§6. Наголос
Наголосом називають посилення голосу на одному із складів слова.
Голосний звук і склад, на який падає наголос, називають наголошеним, а всі інші звуки та склади — не- наголошеними.
Кожне повнозначне слово, що складається з двох і більше складів, має наголос. Службові ж частини мови (прийменник, сполучник, частка), як правило, не наголошуються. Приєднуючись до попередніх або наступ-
45
УКРА ЇНСЬКА МОВА
них наголошених слів, вони утворюють т. зв. фонетичне слово: вчися ж, хай читає, він і вона. Більшість слів нашої мови має один наголос — основний. У складних і складноскорочених словах, крім основного, виділяють ще додатковий, або побічний наголос. Він позначається спеціальним значком [а]: вищезгаданий, мимоволі, двадцятип’ятитисячний.
УВАГА!
Складні слова, що пишуться через дефіс, мають лише основні наголоси:
історико-філологі чний, навчально-виховний, з діда-прадіда, батько-мати, не сьогодні- завтра, світло-зелено-жовтий.
Наголос буває:
словесний (у словах) — виділення одного зі складів слова за допомогою посилення голосу;
логічний (у реченні) — виділення посиленням голосу в реченні найважливішого за змістом слова;
емфатичний (виразовий) — характеризує не смислове, а емоційне значення слова (наголос емоції).
Словесний наголос В українській мові словесний наголос динамічний, вільний і рухомий.
Наголос називають динамічним (силовим), бо наголошений склад звучить сильніше, виділяється більшою напруженістю артикуляції.
Український наголос кваліфікують як вільний (різномісцевий), бо він постійно не закріплений за певним складом, як, скажімо, у французькій мові (наголос завжди на останньому складі), чеській та естонській (на першому складі), польській (на передостанньому).
Отже, в одних словах він може бути на першому складі (Сумщина, позначка, високо, широко, глибоко), в інших — на другому (навчання, синонім, шофёр, індустрія, низький, ходжу, кошу, роблю, була, було, були), на третьому чи й на останньому (сантиметр, постамент, гастрономія, некролог, чотирнадцять, беремо, живемо, донести).
В українській мові наголос рухомий, тобто при змінюванні слів він може переходити з одного складу на інший: сестра — сестрою — сестри, садити — саджу — садять.
Роль наголосу в слові Наголос:
Служить для розрізнення лексичного значення слів: атлас (збірник географічних чи історичних карт) — атлас (шовкова блискуча тканина); орган (частина організму) — орган (музичний інструмент); паша (трава на пасовищі) — паша (почесний титул);
Фонетика. Графіка. Орфоепія
приклад (зразок) — приклад (частина гвинтівки);
плачу (від плакати) — плачу (від платити).
Служить для розрізнення граматичних форм того самого слова: озера (Р. в. одн.) — озера (Н. в.
множ.)
пісні (Р. в. одн.) — пісні (Н. в. множ.)
насипати (док. вид дієслова) — насипати (недок. вид дієслова).
Служить для розрізнення різних граматичних форм різних частин мови:
дорога (що? імен.) — дорога (яка? прикм.)
батьків (кого? імен.) — батьків (чий? прикм.)
дзвони (що? імен.) — дзвони (нак. спосіб дієсл.)
Слід пам’ятати, що деякі слова мають подвійний наголос. Орфоепічні норми допускають таке варіативне наголошення: помилка, апостроф, доповідач, також, завжди, мабуть, простий.
Примітка. Іноді акцентні варіанти виконують стилістичну функцію:
високо, глибоко — загальновживані, високо, глибоко — власне поетичні.
Фразовий наголос
Фразовий наголос існує тільки в реченні. Серед його різновидів — логічний та емфатичний наголоси.
Логічний, або смисловий, наголос — це посилення голосу на одному із слів речення для того, щоб підкреслити його смислову роль, закценту- вати саме на ньому увагу:
Завтра ми підемо на прогулянку в ліс.
Завтра (а не через кілька днів чи місяців),
ми (а не хтось інший), підемо (а не поїдемо), на прогулянку (а не на роботу чи змагання),
в ліс (а не в степ чи в гори).
УВАГА!
Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення:
Ти краше вивчи вірш напам’ять.
Ти краще вивчи вірш напам'ять.
Емфатичний (від грецького е трНа- в/з — роз’яснення, вказівка, виразність) — це виділення важливої зі смислового погляду частини речення (групи слів чи частини слова) у зв’язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця. Емфатичний наголос найчастіше виражається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою:
Він з неї оче-е-ей не зводить. Розу-у-умний же ти! Схамені-і-іться ж!
Ви з-з-н-н-нали про це!
47
арахіс
|
каталог
|
партер
|
верба
|
кілометр
|
подруга
|
видання
|
квартал
|
предмет
|
вимова
|
корисний
|
приятель
|
вимога
|
котрий
|
псевдонім
|
випадок
|
кропива
|
ремінь
|
виразний
|
лапки
|
решето
|
вірші
|
легкий
|
різновид
|
вітчим
|
медикамент
|
рукопис
|
документ
|
металургія
|
терези
|
донька
|
монолог
|
товстий
|
дочка
|
наспіх
|
середина
|
дрова
|
ненавидіти
|
симетрія
|
жаданий
|
ненависть
|
статуя
|
живопис
|
новий
|
старанний
|
завдання
|
обіцянка
|
український
|
загадка
|
обруч
|
урочистий
|
заголовок
|
одинадцять
|
фартух
|
залоза
|
ознака
|
феномен
|
запитання
|
олень
|
цемент
|
ім’я
|
отаман
|
черговий
|
§7. Склад і складоподіл
Склад — це частина слова, яка вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.
Склад може утворювати один чи кілька звуків, але серед них обов’язково має бути голосний. Саме голосний звук виступає в ролі складотворного (складового) й становить вершину складу. Перед ним і після нього можуть стояти приголосні, які називають нескладотворчими.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! У слові стільки складів, скільки голосних звуків.
Залежно від кількості складів слова поділяють на:
односкладові: день, ніч, рік, вік;
двоскладові: вес на, лі-то, о-сінь, зи-ма',
трискладові: снігопад, за-ме- тіль, ві-хо-ла, за-ві-я, бу-ре-вій",
багатоскладові: хлі-бо-роб-ство, сіль-сько-го-сподар-ський.
Чи є слова, які не можна поділити на склади? Так, це деякі службові частини мови: в, з, і.
У слові визначають наголошений склад (на який падає словесний наголос) і ненаголошені склади (решта).
Типи складів
Типи складів характеризують за кінцевим і початковим звуком складу.
Відкритий — склад, який закінчується на голосний:
ті-ло, пле-че, го-ло-ва, ру-ка, но-га, ву-хо, ши-я, що-ка, гу-би.
Закритий — склад, який закінчується на приголосний:
щед-рість, від-важ-ний, фут-бол, від-січ, шіст сот, під-няв, звіль-нив-шись, міль-ярд.
В українській мові переважають відкриті склади.
Крім того, ще виділяють прикриті і неприкриті склади.
Прикритий — склад, який починається приголосним:
ске-ля, гра-ніт, пта-ство, хлі ба,
Фонетика. Графіка. Орфоепія
кра сень, струн ко, збір ний, дзве-ні-ти, кра-ї-на.
Неприкритий — склад, який починається голосним:
а-ле-я, о-ко, і-ко-на, і-де-я, у-зор,
о си ка, о-сінь, і-ній, у каз.
У ході історичного розвитку мови спостерігається тенденція до прикриття початкових складів, що починаються або починалися голосними: вулиця (від улиця), він (від онть), вівця (від овьця), вітчизна (від отьчизна), горіх (від ор'кх'ь), гострий (від острт»).
Складоподіл
Кожна людина досить легко поділяє слова на склади й установлює їх кількість. Проте труднощі при складоподілі виникають насамперед тоді, коли збігаються кілька приголосних у середині слова.
При поділі слів на склади треба враховувати такі тенденції:
для української мови, як і для інших слов’янських, характерне тяжіння до відкритих складів;
діє принцип зростання гучності складу: гучність звуків попереднього складу має поступово спадати, а наступного — зростати.
Примітка. Найгучніші — голосні звуки, далі — в порядку зменшення гучності — сонорні, дзвінкі й глухі приголосні.
принцип милозвучності, що зу
мовлює усунення груп приголосних у межах одного складу.
Основні правила складоподілу
Якщо один приголосний стоїть між голосними, то він завжди належить до наступного складу: мо-ре, не-бо, ві-тер, хви-ля, па-рус, марево.
Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва належать до наступного складу:
ща стя, ка штан, рі чка, пі джак, не-сти, го-спо-дар, О-ле-ксан-дра.
Якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів: бе-різ-ка, буз-ко-вий, швид-ко, стеж-ка, глиб-ше, їдь-те.
Якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу:
ко смос, ху-до-жник, те-хні-ка,
об рій, мі-дний, до-бре, по-тріб-но, ча-рі-вни-ця.
Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: зем ляк, бар-ві-нок, чо-тир-ма, сум-но, тор-гів'Ля, чер-во-ний,
пій ло, дев’ ять, та-єм-ни-че.
Якщо в слові є подовжені приголосні, то вони можуть належати до одного або до різних складів: по-чу-ття і по-чут-тя, ста ття і
49
УКРАЇНСЬКА МОВА
стат тя, бла ки ттю і бла киттю, зу стрі ччю і зу-стріч-чю.
» Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них, — до наступного:
май стер, мор квя ний, ми ло сердний, ком-плекс, а-спі-ран-тці.
УВАГА!
Правила українського складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів з рядка в рядок, а також із визначенням у слові морфем (найменших значущих частин).
Поділ на склади Поділ на морфеми Перенос слова най-мв-ння на-йм-енн-я на-йме-ння
і на-ймен-ня
об'є-дна-ння об’-едн-анн-я об’-єд-на-ння пі-діб-ра-ти піді-бр-а-ти пі-ді-бра-ти сьо-год-ні сього-дн-і сьо-го-дні
і сьо-год-ні
нав-чив-шись на-вч-и-вши-сь на-вчи-вшись
і на-вчив-шись
|