|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
| 1.Періодизація давньогрецької літ-ри Умовно виділяють чотири головні етапи розвитку давньогр. літ-ри. а) за архаїчного періоду(8ст.д.н.е.) розвивається усна народна творчість, зокрема міфологія, епічна поезія(Гомер). На межі арх. та класич. періодів формується дидактичний епос(Гесіод). б) Класичний період (7-4ст.д.н.е.) З'являється лірика, драма, вникають перші прозові жанри: історіографія, ораторське мистецтво, філософські роздуми та бесіди. Вершина літ-ри класичного періоду – твори афінськ трагіків(Есхіл, Софокл, Евріпід). Представники прози: Геродот, Демосфен, платон і Арістотель. в) Елліністичний період 4ст.д.н.е - н.е. Побутова комедія(Менандр), Олександрійська поезія, натуралістичний міміямб(Геродот). г) Римський період-1-5ст н.е. З'являються новаційні “Життєписи” Плутарха, самобутня, вїдлива й кумедна сатира Лукіана, грецький роман. 2. Давньогрецька міфологія. Виникнення міфологічних уявлень відноситься до дуже раннього періоду розвитку людського суспільства. Залежність людини цього часу від нерозомілих для неї природних і суспільних сил, її безсилля перед ними знаходили своє вираження в фантастичних, міфологічних уявленнях про природу і про засоби впливу на неї. Міфотворчість – це не гра фантазії, це певний етап у процесі освоєння світу через який пройшли всі народи. Міфологія – це перша спроба пізнати дійсність. Міфологія та, база на основі якої будуть згодом будуватись твори. Для давнього грека міф – це слово, за допомогою якого людина описуючи світ привласнює його. Міф відзеркалює реальний побут прадавньої людини. В ті час міф сприймався як Закон, як найвища мудрість і ставлення до нього було дуже серйозним. Міф виступає своєрідним компдексом в якому поєднані різні функції (прогресивні, регресивні). Основні функції міфу: Пізнавальна; пояснювальна; психологічна; соціальна. Типи міфів: Космогонічні; теогонічні% антропологічні; В давньогрецькій міфології сконденсовані: філософія, медецина, психологія 3.Космогонія і теогонія Давньої Греції. Космогонія – міфи про створення Всесвіту. К. базується на двох версіях а) всесвіт виникає з якогось стихійного Хаосу сам собою, спонтанно. б) його створює якась надприродна істота – Творець. У найдавніших грецьких міфах переважає ідея спонтанізму, але в пізніших міфах є ознаки креаціонізму. У Гесіода ці дві версії поєднуються: спочатку існував первісний Хаос, з нього виникла Гея- богиня-Земля, а всередині Геї утвор. порожнява – Тартар. Разом із ним з'являється Ерос, що поділяє стихії на чоловічі та жіночі. Теогонія – міфи про народження богів. З Хаосу постає стихія Створення: Ереб і Нікта. Світла – Ефір і Гемера. Гея народжує Урана, котрий стає її чоловіком. Від цього шлюбу народж: гекатонхеїри, циклопи, титани(6дів. 6хлоп) Зевс, гора Іда, коза Амальтея. 4. Давньогрецька антропогонія. Антропогонія – міфи про створення людини. Після створення світу, за згодою інших богів Прометей приступає до виліплення з глини людей як своєрідних рабів, що мусять прносити жертви богам, будувати на їх честь храми. Перша людина у греків була створена із землі та божого духу, що його вдихнув Прометей у її тіло. (золотий, срібний, мідний, залізний вік) Зевс і боги вчинили потоп на землі. Вживих залишили одне подружжя – Девкаліона та Пірру. Девк. за порадою батька Прометея збудував ковчег. Плавали 9днів. Зевс через гермеса наказав щоб пра кидала через плече каміння Великої Матері. 5. Еолійській цик л міфів. Засновниками цього родовіду є: Прометей, Епіметей та їх батько Япед. Прометей Епіметей + + Клімена Пандора ⇓ ⇓ Девкаліон + Пірра ⇓ ⇓ ⇓ Амфіктіон Еллін Інші + Орсеїда Дор Еол Ксут + + Енарета Креуса Салмоней Кретей Іно+атамант+Нефела 6. Давньогрецький епос: загальна хар-ка. Епос- слово, розповідь, оповідання, переказ. Епос, як лірика та драма, є літературним родом, що представлений такими жанрами: казка, героїчний епос, епопея, епічна поема, повість, оповідання, новела,. роман, Спецефічна риса епосу полягає в організуючій ролі оповіді: оповідач розповідає про події як про щось минуле або пригадане, вдаючись при цьому до опису обставин, характеру подій, зовнішності персонажів. Часопростір в епосі не визначається. 7. Міфологічна основа Іліади. Міфи троянського циклу свідчать, що причини троянської війни пов'язані з космічними подіями. Розповідали, що Земля, переобтяжена величезним родом людським звернулася до Зевса з проханням скоротити люд. рід. і Зевс вирішив розпочати війну між греками і троянцями. На весіллі Пелея і Фетіди Зевс кинув яблуко найвродливішій. (Гера, Афіна Паллада, Афродіта). Паріса вибрали за суддю. Афродіта потім допомогла йому викрасти Єлену. 8. Художній світ “Іліади”: амбівалентність богів. Полеміка Ксенофонда, Платона, софістів з Гомером. Боги змальовані суперечливо. Вони Ідеальні створіння, найрозумніші, найсильніші, але водночас вони приземлено-іронічні. Вони змальовані в особі людей смертних. В 6 ст.д.н.е. Ксенафан (школа “Елати”) не погоджув. з Гомером і каже, що Бог створіння абсолютно ідеальне, тому писати і змальовувати бога в земних категоріях, це значить вбивати Бога. В 5 ст.д..н.е. Платон різко критикував Гомера за людиноподібних богів, доводячи, що Ідеал не доступний людському розумові. Якщо смертний досягає бога, то Бог, Ідеал зникає. В 5 ст.д.н.е. Софісти (Протагор) стверджували , що вони не можуть твердити, що бог є, бо вони його не відчувають, але й не можуть твердити, що його немає, бо у них є ідея бога. 9.Герой. “дегероїзація” в Іліаді. Гомер передусім змальовує героїчну людину. Так звана “проста людина” сама по собі не цікавить автора, але простолюд все ж таки існує в гомерівському всесвіті як необхідне тіло-середовище, з якого постає і над яким височить герой. Формула Гомерівського героя: людина – рід – община – цар(басилевс). Басилевс – герой, він кращий в будь-чому. Він вбирає весь досвід общини. Епічний герой в “Іліаді” , будучи “взірцем” свого роду і місцевості, стояв поруч з інщими рівновеличними героями, що репрезентували кожний свій рід та регіон: Одісей-Ітаку, Ахілл-Фесалію. При цьому кожен з героїв був першим у якіїсь одній справі серед інших героїв. Доволя часто герой тут був родичем якогось бога або улюбленцем якогось божества. Дегероїзація героя- герой чинить своє геройство за допомогою героя. 10. Невирішуваний конфлікт і мотив помсти в “Іліаді”. Конфлікт складає колізія гордія та общини, гордія та бога. Спершу Агамемнон повстає проти Хріса, Аполлона, громади. Ахілл спочатку, але потім у конфлікті з нею. Ахілл втрачає найдорожчого друга із-за його гордощів. Тому особиста образа Ахілла гостро сприймається ним як образа всього його роду, всієї Фесалії. Конфлікт в “Іліаді” густо амішаний на понятті помсти. Коли Агамемнон образив бога Аполлона, той наслав на ахеїців страшний мор. М. Бердяєв пояснював: давня людина свято вірила, що коли пролита кров рідного, то за неї треба помститись, бо душа вбитого буде перебув. серед смертних і буде чинити лихо рідним. Звідси необхідн. помсти як основоположний постулат життя первісного люду. 11.Юнгіанська трактовка “Іліади”. Юнгіанська трактовка”Іліади.”, зокрема Е.Доддсом у праці “Давні греки та ірраціоналізм”. Архетип за Юнгом можна відчути у снах, і у худ. творчості. Доддс певен, що Гомер відчував архетипову першопричину людського життя, але проектував її на “зовнішніх” богів. Atn- тимчасове затьмарення або шаленство нормальної свідомості – у Гомера приписується не фізіологічним або психологічним причинам, а зовнішньому впливу – Зевсу, Мойрі та Еринії.. Зевс- міфічна діюча сила, котру поет уявляє собі як першодвигун; адже Зевс-єдиний окремо взятий олімпієць, котрому в “Іліаді” доручено спричинювати затьмарення розуму. Мойра сприймалася людьми як доля, фатум, що їх ніхто не може знати, а вони впливають на кожного, навіть на бога. Нарешті, Еринія в “Іліаді”, за Доддсом, персоніфікована діюча сила, котра забеспечує виконання Мойри. Uїvos- “шаленство”, котре зумовленне втручанням божества. Йому також приписується широка сфера того, що вільно може бути названо “напередзастереженням”. І Atn і Uїvos, і напередзастереження–все це дія одвічних архетипів людини, але у Гомера, на думку Доддса всі ці сили зумовлюються зовнішніми богами, персоніфікуються. Адже гомерівська людина не має єдиної концепції 12. Екзистенціалістське тлумачення “Іліади”. І релігійний і світський екзистенціоналізм має таку суть: людина в основі своїй не обумовлюється соціумом, вона абсолютно вільна. Це самобутність і є людським життям. Самобутність не пізнається людським розумом. Екзистенціалісти виходили із самодостатньої людської особи, яка первісно абсолютно свободна, своєрід. Ця свобода, своєрідність і є її екзистенція-остяння глибина, буття, яке неможливо пізнати, а можна лише відчути інтуїтивно, духовно, творчо. Будя-яка спроба раціоналізувати екзистенцію веде до її спотворення.Звідси фор-ла: екзистенція передує ессенції. Соціум здатний заполонити душу людини, тоді остання перетворюється в “Das man” – інструмент, автомат, що виконує накази натовпу, колективу. Критик-екзистенціаліст А.Шмітц стверджує, що худ світ “Іліади” - тотально абсурдний: жахливий, шалений, безцільний. Війна тут ведеться сама по собі, без ясних цілей, її не можуть зупинити, ані царі, ані боги. Але подальша трактовка провокує суттєві заперечення. Не дарма кажуть, що в “Іліаді” у зародку зінтегровані трагедія, комедія, лірика і епічний роман, які пізніше вилкремилися в окремі жанри. Війна в “Іліаді” аж ніяк не безцільна: троянці оберігають своє місто; ахейці обстоюють честь Еллади. Гектор йде на смерть не заради утвердження свого екзистенційного “Я”, а виконуючи обовязок воїна, мужа, захисника Трої. Є в “Іліаді” чарівний образ, що сам по собі вже спростовує будь-яку ідею Абсурду. Це щит Ахілла: соковите, молоде і мудре. 13. Аритмічний сюжет “Одіссеї”, його функція та відмінність від структури “Іліади”. На відміну від “Іліади”, сюжет якої розгортається в лінійній, хронологічній послідовності, в “Одіссеї” зустрічаємо аритмічний сюжет, де час теперішній і минулий переплітаються, а дія “перестрибує” з одного часопростіру в інший. У перщих чотирьох піснях розповідь йде про Телемаха. Далі сюжетна лінія обривається і у 5 пісні вже зустрісаємось з Одіссеєм, який нудиться на острові німфи Каліпсо. Після 13 пісні й до кінця поеми дається послідовне і ясне зображення подій. Спочатку Феаки доставляють Одіссея на його батьківщину Ітаку, де він оселяється, за порадою Афіни у свого свинопаса Євмея, бо його власний дім перебуває в облозі місцевих царків, що вже багато років претендують на на руку Пенелопи. За допомогою друзів і перш за все Афіни, Одіссей перебиває всіх женехів, вішає невірних служниць, зустрічається з Пенелопою і ще, завдяки богам, придушує повстання проти нього в Ітаці. У домі Одіссея встановлюється гармонія. Таким чином, аритмічний сюжет “Одіссеї” сприяє непослабленій інтризі, уможливлює “лаконічну насиченість змісту”. Та головне-він як найкраще втілює основну думку поеми: людина повність підвласна волі богів, які кидають її то туди, то сюди, що й спричинює аритмічно-мандрівну структуру. В порівнянні з “Іліадою” сюжет “Одіссеї” значно стрункіше, ясніше. Він втілює авторський ідеал. 14. Художній всесвіт “Одіссеї”: Мойри - боги- люди – аїд. Худ. світ “Одіссеї” чотирьохповерховий. Смертні люди обумовлені психічно і дійово волею богів Олімпу. Але тут й над богами існує Мойра, Доля, що не має антропоморфного вигляду, а є чимось містичним, непізнаваним єством, котре не відоме богам, хоч обумовлює їх долю, як і людську. В “Одіссеї” Гомер уводить зверхбоже начало- Мойру, що сама по собі незнана, але вона дається взнаки при кожному важливому повороті долі. Бог катафатичний і апофатичний – вони доповнюють один одного. Розрізняли три Мойри-сестри: Клото (прядильниця), Лахесіс-дарувальниця Атропа (невідворотна). В “Одіссеї” предстає повною мірою Аїд-підземне царство тіней померлих. До Аїду душу супроводжує Гермес. Через р.Стікс душу перевозить Харон. Еак, Мінос, Радамант і Тріптолем чинять суд над душами померлих. Один Тірезій в Аїді мав свідомість. Але потім Афіна забрала в нього зір, але інші боги дали йому дар передвіщення.. 15. Різноаспектність героя “Одіссеї”. Образ Одіссея втілює ідеальні постаті: воїн, мудрець, цар, мандрівник, патріот, кохаючий чоловік. Такий ідеал якнайкраще віддзеркалює гомерівську епоху-перехід від родового, общинного ладу до полісу. Саме за цих умов необхідний був мудрець і воїн-перший абидосягнути гармонійного життя свого полісу, другий щоб захистити його або, в інших випадках, виступити проти ворогів.Цар-господар Одіссей майстер на всі руки- він чудово збиває собі плот, добре знається в хатньому господарстві, корабельній справі, мисливстві…Словом він найкращий і тому цар.Одіссей демократичний і справедливий із своїми товаришами по мандрам і зброї. Одісей мандрівник мандрує не з власної волі, а з волі, точніше з кари богів. Тому його мандри значною мірою є втіленням ідеї повної залежності смертного від волі богів. Ідеальною постає перша в світ. літ-рі шлюбна пара-Одіссей та Пенелопа. Одіссея навіть не можєуть втримати чари богинь та обіцянка беззсмерття – так він рветься до Пенелопи. Не зупиняє його і той факт, що він прижив з Цірцеєю сина. Пенелопа, зі свого боку, упродовж 20-ти років-витримує облогу найславетніших женехів Ітаки, лишається вірною своєму чоловікові. Патріотизм Одіссея різко урельєфнюється в сценах протиставлення грецького, цивілізованого життя та “варварськог” не грецького. В цих же сценах постає ідеал Гомера щодо оптимальної суспільної будови, ідеального полісу. 16. Гомерівське питання. В античній літ-рі є 9 біографій Гомера. Однак ці біографії сповнені фантастичним, казковим матеріалом, на основі якого дуже важко робити певні наукові висновки. Загальна думка всієї античності про Гомера зводилась до того, що це був старий та сліпий співак, котрий інспіруючись Музою, вів кочовий, мандрівний спосіб життя і сам створив багато поем. Такий образ народного співця зустрічається майже в усіх народах. До кінця 18ст. привалювала загальна думка про те, що Гомер-це одноосібний автор “”Іліади” та “Одіссеї”. Наприкінці 18ст. нім вчений Ф.Вольф, довів чисто народне походження поем Гомера, а самого Гомера вважав одним з авторів, що найбільш плідно працював над створенням обох поем. Чимало філологів продовжували наполягати на одноосібному авторстві поем, розуміючи цю одноосібність вельми різнобічно. Завдяки філологічній роботі сьогодня можливий глибокий аналіз чудових творів античності. Що ж до авторства-одноосібного, або колективного, то питання це лишається відкритим. 17. Дидактичний епос: генеза. Генеза: 1.естетична. У давній Греціїї вірші мали найрізноманітніші функції. Усе, що людина мала памятати, набувало віршованої форми. Ритмований текст легше запамятовувати, до того ж думка здавалась авторитетнішою, коли її висловлювали віршами. Віршованимибули не тільки оповідання про подвиги героїв. Віршованою була й перша філософія, віршували й практичні поради: коли й що сіяти, як вести господарство. Робили віршовані оповідання про родовід богів. Так зявлявся дидактичний епос. 2. Культурно-психологічне джерело. На рубежі 8ст.д.н.е. відбувається становлення рабовласницького полісу. З одного боку це викликало песимістичні, критичні настрої, а з іншого велику надію зарадити справі моральними настановами, повчанням, дидактикою. Саме моральна дидактика, як вважалося, може відродити чесність, справедливість, шляхетність, тобто бувшу гармонію людського суспільства. Поезія Гесіода є зразком дидиактичного епосу. 18. Поетика та зміст поеми Гесіода “Роботи і дні”. Гесіод, поезія якого є зразком дидактичного епосу, пишався тим, що твори його утилітарні і протиставляв їх поетичним вигадкам. Вважають, що поет жив наприкінці 8-на поч.7 ст.д.н.е. і залишив нам два твори “Роботи і дні” та “Теогонія”. Поема “Р і дні” писалася як настановча порада рідному братові Персу. Відомо, що Гесіод і Перс народилися і виросли в сім'ї селянина. Одного дня Гесіоду явилися Музи і начебто закликали його від пастушого життя до поезії. Після смерті батька Гесіод та Перс посварились із-за майна, і Перс, підкупивши суддів, відібрав у Гесіода його частину.Проте пізніше Перс розорився і став благати Гесіода зглянутись на його бідність. Гесіод відмовляє жебракові, мовляв нехай працює. Проте Гесіод обіцяє дати ціння поради: як господарювати, як поводити себе поміж людей, як взагалі правильно жити. Він розповідає легенду про п'ять поколінь дюдського роду.(золоте,срібне, мідне, славетні герої, залізне). Провідна думка поеми: “Жодна робота не не чинить ганьби, лише неробство ганебне”. З цієї т.з. Гесіод всіляко картає царів, їм різко протиставляється селянин та праця. В епосі Гесіода рівна епічна нарація переривається драматизмом міфологічних розповідей, а мова демонструє всялякі простонародні елементи, трпдиційні формули оракулів і цілком прозаїчну мораль. |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |