|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
Бесіда. Коли і де народився поет?Як склалася доля Тарасика після смерті матері та батька?Чому Тарас у дитинстві не міг учитися? Який талант виявився у хлопчика? Історик. Восени 1829 р. Тарас разом з іншими слугами-кріпаками вирушив у далеку дорогу аж до Вільна ( тепер Вільнюс – столиця Литви ). Наприкінці зими 1831 р. Шевченко разом з паном Енгельгардом опиняється у столиці імперії Петербурзі. 22 квітня 1838 р. Шевченка було викуплено із кріпацтва. Йому йшов 25-й рік. Відпускна відчинила Тарасові двері в омріяну Академію, куди кріпакам шлях було заказано. У 1840 році поет видає збірку своїх творів “Кобзар”, а згодом закінчує Петербурзьку Академію мистецтв, здобуває звання вільного художника. Подорожує Україною (1843, 1845рр.), продовжує писати літературні твори. Читець. ОСЛЯЧИЙ ПОРТРЕТ Коли Тарас Григорович Шевченко жив у Києві, до нього прийшов один пан і попросив намалювати його портрет. Шевченко накидав олівцем контури. Потім пан питає, скільки це буде коштувати. Шевченко сказав за портрет 150 карбованців. Скупому панові це здалося дуже дорого. Тоді Шевченко загадав за портрет 300 карбованців. Пан розсердився і пішов. До цього портрета Шевченко домалював ослячі вуха, поніс його в магазин і сказав, щоб портрет повісили у вітрині, і хто схоче купити, то щоб заплатив 500 карбованців. Одного разу цей самий пан іде вулицею мимо магазина. Бачить, висить його портрет, тільки з ослячими вухами. Пана аж затіпало від несподіванки і такого посміховища. Він кинувся до продавця: - Скільки отой портрет коштує? Продавець відповів: - 500 карбованців. Пан миттю заплатив гроші і забрав портрет. А продавець йому: - Гарного ви, пане, осла придбали. І не дорого. Від А.І.Каптура(1880р.н.) м. Канів. Записала О.Г.Фрунт 1960. Біограф. У 1846 році поет входить до таємної політичної організації — Кирило-Мефодіївського товариства, за участь у якій та за революційну поезію був заарештований весною 1847 року і відправлений на заслання із забороною писати й малювати (солдатом в Орську фортецю, а потім в Оренбург у Новопетровську фортецю, на березі Аральського моря). ( Словникова робота. КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО — таємна політична антикріпосницька й антицаристська організація, що утворилася в грудні 1845— січні 1846 в Києві. Виникла в середовищі інтелігенції. У квітні 1846 до товариства вступив і Шевченко. Основним своїм завданням революційна частина товариства вважала повалення самодержавства, скасування станів, ліквідацію кріпацтва, об'єднання слов’янських народів.) Читець. ШЕВЧЕНКО НА ЗАСЛАННІ Я служив в Оренбурзькому краї, обучався в м. Орському. На действітільній службі був аж в городі Карбітах, Турганської області. То оренбурзькі мужики було питають по-руському: — Скудова ви? якої губернії? — Київської, — кажу. Вони мені й кажуть: — Тут ваш Шевченко сидів у тюрмі. Сам він з Київської губернії тоже. В Орському люди казали, що у них був на зсильці Шевченко з Київщини. Від колгоспника П.П.Колішова,86р., с. Межиріч, Канівського р-ну. Історик. У 1857 році Т. Г. Шевченко повертається із заслання. У 1859 році він здійснює третю подорож в Україну. Читець. Орли і ворони. В село він прийшов надвечір. Мужики якраз сиділи на колодах, попихкували самокрутками, про тяжку долю гомоніли між собою. — А чого, браття, пожурилися? — питає. Мовчать мужики. Дуже вже їх в ту пору панство обсіло. - Не годиться так, братове! Чого голови похилили? Ось послухайте одну бувальщину... В якійсь країні, за морями за синіми, та управляли орлами ворони. Обпоїли їх, задурили, крила широкі пообрізали, на себе примусили працювати. А орлят, що народжувались, укидали з гір, у воді топили. Затужили орли, стали на вас схожими. Та народилося орля, якраз на світанні, коли сонце вставало. Крила у нього — як небо безкрає, погляд — гордий. - А вставайте, побратими! - гукнуло орля. Ворони з похмілля ще спали. - Час уже пригадати, як ми вільно до сонця літали. Мужики ближче підсунулись до Тараса. - Ну, а далі що? — горять у кожного очі. - Далі? Почули той заклик орли. Заклювали вони ворон, тіла їхні поскидали у прірву. І зажили вільно, в дружбі. Знову почали ширяти високо, високо... Задумались мужики: - А чим ми гірші від орлів? — закричали. — Вставаймо на воронів-панів! Запалали-задиміли панські палаци. Полетіли ворожі голови з пліч. Гострі були у мужиків коси. А Тарас попереду всіх, як той орел сизий, літає. Та наступило царське військо, почало оточувати селян. От-от схоплять Тараса. - Тікай, батьку! — кричать люди. — Тікай, рідний! - Не можу вас кинуть, — відповідає. - Тікай, — просять в один голос матері. І розступилась перед ним річка Рось, пройшов наш Тарас по самісінькому дну її. Далі соколом полинув. І де не з'являвся - кругом палаци панські палали. Любили його орли і не любили ворони... лилася ворожа кров. Орли і ворони. Записав на Канівщині І. Лисенко. Біограф. 1860 рік. Шевченкові присвоюється звання академіка-гравера. У цьому році виходить друге видання «Кобзаря». Мріяв Тарас Шевченко оселитися десь над Дніпром, жити серед рідного народу. Та не пощастило йому цю мрію здійснити. Постійні переслідування, в'язниці, заслання підірвали здоров'я поета. Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі поздоровляли Тараса Григоровича Шевченка із 47-річчям з дня народження, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого поета. Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено в Україну і за поетовим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. ( Словникова робота. Гравірування (із фр. graver - вирізати, висікати) - нанесення малюнків або написів на поверхню твердих матеріалів за допомогою граверних інструментів або хімічних речовин. Застосовується при виготовленні гравюр. Гравюра - вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного гравіруванням на дошці. Надання високого звання академіка-гравера засвідчувало велику роль Т. Шевченка в розвитку малярства в Росії та Україні.) Читець. КВІТИ НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІ Під час похорону Тараса Григоровича Шевченка в Каневі всю дорогу перед труною вистиляли квітами, любистком та рідною землею. Люди збирали ті квіти і зелень. Кожному хотілося принести в свою оселю квітку чи любисток, як часточку святої пам´яті про дорогу і близьку всім людину. Трудящі вірили в пророчі слова Шевченка про прийдешнію волю. Мабуть, це й спонукало людей до думки, що квіти і зелень, якими була вистелена дорога від Канева до Чернечої гори, і квітки, посаджені кріпаками на могилі, мають цілющу силу. Слава про цілюще зілля Тараса пішла далеко за межі Канівського повіту. Люди з різних кінців України приїжджали і пішки приходили, щоб добути те зілля. Пройшла чутка, що вся Чернеча гора засіяна зіллям Тараса. Люди вірили в це, збирали його і несли в далеку дорогу, як дорогоцінний скарб – пам´ять про рідного Кобзаря. Від У.П.Шарафан(1887р.н.), м.Канів. Читець. ЗЕМНИЙ УКЛІН ТОБІ, ТАРАСЕ ! Мій прадід Іван Білокінь із с.Селище розповідав, як ховали Тараса Григоровича Шевченка в Каневі на Чернечій горі. На гору зійшлося людей видимо – невидимо: ніби вся Україна піднялась і прийшла сюди вклонитись, провести в останню путь свого славного сина. Коли опускали в яму труну з криком, тоді виступив якийсь чоловік, схожий на Шевченка ( так згадує дід ) і сказав:
Хотів ще щось сказати, та тут же були присутні стражники і поліція, то й заборонили йому виступати. У тяжкому мовчанні з великою тугою на серці брали люди по жмені землі, висипали на могилу Тараса. І насипали вони оту високу гору, де стоїть зараз пам´ятник. Від А.І.Кізченка(1913р.н.), с. Селище, Канівського р-ну. Біограф. Народ свято шанує пам'ять свого великого поета. Щорічно в Україні відзначаються Шевченківські дні, літературна й образотворча спадщина поета глибоко вивчається вченими, видається великими тиражами. «Кобзар», перекладений багатьма мовами, відомий у всьому світі. За кращі твори в галузі літератури, журналістики, мистецтва й архітектури присуджується Державна премія імені Т. Г. Шевченка. Безсмертна слава народного поета-патріота. ІУ. Закріплення. 1.Гра „Хто? Що? Як?” У грі беруть участь усі учні. По черзі називають сектор „Хто?”, „Що?” або „Як?”. Оцінювання відбувається за набраними балами ( за правильну відповідь – 1 бал). Сектор „Хто?” 1. Хто створив легенди й міфи? (народ) 2. Хто назвав Шевченка Великим Кобзарем? 3. Хто після дяка „став за учителя” Тарасику? (маляр) 4. Хто пам´ятав Шевченка у далекому Оренбурзькому краї? (Оренбурзькі мужики) 5.Хто хотів урятувати Тараса від царського війська в легенді „Орли і ворони? (люди, матері) 6. Хто оплакував Шевченка? Сектор „Що?”
Сектор „Як?” 1. Як відрізнити міф від легенди? 2. Як описується в легенді навчання маленького Тарасика? 3. Як покарав пана за жадібність Шевченко в легенді „Ослячий портрет”? 4. Як було покарано Т.Г.Шевченка за участь в Кирило-Мефодієвському товаристві? 5. Як намагалися люди врятувати Тараса в легенді „Орли і ворони”? 6. Як народ шанує пам´ять свого великого поета? 2.. Розгадати кросворд. 1) Твори, які писав Шевченко. 2) Назва таємного антикріпосницького братства, у якому Шевченко брав активну участь. 3) Місто, у яке було перевезено прах Шевченка. 4) Система експлуатації в царській Росії. 5) Місто, куди було заслано Тараса Григоровича після розгрому Кирило-Мефодіївського братства. 6) Село, у якому народився поет. 7) Назва першої збірки поезій Шевченка. 8) Прізвище художника, який, дбаючи про Шевченкове визволення з кріпацтва, намалював портрет Жуковського.
У.Підсумки уроку, оцінювання результатів роботи учнів.
УІ. Домашнє завдання. Виразно читати легенду про Шевченка ( на вибір). Намалювати ілюстрацію до легенди, яка найбільше сподобалась чи запам´яталась. 9 клас Тема. Урок літератури рідного краю. Шевченко у фольклорі КанівщиниМета: знайомство з літературним краєзнавством Канівщини, показати велич і неповторність Т. Шевченка; вироблення вмінь і навичок виразного читання, акторської гри, самостійної роботи; виховання почуття патріотизму, гордості за свій народ, любові до рідного краю. Обладнання: портрет Шевченка, виставка творів про Шевченка, стенд-експозиція “Літературними стежками” Спом'янімо ж, пани-браття, Святого ми нині! Не вмерлого, а живого – Бо слово не гине. Форма в форму міняється Від віку до віку, - Та без краю і без міри Жив дух чоловіка. Юрій Федькович Тарасові Ш. Хід уроку І. Повідомлення теми , мети, завдань уроку ІІ. Актуалізація опорних знань
Постать Тараса Григоровича Шевченка в українській літературі – одна з найпомітніших. Вона належить до тих, що з плином часу дедалі більше ваблять уми поколінь. (читає вірш П.Гірника) Запитують мене у класі діти: - Скажіть, письменник скільки заробля? - ... Відкіль оця хвороба - все на світі Ще змалечку підбити до рубля?! ... Урок. Шевченко. Не згаса вовіки Освячене кріпацтвом визнання. Цікавитесь, який мав заробіток? Отримав десять років заслання. Його вінець - над золоті корони, Задосить було муки і покар. Писати й малювати заборона - Оце його був другий гонорар. Не каявся. Писав у казематах. Відрікся від щедрот і нагород. І не зважав на цензорів пихатих - Яка цензура викреслить народ?! А допити, а вічні протоколи? Священна будь, невтолена жаго! Невже і ви не чуєте ніколи, Як плаче слово голосом його? А він згорів. І так бува не часто. За гроші промовчав би - і живи. Шевченко і сьогодні наш сучасник, Бо з його болю починались ви. Політика, освячена царями, - Понівеч, зрадь, купи чи задуши! ...Його життя написане сльозами, Що запеклися кров'ю на душі. У кожний звук, у кожний тон у слові Крізь чорноту минущних лихоліть Услухайтесь! Почуйте в його мові Те, що лікує, плаче й попелить. Почуйте серцем голос несхололий. Вдивітеся у змучене лице. Ви рідну мову чуєте у школі. А чим йому заплатите за це? 2. Перевірка домашнього завдання. Оцінювання спадщини Шевченка видатними діячами мистецтва. Учень. Іван Франко, «Присвята»: «Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога — у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко». Учень. Тодось Осьмачка(1895-1962 - відомий український поет і прозаїк, політичний емігрант): «Я певний, що якби Шевченко з'явився перед Шекспіром і Ґете, то вони б мали його перед своїми духовними очима як божество, щось подібне до Богочоловіка. Бо Шевченко збільшив славу Спасителя як людинолюба». Учень. Леонід Білецький (1882-1955 - видатний український літературознавець, політичний емігрант): «Ні одна книжка у світовій літературі не мала такого значення, як «Кобзар» для України. Наче сонце, освітила вона рідну землю, огріла теплом рідного слова, любов'ю, омочила Україну сльозами, огорнула покривджену, знівечену народну душу ласкою, співчуттям, відкрила народові його минуле в таких картинах, які не забуваються ніколи... Одне слово - показала всі рани, всі болі, всю трагедію українського народу в його родиннім, національнім і соціальнім житті... Ось як заговорив недавній кріпак, панський попихач, наймит, він виявив таку силу своєї творчості, що вся провідна еліта української інтелігенції визнала його за свого найбільшого поета, від якого можна розпочинати свій власний розвиток поезії, не за чужими зразками, а із свого власного джерела поруч усіх найбільших літератур світу. Тому й успіх «Кобзаря» був небувалий». Учень. П. Куліш. “Високо над нами підняв Шевченко поетичне світло своє - і стало видно по всій Україні, куди з нас кожен мусить простувати”.Учень. Василь Барка, справжнє прізвище - Очерет (1908 - 2003 - визначний сучасний український письменник і мислитель, політичний емігрант): «Шевченко зобразив саме серце людини, всю сферу життя її душі - як один всесвіт, найсправжніший і найважливіший, з безперервною протиставою в ньому між двома сторонами: «незлобних, праведних», як діти - і, як звірі, «скажених», деспотичних. В зображенні вселюдського серця і сама поезія Шевченка стала, можна сказати, без помилки, найсердечнішою в історії світової лірики. Ніхто так відразу і так повно не змушував звучати найщиріші й найніжніші струни: десь на останніх глибинах серця, куди ніхто з людей не проникав поетичними словами». Учень. Іван Дзюба: «Великий подвиг Тараса Шевченка полягав передусім у тому, що він, вивищивши поняття про свій народ - повернувши цьому поняттю його споконвічну гідність, - водночас підніс до загальнолюдського рівня і відроджувану літературу цього народу. Власне, це був колективний подвиг, колективна праця цілої когорти інтелігенції, яка національно пробуджувалася (чимала частина її згрупувалася в Кирило-Мефодіївське братство - розгром його знову на багато років знекровив українську літературу і науку), - але саме геній Тараса Шевченка осяяв цей подвиг і цей труд незичайно яскравим і чарівним світлом». Учень. Нафі Джусойти (сучасний осетинський письменник): «Слово Шевченка возвеличує, облагороджує, формує наші душі... Безперечно, пророча місія Шевченка триває й нині, і він обходить «моря і землі», своїм божественним словом кличе людей до добра та справедливості...» Учень. Ліндон Б. Джонсон (президент США 1963 - 1969 pp.): «Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, як українець, - він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, як поет, — він був хоробрим войовником за права і волю людей. Він писав вірші, щоб вести рішучий бій за волю. Його поезія - з народу й для народу. Вона подавала надію тим, що впадали у розпач, і спонукала до дії тих, хто без неї погодився б на рабство. Коло Шевченкових слухачів було таке широке, а вплив був такий великий, що його слова знаходили читача і любов далеко поза кордонами рідної країни. Видання його поезій були такі вартісні, що кожна родина старалася мати дві книжки - Біблію і Шевченка...» Учитель. Дякую, друзі, за цікаві повідомлення. Наше дослідження спадщини Т.Г.Шевченка продовжується. Кожна група має виконати своє завдання і представити його всім. ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу. 1.Заочна екскурсія “ Шевченківськими стежками. Вшанування пам´яті митця”. Слово вчителя. Т.Г.Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя. Група учнів класу готувала для нас заочну екскурсію “Шевченківськими стежками”, використовуючи легенди і перекази Канівщини. Перш , ніж розпочати екскурсію, ми прослухаємо повідомлення „Народні легенди про Шевченка”. Учень. Останніми роками фольклористи багато працюють над збиранням і систематизацією фольклору про видатних людей недавнього і давнішого часу. Народні перекази і легенди часто дуже далекі від точної передачі історичних фактів, але вони є прекрасним показником ставлення народних мас до тієї чи іншої історичної особи або видатної історичної події. Цілком зрозуміло, що фольклор про Шевченка надзвичайно багатий, глибокий, інтимний. Колишній кріпосний селянин-батрак, дворовий, що зазнав на собі самому всього гніту і знущань поміщицької влади, поет, співець, художник, який так дуже постраждав за народні інтереси, який такою простою, зрозумілою для кожного селянина мовою розповідав про народні страждання, який жив тими ж завітними думами і мріями, як і народ, - Тарас Шевченко скоро після смерті був перетворений у народного героя і овіяний народною легендою. Народні легенди про Шевченка дуже щирі і теплі. Почувається, що їх творили люди, для яких він був своєю, рідною і близькою людиною. Поки ще важко точно встановити історію тієї чи іншої народної легенди про Шевченка. Як і про більшість переказів і легенд, записуваних у наші часи, важко буває вирішити, яке походження має те чи інше народне оповідання – чи воно суто місцеве, так би мовити, самобутнє, чи на ньому відбився вплив популярної книги, журналу, газети, школи, телебачення. Але важливі не окремі подробиці, а загальний характер і основна ідейна спрямованість усього кола легендарних оповідань. Фольклор про Шевченка вражає великою стійкістю своєї тематики, а також витриманістю загального образу, наданого народом своєму поетові. Народ підкреслив у поетові і в усьому його житті те, що і в народному уявленні, і в реальності було найістотнішим у діяльності Шевченка. Народні легенди зводяться до характеристики його як борця за визволення народу від кріпацтва, як полум´яного агітатора і пропагандиста за волю народу, як сміливого, дотепного насмішника над панами. Тематику народних легенд та переказів про Шевченка умовно можна поділити на кілька груп. З огляду на поставлене завдання ми розглянемо тільки такі групи творів про Шевченка:
Шевченко – живий у народній творчості, в якій образ великого генія, правдолюбця і борця виріс нині на весь неосяжний свій зріст. Приглядаючись до прекрасних фольклорних скарбів, пов´язаних з іменем Кобзаря та з його неув´ядною поезією, ми переконуємося у справедливості слів одного з поетів пошевченківської доби: „Поет живе в серцях свого народу” – живе і вічно житиме. Екскурсовод. Ми проведемо для вас заочну екскурсію “Шевченківськими стежками”. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня (за старим стилем – 25 лютого) 1814 р. у с.Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкащина). Родина Шевченків була не з бідних: батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відбути, і себе прогодувати. Тарас народився четвертою дитиною в сім´ї. Пустотливим, допитливим і мрійливим хлопченям виростав Тарасик. Перші найчарівніші враження залишила в його дитячому серці рідна природа. Захоплювали хлопця народні пісні, „знав їх без ліку і переймав їх з одного разу”. Учень. Виразне читання легенди. ШЕВЧЕНКО СЕРЕД МОЛОДІМоя мати вмерла, — на сьогодні їй буде до 90 років. Багато, було, розказує про Шевченка. Батько був за матір старіший, пас телята і гуси у барині Райковички, робив панщину. А мати служила в старшини Панька. От вона було розказує, що туди ходив Тарас Шевченко. Він був схожий, каже вона, на Василя Івановича Роздобудька, садовника нашого колгоспу. У Панька збирались дівчата, хлопці, то Шевченко, — було розказує, — з ними співає, учить їх. А дівчата як обсядуть його, то він усе їх учить співать. У його голос, кажуть, був гарний, як заспіва, то, кажуть, і хата розлягається. Найлюбиміша його пісня була, він все її співав з дівчатами: Ой ти, Грицю, Грицю, Ти славний козаче, За тобою, Грицю, Вся країна плаче. Ой не так країна, Як тая дівчина, Которая Гриця Вірненько любила. Любила, любила, Та й причарувала, Дала йому чари, Які сама знала. Дала йому чари, Які сама знала, Вивела коника Та й осідлала. Далі не знаю. Це цю пісню все він було співає з дівчатами. А вони все було його питають, коли він до них ще прийде співати... Діло відбувалось у Прохоровці, бо мати моя звідтіля родом. Від колгоспника О. М. Xарлая, 49 років, с. Келеберда. Записав Д.Кушнаренко,1938 p. Екскурсовод. Дитяче раювання закінчилося для Тараса 20 серпня 1823 р. Тоді померла, маючи лише сорок літ, найдорожча, найрідніша у світі людина – мати. З матір´ю пішли з оселі Шевченків і затишок, і злагода. Залишилися сиротами шестеро дітей. Нещасний батько у безвиході незабаром одружується вдруге. Проте жінка виявилася лихою і сварливою, дбала лише про своїх дітей, а пасинків тільки ганила. Найбільше діставалося гордовитому правдолюбові Тарасові. Тепер Тарас залишився сам у цілому світі, як билина в полі, без майна, без підтримки. І перше, про що подумав – то була школа й наука. Два роки служив він у дяка Петра Богорського, терпів голод, приниження, побої, аби тільки була змога вчитися. Читець. Покойний зять Данило розказував, що Тарас Шевченко служив у дяка. Тарас хотів у школу ходити, а дяк не пускав. Заставляв Тараса воду носити та хазяїнувати. - Отака, сину, штука, — я й умру, не забуду, як Тарас хотів учитися, а його не пускали. Отаке тоді право було. А тепер хорошо. Дитина ще ложки не вміє держати, а її вже грамоти вчать. Від М. К. Туренка, с. Межиріч, серпень 1938 p. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г.... |
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТІВ РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ Зміст проекту Зміст проекту: проект рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради „Про затвердження норм споживання води споживачами м.... |
| ЛітератураЗміст і форма в мистецтві: діалектика зв'язку Як відомо, твору ні про що не буває. В ньому є жива душа, тобто зміст, який випромінює духовну енергію, узагальнюючи поліфункціональ-ність... |
Зміст трудового договору Зміст Вступ Розділ III. Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення |
| ЗМІСТ ПРОГРАМИ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ( 2 виробнич ої ) ПРАКТИКИ студентів... Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є впровадження в навчальний процес системи поетапної практичної підготовки майбутніх менеджерів... |
Тема уроку Мета: продовжити ознайомлення учнів з особливостями жанру літературної казки; учити самостійно визначати головну думку художнього... |
| План Поняття та зміст юридична деонтологія Юридична діяльність: поняття та зміст ст Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав... |
Навчальна діяльність Тема: Освоєння клавіатури. Орієнтування в просторі Програмовий зміст Програмовий зміст: повторити вивчений матеріал. Сприяти розвиткові логічного мислення. Детально розглянути складові частини клавіатури,... |
| Тема Предмет, зміст і структура курсу Модуль І. Теоретичні основи управління персоналом. Тема Предмет, зміст і структура курсу |
Вибір — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють... Елективні курси (elect вибір) — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють межі профільних предметів, розвивають... |