|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
66. Геродот – “батько історії”. “Батьком історії” називали давні греки Геродота з Галікарнаса. Народився Геродот у 484 р. до н.е. в грецькій колонії, що перебувала під владою карійських князів Персії. Геродот походив із знатного багатого роду. Він брав активну участь у політичному житті своєї батьківщини, проте пізніше мусив покинути її. На початку 40-х він здійснив ряд подорожей по різних областях Греції та перського царства, збираючи історичні та етнографічні відомості про чужоземні народи. Афіни стали його другою батьківщиною. Тут він приєднався до гурту Перікла, особливо він здружився з Софоклом. Твір свій автор назвав “Історія”, що в перекладі озн. “дослідження”. Пізніше “Історія” Геродота отримала назву “Музи” і була розділена на 9 книг, відповідно до числа муз. “Історія” Геродота присвячена греко-перській війні, тобто подіям, що мали вирішальне значення для подальшого розвитку народів стародавнього світу. Завершити цю роботу Геродот не встиг, хоча працював над нею все життя. Розповідь в “Історії” обривається у 478р. до н.е. Геродот заглиблюється в минувщину, щоб дослідити причини війни еллінів з персами. Він не обмежується територією Греції й перського царства, найдетальніше описуючи життя і побут народів багатьох країн Заходу та Сходу. Спочатку він розповідає історію Лідії до завоювання її персами, а далі історію персидської держави, Вавілону, Єнипту, Скіфії, Фракії. Є підстави думати, що Геродот був на території України, в степах якої тоді жили скіфи, яким він присвятив майже цілий розділ. Він детально описав племена, що мешкали на північ від Чорного моря, і зробив це першим. Розповідаючи про військові дії персів проти скіфів, Геродот описує звичаї і відвагу степовиків. Його уявлення про закони історії більш поетичні, ніж наукові, у нього нерідко спостерігається міфологічний світогляд, він із задоволенням тлумачить пророчі сни, неодноразово звертається до оракулів. У перемозі еллінів над персами він бачив передусім перемогу демократичного устрою Афін над східною деспотією. Характерною особливістю Геродота є поєднання історико-географічної та етнографічної вченості з мистецтвом новелістичного оповідання. 67. Своєрідність “Історії” Фукідіда. Фукідід (460-396р. до н.е.) – автор одного незакінченого твору про Пелопоннеську війну. Легенди та історичні анекдоти Фукідіда не цікавили. У цьому він прямо протиставляє себе Геродотові. Фукідід не збирався брати участь у змаганні поетів, його мета не в тому, щоб полонити уяву читача, а в тому, щоб установити істину. Він описав і такі явища, як епідемії, землетруси, затемнення. Фукідід приступив до роботи над своєю хронікою з початком війни між Афінами та Спартою, певний, що ця війна матиме для Еллади більше значення ніж усі попередні. Свідок початку війни, Фукідід дожив до її закінчення. Він хотів розказати про всю війну, але помирає, не завершивши свій труд. В його “Історії” відбито 20 років Пелопоннеської війни. “Історія” Фукідіда була пізніше розділена на 8 книг. На початку свого твору Фукідід стисло згадує про Троянську та греко-перську війни, а потім переходить до сучасності. Фукідід розглядає причини Пелопоннеської війни, одна з них – зростання могутності Афін після греко-перських війн. Розповідь про війну, починаючи з другої книги, ведеться в строго хронологічному порядку, рі за роком описується розвиток не тільки військових операцій, але й внутрішніх сутичок в Афінах. На відміну від Геродоту та інш. істориків Фукідід пише сучасну історію. Він описував нову вимогу до історичної оповіді – необхідність точності та критичної перевірки кожного факту. Фукідід намагається якомога об’єктивніше подавати події, без будь-яких втручань автора. Він уникав власних характеристик політичних діячів і у нього кожний вождь виголошує довгі промови, з яких і мусить складатися в читача враження про нього. Найвидатніша є промова Перікла при захованні перших загиблих афінських воїнів. Вимога об’єктивної точності приводить історика до історичної критики, осоновоположником якої слушно вважають Фукідіда. Він не сумнівається в дійсному існуванні героїв грецької міфології, проте він впевнений, що їх діяння перебільшені, що все це поетичний вимисел. 68. Ксенофонт: життя й творчість. Ксенофонт (430-353) народився в Афінах в аристократичній сім’ї, був учнем Сократа, але не перейнявся його філософськими ідеями та ідеологічним вченням, його світовідчуття залишилось традиційним. Будь-що хотів зробити собі велику кар’єру. Це був час Пелопоннеської війни, один товариш радить йому іти до Кіра, сина Дарія ІІ, перського царя. Сократ радить Ксенофонту звернутися до Дельфійського оракула і той радить йому іти до Кіра найманцем. Ксенофонт найнявся в армію Кіра. Кір вирішує іти на Вавілон на свого брата Артаксеркса, який унаслідував батьків трон. При Кунаксі відбувається битва між Кіром та його старшим братом. В цій битві Кір гине, а його перське військо переходить на сторону Артаксеркса, а 10 тисяч грецькіх найманцівопиняються один на один з величезним перським військом. Вони пробивають собі дорогу назад до Греції. Ватажків грецького загону було підступно вбито і воїни одностайно обрали Ксенофонта стратегом. Він виводить 5 тисяч воїнів до Греції і передає в руки Фібріону, спартанському воєначальнику, оскільки Афіни ворогували зі Спартою, то Ксенофонта в Афінах оголосили “persona non grata”. Усе своє подальше життя Ксенофонт воював не на боці радного міста, а на боці Спарти. Останні 10 років свого життя жив в Скіллунті поблизу Олімпії, займався землеробством та писав історичні твори, політичні та етичні трактати. Основні його твори: “Анабасіс” (рух від моря вглиб континенту), “Кіропедія” (виховання Кіра) та “Історія Греції”. 69. Перепетії та культурно-історичні імплікації “Анабасісу” Ксенофонта. “Анабасіс” Ксенофонта створений частково як автобіографія. Твір складається з 3 частин: 1) похід Кіра (битва при Кунаксі та загибель Кіра); 2) похід грецького війська під проводом Клеарха; 3) повернення грецького загону під проводом Ксенофонта. В своєму творі автор ідеалізує своїх героїв. Так у нього Кіра запрошують Лідія, Фрігія та Іонія стати іх сатрапом, хоч насправді Дарій за гроші купляє ці землі. За Ксенофонтом, Кір нібито невинна жертва, яку обмовили перед братом, який за це аирішив його вбити і лише мати вмовила його не робити це. Кір же пообіцяв помститись брату. За Платоном: Кір пішов війною на брата, бо єдиинй мав юридичні права на трон. Ксенофонт всебічно ідеалізує грецьких найманців і протиставляє їх “варварам”-персам. Ксенофонт також ідеалізує воєначальників: Кіра, Клеарха та себе. В той же час він протиставляє два типи воєначальників: себе і Клеарха. Клеарх постає діаболічним воїном, який не може й хвилини всидіти не борючись. В той самий час Ксенофонт уособлює мудрість. Він по-батьківськи ставиться до своїх воїнів, проявляючи і мудрість і строгість. Він прекрасний ритор і може переконати будь-кого у будь-чому. Він також виявляє себе великим естетом, бо може насолоджуватись прекрасними речами, їх виглядом. Але ідеальний вождь чітко вирізняється на фоні неідеального суспільства. Твір “Анабасіс” викликав хвилю в суспільстві за об’єднання Греції. 70. Давньогрецьке красномовство. Основні представники. У давній Елладі здавен існувало ораторське мистецтво. Вже герої “Еліади” володіли даром переконувати та надихати словом. В Афінах, коли демос був активною силою і широкі верстви населення брали участь у самоврядуванні, умови для розвитку ораторського мистецтва були особливо сприятливі. Батьком риторики вважають філософа Емпедокла з Агригента. Розрізняють 3 види промов: 1) Політичні промови – відігравали величезну роль в громадському житті грецьких полісів, особливо за часів соціальних заворушень та воєн. Промови таких державних діячів, як Перікл, справляли велике враження. Політичні промови Демосфена – самовідданого захисника свободи і незалежності афінської республіки – вершина ораторського мистецтва. Свою ораторську діяльність розпочав процесами проти опікунів, потім укладав судові промови. Демосфен уславився своїми промовами проти царя Македонії Філіпа, який прагнув влади над усіма греками. 2) Урочисті промови – представлене панегіриками, які в Елладі проголошували під час похорону полеглих за батьківщину. Панегірики проголошувались, щоб прославити загиблих і підняти дух живих. Урочисті промови інколи писали, передбачаючи, що вони будуть розповсюджені як політичні декларації. Давньогрецькій майстер красномовства Ісократ взагалі ніколи своїх промов не виголошував. Він готував їх спеціально для публікації. Він виходить зі вчення софістів про те, що слабкий аргумент здавався переконливішим, ніж сильний. Ісократ вважав, що державою повинні правити оратори – люди, які вміють переконувати інших. В Афінах Ісократ організував спеціальну школу риторики, бо вважав її осоновною наукою. На тлі урочистих промов прославився і Горгій, вчмтель Ісократа. Закликання Горгія, що відігравали роль політичних памфлетів, вирізнялись барвистим стилем, смисловими протиставленнями. 3) Судове красномовство. У Греції був закон, згідно з яким кожний мав сам захищати себе у суді. Проте не всі здатні були робити це, тому виникає професія – логографів, якім замовляли подібні промови. Вони повинні були виразно і переконливо викласти справу та емоційно вплинути на суддю. В Афінах прославився логограф Лісій. Його промови написані так жваво, що здається, що на наших очах відбувається засідання суду. Мов живі постають інвалід, у якого хочуть відібрати пенсію, спекулянти, що скуповують хліб, шантажисти, які видурюють гроші. 71. Діалог Платона “Федон”: 4 аргументи на доказ безсмертя душі. Вступ: Піфагорієць Ехекрат з Фліунта зустрівшись з учнем Сократа Федоном, який був присутній присмерті Сократа просить його розповісти про останні часи життя Сократа. Федон розповідає, що всі учні Сократа були приголомшені, розчулені, у повному відчаї, адже з життя мав ось-ось піти їх великий вчитель. Сам же Сократ поводився так, ніби нічого незвичайного не відбувалось. Сократ доводить, чому недопустимо самогубство – життя людини залежить не від нього, а від богів. Душа й тіло з точки зору пізнання істини: Життя тіла, задоволення заважають чистому мисленню. Коли ми хочемо пізнати щось “чисто”, само по собі, ми мусимо відсторонитися від підказок тіла і споглядати речі душею. Лише “чиста” душа може сягнути істини, правди. Справжні філософи намагаються якомога більше відокремитись від диктату тіла, але це неможливо, бо душа поєднана з тілом. Один з учнів Сократа, Кебет, запитує: як ми можемобути впевнені, що душа після смерті тіла залишається жити? Аргумент1: взаємоперехід протилежностей. а) Спочатку Сократ звертається до міфології – душі померлих перебувають в Аїді. Тобто душі, що прийшли звідсілля знаходяться там і навпаки. б) Все на світі виникло з протилежного, смерть з’являється з життя, життя – із смерті. Аргумент 2: знання як пригадування того, що було до народження людини. а) ми завжди за допомогою одного згадуємо щось інше. Для нас важливе пригадування за однією річчю того, що вона значить (суті, поняття). б) якщо ми бачимо й знаємо певну річ лише завдяки її ідеї – це означає, що для того щоб бачити ми повинні були вже мати ідеї. Людина народжується з почуттями та душею. Наші душі існували раніше нашого народження. Аргумент 3: самототожність ідеї душі. Окремі речі та істоти завжди відмінні і завжди змінюються. Отже, реальні речі розсіюються на елементи з яких вони зібрані. Складна річ, щоб існувати, мусить бути ідеєю. Реальна річ розсіюється, ідея (ейдос) – самототожній. Складна річ сприймається чуттям, ейдос – душею. Реальна складна річ – видима, ейдос – невидимий. Аргумент 4: теорія душі як ейдоса життя. Як парність несумістна з непарністю, так і душа, будучи ідеєю життя тіла – несумістна зі смертю, вмирає тіло, а душа – ні. 72. Провідні ідеї в діалозі Платона “Федр”. Вступ. Сократ зустрічає талановитого юнака Федра, який вранці був у софістського оратора Лісія. Сократ хоче почути промову Лісія про кохання. Промова Лісія. Той, хто любить не повинен приділяти більше уваги коханому ніж комусь іншому. У Сократа і Федра виникає дружня перепалка... Перша промова Сократа. Треба визначити, що таке кохання? Кохання є потяг або природній і вроджений, або набутий чи розумний. Нерозумно, що той, хто кохає хоче зробити таким же свого коханця, відвертає його від філософії, від спілкування з іншими людьми, роблячи його невихованим. Необхідність говорити саме про кохання позитивне і возвишене. Друга промова Сократа. Кохання є “неистовство”. Перераховує правильні “неистовства”: 1 – ворожіння, 2 – релігійне очищення, 3 – від Муз (тобто поетичний вид, який вище будь-якого розсудного кохання), 4 – ідеальне кохання. Для розуміння “неистовства” треба зрозуміти поняття душі. Ніяке тіло не може рухати само себе, воно рухається тільки під впливом другого тіла. Існує дещо, що рухає само по собі, але не тіло. Самокеруюче і безсмертне начало – це душа. Пояснення душі: душа бога і людини запряжена одним розумним і одним дурним конем, а керується вона “возничим” (розумом). Колісниці 12-ти богів рухаються по небесному хребту, підтримуючи свою сталість, а у людей якщо перемагає кінь злий, то колісниця падає на землю і душа всіляється в тіло смертного. Божественні душі рухаються разом із небом. “Возничий” бачить те, що вище неба – справжнє буття. Перераховується 9 розрядів душ, в залежності від небесних видінь: філософ, цар, державний діяч, гімнаст і лікар, “проричатель”, поет чи подражатель, софіст чи демагог, тиран. Теорія красномовства на основі вчення про душу. Правильна промова повинна йти з визначення свого предмета (не можна переконувати купити коня, не знаючи, що таке кінь і для чого він потрібен). Правильний метод промови – здатність, охоплюючи все одним поглядом, приходити до нової ідеї. 73. Філософія діалогу Платона “Бенкет”. Вступ: Аполлодор зі Фалера зустрічається в Афінах із Главком і останній просить розповісти про бенкет у Агафона. Аполлодор там сам не був і розповідає зі слів друга Аристодема. Зранку в місті Арістодем зустрів Сократа – вмитого та в сандаліях, він шов на пір до Агафона, щоб привітати його з перемогою. Аристодем пішов разом із Сократом. Там зібралося багато інтелігентних людей і один з них, Павсаній, закликав всіх не напиватися, а вшанувати бога кохання. Промова Федра. Ерот – один з найдавніших богів. Ерот – єдина сила, що може навчити сиертних жити чесно і справедливо. Ніщо в світі не навчить людей так соромитись одне одного як кохання. Промова Павсанія. На світі існує не один Ерот (двоє Афродіт, двоє Еротів) – прекрасний Ерот від Афродіти небесної і Ерот від Афродіти вульгарної. Небесне та благородне кохання – кохання до чоловіка, до юнака, який розумніший, прекрасніший за дівчину. Промова Еріксімаха. Присутність ерота не тільки в людині, а й у всій природі, у всьому бутті. Розподілення двох Еротів повинно підкорятися необхідності для них бути в постійній гармонії, і це стосується не тільки медицини, а й гімнастики та музики. Жертвоприношення і гадання є актами любовно-гармонійного єднання людей і богів. Промова Арістофана. Первісне існування людей одночасно у вигляді і чоловіків і жінок – андрогінів (4 руки і ноги, шароподібні). Вони були дуже сильними і загрожували Зевсу – він розсік їх на дві половини, розкинув їх по світу і вони шукають одне одного. Тому Ерот – це стремління, розсічених людських половинок відновити цілісність. Промова Агафона. Перераховує окремі якості Ерота – красу, вічну молодість, ніжність, довершеність, справедливість, хоробрість, мудрість у ремеслах, у породженні всього живого. Промова Сократа. Ерот – стремління до красоти і блага, то сам Ерот не є красота чи благо. Ерот – син небес: Багатства (Пороса) і земної Пенії (Бідності). Вічністю не можна оволодіти відразу. Ерот – кохання до вічного породження в красі для безсмертя. Шлях до сходження до найвищого абсолютного блага: 1) людина кохає спочатку одне якесь тіло, 2)після цього людина починає цінити красу душі вище, ніж красу тіла, 3)від моральних норм людина має перейти до наук, 4) наука філософія, 5) благо (воно досягається через самовдосконалення). 74. Естетичні погляди Платона. Філософія Платона – перше на європейській почві розробленеі продумане вчення об’єктивного ідеалізму. Згідно з вченням Платона існує світ вічних, незмінних ідей, які виливають свою енергію не матеріальний світ. Матеріальний світ ніяк не може бути доскональним, вже через те, що ідеї, являючись образцом (прикладом) для нього, втілюються в нечисленних речах. Звідси уявлення Платоном матеріального світу як про слабке відображення вищого, абсолютного ідеалу, який він називає благом. Для нього пізнання світу заключається в проникненні в ідею, що визначає кожну річ. Проникнувши в саму суть прекрасного матеріального тіла, людина зрозуміє і його прекрасну ідею, тобто душу. В пошуках прекрасного ми знаходимо у Платона основу для створення його вчення про виразні і досконалі форми буття – естетика. Якщо матеріальний світ за Платоном є тільки відображенням світу ідеального, а художник і поет в своїх творах намагаються наслідувати оточуючі їх речі, то їх “мастерство” брехливе. Для Платона вище втілення краси – гармонійний прекрасний космос (побудований за геометричними законами). Все інше, що всередині космосу – красиве в міру свого наближення до вічної правильності небесних рухів. Людина, народжуючи і створюючи прекрасне, безперервно прагне до цього царства вищого кохання, це прагнення – ерос (любов, кохання). |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |