-
— 3 —
3.
|
1)
|
ПРОТИПРОТОЗОЙНІ ЗАСОБИ.
Протиамебні засоби. Для лікування амебної дизентерії.
Існують 3 форми амеби: просвітна, внутрішньостіночна та позакишкова (в печінці, легенях, де викликають абсцеси). Тому хіміотерапія комплексна: Еметину гідрохлорид (алкалоїд південноамериканської рослини іпекакуани-блювотного кореню) по 1,5 мл. 1% р-ну п/шк. ,в/м”яз
двічі на день протягом 4-6 днів до оформлення випорожнів пацієнта (усередину не можна - тривала нудота, потім блювота!). Потім переходять на лікування ентеросептолом або хініофоном, котрі призначаються у середину. З антибіотиків використовується тетрациклін.
|
|
2)
|
Протитрихомонозні засоби. Трихомонада паразитує у сечостатевих шляхах. Тому хіміотерапія комбінована за шляхами введення препаратів: одночасно і у середину і місцево.
— Трихомонацид. Жінкам так: у середину в табл. по 0,3 гр. 2-3 рази на день 3-5 днів, інтравіагінально в кульках по 0,05 гр. 1 раз на ніч протягом 10 днів. Проводиться 3 курса лікування, починаючи з першого дня після менструації, тобто загалом протягом 3-х місяців (лише така тактика лікування дає надійний ефект!). Чоловікам так: 6 днів поспіль призначається у середину і одночасно проводяться промивання уретри 10 мл. 1% р-ну. Через 10-20 днів курс лікування повторюється.
— Метронідазол (трихопол, флазіл). У середину в табл. по 0,25 2 рази на день (а жінкам одночасно інтравагінально 0,5 гр.) протягом 10 днів.
Пригнічує розвиток Helikobacter pylori у шлунку і тому використовується при лікуванні виразкової хвороби.
— Фуразолідон. у середину, інтравагінально, а чоловікам - промивання уретри 0,02% р-ном.
— Тинідазол (фазіжин). У середину в табл. по 0,5 гр. (2 гр., тобто 4 табл. однократно). Ефективний пр-т, бо високоліпофільний (оболонка збудника має багато ліпідів), тому швидко проникає в трихомонаду і діє значно триваліше за інші препарати.
|
|
3)
|
Протилямбліозні засоби. Лямблія паразитує у 12-палої кишці, жовчних ходах печінки та жовчному міхурі, викликаючи дуоденіт, холецистіт, холецисто-ангіохоліт, які супроводжуються диспептичними явищами, болем, розладами травлення тощо.
Метронідазол. 5 днів у середину в табл. по 0,05 гр з рази на день.
Тинідазол. У середину в табл. 2 гр. одноразово.
Амінохінол. 10-15 днів у середину в табл. по 0,1-0,15 2-3 рази на день. Але треба робити перерви на 2-5 днів.
Фуразолідон. Дорослим у середину в табл. по 0,1 гр. 3-4 рази на день протягом 10 днів.
|
Завдання для самостійної роботи:
Принципи лікування малярії. Застосування хлорохіну (хінгаміну, делагілу)
— 4 —
4.
|
ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ. Вірус - це наймала інфекційна часточка, яка містить лише один тип нуклеїновоі к-ти (РНК або ДНК), одягнутої оболонкою. Існує тільки у живій тканині (облігатний паразитизм) і викликає або генералізовані захворювання (оспа, корь, краснуха) або первинно-локалізовані захворювання, наприклад,- ураження нервової системи (поліоміеліт, енцефаліт, сказ), дихальних шляхів (грип, аденовірусні інфекції), шкіри і слизових оболонок (простий герпес, оперезуючий герпес або лишай тощо), печінки (вірусний гепатит або хвороба Боткіна).
Вірусні інфекції небезпечні важкими ускладненнями, тому лікування має починатися якомога швидче і бути енергійним. Дуже важливе профілактичне застосування ліків(грип).
Найбільш практичну цінність мають такі препарати:
|
|
1)
2)
3)
4)
5)
6)
|
Мідантан ( амантадину гідрохлорид ). Має профілактичний ефект при вірусному грипі типу А-2. Лікувального ефекту на фоні хвороби, яка вже розвинулася, не дає.Має також протипаркінсонічну активність, тому застосовується при лікуванні хвороби Паркінсона. Табл. 0,1 гр.
Побічні ефекти: диспепсія, тремор верхніх кінцівок, шкіряний висип, часте сечовиділення. Протипоказаний вагітним і годуючим матерям.
Ремантадин. Похідне амантадину, але більш активний. Лікувальний ефект спостерігається лише протягом перших 5-ти днів від початку хвороби. Табл. 0,05 тричі на день.
Оксолін. При лікуванні вірусних уражень очей (використовується свіжовиготовлений розчин!), слизових носа, пухіркового та оперезуючого лишаїв, бородавок.
Увага: мазь для носа - 0,25%-0,5%, а для шкіри - 1%-3%. Правила нанесення на шкіру (для попередження подразнюючої дії на здорову шкіру): накласти на місце ураження прозорий целофан, обвести контури ураження, вирізати целофан по контуру, і тільки потім нанести на місце ураження мазь і зафіксувати.
Ідоксуридин (кєрєцид-офтан). Очні краплі. Високотоксичний, тому -тільки місцево для лікування герпетичного кератіту: 1% р-н по 2 краплі щогодинно вдень і через кожні 2 години вночі.
Інтерферон лейкоцитарний. Поліпептид, який утворюється в клітинах, уражених вірусом, відтіля проникає у здорові клітини, запускаючи у них синтез антивірусних білків (АВБ), які лізують віруси, якщо вони попадають у ці клітини. Тобто, інтерферон (інтерферони) є сти-
— 5 —
мулятором імунітету, неспецицічним ендогенним фактором захисту людей від вірусної інфекції. Отримується з донорської крові людей, які перехворіли на вірусну інфекцію. Застосовується як для профілактики, так й для лікування вірусних інфекцій, у т.ч. грипу, ГРВІ, вірусних уражень очей тощо.
Ацикловір (зовіракс, віролекс). Похідне гуаніну. Високоефективний проти вірусів герпесу. Застосовується у таблетках, очних мазях, кремах, у флаконах для в/венного введення при тяжкому перебігу захворювання та у хворих з порушеннями імунної системи (має імуностимулюючу дію).
|
5.
|
ПРОТИГРИБКОВІ (АНТИМІКОЗНІ) ЗАСОБИ. Бувають дерматомікози (в т.ч. міжпальцьова епідермофітія), ураження волосистої частини голови (трихофітія або парша, мікроспорія), ураження нігтів (оніхомікоз), кандидамікози - ураження кишечника, легень, шкіри, піхви у жінок грибками роду Candida (дріжжьоподібні) частіше внаслідок тривалого лікування антибіотиками, особливо групи тетрацикліну (результат дизбактеріозу!).
Класифікація протимікозних засобів за походженням:
|
6.
|
1) Антибіотики. 2) Синтетичні протимікозні засоби. 3) Фітопрепарати.
Антибіотики:
Гризеофульвін. Один із основних засобів лікування дерматомікозів, а також уражень нігтів. Накопичується в шкірі, волоссі та нігтях, створюючи протигрибковий захист. Усередину в табл., суспензії, 2,5% лініменті для місцевого застосування.
Ністатин (однотипний - леворин). Табл., супозиторії та мазі (Леворин також - трансбукально)
Амфотерицин В. Широкого спектру дії. .високоефективний при глибоких і системних мікозах. В/венно, інгаляційно і місцево. У середину не призначається, бо у травному тракті не всмоктується. Але високотоксичний, тому лікування проводиться в стаціонарних умовах.
Синтетичні препарати:
Клотримазол.Тільки місцево в мазі (крем), р-ні для інстиляцій, вагін.табл.
Нітрофунгін. 1% спирт. р-н, який має лимонно-жовтий колір і випускається у флаконах по 25 мл.
Кєтоконазол (нізорал). В т.ч. для боротьби з лупою. Мазь, мило,шампунь.
Фітопрепарати: настойка білої лілії для змащування уражених місць.
Завдання для самостійної роботи:
1. Методика застосування інтерферону
2. Особливості застосування гризеофульвіну та нітрофунгіну.
3. Правила приготування та застосування розчинів амфотерицину В для
в/венного введення і для інгаляцій.
— 6 —
ПРОТИГЕЛЬМІНТНІ ( ПРОТИГЛИСНІ ) ЗАСОБИ. Гельмінтози - “хвороба брудних рук” (ак. К.І.Скрябін).
Відомо 3 класи гельмінтів:
а) нематоди - круглі глисти (аскарида, гострик-ентеробія, волосоголовець-трихоцефал), відсіля назви хївороб: нематодози (аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз);
б) цестоди - стьожкові глисти (свинячий-озброєний ціп”як, бичачий-неозброєний ціп”як, широкий і карліковий ціп”які);
в) трематоди - сисуни, відсіля назви хвороб: трематодози.
Для досягнення ефекту лікування і попередження отруєння пацієнта токсичними препаратами треба дотримуватись таких правил:
Для створення тісного контакту препарата з гельмінтом: препарат призначати натще, або після легкого сніданку; іжа повинна легко засвоюватись (суп, рідка каша, сокі);
При застосуванні препаратів, токсичних для людини (пр-ти чоловічої папороті, насіння гарбуза, кори гранатника) треба обов”язково призначати сольове проносне (мгнію або натрію сульфат) до і після прийому препарата в дозі не менш 20 гр.
Увага: як проносне забороняється касторова (ріцинова) олія, бо це прискорює всмоктування речовин, які добре розчиняються у жирах (філіцин - діюча речовина чоловічої папороті) і це може призвести до отруєння!
Під час лікування забороняється застосування в їжу жирів та алкогольних напоїв, бо це також прискорює всмоктування препарата в кров (пр-ти чоловічої папороті!).
Напередодні лікування ставиться очисна клізма.
Протинематодні засоби: Піперазину адипінат, Левамізол (декарис), Нафтамон, Пірантел, Мебендазол (вермокс), фітопрепарати - порошок квітів полину цитварного, настій суцвіття пижма звичайного. Всі ці пр-ти не потребують спеціальної підготовки пацієнта і дотримання дієти, бо не токсичні. Виняток складає лише порошок квітів полину цитварного - попередня підготовка хворого обов”язкова!!!
Примітка: один з найпопулярних пр-тів - Левамізол- призначається з розрахунку 50 мг. на 20 кг. маси тіла пацієнта. Він також стимулює імунітет (імуномодулююча дія).
Протицестодні засоби: Густий екстракт кореня чоловічої папороті ( Filix maris ), кора гранатнику, насіння гарбузу. Потребують підготовки пацієнта із застосуванням сольових проносних і дотримання дієти, бо токсичні!!!
Завдання для самостійної роботи:
1. Правила застосування нафтамону, мебендазолу, квітів полину
цитварного.
2. Правила застосування фенасалу, насіння гарбуза, кори гранатника.
|
 
|
|
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
___________________________________
|
Класифікація за основною дією:
Стимулятори дихання (дихальні аналептики);
Протикашльові засоби;
Відхаркувальні засоби;
Бронхолітикі;
Засоби, що застосовуються при набряку легень.
|
1 .
|
Стимулятори дихання. За механізмом дії: 1) Препарати центральної дії - мають пряму збуджуючу дію на дихальний центр довгастого мозку (бемегрид, камфора, етимізол, кофеїн). Призначаються при неглибокому пригніченні дихання (неважкі отруєння снодійними, алкоголем, засобами для наркозу). При важких отруєннях протипоказані, бо підвищують потребу мозку у кисні, посилюючи його гіпоксичний стан (це небезпечно!).
Увага: 1)Внутришньовенні введення цих препаратів треба робити обережно, повільно - для попередження м”язових судом! 2)Бемегрид є функціональним антагоністом всіх снодійних, особливо барбітуратів!
2) Препарати рефлекторної дії - (лобеліну гідрохлорид, цитітон). Збуджують дихальний центр за рахунок стимуляції каротидних клубочків Застосовуються при отруєннях чадним газом, асфіксії новонароджених, удушенні, тобто у тих вападках, коли зберігається рефлекторна збудливість дихального центру. Вводяться лише в/венно, повільно.
|
2.
|
Протикашльові засоби. За локалізацією дії: 1) Препарати центральної дії (кодеїну фосфат, етилморфіну гідрохлорид або діонін, глауцину гідрохлорид
або глаувент) - пригнічують кашльовий центр мозку і тому припиняють будь-який кашель. Найпотужніші - перші 2, але вони мають наркотичну дію, тому призначаються на термін не більше 1 тижня. 2) Препрати периферичної дії (глауцину гідрохлорид або глаувент - алкалоїд рослини “Мачок жовтий”, тусупрекс або окселадину цитрат, лібексин) - пригнічують чутливі рецептори верхніх дихальних шляхів і, як наслідок, переривають кашльовий рефлекс.
Примітки:
Глауцин має гіпотензивний ефект (знижує А.Т.), тому доцільно призначати при кашлі у гіпертоніків.
Лібексин має також протизапальну, бронхолітичну і місцевоанестезуючу дію, тому може застосовуватись при бронхіальній астмі, пухлинах бронхів, нічному кашлі у хворих на серцеву недостатність, плевріті, пневмонії, при підготовці пацієнта до бронхоскопії та бронхографії.
|
3.
4.
5.
|
Відхаркувальні засоби.
1) Секретомоторні -настій термопсису, калію йодид, натрію гідрокарбонат.
2) Бронхосекретолітичні, або муколітики :
Протеолітичний фермент трипсин - в інгаляціях. Але часто викликає алергії.
— 2 —
Засоби, які стимулюють утворення сурфактанту: Мукалтин (полісахаридний комплекс з трави алтею), Бромгексин та його сучасний, більш ефективний аналог - Лазолван.
Власне муколітики - АЦЦ (ацетилцистеїн) - розщіплює слизові речовини мокротиння і має протекторну дію на бронхоальвеолярний апарат.
Фітопрепарати: настоі і вивари квітів ромашки, листя мать-і-мачохи, кореню дев”ясилу, чебрецю (екстракт чебрецю в цукровому сиропі - Пертусин).
Бронхолітики. Знимають спазми бронхіальної мускулатури і тому застосовуються при лікуванні бронхіальної астми і для профілактики бронхоспазмів.
Адреноміметики: Адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, ізадрин, астмопент (орципреналіну сульфат), фенотеролу гідробромід (партусистен, беротек) - стимулюють симпатичну інервацію бронхів.
Холіноблокатори: Атропіну сульфат (алкалоїд красавки) - блокують парасимпатичну інервацію бронхів.
Спазмолітики міолтропної дії: Еуфілін, теофілін- мають пряму розслаблюючу дію на гладенькі м”язи бронхів. Розширюють також периферичні кровоносні судини, знижуючи А.Т., тому в/венне введення треба проводити обережно, повільно, під контролем А.Т. (Еуфілін!!!)
Глюкокортикостероїди: Преднізолон, Дексаметазон (дексазон, гамакортен) - як реанімаційні препарати при тяжких формах бронхіальної астми, анафілактичному шоці тощо.
Комбіновані препарати: “Дітек-аерозоль”-це комплекс фенотеролу, який знімає спазми бронх. м”язів, і кромолін-натрію (інталу), який попереджує повторні спазми. Тому використовується як для купіювання приступів бр. астми, так й для попередження повторних приступів (Інгаляції).
Засоби, що застосовуються при набряку легень:
Піногасники - спирт етиловий, Антифомсилан (сіліконова сполука).
Кардіотоніки строфантин-К, Корглікон.
Дегідратаційна терапія - сечогінні осмотичної дії (манітол, сечовина).
Глюкокортикоїди.
М  орфіну гідрохлорид ( тиск у венах малого кола ).
|
Завдання для самостійної роботи:
Особливості дії та застосування кордіаміну.
Застосування вуглекислоти.
Правила застосування лібексину.
Принципи дії секретомоторних і муколітичних засобів.
Чому атропіну сульфат протипоказаний при глаукомі?
Правила застосування АЦЦ.
Алгоритм надання невідкладної долікарської допомоги при
набряку легень.
РЕЧОВИНИ З ПЕРЕВАЖНОЮ ДІЄЮ НА ПРОЦЕСИ
ТКАНИННОГО ОБМІНУ
____________________________________
Препарати гормонів, їх синтетичних замінників і антагоністів.
1) Препарати гіпофізу.
Кортикотропін (АКТГ). Гормональний препарат передньої частки гіпофізу. Стимулює виділення надниркових кортикостероїдів, які мають протизапальну та протиалергічну дію. Тому застосовується при функціональній недостатності кори наднирників (“Бронзова хвороба”, або хвороба Адісона), хронічних і важких формах ревматизму, поліартритів, бронхіальній астмі. Вводиться в/м”язово по 10,20,30,40 О.Д. за схемою (розчин готується ex tempore ).
Адіурекрин (сухий пітуїтрин). Містить гормони задньої частки гіпофізу: вазопресин (АДГ) і невелику кількість окситоцину. Проявляє антидіуретичний ефект, тобто зменшує сечовиділення(за рахунок дії АДГ) і тому показаний для лікування енурезу (нічне нестримання сечі, якщо виявляється гормональна причина цієї патології), нецукровому діабеті (сечовинурення). Вводиться інтраназально у вигляді мазі, або найдрібнішого порошка. Тривалість дії - 8 годин, тому доцільно призначати на ніч.
2) Препарати щитовидної залози та антитиреоїдні засоби.
Препарати, що застосовуються при гіпофункції щитовидки (при лікуванні мікседеми у дорослих і кретинізму у дітей) - замінна терапія.
— Тиреоїдин (табл.). Комплексний - містить всі гормони щитовидки:
тироксин, трийодтиронін, тирокальцитонін (впливає на обмін кальцію
і фосфору). Призначається при всіх формах гіпотіреозу - за схемою, з
поступовим підвищенням дози до повної компенсації гіпотіреозу.
— L-тироксин (табл.). За схемою.
— Трийодтироніну гідрохлорид (табл.). За схемою. Показаний у хворих
на мікседему при наявності у них алергії до тиреоїдину.
Препарати, що застосовуються при гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреоз, Базедова хвороба) - антитиреоїдні засоби, або тиреостатики.
— препарати йоду: табл “Мікройод”, розчин Люголя.
— Мерказоліл . Гальмує синтез гормонів щитовидки. Призначається у
випадках, коли попередні пр-ти не дають бажаного ефекту.
— Дійодтирозин. Гальмує продукцію тиреотропного гормону гіпофізу,
який стимулює синтез гормонів щитовидки.
Фітопрепарати: Настій дурнишнику (реп”яшку), перстача сріблястого (вони містять органічно-пов”язаний йод).
|
3)Препарати гормону паращитовидних залоз. Паратгормон (паратиреоїдин). Підвищує рівень іонізованого кальцію в плазмі крові.
При гіпофункції паращитовидної залози зменшується рівень кальцію в крові
— 2 —
(гіпокальціемія), в наслідок чого підвищується нервово-м”язова збудливість і виникає судомний синдром - тетанія. У дітей - спазмофілія при рахіті.
Для профілактики приступів тетанії паратгормон вводиться в/м”язово по 1 мл., а для купіювання приступів треба застосовувати також пр-ти кальцію : 10% р-н кальцію хлориду в/венно, або кальцію глюконату в/венно, в/м”язово.
4) Гормони підшлункової залози. Протидіабетичні засоби (пр-ти інсуліну
та синтетичні гіпоглікемічні засоби). Інсулін продукується -клітинами, глюкагон (антагоніст інсуліну по дії на вуглеводний обмін) - -клітинами
островкового апарата підшлункової залози (панкреас).
Короткої дії (прості інсуліни) Тривалість дії - 6-8 год.
Середньої (проміжної) дії. Тривалість дії - 12-14 год.(“Інсуліни - semilente”)
Пролонг-препарати (“ultralente”). Тривалість дії - 24-36 год.
Комбіновані препарати, що містять інсуліни попередніх груп.
Примітки:
Пр-ти інсуліну вводяться спеціальним інсуліновим шприцем, підшкірно або в/м”язово за 30-60 хв. до їди (при діабетичній комі - в/венно крапельно, але тількі прості інсуліни!).
Розрахунок дози інсуліну: 1 О.Д. на 4-5 гр. глюкози в добовій сечі.
Синтетпичні пероральні протидіабетичні засоби:
Сульфонаміди: 1-го покоління- Бутамід, Букарбан; 2-го покоління - Манініл (глібенкламід); 3-го покоління - Амарил (його позитивні властивості: має вибіркову дію на клитини панкреас, на впливаючи на серце, як інши сульфонаміди; має антиагрегантну та протисклеротичну дію).
Похідні бігуанідів: похідне гуанідину - Глібутид (адебіт).
Всі ці препарати або стимулюють -клітини, або пригнічують -клітини панкреас. Застосовуються при легких формах діабету, або разом з інсуліном при більш важких формах, але дози поступово зменшуються.
Фітопрепарати: Салат з топінамбуру (земляна груша); настій листя чорниці.
Завдання для самостійної роботи:
Поняття про ендемічний зоб та його профілактика.
Правила застосування мерказолілу.
Чому лікування мерказолілом потребує постійного лікарняного контролю?
Причина спазмофілії у дітей?
Симптоматика діабетичної коми та ії лікування.
Симптоматика гіпоглікемічного шоку, тактика виведення з нього.
|
 
— 3 —
5   .
|
Препарати гормонів стероїдної будови:
Гормони надниркових залоз - кортикостероїди;
Гормони жіночих і чоловічих статевих залоз.
Препарати гормонів кори наднирків: 1) глюкокортикоїди - регулюють вуглеводний і білковий обмін; 2) мінералокортикоїди - регулюють водно-сольовий баланс організму; 3) кортикостероїди з андрогенною та естрогенною активністю (статеві).
Глюкокортикоїди ( ГКС ). Використовуються у зв”язку з наявністю в них протизапальної, протиалергічної, імунодепресивної, протишокової та антитоксичної дії - при лікуванні ревматизму та інших колагенозів, артритів і поліартритів, бронхіальної астми, у реанімації - для виведення хворих із шоку і колапсу різної етіології (травматичного, геморагічного, септичного, кардіогенного шоків, гіпоглікемічній комі, тощо).
Обов”язковою умовою застосування ГКС є ситуація, коли всі інші можли-
вості терапії вичерпані ( “терапія відчаю” ), бо мають широкий спектр
побічних ефектів і ускладнень!!!
Побічні ефекти Протипоказання
1) Затримка натрію та води 1) Виразні набряки
2) Підвищення артеріального тиску 2) Гіпертонія
3) Гіперглікемія (“стероїдний діабет”) 3) Цукровий діабет
4) Руйнування слизової оболонки ШКТ 4) Виразкова хвороба
5) Схільність до тромбоутворення 5) Тромбози, тромбоемболії
6) Ожиріння 6) Синдром Іценко-Кушінга
7) Збудження ЦНС 7) Нервово-психічні розлади
Вказані побічні ефекти розвиваються лише при тривалому використанні ГКС в будь-яких лік. формах, навіть у мазях. Одноразове застосування цих препаратів, або протягом 1-2 днів, навіть дуже великих доз, є нешкідливим.
Увага: Для профілактики “синдрому відміни” при систематичної терапії (прояви функціональної недостатності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи при раптовому припиненні лікування - загострення захворювання, для лікування якого призначалися ГКС) дозу пр-та перед його відміною треба поступово зменшувати!!!
Препарати: Кортизону ацетат, Гідрокортизону ацетат, Преднізолон, Дексаметазон (дексазон, гамакортен).
Мінералокортикоїди. Застосовуються при лікуванні хвороби Адісона (в комбінації з ГКС), а також захворювань, які супроводжуються виразною
міастенією (м”язова слабкість), адинамією, гіпотонією, розладами водно-
сольового балансу: Дезоксикортикостерону ацетат (ДОКСА).
|
— 4 —
 
|
Препарати статевих гормонів.
Препарати жіночих статевих гормонів:
— Група естрогенів: Естрон (фолікулін); Синестрол; Етинілестрадіол
(мікрофолін). Застосовуються при аменореї, недорозвитку статевих
органів у жінок, після видалення яєчників, при клімактеричних розладах,
деяких формах безпліддя. Інколи - при раку предміхурової залози в чо-
ловіків та раку молочної залози в жінок, старших 60 років.
— Група гестагенів: Прогестерон, Оксипрогестерону капронат. Застосову-
ються при загрозі викидню, дисфункціональних маткових кровотечах,
болючих менструаціях.
Препарати чоловічих статевих гормонів (андрогени):
— Тестостерону пропіонат, метілтестостерон. Для замінної терапії при
статевому недорозвитку у чоловіків, чоловічому клімаксі, сенільному ос-
теопорозі, гіпертрофії простати, злоякісних пухлинах матки і молочної
залози в жінок до 60 років.
Анаболічні стероїди. Синтетичні похідні андрогенів, позбавлені андрогенної активності, але з виразною анаболічною дією, тобто здатністю стимулювати синтез білка, гальмуючи його розпад. Сприяють фіксації кальцію у кістках. Тому використовуються при кахексії різного походження, астенії, в період реконвалесценції після тяжких травм, операцій, опіків; при остеопорозі, для прискорення процесів регенерації при переломах кісток; при гіпофізарній карликовості.
Увага: У наш час анаболіки застосовуються спортсменами для
нарощення м”язової маси та підвищення результатів у
змаганнях. Це абсолютно недопустимо як з етичних мір-
кувань, так і з медичної точки зору (дивись “Зауваження”!),
суперечить вимогам олімпійських комітетів!!!
Примітка: При тривалому застосуванні анаболіки викликають ураження
печінки, підвищення згортання крові, порушення психіки тощо,
що може стати причиною інвалідізації людини. Тому застосуван-
ня - строго за призначенням лікаря.
Препарати: Метандростенолон (неробол), Феноболін(нероболіл), Ретаболіл.
Завдання для самостійної роботи:
1. Значення антитоксичної дії ГКС і правила їх застосування при інфекціях.
2. Принципові схеми призначення преднізолону і дексаметазону.
3. Правила застосування ДОКСА
4. Особливості застосування пр-тів жіночих і чоловічих статевих гормонів.
5. Поняття про контрацептивні засоби, особливості їх застосування.
6. Правила використання анаболічних стероїдів.
|
|