|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
КВІТИ НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІПід час похорону Тараса Григоровича Шевченка в Каневі всю дорогу перед труною вистиляли квітами, любистком та рідною землею. Люди збирали ті квіти і зелень. Кожному хотілося принести в свою оселю квітку чи любисток, як часточку святої пам´яті про дорогу і близьку всім людину. Трудящі вірили в пророчі слова Шевченка про прийдешнію волю. Мабуть, це й спонукало людей до думки, що квіти і зелень, якими була вистелена дорога від Канева до Чернечої гори, і квітки, посаджені кріпаками на могилі, мають цілющу силу. Слава про цілюще зілля Тараса пішла далеко за межі Канівського повіту. Люди з різних кінців України приїжджали і пішки приходили, щоб добути те зілля. Пройшла чутка, що вся Чернеча гора засіяна зіллям Тараса. Люди вірили в це, збирали його і несли в далеку дорогу, як дорогоцінний скарб – пам´ять про рідного Кобзаря. Від У.П.Шарафан(1887р.н.), м.Канів Записала М.Г.Верхогляд, 1960. Вінок Кобзареві. – С.92. РУШНИК НА ЩАСТЯ Коли хоронили Тараса, то на кришці труни, на вишитому рушнику, лежала паляниця. Рушника того попові люди не віддали, а заховали і свято його берегли, бо він приносив людям щастя. Особливо молодим людям. І кожна дівчина, коли йшла під вінець, намагалася дістати Тарасів рушник, щоб вінчатися на ньому. О, тоді вже вона була впевнена, що буде жити щасливо все своє життя. Якщо щастя не приходило зразу, це не лякало людей. Від У. П. Шарафан, 73 р ., м. Канів,1960р . Вінок Кобзареві. — С. 92-93. * * * Поховали Шевченка на такій високій горі над Дніпром, що вийти було б Тарасові та сказати:
Це було перед волею. А пани казали мужикам, що ваша воля десь чорним волом їде. І хотіли розкопувати могилу, бо нібито з Шевченком якісь грамоти закопані. Від К. К. Прядки, 77 років, с. Хмільне,серпень 1938 p. Збірник-1963.—С.133. * * * Кажуть, що то не Шевченкове тіло було в могилі, а якогось іншого чоловіка. Шевченко десь переховувався. Часто коло могили збирались люди. Сюди приходив і Шевченко, розказував про волю. Йшла між людьми чутка, що вийшов маніфест, за яким люди повинні волю мати. Балакають за маніфест, а його немає. Кажуть, староста його сховав. А Тарас ходить поміж людьми, бунтує та все про волю розказує.1 Від С. П. Гончаренка, 76 років, та Ф. Й. Гончаренка, 74 років, м. Канів, 1960. Вінок Кобзареві. — С. 76. (1Звісно, за допомогою алегорії про пшеничні зерна). ПОХОРОН ШЕВЧЕНКАТак, так, сину, правду кажеш про Тараса. То ж ви усе з писань берете та з оцих картинок, що на стінах висять, бо ви ж люди письменні. А я хоч і не учена, а розкажу про Тараса те, що я своїми глазами бачила, як його хоронили. Давно це було, а як сьогодні помню, коли труну Тараса з Канева везли на гору. Винесли його з собору, а кругом миру, миру — ніде і ногою ступнути. Поставили труну на віз, уквітчаний вінками, квітами та клечанням, і повезли потихеньку по канівських горах та лісах, що від Хмільної, бо там не так круто було, як од Дніпра. Обвозили аж ген поза ярами та кручами. Як тепер помню — віз самі люди везли, а я з дівчатами підпихала воза аж до самої Чернечої гори. Часто ставали одпочивати та попереду ліс вирубувати. І все, куди везли Тараса, дорога була заслана цвітами, травою та зеленими гіллячками. Як привезли Тараса на гору, ми підвели голови й кругом глянули. А миру! Матінько моя! Такого миру кругом, аж гора стугоніла. Стільки людей я ще зроду не бачила. А плачу та сліз було, що вам до вечора не переказати. А подарків яких нам тоді надавали: і стрічок, і лент, і хусточок, поясів червоних, разних-разних пам'ятних речей. Я й досі держу хусточку від похорону Шевченка. На смерть її держу. Заказую своїм: як умру, то щоб з нею і поховали мене. Від 106-літньої бабусі Покивайленко, в музеї при Держзаповіднику „Могила Т. Г. Шевченка", м. Канів. Записав екскурсовод П. Гонтаренко, 1935 р. Шевченко в народній творчості.- С.100. * * * Мені казала теща, що і вона ховала Т. Г. Шевченка. Везли його, казала, канівським лісом на Чернечу гору, тепер зветься Тарасова гора. Завозили у Канів. По дорозі виступав оратор, говорив: Плач Чигирин, Канів, Черкаси Горькими сльозами, Бо вже більше Тараса Не буде між нами. Так, казала теща, говорив оратор. З Канева повезли кутком Цегельнею, через ліс, обвезли рівним місцем, щоб звезти на гору. Везли деліжаном (площадка на возі) попарно і тільки дівчата. Дівчата у награду, що везли і ховали, получали стрічки; моя теща теж одержала тоді стрічку. Коли я став пастухом, то пас корів на Чернечій горі. Тоді могила була не дуже висока, спочатку одна насипана, а потім на ній вужча ще одна. А вже коли мені було років двадцять п'ять, то на тому місці, коло могили рядом поставили хату. Раніше там була чиста гора, десь-не-десь були тільки кустарники лісу. Коли там стали ухаживать, став виростать ліс. Від Д.Р.Кусенка,сторожа саду Канівської педшколи, 77 р.,Канів. Записав Д.Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.102. ДІД ЯДЛОВСЬКИЙ НА ПОХОРОНІ ШЕВЧЕНКАМій дід розказував, що він познайомився з Тарасом Григоровичем Шевченком, коли пас скот на Чернечій горі. Туди Тарас часто приходив писать і малювать, а коли побачив пастушка, мого діда, то з ним розмовляв, і це дідові дуже запало втямку. А коли Тарас умер, везли його хоронити на ту гору. Тоді саме мій дід чоботи шив у хазяїна; то він як почув, що везуть хоронить Тараса Григоровича Шевченка, казав, сам не свій став, бо недавно наче бачив: він писав на тій горі. Покинув чоботарювать і зразу побіг до процесії. Хазяїн: — Куди ти? — а він і не оглянувся, побіг. Так дід тоді цілий день хоронив Шевченка; за це йому хазяїн не дав їсти і не доплатив п'ять копійок за той день. А дід дуже любив Тараса, через те він свою хату біля могили поставив, насажував ліс і сад і п'ятдесят п'ять років, до самої своєї смерті, охороняв Тарасову могилу. Від М. О. Демченко, 26 р. внучки діда І.Ядловського, м.Канів. Записав Д. Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.102. * * * Над могилою співає щороку 47 соловейків. Кожен соловейко виспівує один рік життя Шевченка. Від діда з с. Пекарі, на могилі Т. Г. Шевченка (1927р.). 3. Береза. Образ Т. Г. Шевченка в українській народній творчості. — С. 24. ШУКАЛИ СКАРБІВ У МОГИЛІ ШЕВЧЕНКА В революцію часто на могилу приїжджали бандити. Раз хотіли одкопать могилу Тараса Григоровича Шевченка. Все допитувалися діда, де те місце, що росло деревце, — там вони думали копать під тим деревцем, що ніби воно якраз було посажене на могилі, хоч горб могили насипаний був далі. Як вони не допитувалися, а дід не признався. Другий раз допитували діда, де той льох, що йде до труни Шевченка, що ніби там лежать дорогі скарби. Дід не сказав. Да льоху там того не було й нема. Бандити ударили по вікну, вікно розбили, а брат мій вискочив у друге вікно та сказав людям, то люди прогнали бандитів. Так вони й не відрили могили. Від М. О. Демченко. Записав Д.Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.103. ЯК ДІД ЯДЛОВСЬКИЙ ОХОРОНЯВ МОГИЛУ Т. Г. ШЕВЧЕНКА Дід мій був хороший садовник. Ото він все понасаджував на могилі Шевченка. Дуже заботився. Часто було піде в ліс, викопає стільки дичок, що й не піднесе. Тоді ото сяде десь і відпочиває, так що приходилось бігати його шукати. Знайдем, підійдем до нього: — Діду? Ідіть додому. — Хіба я довго? — Да вже вечір, а ви все тут возитеся. — Ну, то я зараз буду йти. Ото візьмем дички та принесем на могилу. Ми питаєм було: — Нащо ви їх, діду, все копаєте? — Як нащо? Буду садить, щоб ріс сад, щоб Тарасова могила цвіла. Від М. О. Д емченко. Записав Д.Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.104. * * * А це було так: заїхали до нас, на могилу Шевченка, бандити і привезли з собою два трупи. Говорять до діда: — Ми будемо хоронити своїх товаришів рядом з Шевченком. Щоб ви їх теж охороняли. Дід каже: — Я забороняю вам тут копати яму. Хороніть їх в іншому місці. Начинають копать, дід не дає. Тоді вони діда поставили біля груші. Берись, кажуть, руками за гілки і дивись на Дніпро. Не повертайся і не ворушися, бо буде смерть. Так стояв дід довго. Одного вони успіли заховать, а тут червоні наскочили, прогнали. То дід, як вони поїхали, незакопаного зразу спустив у провалля, а другого відкопав і теж спустив головою вниз. Від М. О. Д е м ч е н к о. Записав Д. Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.104. ПОДАРУНКИ НА ПАМ'ЯТЬ ВІДВІДУВАЧАМ Раніше було, коли приходять відвідувачі на могилу Тараса Григоровича Шевченка, то дід мене посилав гриби рвати і варив з грибами суп, кашу. Їли дідовими ложками, що їх сам робив: жіночі ложки — держак рибкою, чоловічі — рівний. Він їх продавав і так дарував на пам'ять відвідувачам. Робив ще рублі для качання плаття. На них він вирізував написи, якого року зроблено і що рубель зроблений на могилі Т. Г. Шевченка. В тій хаті, що стояла на могилі, висів рушник, де була на одному боці вишита Катерина в стрічках, коли вона зустрічається з зводним офіцером, а на другому краї — Катерина вже з дитиною, коли її офіцер покинув. Цей рушник колись був подарений дідові для могили Шевченка. Від М. О. Демченко. Записав Д. Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.105. * * * Коли я жила в діда, то він мені розказував, що Т. Г. Шевченка везли в труні запечатаного од села до села. Везли дівчата, повбирані в святкову одіж, на рушниках; за те їм давали пояси, сережки, ленти. На Чернечій горі Честаховський і Варфоломей купили землю. Там Шевченка й поховали. Насипали могилу, поставили хрест. Дід мій тоді стеріг. Спочатку одвідувачі могили залишали гроші в хресті, то дід з того й жив, а після революції стали платить по тридцять карбованців на рік, а потім тридцять карбованців на місяць, а далі радянська влада зовсім забезпечила діда. Від М. О. Демченко. Записав Д. Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.105. „МОГИЛИ НЕ ЗОСТАВЛЮ"Я жила в діда до 1927 року. Тоді екскурсії рідше приїжджали, а коли приїжджали, то я кожен раз носила на гору воду. Важко тоді було носить, східців не було. У 1928 і 1929 роках я була в Харкові. Дід написав, щоб я приїхала до нього на поміч. Я приїхала, тут вийшла заміж, так і зосталась жити в Каневі. Коли дід захворів, я думала його забрать. Та куди, — ніяк не можна було забрать з могили. Казав: „Умру тут, а Тарасової могили не зоставлю". Дуже дід любив Шевченка, через те він і прожив на могилі більше п'ятидесяти років. Раніше те місце було голе, дерев там не було, а коли докупив Варфоломей землі, тоді дід, Ядловський Іван Олександрович, насадив садок, ліс попід горою, щоб гора не осувалась. Тепер там великий ліс, і сад родить. Від М. О. Демченко. Записав Д. Кушнаренко,1938 р. Шевченко в народній творчості.- С.105. |
| МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г.... |
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТІВ РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ Зміст проекту Зміст проекту: проект рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради „Про затвердження норм споживання води споживачами м.... |
| ЛітератураЗміст і форма в мистецтві: діалектика зв'язку Як відомо, твору ні про що не буває. В ньому є жива душа, тобто зміст, який випромінює духовну енергію, узагальнюючи поліфункціональ-ність... |
Зміст трудового договору Зміст Вступ Розділ III. Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення |
| ЗМІСТ ПРОГРАМИ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ( 2 виробнич ої ) ПРАКТИКИ студентів... Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є впровадження в навчальний процес системи поетапної практичної підготовки майбутніх менеджерів... |
Тема уроку Мета: продовжити ознайомлення учнів з особливостями жанру літературної казки; учити самостійно визначати головну думку художнього... |
| План Поняття та зміст юридична деонтологія Юридична діяльність: поняття та зміст ст Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав... |
Навчальна діяльність Тема: Освоєння клавіатури. Орієнтування в просторі Програмовий зміст Програмовий зміст: повторити вивчений матеріал. Сприяти розвиткові логічного мислення. Детально розглянути складові частини клавіатури,... |
| Тема Предмет, зміст і структура курсу Модуль І. Теоретичні основи управління персоналом. Тема Предмет, зміст і структура курсу |
Вибір — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють... Елективні курси (elect вибір) — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють межі профільних предметів, розвивають... |