|
Скачати 6 Mb.
|
Теорія держави і права Елементарний курс Видання друге Харків Одіссей 2008 ББК 67.3 К56 Рекомендовано Вченою радою Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2006 p., протокол № 4 Рецензенти: професор кафедри права Європейського Союзу і порівняльного правознавства Одеської національної юридичної академії, д.ю.н. М.А. Дамірлі; декан факультету морського права Одеської національної морської академії, д.ю.н., професор О.М. Шемякін; начальник кафедри цивільного права Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, к.ю.н., доцент С.В. Резніченко К56 Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. — X.: ТОВ«Одіссей», 2008.— 432 с ISBN 978-966-633-783-5 У навчальному посібнику стисло викладено матеріал навчальної дисципліни «Теорія держави і права», а також розміщені методичні матеріали для самостійної підготовки та роботи на семінарських заняттях, для чого наприкінці кожного розділу розміщені питання, завдання та тести для самоконтролю та самопідготовки. Посібник розрахований на студентів і курсантів вищих навчальних закладів юридичного профілю, а також учнів юридичних ліцеїв і шкіл із поглибленим вивченням правознавства. © КрестовсАса Н.М., Матвеева Л.Г., 2008 © ТОВ «Одіссей», підготовка до друку, 2008 ISBN 978-966-633-783-5 ПЕРЕДМОВА Теорія держави і права є навчальною дисципліною, з вивчення якої починається, а складанням державного іспиту завершується базова професійна підготовка юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування державно-правових інститутів, освоєння понятійно-категоріального апарату юриспруденції необхідні студенту як база для вивчення галузевого законодавства та юридичних процедур, а також для вироблення і закріплення навиків та умінь тлумачення та практичного застосування права. Теорія держави і права містить абстрактні правові поняття, освоєння яких є вельми непростим для першокурсника. При всій великій кількості і різноманітності підручників і навчальних посібників з цієї дисципліни, авторам посібника очевидною була нагальна потреба студентів в елементарному курсі, що стисло і доступно описує та роз'яснює загальнотеоретичні поняття та категорії. Автори посібника прагнули максимальної наукової обґрунтованості та об'єктивності, при необхідності викладаючи різні точки зору на проблеми теорії держави і права. Разом із тим дидактичні цілі — а саме доступний для студентів, ясний і разом з тим повний виклад основного матеріалу навчальної дисципліни «Теорія держави і права» — стали для нас головними. Посібник можна з успіхом використовувати для самостійної підготовки та роботи на семінарських заняттях, для чого наприкінці кожного розділу розміщені питання, завдання та тести для самоконтролю та самопідготовки. Крім того, автори впевнені, що складений ними посібник допоможе студенту (курсанту) успішно скласти як семестровий, так і державний іспит з теорії держави і права, оскільки він включає стислі і разом з тим змістовні відповіді практично на всі питання, які виносяться на контрольні підсумкові рубежі. Для підготовки посібника були використані матеріали академічних та інших підручників із теорії держави і права, перелік яких наводиться наприкінці посібника. Ці підручники стануть у пригоді при підготовці до всіх форм занять, для самопідготовки та написання курсових і дипломних робіт із теорії держави і права. Крім того, рекомендуємо звертатися до Інтернет-сайтів, на яких розміщені нормативно-правові акти та велика кількість навчальної та наукової літератури. Для отримання додаткових знань, особливо зі спірних питань, наприкінці кожного розділу ми наводимо список додаткової літератури. Розділ 1 ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 1.1. Юриспруденція та її система Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об'єктивні знання про матеріальний і духовний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систему наук умовно поділяють на три основні підсистеми: природничі науки, точні науки та суспільні науки. У кожній із них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук. Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспруденція (юридична наука) — система знань про державу і право — належить до суспільних наук. Держава і право підлягають в своєму розвитку загальним об'єктивним закономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціологія, соціальна філософія, політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої закономірності та специфіку, що зумовлює виділення юриспруденції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук. Юридична наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв'язок між державою і правом (хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в юриспруденції виділяють дві основні підсистеми знань: правознавство і державознавство. Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм класифікації є предмет науки, тому юридичні науки можна поділити на такі групи:
1У більшості сучасних підручників теоретичні та історичні юридичні науки належать до однієї групи. Автори підтримують точку зору Р.Т.Мухаєва, який розділяє теоретичні та історичні юридичні науки, враховуючи різні предмети та завдання, що стоять перед цими науками (Мухаев Р. Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. — М.: ПРИОР, 2001. — С. 20). вивчають правові явища не тільки за допомогою юридичних, а й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, математичних тощо); 7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного публічного права, наука міжнародного приватного права). Юридичні науки, виділяють в аналізі держави і права різні сторони і властивості. 1.2. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції Теорія держави і права та інші теоретичні юридичні науки вивчають загальні для всієї державно-правової дійсності явища, виробляють загальні для юриспруденції категорії та поняття. Внаслідок цього вони посідають особливе місце в системі юридичної науки. У свою чергу в циклі теоретичних юридичних наук теорія держави і права відіграє роль системоутворюючої дисципліни: філософія та соціологія права відокремилися від неї, «працюють» у зв'язку з нею та надають їй свої результати. Необхідність виокремлення із системи юридичних наук теорії держави і права зумовлена існуванням загальних закономірностей розвитку державно-правових явищ, незнання яких унеможливлює більш-менш глибоке вивчення предмета інших юридичних наук. Решта юридичних наук, як правило, виділяє в аналізі держави і права окремі їхні сторони та властивості. Проте цілісне системне дослідження державно-правових явищ здійснює, в першу чергу, теорія держави і права. Решта юридичних наук — переважно емпіричні, тобто вони базуються на досвіді, на вивченні фактів конкретної державно-правової реальності. Завдання теорії держави і права полягає в тому, щоб привести в систему, витлумачити й узагальнити ці факти. Теорія держави і права інтегрує досягнення інших юридичних наук, вносить упорядкованість у сукупність виявлених ними фактів, встановлює системні зв'язки між ними та виводить із них певні узагальнення. Наприклад, вивчення конкретного матеріалу щодо статусу глави держави (монарха, президента) в різних країнах призвело до формулювання теоретичних положень про наявність двох основних форм правління сучасних держав — монархії та республіки. Таким чином, теорія держави і права є наукою узагальнюючого характеру щодо інших юридичних наук. Загальнотеоретичні конструкції стають основою для висновків і положень галузевих юридичних наук. Наприклад, модель правового статусу підозрюваного (галузь на' уки кримінального процесу) базується на загальнотеоретичній моделі правового статусу особи. У цьому випадку теорія держави і права відіграє роль базової (фундаментальної) юридичної науки. Теорія держави і права здійснює інтеграцію юридичних знань у струнку систему. Це досягається, по-перше, за рахунок виявлення найбільш загальних рис державно-правових явищ, що вивчаються галузевими науками, по-друге, за рахунок перенесення узагальнених категорій галузевих наук в інші науки. Наприклад, поняття фізичної та юридичної особи були спочатку розроблені наукою цивільного права. Теорія держави і права, виділивши загальні сутніс-ні риси цих понять, розробила категорії суб'єкта права і суб'єкта правових відносин, які використовуються в інших галузевих науках. Завдяки теорії держави і права виробляється спільна мова юридичної науки, її понятійно-категоріальний апарат. Теорія держави і права — методологічна стосовно інших юридичних наук. Для них вона розробляє та вдосконалює методологію (систему методів, прийомів і принципів дослідження). Наприклад, тлумачення нормативно-правових актів здійснюється за допомогою розробленого теорією держави і права формально-юридичного методу. Нарешті, не можна лишити поза увагою пропедевтичний (вступний) характер теорії держави і права. В юридичних школах більшості країн світу саме з неї починається навчання юриспруденції, вона створює основи для вивчення студентами інших юридичних наук, з неї починається оволодіння юридичною професією. 1.3. Предмет теорії держави і права Теорія держави і права має спільний із іншими юридичними науками об'єкт дослідження — державно-правову дійсність. Розмежування теорії держави і права з іншими юридичними науками відбувається за предметом дослі- дження, тобто певного кола явищ, які вивчаються цією наукою. Кожна юридична наука має свій предмет дослідження, яким може виступати той або інший бік об'єктивної державно-правової дійсності. Предметом теорії держави і права є найбільш загальні закономірності виникнення, буття, функціонування та розвитку держави і права, на основі пізнання яких розробляються фундаментальні проблеми, що мають методологічне значення для галузевих юридичних наук. Закономірність — це стійкий причинно-наслідковий зв'язок між явищами (процесами), який існує об'єктивно (тобто незалежно від волі людей). Зазначимо, що в державно-правових процесах, як і в суспільному житті в цілому, можливі також і випадковості. Випадковість — це подія, основну причину якої встановити засобами сучасної науки неможливо, оскільки вона викликана безліччю незначних і короткочасних причин. Висловлюючись науковою мовою, випадковість є перетином незалежних причинних рядів. Врахування випадковостей в юриспруденції необхідне, оскільки держава і право як соціальні явища та творіння людини не вільні від елементів хаосу, ірраціональності, дисбалансу. У цьому сенсі теорія держави і права, як і решта суспільних наук, є наукою не стільки закономірною, як законоподібною. Предмет теорії держави і права включає:
Предмет теорії держави і права складають явища, які можна назвати азбукою юриспруденції. Беззасвоєння цих явищ неможливо правильно та грамотно вивчати закони, складати угоди та договори, тлумачити їхній зміст, визначати їхню дію в просторі, у часі та за колом осіб. 8 1.4. Методологія теорії держави , ?і і права Методологія теорії держави і права — це система підходів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ. Центральний елемент методології — метод (від грецьк. methodos — шлях дослідження, теорія, учення) — спосіб досягнення якої-небудь пізнавальної мети, вирішення конкретної задачі. Якщо категорія « предмет науки » вказує на те, що саме вивчає та чи інша наука, то категорія «метод науки» вказує на те, яким саме шляхом відбувається дослідження. Методи теорії держави і права умовно можна розділити на чотири групи: загальні; загальнонаукові; міждисциплінарні; спеціальні. Загальні методи пізнання властиві кожній людині як розумній істоті і використовуються не лише в науці, а й у повсякденному житті: спостереження; порівняння; рахування; узагальнення; дескрипція (опис). Загальнонаукові методи застосовуються в усіх науках. Зокрема, це методи: діалектики; формальної логіки; системного аналізу. Діалектичний метод в юриспруденції передбачає об'єктивний, всебічний і конкретний розгляд державно-правових явищ, виявлення притаманних їм зв'язків, наявність у них суперечностей, оцінку державно-правових явищ з якісного та кількісного боку, виявлення залежності форми явища від його сутності. Складові діалектичного методу:
|
За редакцією члена-кореспондента АМН України доктора медичних наук,... Рекомендовано до видання вченою радою Харківського національного медичного університету |
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №2 від 25 вересня 2008 р.) |
Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український... Рекомендовано до друку вченою радою Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України (протокол №8... |
Монографія Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту держави і права /v- В. ЛЇ. Корецького НАМ України |
ПРОБЛЕМИ Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка |
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол №…від р.) |
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74 Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р |
Укладач: Баришполець О. Т., кандидат історичних наук, доцент Програму... Курс є базовим для практичної підготовки фахівців за спеціальністю “Соціологія”. Його мета |
АДМІНІСТРАТИВНЕ Рекомендовано вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол №15 від 29 жовтня 2002 р.) |
ПРОБЛЕМИ Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №7 від 14 червня... |