|
|
Скачати 0.82 Mb.
|
33. Пафос та культурно-історичний зміст трагедії Есхіла “Благальниці”. Пафос трагедії “Благальниці” полягає в тому, що Есхіл перебільшив значення того, що Данай мав аж 50 дочок, а Єгипет 50 синів. Адже біологічно це майже неможливо. Перебільшенням також є те, що всі сини Єгипта закохались в дочок Даная. Адже вони могли б закохатись і в інших жінок та Есхіл побудував трагедію, де Єгиптіади закохались в своїх сестер Данаїд. Культурно-історичний зміст трагедії полягає в тому, що в трагедії Есхіл ставить проблему права жінки обирати собі чоловіка. Адже насправді в Др. Греції жінка всіляко принижувалась. Вона не мала праву вибору чоловіка. В міфології існувала Афродіта небесна і Афродіта народна. Вищим коханням вважалось кохання чоловіка до чол. За часі античності чоловік мав право мати Гетеру. У творі Есхіл відкидає частину, де боги карають Данаїд. В творі Есхіл вивіщує жінку і відстоює її право на чоловіка. Він йде супроти традицій. В цьому творі йде відлуння афінського демократизму. 34. Конфлікт: “Данаїди-Єгиптіади” жіночий аспект. Есхіл можна сказати присвятив свою трагедію “Благальниці” складній на той час темі, темі шлюбу. Есхіл відстоює право індивіда на власний вибір.(Данаїди самі повинні вибирати собі чоловіка). Давно панувало право чаловіка обирати собі дружину. Ця трагедія ставить питання про вибір жінкі. На ті часи, то був революційний крок з боку Есхіла, бо на той час жінка всіляко принижувалась у всіх сферах. Есхіл в образі Данаїд обстоює право жінок на власний вибір; він їх підтримує. За це його засуджували. Ще одне важливе питання, питання Пеласга, щодо вирішення питання про надання притулку Данаїдам. Все це спонукало до конфлікту між Данаїдами та Египтіадами. 35. Художня трансформація міфу в трагедії Есхіла “Семеро троти Фів”. Трагедію “Семеро проти Фів” вважають твором, що знаменує собою перехід від хорової пісні до справжньої драми. В основі лежить міф з фіванського циклу міфів про царя Фів Лая. У своїй трагедії Есхіл відкидає першу частину міфа. Трагедія починається з промови Етеокла. Далі кожна частина трагедії складається з повідомлення вісника про наступ ворога біля фіванських воріт. До кожних воріт Етеокл призначає командувачів, а до останніх воріт Етеокл призначає самого себе. Трагедія закінчується повідомленням про братовбивство. Етеокл та Полінік вбивають один одного. Далі великий похоронний плач. 36. Різні тлумачення трагедії Есхіла “Семеро проти Фів”. Есхіл в основному дотримується ідеї самого міфу, бо й там на передньому плані родове прокляття за скоєний гріх. Есхілова драма та її конфлікт має різні тлумачення у дослідників. А.Содомора – вся п'єся Есхіла це художне попередження тим амбітним талановитим людям які прагнули будь-яким шляхом зайняти високу посаду і дуже часто шлях до цієї посади не був чистим та високоестетичним. А.Лосєв. Есхіл змальовує деградацію і руйнацію первісної общин і зародження та становлення полісу. І за це місто б'ються два рідні брати. С.Пригодій. Найбільш вражає в цьому творі особа Етеокла і як він зусьрічає брата, більш за все вражає його спокій, і в такому стані він йде в двобій. Собою він врятував своє місто. Тут змальовується самопожертва. Етеокл свято вклоняється богам, хоч він знає, що він приречений богами на загибель. 37. Художні новації в трагедії Есхіла “Семеро проти Фів”. Жанр трагедії “Семеро проти Фів” несе в собі чимало нового. Це ораторія, де з великою силою передається патетика війни у тих, хто захищає Фіви і в тих, хто нападає на них. Та головна новація – справжній дрматичний характер Етеокла. Він сповнений суперечностей. Етеокл вірний богам і молиться їм у вирішальні хвилини, але й знає про своє родове прокляття, відчуває свою приреченість.Це робить його характер не лише суперечливим, але дійовим, а усвідомлена неминуча загибело до того ж передбачена богами робить цей характер трагічним. Розвиток дії в “Семерих” все ж таки лишається значною мірою епічною, тут також на сцені не відбувається ніяких дій, а даються лише розповіді про них, або різні пов'язані з ними переживання. 38. “Прометей закутий”: жанрова своєрідність. Прометей – один з титанів, представників старшого покоління богів. Коли Зевс почав боротьбу проти Кроноса та титанів, Прометей підтримав його та допоміг перемогти. Коли Зевс став прешим богом, він перетворився на тирана, прирік людський рід до звіриного існування та хотів взагалі його знищити, але Прометей повстав прти першобога: дав людям вогонь, навчив ремеслам, мистецтвам, словом, дав їм цивілізацію. За це Зевс прикував його до скелі на краю цивілізації. До Прометея приходять доньки Океана, плачуть біля нього, з’являється сам Океан, каже Прометею, щоб той змирився із Зевсом, але гордий Прометей на це не погоджується. До нього з’являється Іо, коханка Зевса, він розповідає їй, що його визволить Геракл, а також передвіщує смерть Зевсу. Прометей відмовлюється розкрити тайну загибелі Зевса і після чого провалюється у підземний світ. Есхіл переосмислює традиційних міф, роблячи Прометея “батьком” людської цивілізації, і, по-друге, зображуючи його ясновидцем, що знає навіть долю богів Олімпу. Останнє дещо позбавляє П. Героїчності, бо одна справа боротися з титаном, не знаючи, як все скінчиться, а друга – знаючи достеменно хто і як переможе. Це внесло суттєві корективи в жанр твору: не хор є тут протагоністом, а герой-титан, який в спілкуванні з іншими, допоміжними фігурами, глибоко й всебічно розкривається. Причому в цій п’єсі відсутня дія, домінує діалог і монолог. Таким чином, виходить монодрама, де все сходиться на центральному героєві, служить його саморозкриттю. 39. Полізмістовність трагедії Есхіла “Прометей закутий”. Прометей-представник старшого покоління богів. Спочатку він підтримував Зевса в його боротьбі проти Кроноса та тиранів. Але як тільки Зевс посів місце першого бога, він перетворився на жорстокого деспота. Коли Зевс задумав знищити людей, Прометей повстав проти першобога, він дав людям вогонь, розум, різні науки та мистецтва, а також мантику. За це непослухання Зевс прикував Прометея до скелі у Скіфії. До прометея навідуються Океаніди та сам Океан. Прометей передрікає Іо її майбутьнє, також він передрікає смерть Зевса від руки сина, народженого Фетідою. В цій п'єсі Есхіл змальовує Прометея “батьком” людської цивілізації, ясновидцем. З замкнутого кола п'єси Есхіл пропонує вихід за допомогою розумної дії. 41. Філософія “Орестеї” (Есхіл). Провідною темою трилогії, її пафосом є священна необхідність покарання зла, помста за зло. Самі боги пильно й ревно слідкують, щоб Орест вчинив священну помсту над убивцями батька. Справа в тому, що давній грек сприймав буття як Космічну гармонію, правду, справедливість, встановлену богами. Чинити зло означало порушувати встановлений порядок. Покарання ж, помста за зло, як свято вірили греки, відновлює первісну гармонію. Також греки твердо вірили, що душа вбитого, якщо за неї не помститися, літатиме по світу й спричинюватиме багато зла як рідним, які не помстилися за кров, так і людям взагалі. Така філософія неодмінно натикалася на суттєву перешкоду. Адже той, хто мстить за зло насильством, сам коїть злочин, породжує нове зло, що вимагає іншого месника. Як же тут перервати зростання зла, єдиний вихід – страждання. Орест страждає, бо саме страждання – це той тернистий шлях, що веде людину до розуміння, мудрості, гармонії. Але Есхіл певно, добре бачив, що не всім людям притаманна здатність сягати мудрості та гармонії через страждання, часто, навпаки, страждання призводило до скоєння зла іншим. 42. Характерологія “Орестеї” (Есхіл). Характерологія “Орестеї” обумовлюється загальним світобаченням Есхіла, передусім його вірою в богообумовленний Космос і Людину. Звідси характери персонажів мають чітко виражене метафізичне, екзистенційне начало, що формує людську волю, вдачу, поведінку. Так, Клітемнестра демонструє яскраве матріархально-демонічне начало, котре спричинює шалену силу духу, стійкість та цілеспрямованість цієї жінки, обумовлює вбивство її чоловіка. Водночас – це жива, реальна натура: вона рішуча, палка, пристрасна, може виявляти велику витримку, лицемірство. Цікава мотивація фатального вчинку Клітемнестри. Сама вона твердить, що вбила Агамемноне із-за того, що він приніс у жертву їх доньку Іфігенію, та тому, що повернувся з війни з іншою жінкою Кассандрою, з якою хоче ділити ложе “разом” із законною дружиною. Але за цим зверхнім мотиваційним шаром постає справжній, метафізичний: Клітемнестра просякнута демонічно-матріархальним началом, що й є “останньою глибиною образу”. Кассандра – коханка Аполлона, яку той покинув.Колись Апполон зачарований її красою наділив її пророчеським даром, але Кассандра відмовила йому, в покарання А. позбавив визнання її передвіщень людьми. Кассандра – наложниця Агамемнона та дочка троянського нічого не може зробити зі своїми пророцтвами. Біля палацу Агамемнона вона чує запах крові й катастрофу, але люди їй не вірять. Кассандра вигукує слова на незнайомій мові, корчиться на землі, немов би хоче провалитися в той Хаос, в який через декілька хвилин вона мусить буде перейти. Але раптом проходить її екстаз, дикі зойки, вона заспокіюється і йде у палац, начебто запрошена на бенкет, насправді вона йде на страту. Чудове потрактування образу Кассандри можна знайти в одноіменній трагедії Л. Українки. В укр. Авторки трагедія Кассандри – трагедія талановитої дівчини, що бачить розумом набагато більше за інших людей. 43. Образ Касандри в Есхіла та у Лесі Українки: порівняльний аналіз. Віщунка Касандра відома в світовій літ-рі з часів Гомері і Вергілія. Касандра вродлива донька Троянського царя Пріама. Загоханий Апполон обдарував її природним хистом, але вона, піддавшись Мойрам, зреклася втіхи кохання, хоч бі й з самим олімпійцями, тоді Апполон покарав Касандру, щоб її віщуванням ніхто не вірив. До образу Касандри звертається Есхіл у трагедії “Орестея”. Прибувши з Агаменоном до палацу, вона відчуває тут запах могили, а хор їй пояснює, що то запах від принесеної в жертву тварини. Страшними криками Касандра віщує близьку смерть Агаменона і свою власну. Але ніхто її не розуміє. Ці ж риси притаманні Касандрі і в одноїменній драматичній поемі Лесі Українки. Тільки тут вона проходить, як центральна постать від початку до кінця драми. У трагічну постать Касандри, у її пророцтва Леся У вклала багато автобіографічного. Касандра бачить катастрофу батьківщини, але не має сили запобігти лихові., бачить правду, але безсила керувати нею. Вона слаба жінка, одна зброя у неї – слово, але й воно зневажене людьми. Передбачення і пророцтва Касандри, а також різні ситуації, діалоги й поведінка деяких дійових осіб нагадують багато чого з історії становища України. На той час порівнювати Україну з Троєю було традицією. 44. Художній стиль Есхіла. Стиль Есхіла – монументально патетичний., тому він легко долає висоти фантасмагоричні висоти, діаболічні напруги та жахи, але він адекватно передає гідність і шляхетність давнього грека. При цьому як у давнину, так і в нові часи, Есхілові часто дорікали тим, що стиль його надто складний: мова, перед усім у хорових партіях, подекуди затемнена, але придивившись пильніше до Есхілової поетики помічаємо, що це потребе просвітити явищи глибинні, складні, прагнення зробити це стисло і водночас – примовисто. Сміливою парадоксальністю вражають образи, покликані зробити відчутними біль, страждання: “душа зодягається в чорне”. 45. Софокл – “співець віку Перікла”. Софоклу все життя везло в усьому. Народився у сімї торговця зброєю. Софокл здобув гарну освіту. В 16 років він очолював хор юнаків, які вітають переможців саламінської битви., грає в театрі на кефалі. Колі йому було 20 років вперше виступає на агонії і займає перше місце. В 20-х рр. В Афінах розповюджується культ бога цілителя Асклепія, його статуетка за загальним голосуванням афінян доручається на зберігання Софоклу. Софокл складає пеям на честь Асклепія. І цей пеям був популярним до другого ст. н.е. Софокл був вхожий до кола близьких людей Періклу. З якими добре знався Софокл. Вважається, що падіння Перікла знайшло своє відображення в класичній трагедії Софокла “Цар Едіп”. З давніх давен Софокла вважають “співцем віку Перікла”-вершини античної цивілізації. 46. Міфологічна основа трагедії Софокла “Цар Едіп”. Цар Фів-Лай гвалтує юного Хрісіппа, сина Пелопа. Від оракула Лай дізнався, що його очікує сувора божа кара: він має загинути від руки власного сина, побоюючись такої смерті Лай та його дружина Іокаста, коли в них народжується син наказують слугам вбити його. Новонародженому проштрикують ноги і залишають його в урвищі. Хлопець виживає, потрапляє до корінфського царя Поліба, виростає там, сприймаючи Поліба за справжнього батька. Хлопця називають Едіпом. Одного разу він попадає до оракула, той йому пророкує що він у майбутньому вб'є власного батька. Наляканий цим пророцтвом, Едіп біжить з Корінфу, по дорозі він зустрічає багатого мандрівника, який ображає Едіпа, зчиняється бійка і рятуючи власне диття Едіп вбиває мандрівника. Пізніше з'ясовується, що це і був справжній батько Едіпа. Але поки що Едіп не відає цього і прямує до Фів, де люди страждають від кровожадного сфінкса, вбиває його, рятує місто, а люди в нагороду за це, запрошують Едіпа стати їх царем, бо їх володар недавно загинув.Едіп стає царем і автоматично чоловіком царівни Іокасти-його справжньої матері. Але боги розкривають світу всю тайну. Іокаста кінчає життя самогубством. А Едіп продовжує благополучно царювати і одружується з іншою жінкою, яка народила йому четверо дітей. Отже міф несе в собі ідею божої кари за злочин гомосексуалізму. 47. Принцип “Трагічного аналізу” в п'єсі Софокла “Цар Едіп”. Композиція “Трагічного аналізу” як і трагедія в цілому, рельєфно втілює дуже актуальну для Періклового часу ідею: людська доля і дія обумовлені богом, але людина не знає і знати не може божого плану-інакше вона б зрівнялася з богами. Але ж це незнання божого плану вщент руйнує смисл людського життя: все те, що робить людина, чого бажає може враз обернутись протилежним результатом, то навіщо тоді витрачати сили? Софокл пропонує таке рішення: людина мудра героїчним зусиллям може все таки докопатися до божої істини. Цьому сприяють оракули, пророки, віщі сни, всіляки ознаки в які древні греки вірили. Тут відчувається полемічний виступ проти софістів, які заперечували людське пізнання, приходили до справжньої істини. По друге навіть коли життя людини враз обернулося протилежним результатом, коли виявилось, що людина дбаючи про добро насправді чинила зло, все таки мусить лишатися людиною, знайти в собі сили несті повну відповідальність за скоєне. 48.”Ідеальна людина” Софокла: за і проти. (на матеріала п'єси “Цар Едіп”). Едіп знає, що вчинине їм зло – божа кара, тобто божа воля, і він сам карає себе(осліплюючи). Це за Софоклом і є ідеальна людина. Проте у творі Софокла є такий момент: Якщо людина карає себе за скоєне зло, вона повність бере на себе відповідальність за нього, тим самим визнається, що вона є субєктом злодіяння, а це залишає богам другорядні ролі. Звичайно для традиціоналіста Софокла така думка здалася б святотацтвом, але вона чітко постає з головної колізії. Водночас колізію можна причитати й так: Боги через Едіпа покарали весь рід і його самого, а він ще й покарав себе сам, догоджаючи божим і людським нормам. Тобто ідеальна людина в цьому випадку – смиренний раб перед богом. І тут неможливо поєднати Едіпа- самодостатню особу та Едіпа-раба, хоча, за Софоклом велич Едіпа в самопокаранні. 49. Фройдівське тлумачення “Царя Едіпа”. Фрейд зробив свій досить цікавий і аргументований аналіз “Царя Едіпа”. Він вважає, що сама тема трагедії потрясла як античного грека, так і сучасного читача. Фройд каже, що ця тема була закладена не лише в трагедії, але й в самій людині з самого народження. Доля Едіпа в якійсь мірі заполоняє нас, як читачав, бо саме ця доля могла б стати і нашою долею. Фройд вважає, що оракул наділив всіх до народження таким самим прокляттям, як і Едіпа. З такої думки й випливає комплекс Едіпа. Цей комплекс полягає в тому, що у чоловіка діє підсвідоме бажання до матері, і бажання змістити батька. Едіп реалізує своє бажання дитинства. Він вбиває свого батька Лая і одружується з матір'ю Іокастою. Однак, свідома людина відсторонюється від цього досить жахливого бажання і від тієї людини, яка вже встигла реалізувати своє парвісне дитяче бажання. Все це вселяє жах в людину. Аналізуючи злочин героя Фройд вважає, що Софокл приводить до пізнання нашого “Я”. Фройд розробив структуру індивіда, яка складається з трьох пунктів: 1.Супер его – це найвищі морально-етичні норми, якими користується людина. 2.Его – це свідоме “я”. 3.Ід – це підсвідоме “я”. Завдяки цій структурі і завдяки пізнанню нашого “я” в трагедії “Цар Едіп”. Фройд робить висновок, що у людини в її підсвідомості існують такі імпульси, які можуть бути і в подавленому стані. Навіть сам Фройд вважає, що “Едіпів комплекс” неможливо чітко виявити в цій трагедії. |
|
Мета : підсумувати вивчене про культуру Давньої Греції; простежити... |
ДОСВІД ЧЛЕНСТВА ГРЕЦІЇ У ЄС Як показало це дослідження, вступ Греції у ЄС мав благотворний вплив приблизно на дві третини галузей економіки. Однак, в загальному,... |
|
Українці Греції Нової окупації України не можна допустити Україні подали представники української громади Греції до посольства України в Грецькій Республіці сьогодні 27 квітня о 10. 00 за... |
Робоча програма навчальної дисципліни Львівський національний університет... Робоча програма затверджена на засіданні кафедри давньої історії України та архівознавства |
|
1. Пеласги (населення Давньої Греції) вважали, що померти у 70 років... Два-три учасники агітки в яскравому одязі грають великим м’ячем «земною кулею». Виходять два учасники в темному одязі, музика міняється,... |
Політичні вчення у Стародавній Греції Сократ, Платон, Арістотель Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції. Творчими зусиллями давньогрецьких... |
|
Дев'ятий Фестиваль Давньої Музики у Львові Котлярська, 8 Відкриття виставки “Барви барокової музики” понеділок 17 жовтня, 19. 00 |
Уроку з української літератури 9 клас Тема: Давня українська поезія Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші. Теорія... |
|
Валерій Лисенко Мiф про Добриню За мотивами книги: Анатолий Членов По следам Добрыни. Москва, 1986. Повніша й докладніша інформацію щодо Давньої Русі, картосхеми... |
Актуальні питання сьогодення стояли на повістці денній зустрічі керівництва... |