|
|
Скачати 1.81 Mb.
|
|
ПИСЬМЕННИКИ Слово «письменник» походить від дієслова «писать», а не від якогось там іншого дієслова. Отже, виходить, що письменником зветься людина, що пише. І то не така людина є письменник, що випадково там щось напише і стане… Ні! Письменник – так він увесь час пише, і нема йому нікотрого впину. Це починається завжди так. – Ось подивіться… Чи не підійшло б оце до вашої газети? Це я написав… Дивитесь… – Не підійшло б… Знаєте… Не такого нам треба… Нам би якби щоб отакого… – Так у мене є й таке. Ось… – І це не таке… Нам би якраз не такого треба… – Так у мене є й не таке. Тільки вдома… Я принесу… – Принесіть… Ви дивитесь йому вслід. як він повернувся йти. дивитесь… дивитесь… дивитесь… – Н-да! – кажете собі. – Єсть! Потім приноситься «не таке, а отаке», – У мене й ще є! – Та ні, нам так що й цього досить… Подивимось… Зайдіть так через тиждень… – Бувайте! – Товаришу! там друкарня прохає на «корпус»… Робітники стоять… – І ти лиха година! Дивись… І нема нічого підходящого… Ага! Ось… Почекайте трохи… Подивлюсь… М-м-м… «Били ми Врангеля»… «Червоні наші … орли»… «Загнали в море»… «Хай живе»… Щось підходяще… Нате… На «корпус», скажіть хай наберуть… І пішло. А як уже пішло, то тоді держись. – Товаришу! Я ще вам приніс… Ось… і ось… і ось… – Добре! Подивимось. Залишіть. У всякому разі, з цього моменту вважайте. що є один новий письменник, якому кажуть: – Випишитесь! Нічого… Не святі горшки ліплять… Потім так місяців через два, дивись, уже в «Гарті», або в «Плузі», або в «Більшовику» він про «форму» і «зміст» жарить та: – У Тичини, знаєте, є щось старе… Не скажу напевно, що саме, але щось є… Отаке щось, знаєте… Не таке, а отаке… Маєте письменника кваліфікованого. * * * Отак, як бачите, письменники получаються… Далі зі зростом чуприни зростає й той чи інший письменників світогляд, та чи інша його ідеологія, та чи інша платформа… Власне, платформа не «та чи інша». Платформа переважно тепер радянська. Навіть не переважно, а виключно радянська. Світогляд здебільша революційний… Ідеологія здебільша пролетарська або пролетарсько-селянська… Коли до цього ще додати порожній здебільша шлунок, прекрасний апетит, гарячу кров, хоч і без відповідного числа червоних кров’яних кульок, то внутрішній вигляд письменників уже можна собі уявити добре. Назовні письменники всі в штанях. іноді дуже добрих, іноді дуже дірявих (залежно від талану), мають вони (як уже говорилось) здебільша довге волосся. Більше особливих ознак, здається, нема. Довжиною рядка в творі всі письменники поділяються на прозаїків, на поетів і на футуристів. Прозаїками звуться ті письменники, у яких рядок дуже широкий, і дуже довгий, і дуже дешевий. Поети – це ті, що рядок у них коротенький, яскравий. І на кінці в нім причеплено або риму, або асонанса, або алітерацію. Коли цього не причеплено, то такий вірш зветься верлібром, або ліверною ковбасою. Футуристи походять від латинського futurum, тобто майбутній. Отже, це, власне, ще не є справжні письменники. Це письменники майбутні. Ще колись писатимуть, а тепер вони тільки бавляться, граються, вчаться на письменників і лаються. А взагалі народ вони всі симпатичний, і мали в Києві свою газету, а в Москві товариша Троцького, який сказав: «Хай чим хоче та дитина бавиться, аби тільки не плакала. Не займайте! Може з їх що й буде путнє…». Рядок у футуристів безформений якийсь, бо, кажу ж, вони не насправжки ще пишуть, а дряпають. Незрозумілістю свого твору письменники поділяються на символістів, імажиністів, неокласиків, реалістів (і ще сила є різних «істів»). Символісти – це ті, що пишуть віршами «символ віри». Потім вони перевертаються на неокласиків, з неокласиків на пролетарських, з пролетарських на футуристів, крім поета Якова Савченка, який був символістом, так і залишився ним і до цього часу, бо розгубив усі свої «символи віри» й тепер усе одно що без паспорта. Неокласики – це ті, що кажуть: Їй-бо, ми не такі. як ви нас розумієте!.. Їй-боку, ні! А ви нас отак розумієте?!? Ай-яй-яй! Як вам не сором! Імажиністи – від слова «і ми мажемо». Так що це всім зрозуміло. У нас їх мало. Реалісти – це, як ви й самі догадуєтесь, письменники, що скінчили реальну школу й не склали конкурсу до політехніки. Так реалістами й залишились… Є ще особливий ґатунок письменників. Це так звані гумористи. Вони пишуть для того, щоб читачі плакали або самі плачуть, як пишуть, бо їм писати не хочеться. Нещасний народ усі гумористи, бо, навіть коли зуби болять, мусять писати щось «веселе». Символіст, або імажиніст, або взагалі інший який-небудь письменник, так тому можна писати. що він хоче. Трррагедію так трррагедію, комедію так комедію. А гумористові – ні. Обов’язково – веселе. Найголовніше в письменникові – талант. Талантом своїм письменники – поділяються… Ні. Будем одверті… Письменники всі талановиті. Їй-богу, всі. Нема неталановитих письменників. І не буде ніколи. Попробуйте сказати якому-небудь, що він неталановитий… Спробуйте… Та ніколи не скажете… А як скажете, так спересердя, і він вам не повірить… От тільки де в письменника той талант знаходиться – не знаю. Ніколи навіть бачити його не доводилось… З декотрими ж і купався навіть і не зауважив, хоч і придивлявся пильно… Дивишся: людина як людина… Сяде писати – талант… Талант – це штука дуже тендітна, і про його краще багато не будемо писати… Бог із ним. Найголовніше для письменника – гонорар. Гонорар декотрі теоретики вважають за головний чинник у психології творчості. Схиляюсь і я до їхньої думки, звичайно, не як теоретик, а як практик од літератури. Хороша штука, що й казать, і задля нього, задля гонорару, можна навіть отакі вірші встругнуть: Коли я бачу на вулицях тічку І коло неї ватагу собак, Я згадую гарну дівчину, Оточену компліментами Перехожих гуляк… (Гео Шкурупій, Барабан, стор. 16) Коли б не було на світі гонорару і поет побачив на вулиці тічку, він або пройшов би собі потихеньку повз неї, або (коли він молодий і «рєзвий») почав би тюкати… І більш нічого… А так бачите: зразу «при-гадав дівчину», та ще й «гарну». От що значить – гонорар… – Та… що вже казати. Якби не було гонорару. Ну, годі. Крапка. P. S. Мене попрохали написати художньо-літературний фейлетон. Так ото все був фейлетон літературний, а кінець я додав для художності. Отже, завдання виконав 1 У тексті виділено уривки, які (переважно з політичних міркувань) вилучалися радянською цензурою з багатьох видань творів Остапа Вишні. 2 Чиновники в Російській імперії поділялися на чотирнадцять рангів. Найнижчим був саме чотирнадцятий, а найвищим - перший. 3 Після 1921 року в УСРР письменники мали змогу існувати і друкуватися лише за умови, якщо вони, як тоді казали, “визнають і підтримують політичну платформу радянської влади”. 4 Кам’янець-Подільський у 1919 – 1920 рр. був тимчасовою столицею УНР. 5 Остап Вишня має на увазі свої перші виступи на сторінках “уенерівських” газет “Народна воля” і “Трудова громада”. 6 Письменник натякає на свій арешт органами ЧК та ув’язнення в Холодногірській тюрмі за фейлетони в газетах УНР. 7 Літературної організації з такою назвою не існувало. Під такою назвою вийшла збірка творів, у якому спробували об’єднатися окремі представники футуризму та члени літературно-мистецької групи “Авангард” на чолі з В. Поліщуком, який проголошував принцип “конструктивного динамізму” або “динамічного спіралізму” як “стилю епохи”. Пародіюванням “ультрареволюційної” автобіографії В. Поліщука позначений даний твір Остапа Вишні. 8 Син В’ячеслав від першої дружини письменника. |
|
Елементарний курс Видання друге Харків Одіссей 2008 ББК 67. 3 К56... «Теорія держави і права», а також розміщені методичні матеріали для самостійної підготовки та роботи на семінарських заняттях, для... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного й підсумкового контролю їхніх знань |
|
Методичні рекомендації для студентів факультету заочного навчання|відокремлення|... Окремі розділи|посібника| посібника можуть бути використані також студентами стаціонара при вивченні тем, винесених для самостійної... |
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної... Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»... |
|
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ЩОДО ЗМІСТУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ, ПОТОЧНОГО |
Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів... Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів напрямку підготовки «комп’ютерні науки» освітньо-кваліфікаційного... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання Економічний аналіз. Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи з курсу... Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо підготовки до І-ІІ етапів Всеукраїнських... України до активної допомоги навчальним закладам у справі поліпшення стану викладання іноземних мов і підвищення рівня знань, умінь... |