|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
99. Рух неотериків. Творчість Катулла. Неотерики відмовились від великих форм епоса і драми і розробляли малі жанри – епілії, епіграму, елегію. Притендуючи на вченість вони вибирали рідкісні маловідомі варіанти. Збагачували свої твори темними натяками, скритими цитатами і запозиченнями у інших авторів. При виборі сюжетів перевагу надавали тим, де можна розгорнути патетику і навіть патологію, любов, пристрасті. Разомо з вченими творами культивували малі ліричні твори, хвилинні виявлення, які називали “пустками” або “забавами”, вини прагнули до наблидення ритміко-синтаксичної структури латинського вірша, до еліністичних норм, збагатили римську поезію новими віршовими розмірами. Катулл: літературна спадщина – сатиричні епіграми, уславлені елегії, ліричні вірші, довели до досконалості епіграму, любовну елегію, весільну епіталаму, маленьку поему- епіллію. Працьвав над перекладами Сапфо, йому належить низка епілліїв на міфологічні теми, любовна лірика сповнена виразами і зворотами, властивість поетів – олександрійців. Вирізнється надзвичайна щирість почуттів. В оповіді сама лише відвертість, що рідкоряє і переконує в чистоті його переживань. Лірика присвячена римській красуні Клодії. 100. Герой, кохання, краса в ліриці Катулла. Провідне місце в творчості Катулла посідає любовна лірика, його твори присвячені відомій красуні Клодії, яка була легковажною та мала багато коханців. Вона була єдиним справжнім коханням, непевним і драматичним і в його ліриці вона з’являється під ім’ям Лесбія, що нагадує образ Сапфо, жительки о. Лесбос, твори якої перекладав Катулла. Спочатку К. Дуже закоханий, його почуття щирі, радісні, піднесені. Йому дорогі всі речі, що оточують її, а смерть її улюбленого горобчика теж засмучує його. Собі ж він дорікає за лінощі та гультяйство, бо вся нестримність від неробства. Проте кохання Лесбії неподібне, легкодушне. Поет переконується в її невірності, лає та ображає її гідність, намагається не схилятися перед гордячкою. Але навіть довге перебування у Віфінії не допомогло. Варто їй було посміхнутися та призначити побачення, як його пристрасть знову спалахує. Та згодом вона знову пориває з ним. Та тема кохання не зникає у Катулла. Він продовжує скаржитись на свою нещасну долю та зрадливість жінок. Від поетів-олександрійців його любовна лірика відрізняється щирістю почуттів – він розповідає про найінтимніше без жартів, без сором’язливості. 101. Поетика і філософія поеми Вергілія “Енеїда”. Найвидатнішим твором Вергілія є “Енеїда”, що швидко стала в Римі зразком епопеї і хоч вмираючи Вергілій планував спалити “Енеїду”, бо вважав її незавершеною, але після його смерті Італія і весь світ визнали її неперевершеним прикладом класичного стилю. “Е” присвяченалегендарному минулому, але в ній дана і сучасність, як проекція в майбутнє. Минуле і сьогодення знову і знову сходяться в поеми, а своєрідний вклад Вергілія змушує читачасамому замислюватись надмайбутнім, аналізувати помилку минулого, здогадуватись про майбутню долю героїв, чи розкривати їх почуття і зміст їх дій.Так перед вирішальним поєдинком з Енеєм Турн, що йде у наступ порівнюється з обломком гори відірваним під зливою, а Еней з великою Аппенінською горою направленою в небо. Навіть це порівняння є свідченням високих філософських думок Вергілія. Вся своєрідність художнього стилю в тому, що міфологізм невідємний від історизму. Психологізм і філософіє є одними з самих вагомих принципів худ стилю Вергілія. Він приділяв велику увагу “звукописанню” і намагався встановити відповідність між звучанням вірша і його змістом. Завдяки цьому поема вийшла гнучкою, музикальною. Вся поема в цілому є протиставленням легких та спокіних акордів, коли йдеться про почуття, та різких при змалювання сварок і сутичок. Все це притаманне “Е”. 102. “Послання до Пісонів” – теорія давньоримського класицизму. Послання Горація адресовані різним особам, живим чи вигаданим. Найбільш цікаве – “Послання до Пісонів”, в якому поет розповідає про власні погляди на мистецтво; що таке справжня майстерність, художня довершеність тощо. По суті, Горацій викладає струнку систему теорії літератури, зокрема драма “Послання до Пісонів” розглядають, як науковий трактат про подію. Горацій намагається охопити широке коло питань теорії літератури і дати на кожне з них відповідь.Недивлячись на те, що було створено попередниками; як використовувати матеріал з якого будується твір, тобто слова. Менше уваги Горацій приділяє метричному боку вірша, обмежуючись використанням ямба та епондея в драмі. На питання про співвідношення природного дару та мистецтва, тобто ретельної праці над художнім боком твору, або таланту й майстерності; Горацій упевнено відповідає: необхадно і те і інше у рівній мірі та певній згоді між собою. Він також стверджує, що в творі повинна бути гармонія. Поет повинен вибирати собі темуза своєю силою та смаком. Відповідні розміри повинні мати частини твору. Епітети та описи повинні бути там, де вони необхідні. Поет повинен творити змістовне саме тому, що його твір повинен бути корисним для суспільства, відображати життя. Горацій завжди залишався завзятим еллінофілом, тому Пісонам він дає пораду день і ніч вивчати зразкові твори греків. Даючи поради, сам Горацій твердо вірить, що література римського народу ще матиме велике майбутнє для цього потрібно прикласти лише більше зусиль. 103. Художня своєрідність та ідейний розвій “Сатри” та “Од” Горація. В перша сатира першої книги присвячена критиці брехливих благ. Горацій сміється над людьми, які ховають свої скарби в землі, які через скупість ходять в лахмітті. Він стверджує, що людина повинна жити в згоді з природою. Його вірші носять моралістичний хар-тер, він хоче залишитись далеко від політики. В 3-й сатирі поет виступає за постійність і знисходження до недоліків друзів; в 5-й описує подорож до Брукдизії, яка була визвана важливими політичними цілями. Але він замовчує це, змальовуючи битові замальовки та мімічні сцени, складності дороги. Друга книга відрізняється від першої художньої зрілістю. Поет змалював в своїх сатирах цікавий автопортре, дивлячись на себе з боку. Вкладаючи зауваження у вуста знайомих і слуг він зальовує свої недоліки. Горацій стверджує, що людина повинна стати художником і мудрецем в побудові свого особистого життя. В сатирах висміює підлабузництво, підлість. Оди являють собою виключно своєрідне явище в історії ліричної поезії. Іх автор схильний до філософії, до моралістичних роздумів. Як і в сатирах, в своїх одах автор стверджує, що треба вдовольнятися малим. Його оди різні за темами: дружні послання, гімни богам, любовна лірика, ліричні роздуми. Кожен вірш – плід кропіткої праці. Горацій завжди звертається до якого-небуть адресата. Як і в сатиах, в одах він розповідає свій ідеал життя: тихого, далекого від шумного міста, на природі. Любовні вірші Горація лишені серйозних почуттів. Він дивиться на своїх багаточисленних героїнь, малюючи 104. “Метаморфози” Овідія: традиція та новації. Скористався вже випробуваним гекзаметром. В поемі використовуються елементи різних жанрів: героїчний епос, ідилія, драматичний агон, гімн, епістолярний жанр, любов, лірика. Овідій змальовує віки від “золотого” до “залізного”. То розміщує оповіді по циклах, то об’єднує сюжетно близькі чи контрастні твори, то користується “рамочним” методом. Багато мають однотипний фінал. Чередує сумні й веселі, високі та смішні, жалісні та жахливі картини. Переважає стиль короткого, напруженого та емоційно забарвленого оповідання. Міф стає витонченою новелою. Образи різняться по-римські: на небі є палаци для богів. У заключній книзі – вчення Піфагора про вічність матерії, здатність душі змінювати телесну оболонку – це свого роду філософське обгрунтування “метаморфоз”, які побудовані на цих ідеях. Вплив олександрійської літератури: вибір теми “Метаморфоз”, поглиблине зображення почуттів героїв, введення римських реалій. Овідій осучаснює почуття героїв (наприклад, Скілла, що кохає Міноса, зраджує вітчизну, а той її образив). Різка критика прагнення до збагачення, художній стиль Овідія реалістичний: і боги, і герої мають таку ж психологію, почуття, інстинкти, що і люди. Овідій дуже добре розбирається в найтонших відтінках кольорів і майстерно використовує природну палітру. Поема сповнена драматичними епізодами, а в кінці на зразок “Пам’ятника” Горація, каже: “всюди буду у людей на устах і, возвеличиний, житиму вічно”. 105. “Моральні листи до Луція”: стоїцизм Сенеки. У цій книзі Сенека підбиває підсумок прожитому життю і розгортає основні принципи стоїчної філософії. Проповідує рівність між людьми. Це, як і все інше, адресовано виключно аристократії. Першочерговим завданням мислителя Сенека вважав навчити людей основним правилам життя та гідного прийняття смерті. У Епікура запозичів ідею підкорення долі, закликував до усамітнення та занурення у сферу інтимного життя. Але практка його власного життя розходилась з цими настановами. Від багатства не відмовляється, але готує себе до його втрати, щоб уникнути страждань від цього. Не любить багатство, але вважає за краще його мати. Деякі стоїчні положення близькі до християнського вчення. Прихильник компромісів: людина повинна вчитися як пасивній, так і активній діяльності. 106. Драматургія Сенеки та “новий стиль”. Трагедії основані на традиційних міфологічних сюжетах: “Медея”, “Федра”, “Едіп”, “Агомемнон”. Вони насичені кровавими ефектами, сценами вбивств і злочинів, моральними повчаннями, не мають логічно розвинутого сюжету, дії героїв не зумовлені тонким психологічним мотивуванням, герої пристрастні, підступні, жорстокі. Сенека насичує трагедії риторичними прийомами, які не пасують драматизму ситуації. Монологи, діалоги чергуються з хоровими партіями. У “Федрі” вісник докладно розповідає , а Тесей і хор нагадують про пошматоване тіло Іпполіта, частини якого збирають слуги. Образи героїв примітивніші за грецькі аналоги. Сенека-стоїк засуджує надмірні пристрасті та спроби людини боротися з визначеною долею. У класичній трагедії забороняється прилюдна смерть, а у С. Федра проколює себе мечем прилюдно. Геркулес при свідках розправляється з сином та дружиною. На початку “Медеї” образ головної героїні сталий – жага помсти переборює всі інші почуття, ще не знає, яка буде помста, але готується до найстрашнішого. Після сумнівів вона говорить про Ясона як про мало винувату людину, але знову змінює свої плани і обвинувачує в усьому Ясона, розуміє, що він любить дітей і вирішує цим скористатись. Порівняно з Евріпідом ця п’єса примітивніша, образ героїні – спрощений та одноманітний, дії спонукаються гіпертрофованими почуттями, вибухами пристрастей, у Медеї – ревнощами. Головний прийом створення трагічної атмосфери – нагромадження жахів: в отруту Медеї увійшли пір’я Гарпій, попіл з Етейського вогнища і т.д. Трагедії Сенеки оснащені всіма ефектами “нового стилю”: урочисті довготи чередуються з лаконічними сентенціями, декламаційна патетика створена у повтореннях, градаціях, гіперболах, метафорах, порівняннях, запозичених з найпотужніших областей природи. “Новий стиль” виникає як опозиція старому “ціцеронівському”. Його лозунги пристрасність, стрімкість, поривність. Декламаційний стиль розгортається в коротких точечних фразах з раптовим ходом думки (сентенціях), в барвистих, часто змістовно суперечливих метафорах. Стиралися кордони між прозою та поезією. В “Діалозі про ораторів” Тацита нарікає Ціцерону за довготу розповідей, повільність у підступах, безмірність відступів, рідку натхненність, недостатню “відполірованість” та “блиск” промов. 107. Художня концепція роману Апулея “Метаморфози або Золотий осел ”. Головне місце відведено розповідям про чаклунство відьми Мерої. Не зважаючи на нещастя Луція у шкурі осла: побої мордування голодом, кари, зграї вовків, скажені собаки; не вгамовується його природна допитливість. Личина віслюка дає йому можливість бути свіяком усіх неподобств, вникнути в потаємні причини вчинків. Луцій щиро співчуває скривдженим, безправним, але підкреслює у рабах лише негативні якості: лінощі, боягузство, зрадливість, злодійкуватість. Апулейвикриває негідний спосіб життя розбещених жерців Кібели з сарказмом та відразою, бо сам шанував Єгипетських богів. Часто використвує доброзичливу іронію. Пародійна майстерність у промовах героїв – з пафосом, засобами ораторського мистецтва. Ораторами постають навіть розбійники. У романі переплітаються реальне життя з фантастикою, віра в божества і чорнокнижництво, мораль життя та критика його вад. Мова письменника барвиста та різноманітна: від простолюдної до вишуканої. Багато синонімів , що затемнює зміст, архаїчних виразів, грецьких запозичень, приказок, афоризмів. Часом вірші в прозі –мелодійні, витончені. Велику культурно-історичну цінність мають описи, пов’ящані з релігією та театром. 108.”Сатирикон” Петронія. Композиція, імплікація, стиль. Буденне життя Рима1-2ст. н.е. з його брудом і кривдою не трансфороиов. у міфічні образи, постає із фрагментів великого розповідного твору Петронія “Сатирикон”. Цей роман – це свєрідне дзеркало занепаду римського суспільства доби імператора Нерона. Фрагменти роману свідчать про стилістичну майстерність письменника, його спостережливість та іронічний погляд на сучасників. Головне місце в “Сатириконі” займають пригоди юнаків-бродяг Енколпія та Аскліта, хлопчика підлітка Пітона. Потім до цієї компаній приєднується ритор-учитель старий чоловік Евмаеп. У “Сатириконі” багато вставних епізодів, новел різного змісту, жанрові сцени чергуються з подійними віршами, анекдотами, що їх переповідають герої твору. Роман написано прозою, яка переплітається з віршами. Композиція роману, очевидно була гнучкою і рухливою. Петроній пише просто, стисло й широко вживає просторіччя. Автор роману песиместично дивиться на світ й цей настрій він передає своїм героям, які не бачать мети в житті. Вони часто говорять, що кругом панує сваволя. Герої Петронія не вірять ні в що, вони не поважають не себе, ні людей. Петроній змальовує реальний світ без прикрас. 109 Пізня римська сатира. Послаблення терористичного режиму після смерті Доміціана дозволило письменникам більш вільно висловлювати свої погляди в літ-рі. Оживає сатира, яка стала не тільки відображати загальнолюдські вади, а й осуджувати конкретні явища суспільного життя.В той час, коли відомий і заможний Пліній захоплюється щасливим часом, який настав за імператора Трояна, його сучасник Ювенал змальовує зовсім іншими фарбами римське життя: здебільшого темними і похмуримии. Літературна спадщина Ювенала 16 сатир в 5 книгах. Ювенал виступає як сатирик – відкривач. Його творчість поділяється на два періоди. Найбільш яскраві твори відносяться до першого на протязі якого були складені перші три збірки. Поет вибирає в цей час гострі теми. Сатира отримує форму шумної декламаційної промови проти вад та бідувань римського життя, при цьому застосовуються іллюстраціх з хроніки кількох поколінь. Сатири другого періоду не відрізняються викривальним хар-ром як сатири першого. Тут присутня моральстоїцизму щодо оцінки життя, питання про немудрі людські бажання, виховання дітей, переваги воєнного стану. Сатири написанв в декламаційно-риторичному стилі. Загальний тон цих віршів, тон злагоди. Немає змісту у прагненні слави, багатства, якщо все буде лише за волею богів. Важливо зберегти здоровий дух у здоровому тілі. Ювенал імітує епічну поему, він використовує прошарок низів суспільства. Для вираження гніву автор вживає нагромадження яскравих образів, гіперболи, патетичні оклики, питання. Ці прийоми дуже оргінічно вплетені в тканину творів, таким чином у читача немає враження штучності 110. Художня самобутність “Буколік” та “Георгік” Вергілія. “Б” включають в себе 10 віршів. Еліністичного поета цікавили реальні і побутові деталі життя пастухів, а насправді є освідченими, гарними поетами. Вони живуть в ідеальному світі природи. Твір написаний в роки війни, але поет тікає від сурової сучасності в створений ним світ квітів плодів і миру. В віршах поета часто змагаються в імпровізації пісень. Головним змістом яких є любовні скарги. При цьому у світ пастухів постійно вриваються трагічні акорди. У 10 вірші розповідається про любовні переживання Гала. Герой прагне спокійно жити, пасти овець, але згодом визнає, що любов – велика сила, якій підвласне все живе. Вергілій постійно розкриває рамки буколічного жанру, часто використовуючи його традиційний матеріал в ролі орнаменту для своїх нових намірів. В 4 вірші поет змальовує щасливе століття, що настане в майбутньому. Вірш звернений до консула і повязаний з припиненням громад війни. Цей вірш дає багатий матеріал для вивчення античних вірувань. “Георгіки”. Твір присвячений Меценату і Августу. Тема Г. відповідала інтересам нового режиму. Людина і природа тісно спілкуються. Праця людини завжди робить природу кращою і якби люди не працювали, то земля повернулася б до стану хаосу. В першій книзі розповідається про особливості грунтів, їх обробку, підготовку насіння до висадки; друга книга- прищеплення фруктових дерев, різні сорти винограду; третя книга- тварини , їх виховання. Четверта книга про бджіл. Вергілій одухотворює світ природи, робить його людським. В поемі багато ліричних відступів. В пятій книзі- хвалебне слово Італії. Композиція відтінює чергування світлих і темних сторін у житті всього живого. Актуально політичні мотиіви тісно переплітаються з філософськими роздумами про природу та людину. 111. Творчість Федра. Творчий здобуток – 5 книжок “Езопових байок”. Змінив композиційну структуру жанру – мораль іноді передує змісту. Викриває негідну поведінку багатіїв, стає на захист рабів (“Вовк та Ягня”, “Віл та Жаба”, “Вовк та Журавель”); незгоди між “сильними” приносять страждання “злидарям” (“Жаби, налякані бійкою Бугаїв”). Байки висміюють недоліки окремої людини (“Гультяй і Селянин”, “Лисий та Голамозий”, “Два воїни та Розбійник”). Плавт описує вади родинно-побутового життя (“Два женихи”, “Юнак та Повія”, “Меркурій та дві жінки”). Натяк на втрату Римом республіканських свобод – “Про жаб, що просили царя”, “Жаби про сонце”. Бідному все одно, хто при владі, крім його імені нічого не міняється –“Осел до старого пастуха”. Можливий час розплати – “Лисиця та Орел”. В деяких байках Езоп вистуапає головним героєм: “Езоп та злочинець”, “Езоп і хазяйка”, “Езоп і поет”, “Езоп і борець”. 112. Роман Лонга “Дафніс і Хлоя”. З усіх давньогрецьких романів найпопулярнішим став роман Лонга. Вважають, що цей роман був створений у 3ст.н.е. Лонг був талановитим стилізатором, його розповідь поєднує риторичну майстерність, удавану наївність та рафіновану вишуканість. Його роман не схожий на інші, увага в ньому зосереджена на почуттях героїв, а героями Лонг обрав пастуха і пастушку. Буколічний роман “Д і Х” містить ідеалістичні та реалістичні елементи. Це зворушлива і навіть сентиментальна розповідь про пригоди закоханих юнака і дівчину. Обоє вони не знають свїх батьків, вони підкинуті. Дафніса виховував раб, пастух Ламон, а Хлою пастух, вільний селянин, бідняк Дріас. Автор з любов'ю зображає цих простих людей, які трудяться на лоні природи, які чесні, правдиві і завжди допомагають один одному Д. і Х. Під час збирання винограду допомагали і селянам Д. носив кошики з виноградом, давив виноградні грона. У романі всі симпатії автора на боці людей сільської праці. Він протиставляє добрих, чесних, скромних сільських трудівник багатим міським незграбам. Козопаси Лонгу миліші, ніж розбещені молодики, що приїхали на гульню й саме намагаються примусити Дафніса відшкодувати їх збитки, доводять, що з вини Д. вони позбулися човна у якому ніби то були коштовні речі. Селяни побили нахаб, та ті повернулися з вояками, відібрали отару у Хлої, женуть вівців та Х. на корабель, та ще й підганяють кнутами І ось пастуший Бог Пан заступається за скривджених. Казка і реалії життя сполучаються у Лонга: вівці Хлої почали вити по-вовчому, якорі з дна моря не піднімаються, весла ламалися.Під впливом бога Пана Хлою відпускають. Дафніс і Хлоя наївні в своїх вчинках, по-дитячому простодушні у любовних стосунках. Знайшовши своїх багатих батьків Д і Х не залишились в місті, а прожили життя серед простого люду. Ритмічна проза Лонга добре передає настрій героїв. Співчуття простим людям, вміння показати переживання закоханих принесли роману визнання читачів. |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |