|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
86. Поліаспектність сатири Лукіана. Сміх є зброєю могутнім засобом полеміки з ідейними ворогами. Перші твори позначені захопленням риторикою. Згодом прямі пародії на риторичне мистецтво. Лукіан спрямовує сатиру проти застарілих понять, забобонів викриває їх. Висміює міфологічне уявлення про богів. “Розмови богів”: боги втрачають божественний ореол, зображуються в грубому людському вигляді, що перетворює їх на речових обивателів. Вони сперечаються, сваряться заводять любовні інтриги, які Лукіан перетворює на карикатурні сцени. Висміює уявлення про могутність богів, можливість їх перевтілень, висміює сліпу віру в божества. “Зевс звинувачений”- заперечує традиційну світобудову, каже, що самі боги залежні, тому їм не потрібно поклонятися.(Доля, Мойри). Лукіан викриває численні псевдовчення, шарлатанство в усіх проявах його проповідників. Перекручує відомі міфи з метою розвінчення богів. Хочу переконати, що будь-які устрімлення – все для нас – прах, після смерті всі зрівнюються, хто мав страждає бідний веселий. Розносить вщент філософські школи – “Бенкет або Ланіфи”- покинули філософію і б'ються за гусака. Лукіан каже, що філософів багато і кожен висуває істину, а істина одна. Лукіан переглядає традиційне для античності протиставлення елінів і варварів. “Токсарід або дружба” – скіфська дружба глибока, але все вирішують товариші. Новаторство:використав досягнення філософів діалогу та комедії. Діалог, що дозволяє виявити склад проблеми в суперечностях, у формі драми став за часів платона класичним жанром. До “величного” діалогу пристосував комедію. 87. Давньогрецький роман: генеза та жанрово-стильовий різновид. Наприкінці ІІ або початку І ст. до н.е. сформувався основний жанр грецької прози – роман. Сам термін “роман” не існував у античній писемності, а з’явився у середні віки. Грецькому роману передували збірки розважальних оповідань, великим успіхом користувалась збірка оповідань “Мілетські оповідання” написана Арістідом. На становлення роману вплинула значно й “друга софістика”, ораторське мистецтво пізнього Еллінізму. Характерними справами для ораторів були: 1) екфраза, тобто опис предметів мистецтва або природи, 2) етопея, тобто зображення характеру людини, її душевного складу, етопея може прийняти й форму листів тієї або іншої людини. Використовуючи техніку оповідання, еротичної елегії, етнографічних описів та риторики, давньогрецькі романісти не поєднували все це механічно, а синтезували у новий, унікальний жанр – роман. До нас цілком дійшли такі романи: “Херей та Калліроя” Харітона, “Дафніс і Хлоя” Лонга, “Ефіопіка” Геліодора, “Левкіппа і Клітофонт” Ахілла Татія, “Ефесські оповідання” Ксенофонта Ефесського. Філософські у романах маємо і пізньоантичний випадок, і стоїцизм, і платонізм, і скептицизм, і природознавство з географією. Художньо – всі герої-коханці красиві, любов у їх серцях спалахує раптово, але доля розлучає молодих людей, проте в розлуці вони зберігають кохання і залишаються вірними одне одному. У фіналі коханці знаходять одне одного і поєднуються в шлюбному союзі. Грецькі романи – ідеалістичні, незважаючи на те, що написані у простій аттичній стилістиці. 88. Сюжет, імплікація, стиль роману Харітона “Повість про кохання Херея та Каллірої”. Сюжет. Херей, перший красень в Сіракузах закохується у Каллірою, найкрасивішу дівчину та дочку видатного стратега Сіракуз. Вони одружуються і незабаром Калліроя стає вагітною. Їх щастя виявилось недовгим, бо інші претенденти на її руку вирішили помститися Херею. Вони підкупають одного чолов’ягу, який видавав себе за коханця Каллірої. Х. шаленіє і починає бити свою дружину, від чого вона втрачає свідомість, і всім здається, що вона померла, тому влаштовують пишні похорони. Ферон – волоцюга-злодій вирішує вночі пограбувати могилу К. Коли вони вдерлися до могили, то знайшли там красуню. Вони забрали її та коштовності, сіли на човен та відплили до Іонії, де продали її найзаможнішому громадянину Мілету – Діонісію. Діонісій закохується в неї до нестями і робить все, щоб затримати К. у себе. Одного разу служниця Діонісія помічає, що у К. трохи побільшав живіт, і радить їй вийти заміж за Діонісія або вона залишиться назавжди в рабстві. Вона про це чути не хоче, аж ось вночі їй сниться сон, в якому Херей їй каже, щоб вона зберегла йому сина. Вони одружуються і в них народжується син. В той час розкрилось пограбування могили К, і Херей починає пошуки злодіїв. Зі своїм загоном Х відпливають і посеред моря натрапляють на човен з грабіжниками, і Ферон все розповідає. Коли судно Херея стало біля маєтку Діонісія, слуга Д. зрозумів, хто це прибув, та підкуповує загін варварів, які перерізали всіх, а Херея і Поліхарма продали в рабство. Діонісій влаштовує пишні похорони чоловіка К, вважаючи, що йог немає серед живих. Мітріад, дізнавшись, що проти нього повстали раби, дає наказ стратити всіх рабів, не знаючи, що серед них Херей. Коли він дізнається, кто такий Х. він дозволяє написати листа дружині. Лист потрапляює до рук Діонісія, і сам Діонісій звинувачує Мітріада у прелюбодійстві. Між ними відбувається суд у Вавілоні. В цей час починається війна між Египетським царем та царем Артатексом і Херей переходить на бік египетського царя, щоб помститися кривдникам. Він виходить переможцем у битві на морі, сідає в човен зі своєю дружиною та пливуть додому. Їх приїзд перетворюється у всенародне свято. Стиль роману: доволі просте слово й речення, ясне, без підсилюючої емоції. Коли треба підкреслити красу К, автор вдається до порівняннь з богинею. Персонажі Харітона часто вдаються до промов, нагнітається дія, психології, почуттєвості – обмаль, превалює “колективне”, публічне начало, а не інтимне. 89. Роман Геліодора “Ефіопіка”: жанрово-стильові новації. Легко помітити в романі Геліодора загальні ознаки давньогрецького жанру: богообумовленість світу, незнання людиною сповна божого помислу породжує випадковість подій, кохаюча пара, що потерпає від всіляких утисків з боку людей, проходить великі випробування та зберігають любов. “Ефіопіка” помітно вирізняється з поміж романів свого часу. Цей роман написаний яскраво-колоритним стилем. Подекуди Г. вдається до типово природничих екскурсів: пише про розливи Нилу, про тварин. Іпотези, короткі прозаїчні перекази драматичних творів, Г. розгортає в розлозі конструктивні компоненти свого роману. На противагу іншим грецьким романам – хронологічно-послідовним – він починає з середини сюжету, з того моменту, коли Харіклею та Теагена захоплюють розбійники. З композиційною новацією Г. пов’язаний один дискутивний важливий момент. Багато критиків й досі нарікають за те, що він, ледве представивши нам головних героїв, передає слово Кнемону і той довго розповідає свою драму. Всі події роману змальовуються на небувало екзотичному фоні – єгипетському, ефіопському, святково-дельфійському. Цінною новацією роману Г. є його тлумачення й пояснення різноманітних душевних станів персонажів – те, що бракує іншим романам. Автор сипле мудрими сентенціями, повчаючи читача. Взагалі його роман напрочуд говіркий, дискурсивний. 90. Трансформація колізії “Федра - Гіпполіт” у романі Геліодора “Ефіопіка”. Розповідь Кнемона оригінально трансформує відому тему “Федра – Іпполіт”. Основна схема легенди збережена Геліодором: батько, син, мачуха, проте діючі особи значно понижені і в ранзі – це вже е царські особи, а сім’я людини середнього достатку. Евріпідівська Федра, яка нічим себе не дескридитувала, поки її не заполонила, супроти її волі, пристрасть до Іпполіта, перетворена у Геліодора на Деменету, що “знається на всіляких пакостях”, котра безсоромно домагається Кнемона, так що йому доводиться від неї відбиватися. Кнемон відказує їй виключно із-за поваги до свого батька, загалом же він не безвинний, займається “любов’ю на годинку” з різними служницями. Від сакральної цноти Іпполіта, прихильника вічно-дівочої Артеміди, романіст не залишив у Кнемоні анічогісінько. Так травестійовано у Геліодора трагічний переказ про загибель Іпполіта й Федри. До речі, геліодорівський “Іпполіт” – Кнемон – не гине, а лише потерпає певний час від всіляких пригод, але кінець-кінцем одружується на донці купця Навсікла. Все це, як було сказано, яскраво контрастує із небесним Еротом Теагена та Харіклеї. 91. Своєрідність драматургії Плавта: типаж, композиція, стиль. Працював в області комедії з грецьким сюжетом, переробляв авторів новоаттичної комедії: Менандра, Філемона, Дифіла. Політична спрямованість – орієнтується на смаки нижчих верств: насміх. Посилює елементи буфонади: ляпаси на сцені, гостра критика чи сатира, комічні сварки. Особливого значення придає діалогам і словесним спорам. Звертається до італ. театру: міму, ателани. П’єси наближені до примітивних форм, багаті на каламбури – сміливі та брутальні слова. У дотепності він дуже близький до Арістофана, пародіював тих, хто вставляв латинські чи грецькі слова незрозумілі публіці. Одразу в прологах помітне різномаїття форм і стилів. Безпосереднє звернення до публіки повідомляють сюжетні передмови п’єси, заголовок оргіналу, ім’я його автора містять прохання про благосхильність та увагу. Іноді ці звернення були коментарем до жестів, рухів, міміки акторів. Місце дії та імена акторів залишились грецькими, але іноді замінені на римські – внаслідок цього виходить комічна суміш. Грецькі реалії були гостроактуальними для римської дійсності. Плавт засуджує тих, хто оточив себе потрібними, але морально нікчемними людьми. Важливе місце займає музикальний супровід, його комедії в чомусь нагадували сучасну оперету. Плавт не ідеалізує бідність, загострює традиційні маски сварливих дружин. У зображенні заможних майже немає позитивних характеристик. Його улюблена фігура – раб, енергійний та винахідливий, “філософствуючий”. П. ненавидів пихатих вояк, які хизувалися вигаданими подвигами на війні, лихварів і нахлібників. П. майстерно володіє складними ліричними формами: арії, монологи, дуети, бенкети, відчай, жах. Вільна композиція – повернення до архаїчних форм комедії. Самостійність частин посилюється внаслідок контамінації, яка виражається і в об’єднанні інтриг, і в перенесенні сцени з однієї п’єси в іншу. Мовний матеріал П. черпає з нравових формул, мови високої поезії, професіональних балачок та мови вулиці. Комедії П. засуджують розкіш, жагу накопичення та стверджують мову кохання. 92. Культурно-історичні імплікації комедії Плавта “Хвальковитий воїн”. У пролозі джерелом названа грецька комедія “Хвастун” без указання автора. Комедія є веселим фарсом, але має свого “резонера”. Сусід воїна, Периплектомен, веселий та комунікативний старець, уникає сімейних оков та покровительствує пустощам молоді; він є носієм елліністичних поглядів на мистецтво жити. Для римської республіки ця фігура представляла інтерес новаторства. Відбувається об’єднання 2 інтриг за допомогою мотивів потайного ходу та удавання двійника: 1) обмана раба, що стереже Філокамансію. 2) обман Піргополініка, ніби-то в нього закохана молода дружина сусіда (який справжній холостяк) – це щоб він відпустив наложницю. Існув старий звичай: ображений чоловік мав право на дуже жорстоку помсту, і Піргополінік лише приниженнями та відкупом уникає цього. Парасит Артострог вигадує, що Піргополінік має великий вплив на жінок і він нечесно краде коханку Плевсікла – Філокомасію. 93.Художній світ драми Теренція “Євнух”: роль випадку, конфлікт і типаж. Основою багатьох комедій Теренція є комедії Менандра. Не є виключенням і “Євнух”. В комедіях Теренція мало “смішного”. Тут майже немає комічних образів. Без карикатури подаються й негативні маски, наприклад хвальковитий боягуз “воїн”. Кохання гетери Фаіди заключається в дійсному потязі. В пізніши комедіях Теренція таких як “Євнух” посилюється динамічний момент, який був не так виражений в ранніх комедіях. У Теренція немає звертання до глядачів під час дійства. 94. Комедія “Брати” (Теренцій): зміст і стиль. Теренцій Афр(195-159р. д.не.) за походженням африканець із Карфагена. До нас дійшли шість п'єс “Брати”, “Євнух”, “Свекруха” та ін. Комедії Теренція відрізнялись від комедій Плавта, тим, що його цікавили більше характери , а не інтрига. Так у його комедіях майже немає балаганних сцен, блазнів, яких бють, непристойних жанрів. Теренція не приваблює буфонада, він тяжів до психологізму, він пропонував доброту і лагідність в стосунках між людьми. У комедії “Брати” Теренцій розповів про історію двох братів, що виховувались по різному. Делія, суровий, бережливий афінянин старої закалки, проводить все життя в непреривній праці на своєму городі, має двох синів Єсхіна та Ктесифона. Старшого сина всиновлює брат Демії, Мікіон, який любить міське життя та його зручності. Відповідно до різниці смаків і характерів Демії та Мікіона, брати отримують різне виховання. Демія притримується старовинних начал, дії страху. Мікіон, прихильник гуманного виховання, намагається розвинути у свого вихованця почуття гідності. Та ось юнаки виросли і закохались. Єсхін збирається одружитись на дівчині, яку звабив, хоч вона й не має посагу. Названий батько Мікеон не проти. Єсхін навіть викрадає для брата арфістку, яку той кохає, що спричиняє багато непорозумінь. Старий Демія розчаровується в своїх методах виховання і сам виправляється. Він приходить до висновку, що потурати дітям не означає бути по-справжньому добрим, взірцем для дітей має бути життя батьків. П'єса закінчується декількома шлюбами. 95. Творчість Цицерона. У багатосторонній творчості втілився синтез грецької та римської культур, що відбувався під час еллінізації Риму. До нас дійшли його трактати по риториці, філософії, 58 речей, 800 листів. Зробив великий внесок у розвиток римського красномовства. Ставив перед оратором вимоги діяти на благо народу й держави, бути обізнаним у науці, особливо філософії, бути висикоморальним, демократичним і не застосовувати талант для користі. Промова має спиратися на максимальну кількість вичерпних фактів. Заперечує думку аттикістів, що кожний оратор повинен мати свій стиль, що відбивав би особистість оратора. Орієнтир – Демосфен. Автор має щиро вірити у справу, яку захищає, бути тактовним та ерудованим. У промові важливо мати чіткий голос, ритм, милозвучність, велику роль відігравала імпровізація. Після риторичних творів Ц. написав ряд філософських трактатів, які мали форму діалогу і побудовані по типу платонівських, де Ц. належить тільке художнє оформлення. Це праці з теорії держави і права, етики, теорії пізнання, моральні праці. З особливою інтенсивністю підкреслює принцип недоторканості приватної власності. Абсолютно відкидає чудеса, передвіщення (“Про гадання”), саму ідею призначення (“Про рок”). Каже, що доброчинність – не від богів, вона – власність людини. Велике значення Ц. надавав відкидавшумося “аттикістами” ораторському ритму. Так у “Ораторі” – детально описується теорія прозаїчного ритму, кінцівки речення та його частин. Листи Ц. є зразком етилістичного мистецтва. Вони мають різний відтінок залежно від адресату. Дуже приватні листи до Аттика – нерозраховані на опублікування. Мова, створеного ним стиля латинської прози становить норму класичної латині. Мав великий ідейний вплив: його твори стимулювали думку в різних областях літератури та науки. 96. Поема Лукреція “Про природу речей”: атоми та порожнеча, виникнення тіл. Природу складають 2 єдині начала – матерія і пустота, які мають свої якості, що зумовлюють розміри, форму і вагу всіх речей. Чим більше в них пустоти, тим вони легші. Все в природі складається з найдрібніших часточок: “елементів”, “насіння речей”, “першоджерел”, “літер”, - тобто атомів. Ніщо не виникає з нічого і не повертається в ніщо. Всесвіт грандіозний і нескінченний. Атом перебуває у вічному русі – з’єднуються і роз’єднуються, утворюючи тверді і м’які тіла. Вони надають речам різних форм. Весь час народжується і помирає велика кількість світів, серед яких і наша земля, яка вже починає виснажуватись. Ніщо не може народитись без того, щоб щось не померло: помираюча восени природа відроджується на весні. Життя і смерть йдуть нероздільно поруч. Але світовий рух поступово уповільнюється – скоро наступить загибель людства. 97. “Дух та душа” в поемі Лукреція: “Про природу речей”. Тіло, дух і душа перебувають у прямій залежності одне від одного: разом народжуються і помирають. Лукрецій відкидає думку про загробне життя. Якщо душа помирає з тілом, то смерть не має до нас ніякого відношення: коли ми живі смерті немає, а коли вона приходить немає нас. Страх перед смертю викликаний нерозумінням законів природи, забобонністю. Запас речовини, що складає наше тіло та душу потрібний для прийдешніх поколінь. І усвідомлення того, що на фоні вічного життя природи окремі речі є проходящими, є першою умовою для досягнення філософської “безтурботності”. 98. Історія світу в поемі Лукреція “Про природу речей”. Лукрецій заперечує міфологічні легенди про виникнення людей на Землі та Гесіода – зміни поколінь: від “золотого” до “залізного”. На Землі спочатку зародилась рослинність з життєвого сім’я в молодій землі. Потім з’явились тварини, з яких вижили лише найпристосовніші. Заперечує існування легендарних чудовиськ: Кентавра, Химери, бо через 3 роки кінь (Кентавр) стає дорослим і зрілим, а дитина ще мала. З’являється людина, яка спочатку живе в хащах, не знає ремесел. Потім люди здобули вогонь, навчились будувати оселі, виготовляли одежу зі шкіри. Природні крики легли в основу мови, яка виникла через необхідність спілкування. Люди навчились поліпшувати їжу, життя, будувати міста, почали накопичувати золото та вести криваві війни. З’являються закони, що встановлюють порядок у взаєминах, але й пригнічували певну категорію людей. Прогрес із відкриттям металів, що полегшили існування: залізо, мідь, свинець. Але війни стали жорстокішими. У Лукреція подвійне ставлення до культури: там не тільки прогрес, а й алчність, честолюбство, жага влади. Перші люди гинули від нестачі їжі, а тепер гинуть від її надмірності. Раніше люди, ходячи поодинці, гинули від диких звірів, то тепер тисячі гинуть від воєн. Але все ж таки людські можливості зробили багато корисних відкриттів, що їх “розум підносить до повного блиску”. |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |