§8. Асиміляція і дисиміляція приголосних
У мовленнєвому потоці приголосні звуки, що стоять поруч, взаємодіють один з одним і цілком або частково уподібнюються. Таке явище називають асиміляцією (від латинського assimt^a^io — уподібнення).
За напрямом розрізняють асиміляцію регресивну (коли наступний звук впливає на сусідній попередній) і про-
гресивну (попередній — на наступний). Асиміляція може відбуватися як у межах слова, так і на стикові слів.
Проте такого впливу зазнають не всі звуки і не завжди.
Розглянемо найтиповіші випадки асиміляції звуків.
Асиміляція за дзвінкістю і глухістю
Дзвінкі приголосні послідовно й систематично впливають на попередні глухі, які уподібнюються їм і вимовляються теж дзвінко: боротьба [боросїба], просьба [прозба], якби []аґбії\, отже [оджеи], вокзал [воґзал].
Така регресивна асиміляція відбувається й на стикові двох слів, особливо при швидкому темпі мовлення: ваш брат [важбрат], як же Цаґже“]. Перед сонорними звуками [л], [р], [к], [л], [в], [у] такої асиміляції немає.
Асиміляція за глухістю трапляється рідше. Приголосні зберігають свою дзвінкість у кінці слова: мороз, дуб.
На межі кореня й суфікса приголосні також не оглушуються. Однак у середині слова приголосний [г] під- дається впливові глухих [к], [т]: легкий [леихкй і ], кігтики [к’іхтики], вогко [вдхко], дьогтю [дохту] та в похідних від них.
УВАГА!
Щоб узнати, який приголосний (дзвінкий чи глухий) писати, треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний:
50
Фонетика. Графіка. Орфоепія
молотьба — молотити, просьба — просити, легкий — легенький, нігті — ніготь.
Якщо ж така перевірка неможлива, правопис слова слід запам’ятати або звірити за орфографічним словником.
Найбільшого впливу глухих дзвінкі звуки зазнають на межі префікса й кореня.
Префікс з- перед наступним глухим приголосним асимілюється ним: з+хилити [схи'лйти], з+питати [спи'тати], з+кинути [скинути], з+формувати [сформувати], з+шити [сіийти], з+цідити [сц'ідйти], з+сипати [с:йпати].
УВАГА!
На письмі префікс з- перейшов у с- лише перед глухими к, п, т, ф, х. Перед іншими приголосними пишемо з- (асиміляція зберігається лише у вимові). ■
Кінцеві дзвінкі приголосні односкладових префіксів над-, під-, од-, об- перед наступними глухими у швидкому темпі мовлення теж частково оглушуються: надпити [над"'піїти], підхопити [п'ідтхопіїти], підписати [п’ідтпиесати], одсипати [одтсііпати], обклеїти [обпкле]іти].
УВАГА!
На письмі така асиміляція не закріпилася (чинний морфологічний принцип).
Асиміляція за місцем і способом творення
Найчастіше шиплячі приголосні уподібнюються до свистячих і навпаки: безжурний [б^ж'.урни і ], зшити [ш:йти], дивишся [дйвиес:а], цікавишся [цікавис.а], на річці [на ріц:і], з жита [ж:йта], на квіточці [на кв’ітоцй].
Під впливом свистячого [с] приголосний [т] уподібнюється до свистячого [^] в дієсловах на -ться: купається [купа}^ц:а], сподівається [спо&іва/еец:а], ллється [л:ец:а].
Асиміляція приголосних за м'якістю
Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м’якими пом’якшуються:
український [украрнски і ], пісня [п’існа], кузня [кузна], повість [пдв’іст], сонця [сднца],рибалці [риебалці], сніг [сніг]. Напівпом’якшені приголосні (губні, шиплячі, задньоязикові, глотковий) на інші приголосні не впливають (у деяких випадках можлива двояка вимова), оскільки вони й самі не повністю м’які: двір [дв’ір], збір [зб’ір], твір [тв’ір], тхір [тх’ір], але:
цвіт [цв’іт], цвях [це’ах], дзвін [дзв’ін].
51
УКРА ЇНСЬКА МОВА
Перед пом’якшеними м’яку вимову можуть мати лише свистячі [с],
[Ч], М. [£]•
Наслідком прогресивної асиміляції (попередній звук впливає на наступний) є подовження приголосних, яке на письмі позначається двома буквами: життя [жит':а ]: житіє —* життє —* життя.
Дисиміляція приголосних Дисиміляція (від латинського сИв- зітіІаИо — розподібнення) — це таке фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подібних приголосних звуків у межах одного слова замінюється іншим, артикуляційно близьким.
Отже, це розподібнення звуків. Дисиміляція виявляється у:
Зміні [кт] на [хт]: кгто — хто.
При творенні вищого ступеня порівняння прикметників [сш], [зиі] змінилися на [шч] і [жч]: висший — вишиїий — вишчий (ор- фогр. вищий), низший — нижиіий
Зміні [чн] на [иін] у деяких давніх словах:
мірошник (із М'ЬрОЧЬНИК'ЬЛ рушник (із ручьникг), а також рушниця, соняшник, сердешний.
Розподібненні двох однакових звуків при творенні інфінітива від коренів, що закінчувалися на [д],
[т]. Унаслідок регресивної дисиміляції утворилося звукосполучення [ст]:
плет-ти — плести, вед-ти — вести, мет-ти — мести, бред-ти — брести.
Таким чином, явища асиміляції й дисиміляції приголосних звуків сприяють зручності у вимові, роблять її природною та милозвучною. Крім того, вони допомагають краще зрозуміти ті позиційні й історичні зміни, які становлять фонетичну особливість української мови.
Графіка. Письмо
Графіка (від грецького grafo — пишу, креслю, малюю) — це розділ мовознавства, який вивчає сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення. Під цим терміном також розуміють систему співвідношень між звуками і буквами.
§9. Графічні засоби
Букви алфавіту
Графічний знак, що служить для позначення на письмі звука, називають буквою, або літерою (від латинського Ш(і)ега), або графемою.
УВАГА!
Звуки ми вимовляємо й чуємо. Букви — пишемо й бачимо.
52
Фонетика. Графіка. Орфоепія
Неалфавітні графічні знаки
Знаки, що використовуються при написанні слів:
. апостроф [’]: м’яч, від’їжджати, комп’ютер",
. дефіс хто-небудь, із-за,
пліч-о-пліч;
риска (знак переносу слів): схід- но-слов’ян-ський;
проміжок між буквами: день_у день, рік_у_рік.
Розділові (пунктуаційні) знаки:
[.] — крапка;
[,] — кома;
[;] — крапка з комою;
[:] — двокрапка;
[_] _ тире;
[...] — три крапки;
[?] — знак питання;
[!] — знак оклику;
[()] — дужки;
[« »] — лапки.
Іноді для розрізнення лексичного і граматичного значення слів може вживатися знак наголосу (а): замок — замок, атлас — атлас, сестри — сестри.
У спеціальному виді письма — транскрипції — можуть застосовуватися й інші графічні знаки: знак м’якшення [н], подовження [т:] тощо.
Ідеографічні знаки:
фізичні формули,
хімічні формули.
Цифрові знаки: арабська й римська система цифр.
Різні прийоми скорочення слів, позначення відступів при абзацах, усіх можливих підкреслень і схем, а в друкарському відтворенні тексту — шрифтових виділень.
Український алфавіт
Сукупність букв, розміщених в усталеному для певної мови порядку, називають алфавітом (азбукою, абеткою).
Походження термінів
Алфавіт — від назв перших двох букв грецького алфавіту: альфа і бета (по-новогрецьки — віта).
Азбука — від назв перших двох букв старослов’янського алфавіту: аз і буки.
Абетка — від назв перших двох букв українського алфавіту: а і бе.
УВАГА!
Ці слова — абсолютні синоніми.
З історії українського алфавіту
Сучасний український алфавіт — це видозмінена давня слов’янська азбука, яку називають кирилицею. Таку назву вона дістала від імені Кирила, грецького місіонера, що разом
зі своїм братом Мефодієм склав цю азбуку (IX ст.). Брати та їхні послі-
53
Букви
|
Назви букв
|
Букви
|
Назви букв
|
А а
|
а
|
Н н
|
єн
|
Бб
|
бе
|
0 о
|
о
|
Вв
|
ве
|
Пп
|
пе
|
Гг
|
ге
|
Рр
|
ер
|
Ґг
|
ге
|
Сс
|
ес
|
Дд
|
де
|
Тт
|
те
|
Ее
|
е
|
Уу
|
у
|
Єє
|
іе
|
ФФ
|
еф
|
Жж
|
же
|
Хх
|
ха
|
3 з
|
зе
|
Цц
|
це
|
И и
|
и
|
Чч
|
че
|
Іі
|
і
|
Ш ш
|
ша
|
Її
|
і'
|
Щщ
|
ща
|
Й й
|
йот
|
Ь ь
|
знак
|
Кк
|
ка
|
|
м'якшення
|
Лл
|
ел
|
Юю
|
ІУ
|
М м
|
ем
|
Яя
|
Іа
|
Кожній людині треба знати алфавіт з абсолютною точністю, оскільки він має практичне значення. Насамперед це засіб довідки, адже всі словники, каталоги в бібліотеках, різні списки осіб укладаються строго за алфавітом-
54
Фонетика. Графіка. Орфоепія
При цьому враховується як зовнішній (початкові букви), так і внутрішній алфавіт (друга, третя... літери). Його використовують і як засіб обліку: значення літери відповідає її алфавітному порядкові: А (а) — «перший», Б
(б) — «другий» і т. д.
УВАГА!
Апостроф (’) і дефіс (-) при розташуванні слів за алфавітом не враховуються. Розміщення літер в алфавіті традиційне, ніякої закономірності в цьому немає. Тому алфавіт треба просто запам’ятати.
До 1993 року буква ь стояла в алфавіті останньою, тепер Ті переставлено на третє місце від кінця.
Нормами орфоепії передбачене правильне називання літер, особливо в складі абревіатур, які набули сьогодні великого поширення:
УРП ( у-ер-пе ), ТСН ( те-ес-ен ),
ХТЗ (ха-те-зе).
Отже, алфавіт є засобом буквеного читання.
Правильно вживайте літеру Ґ ґ
Третє видання «Українського правопису* 1990 року повернуло в українську абетку літеру Ґ ґ («ґе»), вилучену 1933 року. До українського алфавіту її уперше ввів 1619 року Мелетій Смотрицький (до цього часу звук [ґ] передавали буквосполу- ченням кг). Літера передає на письмі задньоязиковий проривний приголосний звук [ґ], що трапляється у
власне українських і давно запозичених словах.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ СЛОВА!
агу — вигук
агрус — кущова рослина, ягоди гава — ворона газда — господар гандж — вада
ганок — прибудова біля входу в будинок гатунок — сорт, розряд виробу гвалт — крик, галас
гедзь — двокрила комаха, що живиться кров’ю тварин і соком рослин
гелготати — видавати звуки, властиві гусям;
незрозуміло розмовляти, галасувати
герлига і гирлига — ціпок
глей — загуслий сік
гогель-могель — напій
грасувати — вистругувати, розчищати
Гречний — увічливий
гринджоли — дитячі сани
грунт — верхній шар землі
гудзик — застібка на одязі
гуля — наріст на тілі від удару
джигун — баламут
дзига — дитяча іграшка
дзигарі — годинник
дзиглик — стільчик
зигзаг — ламана лінія
легінь — парубок
мамалига — кукурудзяна каша
фіглі-міглі — витівки
та інші.
Деякі власні назви:
Гудзь, Галаган. Дзига — (прізвища);
Великий Грунь — (гора а Карпатах).
Слова з варіантним написанням: бігос і бігос хурдига і хурдига гуральня і гуральня
55
УКРА ЇНСЬКА МОВА
У власних назвах іншомовного походження — у вимові:
Гданськ і Гданськ
Гете і Гетє
Гібралтар і Гібралтар
Слова з різним значенням:
гніт (у лампі) і гніт (експлуатація)
грати (іменник) і грати (дієслово).
Примітка. Латинська літера д у варваризмах, які можуть передаватися й засобами української графіки, позначається г: фата моргана — марево персона нон грата — небажана особа альтер его — друге «я» гуд бай — до побачення!
|