речовинами.
Засоби, що впливають на фосфоліпиди клітинних мембран: есенциалє (комплекс основних фосфоліпілів і вітамінів, в т.ч. віт.Е в дозах, стимулюючих регенерацію клітин), ліпостабіл.
Біофлавоноїди: силібінін - алкалоїд росторопши плямистої (карсил, силібор, легалон), гепабене.
Вітаміни: віт.Е (токоферолу ацетат).
Тваринного походження: “Сирепар” - стерилізований гідролізат печінки великої рогатої худоби. Містить віт. В-12. Вводиться в/м або в/венно 2-3 мл. через день.
|
ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ПОРУШЕННІ
ЗОВНІШНЬОСЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
1.
|
ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ (тобто ферментній недостатності):
Ферментні та поліферментні пр-ти (заміщувальна терапія): панкреатин, панзинорм, фестал, мезим-форте, дигестал, ензистал. Один з найкращих - панзинорм-форте, бо він “сконструйований” за фізіологією травлення: таблетка двохшарова; ії оболонка, яка містить пепсин, амінокислоти, потрібні для шлункового травлення, розчиняється у шлунку, а ядро - кислотостійке, тому уходить в тонкий кишечник і там розчиняється під впливом лужного соку, в ньому містяться ферменти підшлункової залози (амілаза, ліпаза, протеаза, хемотрипсин), а також компоненти жовчи.
Стимулятори секреції панкреас: к-та хлористо-воднева розведена, шлунковий сік натуральний. Подразнюючи рецептори дуоденум,
рефлекторно стимулюють секрецію панкреас (рефлекс Сердюкова).
|
2.
|
ПРИ ГОСТРОМУ ПАНКРЕАТИТІ:
Антиферментні пр-ти (для профілактики та припинення “самоперетравлювання” залози): Контрикал, трасилол, ініпрол - в/венно спочатку струминно 10-30 тис А.Тр.О., потім крапельно до 60 тис. А.Тр.О.
Засоби, що пригнічують секрецію панкреас: антациди (алмагель), М-холіноблокатори (атропін). Для профілактики перитоніту- антибіотики(!)
|
 Завдання для самостійної роботи:
Правила застосування есенциалє-форте.
Алгоритм сліпого зондування печінки.
Особливості дії та застосування пітуїтрину для ін”єкцій
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МОТОРИКУ КИШЕЧНИКА
|
Класифікація за характером дії:
1) Що стимулюють рухову активність к-ка :
— Для боротьби з атонією к-ка (в т.ч. післяопераційною) - ацеклідин, про-
рин. Вони підвищують тонус гладеньких м”язів кишок, практично не
впливаючи на активність перистальтики;
— Для боротьби з закрепами (внаслідок ослаблення перистальтики) -
проносні засоби, які посилюють саме перистальтику к-ка-.
2) Що знижують тонус та рухову активність кишок:
— Протиспазматичні - для зняття кишкових спазмів, коліків: атропіну
сульфат, платифіліну гідротартрат, папаверину гідрохлорид, но-шпа,
баралгін, бензогексоній;
— Протипроносні - для ліквідації проносу.
|
 
1.
|
Проносні засоби.
Що діють по всій довжині кишок - сольові проносні (магнію сульфат, натрію сульфат, сіль карловарська штучна). Застосовуються не тільки при закрепах, але й при отруєннях, вигнанні глистів (15-30 гр. натще в 0,5 скл. води, запити склянкою прохолодної води). Принцип дії: підвищують осмотичний тиск у кишечнику, що супроводжується збільшенням змісту к-ка, подразненням чутливих рецепторів і, як наслідок, - різким посиленням його перистальтики. Ефект дії проявляється через 2-4 години.
Увага: Протипоказані при вагітності, апендициті та інших гострих
запальних процесах в ШКТ(ентерити, коліти, виразкоіва хвороба
шлунка та 12-палої кишки, гастрити).
Що діють переважно на тонку кишку - рицинова олія (із насіння кліщовини). Принцип дії: в тонкому к-ку розщіплюється ліпазою з утворенням рицинолової кислоти і рицинового мила, котрі мають виразну подразнюючу дію на рецептори к-ка, посилюючи його перистальтику. Показання до призначення ті ж самі (15-30 мл. на прийом, ефект - через 5-6 год.) + в акушерстві - для стимуляції пологів, для підготовки пацієта до рентгеноскопії ШКТ (бо, на відміну від сольових пр-тів, не утворює газових пухірів і рідини у к-ку-т.з.рівнів Клейберга, і тому не заважає ретген-дослідженню). Протипоказання ті ж самі + при отруєннях, бо сприяє всмоктуванню отрут, які добре розчиняються у жирах (бензол, фосфор) і при використанні екстракту чоловічої папороті для вигнання цестодів (діюча речовина папороті-філіцин- теж жиророзчинна).
Примітка: При хронічних закрепах сольові проносні та рицинову олію недоцільно застосовувати внаслідок порушення ними процесів всмоктування поживних речовин у тонкому к-ку (людина буде худіти і виснаджуватись!!).
Що діють переважно на товсту кишку - застосовуються при хронічних закрепах, бо не впливають на всмоктування поживних речовин. Ефект дії проявляється через 8 год. після прийому.
Синтетичні пр-ти: Фенолфталеїн, ізафенін, бісакоділ, гуталакс. Останній зараз більш популярний. Він являє собою комплекс дінатрієвої солі бісфенілсірчаної кислоти, ефіру параоксибензойної
кислоти і сорбіту. Має такі переваги: не дає ускладнень, звикання, ліквідує закреп будь-якого походження. Призначається по 10-15 крап. з водою на прийом (краще на ніч).
Пр-ти на рослинній основі (фітопрепарати, що містять антраглікозиди): Порошок кореня ревеню в табл. і сиропі (для дітей), екстракт крушини рідкий (20-40 крап. на прийом), пр-ти сени (Александрійського листа) - настій листя 1:10 по 1 ст.лож. вранці та ввечорі, сенаде, глаксена сенадексин - в табл., Регулакс (кафіол) в брикетах.
Примітка 1: Для отримання проносного ефекту кореня ревеню доза його порошка має бути не менш 0,5 гр., тоді як в дозі менш 0,3 гр. буде проявлятися дія не антраглікозидів, а таноглікозидів, які теж є в ревені і які мають в”яжучий ефект, і тому закрепи посилюватимуться!!!
Примітка 2: Кафіол (регулакс) являє собою комплекс листя сени, м”якоті сливи, інжиру, вазелінового масла. 1-2 брикета розжувати з невеликою кількістю води і прийняти перед сном.
Примітка 3: Фітопрепарати треба чергувати з синтетичними засобами, бо до антраглікозидів поступово виникає звикання.
|
 
2.
|
Протипроносні засоби.
Для припинення проносу будь-якого походження застосовуються:
— Обволікальні засоби (крохмальний слиз, кисілі), вивар чорниці, настій
трави звіробою, вивар суплідь вільхи (має дуже добру протизапальну і протипроносну дію!), настій квітів ромашки аптечної, вивар кореня дев”ясилу (ефективний особливо при катарах кишечника!)
Для припинення проносу неінфекційного походження застосовується
Імодіум (лопераміду гідрохлорид). Активно гальмує перистальтику к-ка,
не викликає звикання та наркотичної залежності(за хімічною будовою
близький до наркотика фентаніла), малотоксичний (але дітям до 12 років
не пропонується). Призначається одразу 2 капсули (табл.), потім-по 1
капс.(табл.) після кожного рідкого випорожнення.
Увага: При інфекційному проносі не рекомендується, бо посилюється інтоксикація!
Для припинення проносу інфекційного походження застосовуються етіотропні засоби (протиінфекційні): ентеросептол, інтестопан, левоміцетин
|
Завдання для самостійної роботи :
Принцип дії та особливості застосування пітуїтрину при атонії кишечника.
Протипоказання до застосування будь-яких проносних засобів.
Особливості дії та застосування фенолфталеїну та ізафеніну.
|