|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
19.Генеза та різновид давньогрецької лірики. Термін “лірика” створився в часи александрійських філологів, замінив собою ранній термін “мелика” (мелос- пісня) і застосовувався по відношенню до тих видів пісень, що виконувались під акомпанимент струнного інструменту. Постаючи з культової ті обрядової фолькльорної пісні, грецька лірика зберігала тісний зв'язок пісенного змісту з традиційним ритмо-мелодичним типом пісні та характером її виконання. Дотримуючись античної класифікації, необхідно розрізняти: елегію; ямб; лірику. Лірика ще поділяється на монодичну та хорову.Різниця між всіми ціми видами полягала в тому, що всі вони з'являлись з різних типів фолькльорних пісень, отримували свій літературний розвиток в різних областях Греції. Кожний жанр мав свою тематику. 20.Давньогрецька елегія та її особливості. Основні представники. Елегія та ямб найважливіші ліричні жанри, створені в Іонії. І той і інший жанр з'язан з фолькльорно обрядовими піснями. Елегією в Малій Азії називали голосіння, відповідне грецькому треносу.Древнєіонійська елегія-це ліричний вірш напутнього змісту, включаючий в себе поклик до важливого та серйозного дійства, роздуму. Елегії співались на бенкетах та народних зібраннях. Віршована форма елегії зближала її з епосом, тематика часто співпадала з тими роздумами, які епічні поети вкладали в уста своїх героїв; мова елегії була близька до епічної. Каллін жив в першій пол. 7ст. після нього зберігся лише один вірш.- заклик до захисту батьківщини від нападу ворогів. Ще яскравіше лунає тема захисту батьківщини в елегіях спартанського поета Тіртея(7-6ст) закликавшого спартанців до боротьби в часи довгої війни. Тірей призивав до масового героїзму. 21. Ямбічна лірика. Поезія Архілоха, Семоніда. Елегія та ямб найважливіші ліричні жанри, створені в Іонії. І той і інший жанр з'язан з фолькльорно обрядовими піснями. На землеробських святах, для яких характерні були розгул, лайка, лихослів'я, лунали глузливі пісні направлені проти окремих осіб чи груп людей. Ці пісні називались ямбами. Риси народного ямба: сатиричний та викривний хар-тер. Ямб перетворився в спосіб вираження власних почуттів і настроїв, в спосіб власної полеміки по громадським та особистим питанням. Архілох (середина7ст) основним зміст. його поезії є його приватне життя, бойові пригоди, відносини з друзями та ворогами. До своїх друзів він звертався зі словами поклику до стійкості в тяжку хвилину,з роздумами про обов'язок та сенс життя. Його зброєю являється сатирачна байка, особистий глум , прокльони. Його байка “Лисиця та мавпа” направлена проти “вискочек” незнатного походження, вважаючих себе аристократами. В ліриці Архілоха є конфлікт між особистість та общиною, але конфлікт цей не призводить до відособлення. Семонід Аморгський – теж іонієць. В його настановчих елегіях та ямбах переважають песемістичний настрій про крах людських надій, про старість, хворобу, смерть. Висновок з роздумів- поклик до насолоди благами життя, поки все можливо. Твір Семоніда, ямбічна сатира на жінок по походженню, від різних тварин чи стихій. 22. Творчість Сапфо. Поезія особистих почуттів. “Найпрекрасніше на землі – те, що мі кохаєи”- Сапфо. Сапфо бл. 600р.д..н.е. керувала спілкою дівчат, що була присвячена Афродіті і дім служительок Муз. Навчала дівчат мистецтву жити, бути жінкоюКоло інтересів цієї спілки і визначає основну тематику творчості Сапфо: це жіноч. культ и з їх святами, весілля, спілкування між подругами, їх обопільні потяги, суперництво, ревнощі, розлука. Сапфо близько до фольклорної пісні і вкладає особистий зміст в традиційні форми. Поетична культура, яку Сапфо прищеплювала своїм дівчатамсвоїми палаючими строфами, які прославляли могутність Афродіти, називалася у греків “еротикою” т.е. була культурою кохання. Приклади: ода, де спочатккку прославляється “рівний богам” наречений, а потім переходить до власних почуттів. Лише в одній оді її поезія має дивно фізіологічний характер, у ній наявне лише перерахування фізичних ознак бажання. Майже нема прикметників, які далі використовуюалися в любовній ліриці. Лише іменники та дієслова: поезія предметів та явищ. Душі майжене відводиться місце. Сапфо бажає не нареченого, а наречену. Сапфо зайнята стражданням свого тіла, її мистецтво-прямота, т.е. щирість. Воно правдиве С. не стидається внутр. почуттів. Вона каже: язик та вуха, піт та тремтіння. Творчість С.-нове явище. Пекуча та задумлива С. До неї Ерос не палав, він лише підігрівав почуття, підштовхував на жертву, на ніжність. Але ніколи не губив.Всім у кого вселявся, щось давав мужність і.т.д. Лише С. він нічого не дає, ала все забирає. Бог позбавлений почуття, він непоборний та невловимий. В творах С де сяє образ Афродіти, Ерос – темна сила. Поезія стає радість душі. В творчості С. природа та кохання проникають один в одного. Поезія С. включає в себе два світа – зовн. та внутр., це її новація. 23. Анакреонт та анакреонтика. Іонієць Анакреонт, творчість якого відноситься до другої пол. 6ст. Уродженець малоазійського міста Теоса, покинув свою батьківщину, яка потрапила під володіння персів. Поетичний дар відкрив йому доступ до дворів тиранів, які збирали біля себе художників та поетів.Він довго жив при дворі самоського тирана Полікрата потім в Афінах. Анакреонт являється символом ігрового, витонченого та веселого еротизму. В ньому немає вже тієї серйозності, яка притаманна Алкею та Сапфо. В ліриці А. є дуже незначні сліди того, що коли-небуть вона була налаштована не лише на веселий лад. По суті його теми майже вийнятково – вино та любов. Але ці теми трактуються несерйозно, а в плані дотепної, насмішливої гри. Вірші Анакреонта невеликі за розміром; вони не зображають складних переживань, а дають фіксацію окремого момента в простих, але оригінальних і рельєфних образах, часто з несподіваною кінцівкою. Застільні теми теж зустрічаються часто. Справжню славу Анакреонту принесли вірші александрійської епохи, так звана - Анакреонтика. Якщо у самого Анакреонта Ерот все ж таки зберігає деякі серйозні риси (він на троні Зевсаі править усім світом), то в анакреонтиці ігровї звеселяючої літ-ри – він завжди був самим улюбленим та популярним образом. Мова Анакреонта – іоніська, з великою сумішшю еолізмів та доризмів, в той час, як в анакреонтиці лише де-не де трапляються аттичні форми. Крім того А. оспівував земні речі: любов (гомосексуалізм, лесбос), вино, бенкети. Від пізньої аттичності зберігся збірник наслідування Анакреонта 24. Давньогрецький мелос. Мелос 7-6ст. д.н.е. Платон сказав, що складається з трьох елементів: слова, гармонії та ритму. Мелосом називають поєднання музики, поезії і танцю. Античний мелос ми поділяємо за ознакою географічною та племенною. Дорійський мелос. Це мелос строгий та близький до релігійних пісень. По ньому можна прослідкувати еволюцію від релігійного до світського. Цей мелос ровився на підгрунті рілігійних пісень. Пісні цього плану спочатку присвячувались богам, потім почали присвячуватись героям. Мелос був поширений серед дорійців та еолійців. Еолійський мелос. У еолійців розвивалась лірика чисто суб'єктивно. Острів Лесбос був головним місцем, де розвивалась еолійська лірика. Еолійський мелос виражає світогляд, хоча закінчується колосальною напругою особистих почуттів. Сицілійський мелос. Від поета Сицилії 7-6ст.д.н.е. Стесіхора залишилось мало. Він писав гімни, пеани. Історичне значення цього мелосу надзвичайно велике. Сиц. мелос відрізняється інтенсивним прагненням загальногрецької поезіїдо епосу, поверненням до міфологічно-героїчної тематики. Аттичний мелос. 25. Хорова лірика. Елегія, ямб, монодичний мелос – були засобами для висловлювання особистих почуттів поета. Проте існували й інші пісні, які відбивали настрої групи, колективу людей. Подібні пісні в Греції існували з незапам'ятних часів і були пов'язані з релігійними культам, військовими походами, трудовим життям. Вони стали тією плідною основою на якій почав зростати хоровий літературний мелос. Пізніше його піснями продовжували відзначати культові свята на честь різних богів, певні урочисті події в різних містах Еллади. Виконання подібних пісень вимагало великої кількості людей, тобто цілого хору. Перші пісні хорового мелосу або гімн були повязані з культтами богів. Гімни на честь окремих богів мали свою назву . Гімн призначений Апполону і Афродіті називався педном, на честь бога Діоніса- дифірамба. Пісні, що супроводжувались танями, називалися гіпорхемами, процесійні пісні-просодіями. Пісні на честь олімпійців – епініпіями, вони прославляли їх імена по всій країні. Семонід Кеоський, Піндар. 26.Творчість Піндара. Піндар народився в 518р.д.н.е. в Кіноскефалах під Фівами. Знаменитий давньогрецький поет-лірик, походив із старого аристократичного роду. Він здобув освіту в Афінах, багато подорожував, але завжди залишався вірним своєму рідному місту. В його творчості представлені різні види хорової лірики епінікії, гімни, пеани(нв честь Апполона) дифирамби, просодії,парфенії, гіпорхеми, траурні пісні.З його 17книг збереглись лише 4 книги епінікіїв-45віршів. Загальногрецькі олімп. ігри, змагання проводились в Олімпії, в Дельфах, на Істмі та в Немої. Згідно цьому всі оди Піндара на честь переможців на іграх і були розбиті на 4 книги. Епінікії складались не по бажанню Піндара, а замовлялись зацікавленими особами або общинами. Коло замовників Піндара-дорійська знать та тирани Сицілії; це не суспільство для якого він творив. Твори Піндара-найбільш яскравий літературний документ аристократичної ідеології, ставитть їх самосвідомість. Стиль Піндара вирізняється своєюпишністть і урочистістю, багатством витончених образів та епітетів, зберігаючих зв'язок з системою грецького фольклору. Пиндар намагається максимально підвищити виразну енергію вірша. Кожне слово повне, все неясне відкидається. До недавнього часу Піндар був єдиним хоровим ліриком, від якого збереглись цільні твори. Піндар користувався дорійським диалектом. Великий авторитет він мав у Візантії. 27. Своєрідність поезії Алкея. Алкей (7-6-стд.н.е.) відомий мелик, жив в часи боротьби аристократії та демократії на Лесбосі. Алкею належали пісні, повязані з суспільно-політичною боротьбою. Сам Алкей був аристократом і тікав після невдалої боротьби з політичними ворогами, але потім повернувся на рідний острів. Пісні про боротьбу дивують гостротою та агресивність його настрою сповіщаючих про великий прогрес індивідуального самопочуття. Прочитавши його поезії одразу кидається в очі опис різного типу зброї, відчуття себе на краю смерті серед політичних бурь. В віршах Алкея вимальовується ще три теми: природа, вино та жінки. Весна для нього повна багатоголосих пташок, коли кує зозуля, оспівується річка та дівчата, які пестять свої тіла водою річки. Вірші Алкея музичні і відрізняються багатством своїх розмірів і способів строфічної побудови. Алкей переписувався з Сапфо. Відомо, що в своїх віршах він висловлював свої почуття до поетеси. Алкей також писав гімни. Збереглись уривки з його гімнівАфіні, Гермесу, Гефесту. 28. Генеза давньогрецької драми. Загалнотеоретична генеза: драма є закономірним синтезом епосу та лірики епічний поет змальовує весь Космос об'єктивно, розкутими, суцільними мазками, люди тут частина всесвіту вони підпорядковані волі богів та долі. Лірик виходить з того, що поет може правдиво може описувати лише душу, її порухи, а не обєктивний Космос, тому поет лірик створює підкреслено субєктивний мікрокосмос з героєм, що саморозкривається в своїх подумках, чуттях емоціях. Драматург змальовує конфлікт, боротьбу особистостей, кожна з яких саморозкривається в своїй партитурі. Зародженню драми сприяє певний культурний соціум древньогрецького полісу в 6-5ст.д.н.е. Вільні громадяни уперше стали впливати на хід державних справ. Це, безумнівно, спонукало, активізувало індивідуальну ініциативу, конфлікти між людьми, що в мистецтві відбивалось драматургічно. Три фази класичної демократії-її становлення, розквіт та криза породило свою особливу художньо-психічну енергію, що знайшла своєрідне втілення в драмі. На походження драми дуже сильно вплинув культ Діоніса. 29. Структура давньогрецької трагедії. Ні одної трагедії до Есхіла не зберіглось, тому есхілівські трагедії відрізняються складною структурою. Шлях розвитку структури був довгим. Трагедія починалась з пролога – оповіді до вступу хору. Перша по'ява хору – це парод трагедії. Після пароду в трагедії чергувалися так звані епісодії, тобто діалогічні частини та стасими (стоячі пісні хору). Завершувалась трагедія есодом, або заключною піснею хору. Необхідно вказати й на об'єднаний спів хору й акторів, що могли мати місце в різних частинах трагедії і звичайно носило збуджено - плачущий характер. Звідси і назва коммос(б’ю себе в груди). Ці частини трагедії ясно простежуються в творах Есхіла, Софокла і Евріпіда. 30. Давньогрецький театр. Театральне дійство входило в культ Діоніса і відбувалося лише під час трожеств, які йому були присвячені. Драми ставилися під час Великих Діонісій (березень-квітень) та Лінеїв (січень-лютий). Трагедії з 534р, комедії з 488р. До участі у змаганнях у 5 ст.д.н.е. допускались лише нові п'єси, пізніше перед новою – стара. В змаганнях брали участь троє авторів і з яких кожен представляв три трагедії та драму сатирів. На комедійних змаганнях по одній п'єсі. Поет писав текст, музичну та балетну частину драми, був режисером, в ранні часи- актором. Витрати на постановку доручали багатій людині – хореогу. Хор склад. 12-15людей, 24-комедія. Перемоги у змаганнях присуджувалися хорегу і поету. Згодом самостійний учасник- головни актор- протагоніст, який підбирав собі помічників, одного для других, іншого для третіх ролей. Згодом кожний протагоніст мусив виступати у кожного поетав одній з його трагедій. Жюрі складалося з 10людей. На святі Діоніса можливі були лише перемоги судді, встановлювали переможців як серед поетів та їх хорегів, так і серед протагоністів. Переможці увінчувались плющем. Третє місце фактично означало поразку, але всі отримували нагороди Результати завжди записували. Театри в Афінах вміщували до 17тис. В Афінах під театр-півд. пагорб Акрополя, все під відкритим небом. Оркестра – на ній виступав хор. Посеред неї, алтар Діоніса. Скена- палатка для перевдягання, згодом стала елементом декорацій. В грецькій драмі дія ніколи не відбувається всередині дому. Машина підіймала “богів” вгору. Актори грали в масках. Маска вкривала і голову.Виразом лоба, бровей, формою і кольором волосся маска характеризувала стать, соціальне положення та душевний стан. Жіночі ролі грали чоловіки. 31. Есхіл: загальна характеристика життя і творчості. Перший великий давньогрецький трагік, здобувший світове визнання. Есхіл народився в аристократичній симї в 525р.д.н.е. в Елевсині жив у Греції. Брав участь у всіх головних боях греко-перських війн. В 472р. Есхіл був вимушений виїхати до Сицілії, де жив при дворі Гієрона. Деякі вважають, що причиною переїзду до Сіцилії стла поразка на в поетичному змаганні із Софоклом.доживає свій вік. Він написав 70трагедій та 20драм, до нас дійшло тільки 7 його трагедій. Помер великий трагік у Сіцілії в 456р.д.н.е. В творах Есхіла були певні новації. Есхіл увів другого актора. Есприписують застосування розкішних костюмів для акторів. Есхіл писав повязані між собою трилогії, присвячені або одному сюжету, або різним, але так чи інакше повязаних між собою. Завершувалась кожна трагедія сатирівською драмою. Найбільш віджома трагедія Есхіла “Прометей закутий”. 32. Міф та його трансформація в трагедії Есхіла “Благальниці”. Трагедія “Благальниці” не датована, це одна з ранніх трагедій Есхіла. В основі трагедії лежить аргоський міф Інах (цар Аргосу). У Інаха була дочка Іо. В неї закохався Зевс. Та Інах почав дорікати Зевсу за це, і от Зівс наслава на царя еринію. Рятуючись від еринії, Інах кинувся в річку. Водночас Гера, ревнуючи Зевся, обернула Іо на корову, наслала на неї гедзя, від укусів якого Іо тікала і добігла до Єгипту, де Зевс повернув їй людську подобу і у них народжується син Епаф, який одружується з Мемфісою, у них народжується дочка Лівія, яка стає коханкою Посейдона, у них народжується два сина: Бел і Агенор. А у Бела два сина: Данай і Єгипет. У Єгипта народжується 50синів, а у Даная – 50 дочок. Єгиптіади закохуються в Данаїд. За наказом Даная, якому оракул провістив смерть від руки зятя, Данаїди в першу шлюбну ніч вбивають своїх чоловіків, лише одна з них Гіпернестра врятувала свого чоловіка Лінкея. Згодом від руки Лінкея загинули Данаїд і його доньки. За скоїний злочин Данаїди були приречені наповнювати бездонну бочку в Аїді. Трансформація. Есхіл відкидає частину почтку і згадує про покарання. Зосередив увагу на протистоянні Данаїд та Египтіад. Ми дізнаємося, що до Аргосу (де править Пеласг) прибувають Данай іДанаїди. Мовиться багато про їх тяжкий, неспокійний стан та молитви на честь місцевих богів. Аргоський цар Пеласг, з дозволу свого народу приймає біглянок. Проте від Єгиптіадів зявляється глашатай з вимогою відправити назад в Єгипет дівчат, щоб вони одружились там з синами Єгипту. Між Пеласгом та глашатаєм відбувається суперечка після чого глашатай погрожує війною і відбуває до Єгипту. Цим закінчується трагедія. |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |